Будова м'язів

У м'язі розрізняють середню частину - брюшко, що складається з м'язової тканини, і сухожилля, утворене щільною сполучною тканиною. З допомогою сухожиль м'язи прикріплюються до кості, однак деякі м'язи можуть прикріплятися і до різних органів (очного яблука), до шкіри (м'язи обличчя і шиї) і т. д. В м'язах новонародженого сухожилля розвинені слабко. Лише до 12-14 років встановлюються ті м'язово-сухожильні відносини, які характерні для м'язів дорослого.

Кожен м'яз складається з великої кількості поперечносмугастих м'язових волокон, розташованих паралельно і пов'язаних між собою прошарками пухкої сполучної тканини в пучки. Весь м'яз зовні покритий тонкою сполучною оболонкою - фасцієм. Вміст м'язових волокон складається з саркоплазми, в якій розташовуються скоротливої нитки - міофібрілли, а також мітохондрії та інші органоїди клітини.

Форма

Форма і величина м'язів залежить від виконуваної ними роботи. Розрізняють м'язи довгі, широкі, короткі і кругові. Довгі м'язи розташовуються на кінцівках, короткі - там, де розмах руху малий (наприклад, між хребцями). Широкі м'язи розташовуються переважно на тулубі, в стінках порожнин тіла (м'язи живота, спини, грудей). Кругові м'язи розташовуються навколо отворів тіла і при скороченні звужують їх. Такі м'язи називають сфінктерамі.

№39 Будова і функції м’язів голови і тулуба.

М’язи голови

М'язи голови (musculi capitis) за функцією поділяють на м'язи очного яблука, язика та піднебіння, а також підпотиличні, жувальні і м'язи лиця. Серед м'язів голови виділяють жувальні та мімічні.

До жувальних м'язам відносяться вискові, жувальні, крилоподібні. Жувальні м'язи підіймають нижню щелепу і рухають її вперед, назад або вбоки, здійснюючи акт жування. Жувальні м'язи представлені чотирма парами сильних м'язів, спільним для яких є те, що вони починаються на кістках черепа, а закінчуються на різних ділянках нижньої щелепи (власне жувальні, скроневі тощо). Під час скорочення вони підіймають нижню щелепу і рухають її вперед, назад або в боки, що забезпечує перетирання їжі зубами.

Мімічні м'язи прикріплюються до шкіри обличчя і при скороченні переміщують окремі ділянки шкіри, надаючи відповідний вираз обличчю, тобто зумовлюють міміку. До мімічних м'язів належать колові м'язи очей і рота. Мімічні м'язи — це тонкі м'язові пучки, які одним своїм кінцем прикріплюються до кісток черепа, а другим вплітаються в шкіру, деякі вплітаються в шкіру обома кінцями (колові м'язи рота і ока). Скорочення мімічних м'язів зумовлює зміщення шкіри, що визначає міміку обличчя. Прояв складних відчуттів — радощів, презирства, горя, подиву, болю тощо — визначається численними комбінаціями скорочень мімічних м'язів. Найбільшими мімічними м'язами є лобовий, щічний, колові м'язи рота і очей, надчерепний та ін.

М’язи тулуба

М'язи тулуба поділяють на м'язи грудей, спини, живота. М'язи грудей поділяють на м'язи грудей, що належать до плечового поясу і верхніх кінцівок (великий і малий грудні м'язи, підключичний та ін.), і власне грудні м'язи (зовнішні й внутрішні міжреберні м'язи). Великий і малий грудні м'язи здійснюють рухи верхніх кінцівок. Зовнішні й внутрішні міжреберні м'язи беруть участь у дихальних рухах. Зовнішні міжреберні м'язи підіймають ребра (вдих), а внутрішні — опускають їх (видих).

М'язи спини поділяють на поверхневі й глибокі. Поверхневі м'язи спини (трапецієподібний, найширший) рухають лопатки, шию, голову, плече і опускають руки вниз. Глибокі м'язи (ромбоподібні, верхній і нижній зубчасті) рухають лопатки, підіймають і опускають ребра під час дихання. М'яз — випрямляч хребта підтримує тіло у вертикальному положенні, розгинає спину.

М'язи живота беруть участь в утворенні передньої й бічних стінок черевної порожнини. Прямі м'язи живота згинають тулуб уперед. Косі м'язи живота нахиляють хребет у боки. М'язи живота утворюють черевний прес, який сприяє утриманню органів порожнини в нормальному положенні.

№40 Будова і функції верхніх і нижніх кінцівок м’язів.

М'язи верхніх кінцівок поділяють на м'язи плечового поясу і м'язи вільної верхньої кінцівки.

М'язи плечового поясу зумовлюють рухи верхньої кінцівки в плечовому суглобі. Найбільш розвинений дельтоподібний м'яз, що підіймає руку до горизонтального положення. Найбільш вираженими м'язами плеча є двоголовий і триголовий. Перший, розміщуючись на передній поверхні плечової кістки, під час скорочення згинає руку в плечовому й ліктьовому суглобах. Він прикріплений Двома верхніми сухожилками до лопатки, а нижнім — до передпліччя. Триголовий, розміщуючись на задній поверхні плечової кістки, є антагоністом двоголового і розгинає обидва суглоби. Від його верхнього кінця відходять сухожилки, один з яких прикріплюється до лопатки, а два інших — До задньої поверхні плечової кістки. Сухожилок нижнього кінця триголового м'яза проходить по задній поверхні ліктьового суглоба і прикріплюється до ліктьової кістки. М'язи передпліччя згинають і розгинають його, кисть і пальці, а також повертають передпліччя навколо осі. М'язи кисті розводять і зводять пальці, згинають і розгинають фаланги пальців.

М'язи нижніх кінцівок поділяють на м'язи тазового поясу і м'язи вільної нижньої кінцівки.

М'язи тазостегнової ділянки починаються від кісток таза прикріплюються до стегнової кістки. Серед них виділяють клубово-поперековий, великий, середній і малий сідничні м'язи. Вони зумовлюють згинання й розгинання в кульшовому суглобі, нахилення тулуба вперед тощо. Крім того, вони підтримують тіло у вертикальному положенні, тому в людини розвинені краще, ніж у тварин.

Двоголовий м'яз стегна згинає гомілку і розгинає стегно, чотириголовий — розгинає гомілку в колінному суглобі. М'язи, що приводять у рух стопу й пальці, розміщені на гомілці. Найбільший з них — литковий, який у людини досягає найбільшого розвитку, бо вся маса тіла припадає на ноги. Він також згинає стопу. Передній великогомілковий м'яз розгинає стопу.

№41 Динамічна і статична робота м’язів

Робота, при якій напруження м’язів розвивається без зміни їх довжини і без активного переміщення у просторі рухових ланок, називається статичною. Статичні напруження людини у процесі праці пов’язані з підтриманням у нерухомому стані предметів і знарядь праці, а також підтриманням робочої пози.

Залежно від характеру діяльності м’язів статична робота поділяється на два види:

- статична робота, яка здійснюється шляхом активної протидії силам, що виводять тіло або його частини з рівноваги. Збереження рівноваги досягається внаслідок тетанічного напруження м’язів під дією потужних нервових імпульсів і пов’язане з великими витратами енергії;

- статична робота, при якій тіло, змінюючи позу, знаходить нове положення рівноваги і пристосовується до сил, які діють на нього. Така робота забезпечується особливим станом м’язів — тонусом. М’язовий тонус — це тривале, без ознак швидкої втоми, напруження скелетних м’язів, яке забезпечує підтримання пози людини. Отже, при тонусі м’язова робота виконується під дією слабих нервових імпульсів, характеризується меншими затратами енергії і може тривати довгий час.

Робота, при якій напруження м’язів супроводжується зміною їхньої довжини і переміщенням у просторі тіла або якоїсь ланки рухового апарату, називається динамічною. На відміну від статичної роботи, яка вимірюється часом підтримання м’язового напруження (кгс/с), динамічна робота вимірюється показниками механічної роботи — кілограм-метрами (кг • м), тобто має зовнішній ефект.

Водночас більш втомливою є статична робота, оскільки постійне напруження однієї і тієї ж м’язової групи супроводжується зменшенням у ній кровообігу, що не забезпечує своєчасного окислення продуктів розпаду. Під час динамічної роботи м’язові напруження перегруповуються, що сприяє відновленню працездатності м’язів у процесі праці.

№42 Розвиток мускулатури і моторики у дітей.

Рухова діяльність дітей формується за механізмом тимчасових зв'язків. Важливу роль у формуванні цих зв'язків відіграє взаємодія рухового аналізатора з іншими аналізаторами (зорові, тактильним, вестибулярний). Наростання тонусу потиличних м'язів дозволяє дитині 1,5-2 місяців, покладені на живіт, піднімати голову. У 2,5-3 місяці розвиваються рухи рук в напрямку до мабуть предмету. В 4 місяці дитина повертається зі спини на бік, а в 5 місяців перевертається на живіт і з живота на спину. У віці від 3 до б місяців дитина готується до повзання : лежачи на животі все вище піднімає голову і верхню частину тулуба і до 8 місяців він здатний проповзти досить великі відстані. У віці від 6 до 8 місяців завдяки розвитку м'язів тулуба і тазу дитина починає сідати, вставати, стояти і опускатися, дотримуючись руками за опору.

У віці 4-5 років у зв'язку з розвитком м'язових груп та вдосконаленням координації рухів дітям доступні більш складні рухові акти: біг, стрибання, катання на ковзанах, гімнастичні вправи. У цьому віці діти можуть малювати, грати на музичних інструментах.

Без навчання та тренування самі по собі ніколи не виникнуть, не утворюються такі навички та вміння, як ходьба, біг, стрибки, метання, плавання, танцювальні рухи, вертикальні робочі пози, не кажучи вже про високе мистецтво управління рухами, що має місце в результаті занять такими видами спорту, як художня гімнастика, фігурне катання на ковзанах,стрибки з трампліну, водне поло,баскетбол та ін.

№43 Значення і функції крові. Кров як компонент внутрішнього середовища організму.