277 Основи пунктуації

4. Пишемо: «Бережіть красуню природу!» Закликаємо: «рятуймо бенгальського тигра!» Страуса нанду і якогось черв’яка заносимо в Червону книгу. А жінку губимо. Щодня, щогодини, щохвилини (Є. Дуд.). 5. Який він, сьогоднішній студент? (з газ.). 6. Він почував себе мандрівником, що, опинившись на далекій станції, ото­чений чужою обстановкою, має чекати жаданого потягу (В. Підмог.). 7. О націє, що над добро і над зло, над долю,

і ласку, і кару поставила тих, що їх сотні лягло у дні незабугні Базару (О. Канд.).

Вправа 7

Поясніть, як графічна система української мови обслуговує ті сторони писемного мовлення, які не можуть бути виражені літерами. Чи в усіх наведених прикладах можна розділовий знак передати інтонаційно при усному відтворенні тексту.

1. Ось летить м’яч, «мов пущене ядро з гармати» (випірнув рядок незабутнього Тичини), але на його шляху постає «черлений щит» Блока. 2. Та раптом ... повернувся додому (з газ.). 3. День закінчився оглядом Києва. День закінчився оглядом «Києва». 4. А по шовковому Дівиному волоссю ходять на прекрасну «Діву» люди грішні і милую­ться морем, горами, краєвидами (О. Виш.). 5. «...Єго (Ібсена. — С. И) треба знати, як хочеся «мати вікно до Європи» — от вибачайте за фразу», — писав Василь Стефаник у листі до Ольги Гаморак 29 лютого 1896 р. (Стефаних, який не любить теоретизувати, не випадково бере фразу про Європу в лапки, ще й вибачається за неї, ніби підкреслюючи, що вислови такого роду не в його стилі.) (С. Павл.).

Вправа 8

Що хотів донести читачеві кожен автор, використовуючи індивідуальну пунктуацію?

1. Телеграфує начальник гарнізону Роздільної.

Ми всі напружено нахилилися над білою стрічкою, яка поволі розгорталася, а на ній чорними крапками й риска­ми божевільно довго повзли слова:

■— П-о-з-о-в-и-т-е к т-е-л-е-г-р-а-ф-у в-о-е-н-к-о- м-а.

Грім ударив особисто в мене,

око сонця кров’ю налилось (Л. Кост.).

3. Де б ти хто б ти коли б ти яким би ти досі ие був Возлюби розлюби а затим возлюби його заново Цей народ що оплакав не раз Маріанну й рабиню Ізауру А про Мотрю і про Катерину нараз прочитав і забув Що кумирів нових не надбав а старих розгубив Що втомився від рішень та їхньої колегіальності Навіть гідність свою розбудив возлюбив розлюбив Запевняючи брата і свата

і ката

у власній лояльності Цей народ що з дев’ятого поверху ліфтом з’їжджа на

город

Що вистоює черги на митниці альбо на мітинги Що крім грошей не хоче ніяких уже нагород І слухняно таврує чуже

і виконує все що намітили Не запитуй: навіщо? для чого? куди? і чому?

Все одно не збагнеш хоч би скільки в пророки не пнися Тож зіжмакай гординю свою і всміхнися народу цьому Чи й самому собі

чи й нікому —

а все ж усміхнися

Усміхнися і йди

і усмішку з губи не згуби Хай ніхто не збагне: ти сякаєшся в небо чи каєшся Возлюби розлюби возлюби розлюби возлюби Бо від нього

нічого подібного

не дочекаєшся (О. Ірв.).

РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ ПОЧАТКУ ТА КІНЦЯ РЕЧЕННЯ

У позиції початок речення/тексту вживається єдиний розділовий знак три крапки в поєднанні з аб- зацним відступом. Знак початку речення позначає:

в Різкий перехід до нової теми: І цієї хвилини з# соснами, в лісовому хутірці, віщуючи зорю, засурмили півні.

Розділові знаки початку та кінця речення

...Я підняв важкі повіки: у ранковому присмерку наді мною з мітлою в руках стояв двірник:

• Що, трохи перебрали, молодий чоловіче? (В. Др.)

@ Чергування окремих тем розповіді: І сниться мені щось химерне, ба навіжене...

... Нібито Поет іде до мене вже багато століть, і багато століть іду до нього я, а стрітися не можемо...

... Ось ми біжимо полем навстріч одне одному у чомусь білому, як лелеки. Наші погляди злилися, наші руки шукають обіймів, але між нами свистять половецькі стріли. Одна цілить у мене, та він перехоплює її і враз даленіє... (К. Мотр.).

ш Включення в новий відрізок часу й простору:

Епітафія великому дзеркалу у спілці письменників України, яке збільшувало всіх поетів

Наше дзеркало Тяжко дзенькнуло —

Тільки скалочки по землі...

...А тепер ми усі — малі (М. Сом).

о Наявність попередньої купюри в прямій мові: — Чому ж про це мовчать ? — Мовчать багато про що і скрізь. Я теж не можу говорити про все на загал. Проте дещо, не для преси, звичайно, я все-таки вам покажу. — ...Ось так я допомагаю тим, хто справді приходить по допомогу і вірить у це, —закінчив свою розповідь ясновидець (з газ.).

Розділові знаки кінця речення членують текст на речення. До їх складу входять крапка, знак питання, знак оклику й три крапки. Вони виконують функцію попередження про те, що наступна лексема не належигь даному реченню. Домінантною у вираженні Цього значення є крапка, інші ж знаки мають додаткові значення. Знак питання семантично ускладнює значення кінця речення, в якому є пряме запитання. На знак оклику нашаровується позначення експресивності та емоційності. Три крапки передають формальну чи змісто- ^ВУ незакінченість речення. Ці знаки закріплені за речен­нями відповідно до мета повідомлення: крапку ставлять у кінці розповідних речень, знак питання —у кінці питаль­них речень, знак оклику — в кінці окличних речень.

Для позначення оцінності та експресії розділові знаки ^нця речення, крім крапки, можуть вживатися: