- •О. М. Пазяк о. А. Сербенська м. І. Фурдуй л. Ю. Шевченко
- •2000 Ббк 81‘2укр’923
- •Василь Симоненко
- •Розмова з лісом
- •Тексти зі Святого Письма порівняйте з поданими вище.
- •У поезії м. Вороного використані мовні засоби, пов’язані з антонімією.
- •8Еїчтеічтіа
- •Націоналізм і шовінізм
- •Не забувайте
- •Розплата
- •Таємниця украденого імені
- •Козацький літописець
- •Засоби масової інформації і культура
- •Діалогічна людина
- •Автобіографія
- •56 Лексикографія
- •Лексикографія
- •Лек сикографія
- •60 Фонетика
- •61 Голосні звуки
- •1Див.: Сучасна українська мова / За ред о д Пономарева. К , 1997.
- •62 Фонетика
- •63 Приголосні звуки
- •1Див : Сучасна українська мова / За ред. О. Д Пономарева. С. 20—21.
- •64 Фонетика
- •Губні приголосні
- •65 Приголосні звуки
- •66 Фонетика
- •Передньоязикові приголосні
- •67 Приголосні звуки
- •68 Фонетика
- •69 Приголосні звуки
- •70 Фонетика
- •71 Приголосні звуки
- •72 Фонетика
- •73 Приголосні звуки
- •74 Фонетика
- •Середньоязиковий приголосний [й]
- •75 Приголосні звуки
- •Задньоязикові приголосні і глотковий
- •76 Фонетика
- •1. Зимній ранок
- •78 Фонетика
- •Асиміляція приголосних за палаталізацією
- •80 Фонетика
- •Асиміляція приголосних за місцем і способом творення
- •82 Фонетика
- •Прогресивна асиміляція приголосних
- •84 Фонетика
- •86 Фонетика
- •Чергування голосних
- •Найдавніші чергування голосних
- •И — у — о з 0: засихати — сохну — сушити — схпути;
- •Чергування [о] та [е] з нулем звука
- •88 Фонетика
- •90 Фонетика
- •Чергування [и] з [о]
- •Позиційні чергування голосних [у], [і] з приголосними [в], [й]
- •92 Фонетика
- •Чергування приголосних
- •94 Фонетика
- •96 Фонетика
- •Чергування груп приголосних при словотворенні
- •98 Фонетика
- •99 Склад слова
- •Склад слова
- •100 Фонетика
- •Наголос
- •102 Фонетика
- •104 Фонетика
- •105 Інтонація
- •Інтонація
- •106 Фонетика
- •107 Інтонація
- •108 Фонетика
- •109 Інтонація
- •110 Фонетика
- •111 Інтонація
- •112 Фонетика
- •114 Орфоепія
- •116 Орфоепія
- •118 Орфоепія
- •Зразок повного фонетичного аналізу
- •122 Орфоепія
- •124 Графіка та орфографія
- •Принципи українського правопису
- •126 Графіка та орфографія
- •Принципи українського правопису
- •І тепер, куди б не йшов я, що б не думав,
- •128 Графіка та орфографія
- •І пахне чебрецем, і листя де-не-де,
- •І пахне чебрецем і листя де-не-де,
- •Крайнебо
- •Правопис ненаголошених голосних у коренях слів
- •130 Графіка та орфографія
- •132 Графіка та орфографія
- •134 Графіка та орфографія
- •136 Графіка та орфографія
- •138 Графіка та орфографія
- •Голосні у російських та інших слов ’япських прізвищах
- •140 Графіка та орфографія
- •Голосні у російських та інших слов ’янських прізвищах
- •142 Графіка та орфографія
- •143 Приголосні
- •Правопис подвоєних приголосних
- •144 Графіка та орфографія
- •145 Приголосні
- •146 Графіка та орфографія
- •147 Приголосні
- •148 Графіка та орфографія
- •149 Приголосні
- •Спрощення в групах приголосних
- •150 Графіка та орфографія
- •151 Приголосні
- •152 Графіка та орфографія
- •153 Приголосні
- •154 Графіка та орфографія
- •155 Приголосні
- •156 Графіка та орфографія
- •157 Приголосні
- •158 Графіка та орфографія
- •159 Вживання апострофа
- •160 Графіка та орфографія
- •161 Вживання м якого знака
- •162 Графіка та орфографія
- •163 Вживання м 'якого знака
- •164 Графіка та орфографія
- •165 Вживання м 'якого знака
- •166 Графіка та орфографія
- •168 Графіка та орфографія
- •169 Правопис префіксів
- •170 Графіка та орфографія
- •171 Правопис префіксів
- •172 Графіка та орфографія
- •174 Графіка та орфографія
- •176 Графіка та орфографія
- •178 Графіка та орфографія
- •180 Графіка та орфографія
- •182 Графіка та орфографія
- •185 Словотвір
- •186 Словотвір
- •187 Словотвір
- •188 Словотвір
- •189 Словотвір
- •190 Словотвір
- •191 Способи словотворення
- •192 Словотвір
- •193 Способи словотворення
- •194 Словотвір
- •195 Способи словотворення
- •196 Словотвір
- •197 Способи словотворення
- •198 Словотвір
- •199 Способи словотворення
- •200 Словотвір
- •201 Способи словотворення
- •202 Словотвір
- •204 Частини і частки мови
- •205 Правопис іменників
- •206 Частини і частки мови
- •207 Правопис іменників
- •208 Частини і частки мови
- •209 Правопис іменників
- •210 Частини і частки мови
- •211 Правопис іменників
- •212 Частини і частки мови
- •213 Правопис іменників
- •214 Частини і частки мови
- •215 Правопис прикметників
- •216 Частини і частки мови
- •217 Правопис прикметників
- •218 Частини і частки мови
- •1Див тему «Правопис подвоєних приголосних» с 143
- •219 Правопис прикметників
- •220 Частини і частки мови
- •221 Правопис складних слів
- •222 Частини і частки мови
- •223 Правопис складних слів
- •224 Частини і частки мови
- •225 Правопис складних слів
- •226 Частини і частки мови
- •227 Правопис складних слів
- •228 Частини і частки мови
- •229 Правопис складних слів
- •230 Частини і частки мови
- •232 Частини і частки мови
- •1Див. Загальні правила правопису складних слів. С. 220
- •234 Частини і частки мови
- •235 Правопис дієслів
- •236 Частини і частки мови
- •237 Правопис дієслів
- •238 Частини і частки мови
- •239 Правопис дієслів
- •240 Частини і частки мови
- •241 Правопис прислівників
- •242 Частини і частки мови
- •24.1 Правопис прислівників
- •244 Частини і частки мови
- •245 Правопис прийменників
- •246 Частини і частки мови
- •247 Правопис прийменників
- •248 Частини і частки мови
- •249 Правопис сполучників
- •250 Частини і частки мови
- •Сполучники
- •251 Правопис сполучників
- •252 Частини і частки мови
- •253 Правопис сполучників
- •254 Частини і частки мови
- •255 Правопис сполучників
- •256 Частини і частки мови
- •257 Правопис часток
- •9 О-зз
- •258 Частини і частки мови
- •Світай мені, прошу Тебе, молю
- •259 Правопис частки не
- •260 Частини і частки мови
- •261 Правопис частки не
- •262 Частини і частки мови
- •263 Вправи на повторення
- •264 Частини і частки мови
- •265 Вправи на повторення
- •266 Частини і частки мови
- •267 Вправи на повторення
- •268 Частини і частки мови
- •269 Вправи на повторення
- •270 Частини і частки мови
- •271 Вправи на повторення
- •273 Основи пунктуації
- •274 Основи пунктуації
- •275 Основи пунктуації
- •276 Основи пунктуації
- •277 Основи пунктуації
- •280 Основи пунктуації
- •Розділові знаки початку та кінця речення
- •282 Основи пунктуації
- •Тире між підметом і присудком
- •284 Основи пунктуації
- •286 Основи пунктуації
- •288 Основи пунктуації
- •Розділові знаки при однорідних членах речення
- •290 Основи пунктуації
- •292 Основи пунктуації
- •294 Основи пунктуації
- •296 Основи пунктуації
- •Розділові знаки при відокремлених членах речення
- •296 Основи пунктуації
- •Розділові знаки при відокремлених членах речення
- •298 Основи пунктуації
- •Відокремлені узгоджені означення
- •Відокремлені неузгоджені означення
- •300 Основи пунктуації
- •Відокремлені прикладки
- •302 Основи пунктуації
- •304 Основи пунктуації
- •306 Основи пунктуації
- •Відокремлені обставини
- •308 Основи пунктуації
- •Відокремлені додатки
- •310 Основи пунктуації
- •Відокремлені уточнювальні слова
- •312 Основи пунктуації
- •Розділові знаки при вставних і вставлених конструкціях
- •314 Основи пунктуації
- •315 Пунктуація в простому реченні
- •316 Основи пунктуації
- •318 Основи пунктуації
- •319 Пунктуація в простому реченні
- •Іван Іванович
- •320 Основи пунктуації
- •Розділові знаки при звертанні
- •Розділові знаки при вигуках, стверджувальних, заперечних та питальних словах
- •322 Основи пунктуації
- •324 Основи пунктуації
- •325 Пунктуація в складному реченні
- •Розділові знаки в складносурядних реченнях
- •326 Основи пунктуації
- •328 Основи пунктуації
- •Письменник і Генерал
- •330 Основи пунктуації
- •Розділові знаки в складнопідрядних реченнях
- •332 Основи пунктуації
- •334 Основи пунктуації
- •Пунктуація в порівняльних конструкціях
- •336 Основи пунктуації
- •338 Основи пунктуації
- •Розділові знаки в складних безсполучникових реченнях
- •340 Основи пунктуації
- •342 Основи пунктуації
- •344 Основи пунктуації
- •346 Основи пунктуації
- •Пунктуація в складних синтаксичних конструкціях
- •348 Основи пунктуації
- •350 Основи пунктуації
- •352 Основи пунктуації
- •354 Основи пунктуації
- •356 Основи пунктуації
- •358 Основи пунктуації
- •360 Основи пунктуації
- •362 Основи пунктуації
- •364 Основи пунктуації
- •366 Основи пунктуації
- •368 Основи пунктуації
- •370 Основи пунктуації
- •372 Основи пунктуації
- •375 Список умовних скорочень
- •376 Список умовних скорочень
- •Українська мова
що
кожна рослина повинна мати квітку, а
що в папороті квітки ніхто ніколи не
бачив, то й виникло багато легенд про
таємничу квітку папороті (О.
Вор.).
3. Північний край неба вже виблискував
чистою, прозорою блакиттю, а на заході
ще зловісно чорніла темно-багряна
хмара, з якої проглядало вечірнє сонце
(М Стар.).
4. Лист на дубах ще був цупкий, густий,
зелений; він і не збирався спадати;
берези тихо полум’яніли — знизу
доверху, — і на жовтому тлі світлішав
стовбур, біле гілля (Є.
Гуц.).
5. Адріана роздмухувала ватру,
закурився сизий димок — згадка про
пережиту купальську ніч (Р.
Іван.).
6. З тихим дзвоном впали перші краплини,
все стрепенулося за вікном, і вже широкою
чарівною музикою зашумів дощ, той
цілющий рясний дощ, про який кажуть, що
це сиплеться з неба золото (О.
Гоич.).
7. Над гаєм грає птичий грай, В дощі
вдягаються тополі, І квітів жовто-синя
повінь Біжить, біжить навшпиньках до
Дніпра (М Вінгр.).
112 Фонетика
(ЮЯМШШ
ОРФОЕПІЧНІ
НОРМИ ТА ЇХ ЗНАЧЕННЯ
Під
орфоепією
(гр. огШо8
правильний
і еро§ — мовлення) розуміється система
загальноприйнятих правил, що визначають
норми літературної вимови. Орфоепічні
норми — це закріплені в практиці
зразкового використання мовні варіанти
у вимові, які найповніше і найкраще
виконують свою суспільну роль. Норми
виробляються всією мовною практикою
суспільства, обґрунтовуються науково
й узаконюються відповідними актами.
Орфоепічні норми охоплюють насамперед
вимову звуків у різних позиціях, у
сполученнях з іншими звуками, у
граматичних формах, групах слів та
окремих словах. Крім цього, вони
включають і норми наголошування
слів та інтонацію.
Нормативна
вимова має велике суспільне значення:
вона підвищує загальний рівень культури
і полегшує процес спілкування. Адже
відхилення від літературної вимови
заважає взаєморозумінню між мовцями,
відвертає увагу слухача.
Вимова
наголошених голосних в українській
мові чітка і виразна: ]лехко],
[тйхиї],
|літо],
[рано], [холод], ]вуз'ко]
—голосні [е],
|и],
|і|, [а], |о|, \у\
вимовляються ясно і не плутаються одна
з одною. Ненаголошені голосні через
ге, що послаблюється напруженість
артикуляційних органів, менш виразні,
зазнають невеликих змін. Проте не всі
голосні — |а|, |у| в наголошеній і
ненаголошеній позиції майже не
змінюються, хіба що впливають на них
сусідні приголосні, завдаючи незначних
змін: [гарниї],
[гар'ачиї], [н'ан'ка],
|знаїду],
[дудка], [дукати], [д'ушес], [л'убити],
[л'утиї|.
Більших
змін зазнають голосні [е|, |и|, |о|.
Ненаголошений |е| наближається у
вимові до |и|, особливо перед складом з
|и|, [і], [у]: [веизй]
— [веиз'іт']
— [веизут'].
Перед
складами з голосними [е], [о], [а]
ненаголошений голосний [е] менше
піддається зміні: [веизе[,
[веизла],
|ве1ізл6[.
Так само ненаголошений голосний [и]
наближається
у вимові до [е] більше перед складом з
|е|,
[а]:
[ливхе[,
[лиеха]
і менше перед складами з [и],
[і] та
в кінці слова: [лиелй],
[пливв’іггі],
[дати].
Багато
змін зазнають приголосні звуки у мовному
потоці. Є й окремі звуки, які вимовляються
неправильно, спотворюються мовцями.
Так, складні звуки [дж| і [Дз] при вимові
часто втрачають зімкнену частину:
замість [йіжджу]
вимовляють [йіжжу],
[др'Ьсж’і1
замість [др'іжджУ],
[п’ідтвержеиниї]
замість [п
’ідтверджеиниї],
[зеркало]
замість
|дзеркало|,
[кукуруза]
замість [кукурудза]
тощо. Іноді, навпаки, уставляють зімкнену
частину там, де її не повинно бути,
наприклад: [в’іджчуджеиниї],
[зона в’іджчу- джеин':а[.
Мовці забувають (або й не знають), що ці
звуки вимовляються злито. Навіть у
словах, у яких пишемо дві окремі літери
д і ж, д і з внаслідок злиття звуків у
мовному потоці (явище асиміляції), хоч
вони належать до різних морфем,
відчувається їх злиття: [в’ідзс'іч],
[надззвиечаїно],
\п
7джжйулеІІн':а].
Звук
[ґ], діставши в сучасному алфавіті своє
позначення, за звичкою не вимовляється
носіями мови у словах [ґул'а\,
[ґатунок], [ґава], [ґрати]
та ін. У цьому разі виливає те, що в
друкарнях відсутня літера ґ. В іншомовних
словах іноді вимовляють [ґ| у тих словах,
у яких цей звук відсутній. Наприклад,
нема його у грецьких словах | г 7/76*],
|г ’ігант|,
[геигеимдн'ійа],
[де1імагдг
7ш |, [ орган],
[дрг'ійа].
У латинських словах, засвоєних українською
114 Орфоепія
115
Орфоепічні
норми та їх значення
мовою,
він теж плутається із звуком |г|: [ґонг],
|готи],
\жаргдн\, [реге1інт[,
|танго],
[сленг], [смог], [реиглан],
\реигламеинт],
|шлагбаум],
|суґес'т'ійа]
тощо.
У
власних назвах також літери г і ґ
плутаються, що відбивається й на вимові.
Звук |ґ| треба вимовляли у словах:
[Вашингтон],
[Вт'фг’анг], [Ґете], [Ґриг], [Маге^лан],
|Паґан'ін'і],
| Родрйґо],
але: [Гегеил'[,
| Г’уґо],
[Габсбург], [Гамбург],
|Гаага],
[Копеингагеин].
Дзвінкі
приголосні і в кінці слова, і в середині
слів перед глухими вимовляються в
українській мові дзвінко: [л'ід],
[віз], [дуб], [н'іжка], [кладка], [губка],
[обпеиктй],
[п ’ід’т'агтй[,
але: [лехко],
[вахко],
[н'іхт'і], [к’іхт'і], [спиетау],
[с тоббйу],
|розссйпати[,
[беизс
тебе].
Глухі
приголосні перед дзвінкими в середині
слова піддаються впливу дзвінких і
одзвінчуються: [вогзал],
[аізбеирі\,
|фудбал],
[козґба],
[молодба].
Навіть на стику слів спостерігається
одзвінчення глухих [н'ідж
була мЧс'ашна], [брад дау книжку].
Шиплячі
звуки в кінці слова і складу, а також
перед голосними |и], |е], |а], |о], [у], крім
подвоєних, вимовляються твердо:
[и'іч],
|плач],
\йідеиш],
[р'іж], [доіич], [тиша], [брошура], [шостім
|, [чорнйти],
[ чеибрец'],
[шеп'іт], [чйстш], |жити],
[жур’і].
Перед [і],
а
після подвоєних і перед |а], [у] шиплячі
напівиом’якшені: |коми'ш’Ц,
\кл'уч’і], \межї|,
\узвиш
’:а\,
\узЄіч
':а\,
\п
’ід’н'іж':а\,
[по’друж
у], \рдз'к
'іш
':>■], \н’іч:у].
Твердо
вимовляються губні в усіх позиціях:
[л'убду],
\твойа\,
\степ\,
|пеуниі\,
[мир], [сором],
|кроуйу],
[мйата], [верфйу[,
[голуб],
[бйти],
(пйат[вйут'),
|бйе].
Але перед |і] та в деяких словах перед
[а] губні напівгюм’якшені: Іб’ілиї],
[скуп
’і], [м’ірка], [в’іхот'], [у тдрф’і],
[ц'в’ах], |
дз'в
’акати[,
|с’в
’ашченик].
Приголосний
|р] в українській мові ствердів. Він
твердо вимовляється в кінці слова
і складу: [писар],
[харк'іу], |зеґір],
[т'урма], [бурйап], [мат'ірйу].
На початку складу ній може буга і
таердим, і пом’якшеним: [р'абш|,
[радиеі],
[р ’інка], [ріібка], [буру], [бур'у].
Перед
голосними |е], |и] приголосні вимовляються
твердо: |лекц’ійа],
[леиб
’їдка],
[котлета], [небо], \дереиво],