Основні функції:

1. Дихальна функція полягає в переносі кисню від легень до тканин організму та СО2 від клітин до легень. Ця функція забезпечує енергією організм.

2. Поживна – кров розносить по тілу поживні речовини від кишечнику або з місць їх накопичення (глюкозу з печінки).

3. Видільна функція полягає у видаленні з клітин та тканин організму кінцевих продуктів обміну речовин.

4. Теплорегуляційна, тобто збереження сталості температури тіла.

5. Регуляторна – кров розносить по організмові фізіологічно активні речовини, які регулюють та об’єднують діяльність різних органів та систем, тобто здійснює гуморальну регуляцію функцій організму.

6. Гомеостатична (підтримання динамічної сталості внутрішнього середовища організму) досягається завдяки тому, що кров, омиваючи усі органи і тканини, здатна нормалізувати склад внутрішнього середовища під контролем нервової системи.

7. Захисна – лейкоцити крові забезпечують фагоцитоз, а також виділення антитіл проти антигенів; здатність крові до зсідання, внаслідок чого припиняється кровотеча.

Значення крові

Кров безперервно циркулює по кровоносних судинах, виконуючи важливу транспортну функцію. Вона доставляє до клітин поживні речовини та кисень і транспортує до легень вуглекислий газ, а до органів виділення продукти розпаду поживних речовин. Кров бере участь у гуморальній регуляції організму. Біологічно активні речовини, наприклад гормони залоз внутрішньої секреції надходять у кров, транспортуються із током крові до клітин і таким чином впливають на їхню активність. Кров виконує також захисну функцію. До організму можуть потрапити отруйні речовини, віруси, мікроорганізми. У крові існують різні механізми їхнього знешкодження.

№44 Плазма крові, склад, осмотичний тиск, гемоліз.

Плазма крові – жовтувата рідина, яка вміщує:

1. Н2О – 91%.

2. Білки – 8% (альбуміни, глобуліни, фібриноген). Вони утримують воду в плазмі (при голодуванні, зменшується кількість білків, вода переходить з крові до тканин, утворюючи голодні набряки) глобуліни можуть перетворюватись на антитіла, які знешкоджують мікроби і утворюють імунітет; білки створюють певну в’язкість крові, яка зростає при втраті води (потіння, пронос), що може привести до утворення тромбів; фібриноген – бере участь у зсіданні крові; білки також переносять поживні речовини, продукти розпаду білків та н.к., гормони, мікроелементи, вітаміни.

3.Жири – 0,8%.

4.Глюкоза – 0,12%. При зниженні – підвищується збудження клітин головного мозку (судоми), порушується кровообіг, дихання, настає смерть.

5.Сечовина та сечова кислота – 0,05%.

6.Мінеральні солі – 0,9%, з них найбільше припадає на долю NaCl, солі Са, К, Мg. Ця концентрація підтримується на сталому рівні.

Осмотичний тиск (або дифузний тиск) - термодинамічний параметр, що характеризує прагнення розчину понизити свою концентрацію при зіткненні з чистим розчинником внаслідок зустрічної дифузії молекул розчинника та розчиненої речовини.

Осмотичний тиск плазми крові складає біля 7,6 атм (біля 5500 мм рт. ст.). Осмотичний тиск – тиск розчинника на напівпроникну мембрану, якщо вона розділяє розчини з різною концентрацією осмотично активних речовин. Загальний осмотичний тиск плазми крові пов’язаний, в основному, з розчиненими в ній йонами. Певну роль в утворені крові відіграють й інші осмотично активні речовини – глюкоза, моноцукриди, амінокислоти і т.д.

Гемоліз - руйнування еритроцитів з виділенням гемоглобіну в плазму крові; Розрізняють внутрішньосудинний гемоліз - при руйнуванні еритроцитів у судинах (при переливанні несумісної крові, малярії, дії біологічних отрут - змій, бджіл та ін.) І позасудинний, який відбувається в селезінці, печінці (при серповидноклітинної анемії, при мікросфероцітозе і деяких інших спадкових гемолітичних анеміях). Гемоліз супроводжується лихоманкою, появою еритроцитів у сечі, жовтяницею.

№45 Будова і функції еритроцитів.

Еритроцити - червоні кров'яні тільця, що здійснюють в організмі дихальну функцію. Вони переносять кисень від легень до клітин, а вуглекислий газ - від клітин до легень. До виконання еритроцитами цієї функції добре пристосовані їхні розмір, кількість і форма. Еритроцити - дрібні без'ядерні клітини діаметром 7,5 мкм. Кількість їх дуже велика. В крові дорослої людини міститься (4-5) * 1012 еритроцитів, або 5,5 мільйона у 1 мм3. Еритроцит має форму двовгнутого посередині диска. Така форма збільшує його поверхню і сприяє кращому проникненню в нього кисню. Завдяки великій кількості і специфічній формі загальна площа всіх еритроцитів у крові людини становить 3 200 м3. У нормі еритроцити живуть близько 120 днів, а потім руйнуються в селезінці й печінці. Кров поповнюється новими еритроцитами, які утворюються в червоному кістковому мозку з особливих клітин - еритробластів. Останні, на відміну від еритроцитів, мають ядро, яке під час дозрівання еритроцита у кістковому мозку замінюється на гемоглобін. Тіло еритроцита ззовні вкрите мембраною, а всередині майже повністю заповнене білковою речовиною - гемоглобіном. Гемоглобін складається з білка глобіну і залізовмісної сполуки - гему. Саме атом заліза гемоглобіну здатний приєднувати кисень. Сполука гемоглобіну з киснем має яскраво-червоний колір і називається оксигемоглобіном. Кров, насичена киснем, називається артеріальною. У капілярах гемоглобін віддає кисень клітинам і приєднує вуглекислий газ, таку кров називають венозною. Гемоглобін здатний приєднувати чадний газ, що виділяється при неповному згорянні палива, і утворювати з ним стійку сполуку. У цій сполуці він втрачає здатність приєднувати і переносити кисень. У результаті настає важке отруєння організму.

№46 Будова і функції лейкоцитів.

Лейкоцити - це безбарвні клітини, тому їх ще називають білі клітини крові. Є кілька видів лейкоцитів, різних за розмірами, будовою і функціями, але всі вони мають ядро. В 1л крові здорової людини міститься 6,5 * 109, або 6-8 тисяч лейкоцитів у 1 мм3. Кількість лейкоцитів у крові може змінюватися. Збільшення лейкоцитів понад фізіологічну норму називають лейкоцитозом. Лейкоцитоз розвивається при запальних процесах, після споживання їжі та важкої фізичної роботи. Зменшення кількості лейкоцитів у крові нижче норми називають лейкопенією. Лейкоцитоз і лейкопенія можуть свідчити про захворювання організму. Лейкоцити живуть від кількох діб до кількох десятків років. Нові лейкоцити утворюються в червоному кістковому мозку, селезінці, лімфатичних вузлах. Ті лейкоцити, що утворюються в лімфатичних вузлах, живуть від 100 до 200 діб. Основна функція лейкоцитів - захист організму від мікроорганізмів, чужорідних білків, сторонніх тіл, які проникають у кров і тканини. Лейкоцитам, на відміну від еритроцитів, властивий амебоїдний рух, завдяки чому вони здатні проходити крізь стінки найтонших кровоносних судин і рухатися між клітинами різних тканин організму.

№47 Захисні властивості крові. (Фагоцитоз. Імунітет. Формування імунних властивостей в процесі розвитку дитини).

Фагоцитоз - процес, при якому спеціальні клітини крові і тканин організму (фагоцити) захоплюють і переварюють збудників інфекційних захворювань і відмерлі клітини. Здійснюється двома різновидами клітин: Тими, які циркулюють в крові зернистими лейкоцитами (гранулоцитами) і тканинними макрофагами. Відкриття фагоцитозу належить І. І. Мечникову, який виявив цей процес, роблячи досліди з морськими зірками і Дафніями, вводячи в їхні організми чужорідні тіла. Наприклад, коли Мечников помістив в тіло дафнії спору грибка, то він зауважив, що на неї нападають особливі рухливі клітини. Коли ж він увів надто багато суперечка, клітини не встигли їх всі переварити, і тварина загинула. Клітини, що захищають організм від бактерій, вірусів, спор грибів та ін. Мечников назвав фагоцитами.

У людини розрізняють два типи професійних фагоцитів:

-нейтрофіли

-моноцити (в тканини - макрофаги)

Явище імунітету відоме давно: в кінці 18 ст англійський лікар Дженнер звернув увагу на те, що жінки, які мали справи з коровами хворими коров’ячою віспою ніколи не хворіли натуральною віспою...

Форми імунітету:

1. Природній

а) Вроджений (пасивний) одержаний від матері по спадковості. (Людина ніколи не хворіє на ящур чи холеру курей).

б) Набутий (активний) – виникає після перенесення хвороби, в організмі людини утворюються антитіла, що відновлюються впродовж усього життя (імунна пам’ять) на кір повторно людина не хворіє.

2. Штучний:

а) Набутий (активний) виникає коли організм у відповідь на введення вакцини (щеплення) сам виробляє антитіла. Вакцини – вбиті або ослаблені збудники інфекційних захворювань. Проти захворювань: коклюш, поліомієліт, туляремія, дифтерія. Людина стає нечутливою на протязі тривалого часу до захворювання проти якого зроблено щеплення. Щеплення викликає захворювання в дуже легкій формі.

б) Пасивний – створюється шляхом введення в організм лікувальних сироваток, що містять готові антитіла проти збудників. Лікувальні сироватки отримують з крові тварин (мавп, свиней, коней) яких заражують поступово наростаючими дозами збудників. В крові тварин нагромаджуються антитіла. Лікувальна сироватка – з плазми виділяють фібриноген + готові антитіла.