354 Основи пунктуації

знак оклику, три крапки й тире перед словами автора, а після них — крапку й тире, якщо перша частина є закінчене речення. Після коми й тире перше слово другої частини прямої мови пишеться з малої літери, а після крапки й тире — з в е л и- к о ї: «Антон не з таких, — сказав Мартин Джура. — Проти своїх Антон не піде» (П. Паші).

б) Якщо в словах автора є два дієслова, з яких одне стосується першої частини прямої мови, а друге — другої, що стоїть після слів автора, то після першої частини прямої мови перед словами автора ставляться розділові знаки за загальним принципом, а перед другою частиною після дієслова ставиться двокрапка і тире. Перше слово другої частини прямої мови пишеться з великої літери: «Свій мед, першої взятки, — не втерпів боцман, щоб не похвалитись. І, звертаючись до Марії‘ додав: — Вже чотири вулики маємо, ціла пасіка...» (О. Гонч.).

• Коли мова діалогічна (записана в абзац), тоді замість лайок уживається перед кожною реплікою т и р е. Кожна репліка починається з абзацу, а зв’язок зі словами автора супроводжується такими розділовими знаками, як і при записі прямої мови в один рядок:

• Вмивайся, Михайлику, та й поїдемо жати.

• Я зараз. А де ж дід Корній ?

• Він уже, мабуть, перший сніп зв ’язав.

• Чого ж ви мене раніше не збудили ? Я б йому спасибі сказав.

Тато сумно усміхнувся:

• Жалів, дитино, бо хто тебе потім, як одкотишся од пас, пожаліє у світі? (М. Ст.).

В При цигатах ставляться такі розділові знаки, як і при прямій мові. Якщо цитата наводиться не повністю, то пропуск позначається трьома крапками, коли ж неповна цитата вплітається в канву твору, то вона пишеться з малої літери і береться в лапки: Так чорним по білому й написано: «Усі його (Хвильового) заклики до психологічно-художнього та інте­лектуального прийняття Європи я вважаю лише за ліричний рефрен». Але не зайвим буде й з'ясувати, в якій мірі наші заклики були «лише ліричним рефреном» (М. Хв.); На їх думку, «... будь-яка «трансформація» може бути зведена до

Пунктуація в складному реченні

скорочення і додавання одиниць. ...рівень узагальненості повідомлення збільшується при скороченні або знижується, коли застосовується операція додавання» (з журн.).

Цитата може супроводжуватися вказівкою на автора або на джерело, і тоді ця вказівка береться в дужки, а крапка виноситься аж після неї (якщо вона йде безпосередньо за текстом)': «Леся Українка почала ліричними поезіями, і ліричної струни не занедбала вона до кінця віку!» (М. Рил.); або ставиться відразу ж після цитати, коли джерело наводиться нижче: «Рабство — річ ганебна, але рабська психологія в свободі — гідна зневаги» (Ф. Шиллер).

Вправа 76

Поясніть, який пунктуаційно-орфографічний комплекс використовують

у кожному реченні з прямою мовою.

1. «Викладайте, товаришу Братусь, свій план», — спокійно звертається до мене Лідія Тарасівна, наш агро­ном (О. Гонч.). 2. Хлопчик під муром на ринку — Хто б не проходив — гука: «Пане, купуйте ялинку. Гляньте-но, гарна яка...» (Д. Павл.). 3. «Треба написати про тебе нарис у газеті, — докинув Отава. — Це так мило: з простого селянського хлопця виріс видатний лікар» (П. Загр.).

4. «Іди вже спати, Платоне, —сказав його батько, повер­таючи до двору, — бо нам теж удосвіта на поле» (П. Панч). 5. Син приїхав з заводу, просив тебе в місто: «Тут же, мамо, в селі скільки люду натулиться». — «Ні, — сказала, — хоч в місті і затишно, й чисто, Та артільних корів не поставиш на вулиці» (А. Мал.). 6. «Ваш випад, сеньйоре, я пропускаю мимо вух, —недбало кинув Вовик і звернувся до Марії: — Тобі туї', Марійко, здається, не дуже весело буде...» (О. Гонч.). 7. —Директор пообіцяв:

• Роботу знайдемо і для вашої дружини.

• Як тільки морози спадуть, Анна Павлівна буде тут, —; запевнив Казка. І сказав довірливо: — Бачите, ми з нею очікуємо поповнення...

• Он як!

• А що?

• Нічого, — всміхнувся директор. — Просто я поду­мав, що ви ж наче такий ще молодий...

• Еге, був колись! — Аркадій Васильович зареготав.

• А тепер маю вже двадцять дев’ять. Скоро тридцятка стукне. Пора й про нащадків подумати... (О. Шугай).