Механізм формування імунітету.

-Патогенні мікроби проходять через шкіру та слизові оболонки в лімфу, кров та інші тканини та органи.

-Організм захищають від мікробів покривний епітелій, антитіла, фагоцитоз, різноманітні захисні рефлекси.

-Шляхом видалення фібриногену перетворюють плазму у сироватку крові, яка більше не зсідається. Вона знаходить широке застосування в лікувальній практиці (лікувальні сироватки з антитілами).

№48 Будова і функції тромбоцитів

При пошкодженні судин через деякий час на поверхні рани внаслідок зсідання крові утворюється кров'яний згусток (тромб), який закупорює судину і припиняє кровотечу. Коли стінка судини заживає, тромб розсмоктується. Зсідання крові є важливою захисною реакцією, яка запобігає крововтратам. Важливу роль у зсіданні крові відіграють тромбоцити - безбарвні, без'ядерні, кулястої форми клітини. У 1 л крові міститься (180-320) * 109 тромбоцитів. Вони легко руйнуються при пошкодженні кровоносних судин. Тромбоцити утворюються в червоному кістковому мозку. Як же відбувається цей процес? У плазмі крові міститься розчинний білок - фібриноген. При ушкодженні судин внаслідок складних фізико-хімічних реакцій він перетворюється на нерозчинний білок фібрин. Нитки фібрину густо перекривають рану, утворюючи сітку. Між ними затримуються клітини крові й щільно закривають рану. Для зсідання крові необхідна наявність у крові багатьох речовин: білків, вітамінів, солей кальцію. Якщо ж їх немає, зсідання крові не відбувається.

№49 Зсідання крові.

Зсідання крові – це складний ферментативний процес, під час якого розчинний білок плазми фібриноген перетворюється на нерозчинний білок фібрин. У процесі зсідання крові виділяють три основні етапи. На першому етапі під дією травмуючого агента руйнуються тромбоцити і вивільняється фермент тромбопластин.

Під час другого етапу тромбопластин каталізує перетворення протромбіну (білка плазми крові) на тромбін. Протромбін - неактивний білок плазми крові, який утворюється в печінці (для його синтезу потрібен вітамін К). На тромбін він перетворюється лише за наявності в плазмі крові йонів Кальцію (Са2+).

На третьому етапі тромбін каталізує перетворення розчинйого білка фібриногену в нерозчинний у воді білок фібрин. Нитки фібрину густо переплітаються, утворюючи сітку. Між нитками затримуються клітини крові й щільно закривають рану.

У нормі через 5-10 хв після пошкодження судини на поверхні рани внаслідок зсідання крові утворюється кров'яний згусток (тромб), який закупорює судину і припиняє кровотечу. Отже, для зсідання крові необхідна наявність у ній багатьох речовин: білків, вітамінів (зокрема, вітаміну К), солей Кальцію. Якщо якоїсь з них немає, кров не зсідається. Зсідання крові є важливою захисною реакцією, яка запобігає крововтратам.

№50 Значення переливання крові. Групи крові.

Донором може бути кожна здорова людина у віці 18-60 років. Без шкоди для здоров’я за один раз донор може здати 250-400 мл крові (не частіше як один раз у три місяці).

Здоров’я кожного донора ретельно перевіряє лікар станції переливання крові. Донорами не можуть бути люди, які часто вживають алкоголь, хворі на СНІД та деякі інші вірусні хвороби.

Переливають не тільки цільну кров, але і її компоненти та кровозамінники.

Не слід користуватися кров’ю одного і того ж донора при повторному переливанні, оскільки обов’язково до якої-небудь з систем відбудеться імунізація.

При переливанні крові необхідно враховувати не тільки групу крові за системою АВО, але й резус-належність. У більшості (85%) людей на мембрані еритроцита є так званий білок резус-фактор, який вперше виявлений Ландштейнером та Вінером в 1940 році в крові мавп макак. Люди які мають таку речовину, є резус позитивними (Rh+), а ті, що не мають - (Rh¯). При переливанні несумісної крові за Rh або ж при вагітності, коли мати є Rh(-), а дитина – Rh (+), виникає резус конфлікт. У крові матері утворюються антитіла, які руйнують власні еритроцити або еритроцити плоду. Перша вагітність може завершитись нормально, а кожна наступна може супроводжуватись мертво народженням, викиднем, розвитком в дитини гемолітичної хвороби.

Гру́па кро́ві, група, до якої належить кров людини відповідно до антигенної активності. Червоні кров'яні тільця людини можуть переносити молекули, що діють як антигени, а в іншої людини еритроцити можуть ці молекули пропускати. Два основні антигени позначаються А і В. За їхньою наявністю визначаються чотири групи крові:

-без антигенів — (0) відома також як І

-тільки з антигеном А — (А) відома також як ІІ

-тільки з антигеном В — (В) відома також як ІІІ

-з обома антигенами — (АВ) відома також як IV

Кожна з цих груп може мати або не мати резус-фактор. Правильне визначення групи крові життєво важливо для людини при переливанні крові, тому що несумісність груп крові донора і хворого може привести до згортання крові з можливістю смерті хворого.

№51 Утворення і склад лімфи. Лімфатична система.

Лімфа— прозора безколірна рідина, в якій немає еритроцитів, тромбоцитів, і містить багато лімфоцитів. З капілярів лімфа надходить в лімфатичні судини, а потім в протоки і стовбури: ліворуч в грудну протоку (найбільша протока), лівий яремний і лівий підключичний стовбури; праворуч в правий лімфатичний протік, правий яремний і правий підключичний стовбури. Протоки і стовбури впадають у великі вени шиї, а потім у верхню напіввену. На шляху лімфатичних судин розміщені лімфатичні вузли, які виконують бар'єрну і імунну роль.

Лімфа являє собою злегка жовтувату рідку тканину, що протікає в лімфатичних капілярах і судинах. Вона складається з лімфоплазми і формених елементів. За хімічним складом лімфоплазма близька до плазми крові, але містить менше білків. Лімфоплазма містить також нейтральні жири, прості цукри, солі (NaCl, Na2CO3 и др.), А також різні сполуки, до складу яких входять кальцій, магній, залізо.

Формені елементи лімфи представлені головним чином лімфоцитами (98%), а також моноцитами та іншими видами лейкоцитів. Лімфа фільтрується з тканинної рідини в сліпі лімфатичні капіляри, куди під впливом різних факторів з тканин постійно надходять різні компоненти лімфоплазми. З капілярів лімфа переміщається в периферичні лімфатичні судини, за ним - в лімфатичні вузли, потім у великі лімфатичні судини і вливається в кров.

Склад лімфи постійно змінюється. Розрізняють лімфу периферичну , проміжну і центральну. Процес лімфообразованія тісно пов'язаний з надходженням води та інших речовин з крові в міжклітинні простору і освітою тканинної рідини.

Лімфати́чна систе́ма — мережа судин, тканин і органів, яка служить джерелом клітин, що забезпечують імунітет, фільтруючим комплексом, переносником жирів і інших речовин, а також дренажною системою, що сприяє поверненню надлишку тканинної рідини в кров.

Прозора безбарвна рідина, що заповнює лімфатичну систему і що протікає через неї, називається лімфою.

Найдрібніші судини лімфатичної системи – лімфатичні капіляри – розташовуються майже у всіх органах тіла.

Капіляри об'єднуються в лімфатичні судини, які слідують звичайно по ходу вен, прямуючи до серця. Лімфатичні судини впадають в два головні лімфатичні стовбури, розташовані у області грудної клітки, – права лімфатична протока і грудна протока. Останні впадають у вени поблизу ключиці, об'єднуючи, таким чином, лімфатичну і кровоносну системи.

№52 Органи серцево-судинної системи.

Серце людини знаходиться у лівій частині грудної порожнини. Серце є порожнистим м'язовим органом. Верхівка його спрямована вниз і ліворуч. Стінки серця утворені трьома оболонками: внутрішньою сполучнотканинною (ендокардом), середньою м'язовою (міокардом) і зовнішньою сполучнотканинною (епікардом). Зовні серце оточене еластичною навколосерцевою сумкою - перикардом, який оберігає його від перерозтягування при наповненні кров'ю. Між навколосерцевою сумкою і серцем міститься рідина, що зволожує серце і зменшує його тертя під час скорочень. Маса серця людини коливається в межах 250-360 грамів. Як і в інших ссавців, серце людини чотирикамерне: складається з двох передсердь (верхня частина серця) і двох шлуночків (нижня частина серця). Ліва і права його частини розділені суцільною перегородкою. Між передсердями і шлуночками є отвори, закриті сполучнотканинними клапанами, які за допомогою ниток прикріплюються до внутрішньої оболонки серця. При скороченні передсердь клапани відкриваються і пропускають кров у шлуночки. При скороченні шлуночків клапани закриваються, не пропускаючи кров назад до передсердя. Таким чином, кров у серці рухається тільки в одному напрямі - від передсердь до шлуночків. Клапани мають форму стулок, тому їх називають стулковими. У лівій частині клапан має дві стулки (двостулковий), у правій - три стулки (тристулковий). На виході аорти з лівого шлуночка і легеневої артерії з правого шлуночка розташовані півмісяцеві (кишенькові) клапани, які після скорочення шлуночків не пропускають кров назад із судин до шлуночків.

Будова серця: 1 — аорта; 2 — легеневий стовбур; 3 — легеневі вени; 4 — ліве передсердя; 5 — клапан аорти; 6 — митральний клапан; 7 — перегородка; 8 — перикард; 9 — міокард; 10 — лівий шлуночок; 11 — правий шлуночок; 12 — нижня порожниста вена; 13 — тристулковий клапан; 14 — клапан легеневого стовбура; 15 — ендокард; 16 — праве передсердя; 17 — легеневі вени; 18 — верхня порожниста вена.

У системі кровоносних судин людини розрізняють артерії, вени, капіляри.

Артерії – це судини, по яких кров рухається в напрямі від серця. Стінки артерій складаються з трьох шарів: внутрішнього ендотеліального, середнього м’язового і зовнішнього сполучнотканинного. Середній шар – най товщий, складається кільцевих гладеньких м’язів.

Вени – це судини, по яких кров надходить від органів тіла, рухається в напрямі до серця. Стінки вен складаються з таких шарів як і артерії, хоча м’язовий шар у них менш розвинений і еластичних волокон мало. На відміну від артерій, усередині вен є кишеньковоподібні клапани, які під час руху крові в бік серця притискуються до стінок судин, а при зворотньому русі кров розправляється іперегороджують їй шлях.

Капіляри – це найтонші судини, які зв’язують дрібні артерії з найдрібнішими венами. Стінки капілярів складаються з одного шару плоских епітеліальних клітин, які дістали назву ендотелію. Через стінки капілярів відбувається обмін речовин між кров’ю і тканинами. Загальна кількість капілярів великого кола кровообігу 2 млрд., а загальна довжина їх 100 тис. км.

№53 Форма, положення, будова і функції серця.

Серце людини знаходиться у лівій частині грудної порожнини. Серце є порожнистим м'язовим органом. Верхівка його спрямована вниз і ліворуч. Стінки серця утворені трьома оболонками: внутрішньою сполучнотканинною (ендокардом), середньою м'язовою (міокардом) і зовнішньою сполучнотканинною (епікардом). Зовні серце оточене еластичною навколосерцевою сумкою - перикардом, який оберігає його від перерозтягування при наповненні кров'ю. Між навколосерцевою сумкою і серцем міститься рідина, що зволожує серце і зменшує його тертя під час скорочень. Маса серця людини коливається в межах 250-360 грамів. Як і в інших ссавців, серце людини чотирикамерне: складається з двох передсердь (верхня частина серця) і двох шлуночків (нижня частина серця). Ліва і права його частини розділені суцільною перегородкою. Між передсердями і шлуночками є отвори, закриті сполучнотканинними клапанами, які за допомогою ниток прикріплюються до внутрішньої оболонки серця. При скороченні передсердь клапани відкриваються і пропускають кров у шлуночки. При скороченні шлуночків клапани закриваються, не пропускаючи кров назад до передсердя. Таким чином, кров у серці рухається тільки в одному напрямі - від передсердь до шлуночків. Клапани мають форму стулок, тому їх називають стулковими. У лівій частині клапан має дві стулки (двостулковий), у правій - три стулки (тристулковий). На виході аорти з лівого шлуночка і легеневої артерії з правого шлуночка розташовані півмісяцеві (кишенькові) клапани, які після скорочення шлуночків не пропускають кров назад із судин до шлуночків.