1) Передня серединна щілина

2. Задня серединна борозна

Вони поділяють СМ на 2 половини.

На кожній з половин проходять поздовжньо розміщені бічні борозни, вони поділяють кожну половину на 3 канатика:

-передній, - бічний , - задній.

СМ СКЛАДАЄТЬСЯ З ДВОХ РЕЧОВИН:

1.Сіра речовина .

Знаходиться вона в центрі СМ у вигляді букви Н або метелика.

В ній розрізняють:

а) задні роги (чутливі);

б) передні роги (рухові);

в) бічні роги (тільки у грудному та поперековому відділах )

Одна половина сірої речовини з’єднана з іншою за допомогою сірої спайки, в центрі якої

розміщується спинномозковий канал. В ньому знаходиться спинномозкова рідина( ліквор).

2. Біла речовина.

Одна половина білої речовини з’єднується з іншою білою спайкою, яка знаходиться

попереду сірої спайки.

Нервові волокна з’єднані в жмут, називаються канатики.

Розрізняють 3 канатика:

задні - поміж задніми рогами (чутливі);

передні - поміж передніми рогами (рухові);

бічні - змішані.

ІІ.ФІЗІОЛОГИЯ СПИННОГО МОЗКУ.

Кожен з відділів ЦНС виконує тільки 2 функції 1.провідникову 2.рефлекторну. Провідникова функція СМ заключається в тому що через СМ проходять висхідні та низхідні

провідні шляхи, які забезпечують двосторонній зв’язок СМ з вище лежачими відділами ЦНС.

Рефлекторна функція:

1.На рівні СМ замикаються дуги всіх спинномозкових рефлексів.

2.В відділах СМ знаходяться центри:

а) в шийному - центр діафрагмального нерва і центр звуження зіниці;

б) в шийному та грудному відділах - центри м’язів верхніх кінцівок і торса;

в) в поперековому відділі - центри м’язів нижніх кінцівок.

г) в крижовому відділі - центри сечовиділення, дефекації та статевої діяльності.

д) в бічних рогах грудного та поперекового відділів - центри вегетативної нервової системи.

Оболонки мозку.

Епідуральний простір - заповнений жиром.

1.Тверда оболонка - dura mater.

Субдуральний простір - заповнений лімфою

2.Павутинна оболонка - arachnoidea.

Субарахноїдальний простір - заповнений ліквором

3.Мяка оболонка - pia mater.

ІІІ. ГОЛОВНИЙ МОЗОК, ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ.

Головний мозок (encephalon) знаходиться в порожнині черепа та має вагу у чоловіків

1375г, у жінок 1275г, у новонародженого 33г (в середньо­му 900-2000г).

Головний мозок має 3 відділи:

1. Стовбур мозку - до нього відноситься: довгастий мозок, середній мозок, проміжний мозок.

2. Задній мозок - міст мозку, мозочок,

3. Кінцевий мозок - півкулі великого мозку.

Iу. Довгастий мозок. Середній мозок.Загальнахарактериска.

Довгастий мозок (medulla oblongata )є продо­вженням спинного мозку, з яким він сполучається

через великий потиличний отвір. Сіра речовина його знаходиться всередині білої але без

чіткої диференцировки. Виконує провідну та рефлекторну функцію.

провідна функція заключається в тому, що через довгастий мозок проходять висхідні та

низхідні провідні шляхи, які забезпечують двосторонній зв'язок довгастого

мозку з вище та нижче лежачими відділами ЦНС.

рефлекторна функція заключається в тому, що у сірій речовині зна­ходяться життєво важливі

центри:

а) центр дихання; б) ц. захисних рефлексів;

в) центр травлення; (ц. чхання; ц. мигання;

г) центр серцевої діяльності; ц. блювання; ; ц. кашлю .)

д) судиноруховий центр;

є) центр потовиділення

ж)в ньому розташовані ядра з IX по XII пари черепно - мозкових нервів.

Середній мозок ( mesencephalon) - складається з :

1.покришка середнього мозку;

2 ніжки мозку;

3.чорна речовина - розташована в центральній частині ніжок мозку, її клітини містять

пігмент меланін;

4.червоні ядра,

Покришка середнього мозку - побудована з двох верхніх та двох нижніх горбків.

Верхні горбки являються первинними зоровими центрами, які забезпечують

акомодацію. Акомодація - це здатність ока однаково добре бачити

різновіддалені предмети.

Нижні горбки являються первинними слуховими центрами, які за­безпечують

орієнтовні слухові рефлекси (у тварин вуха рухаються на звуки,

люди повертають голову).

Чорна речовина і червоні ядра беруть участь в регуляції м'язового тонусу (підтримка

робочої. пози).

В середньому мозку розташовані ядра ІП-ІУ п. черепно-мозкових нервів

ІІІ.ПРОМІЖНИЙ МОЗОК.

Проміжний мозок (diencephalon) - є кінцевим відділом стовбура і складається з :

1.Зоровогорбна ділянка (таламус) - являється центром всіх аферентних імпульсів.

Через них до кори головного мозку надходить інформація від усіх рецепторів нашого

організму за винятком рецепторів нюху. Від нього чутливі шляхи йдуть частково

в підкоркові ядра, частково - безпосередньо в кору;

2.Підзоровогорбна ділянка (гіпоталамус) - розташований знизу таламуса. В ній закладені ядра

сірої речовини, які є вищими вегетативними центрами, (їх більше 40) які регулюють :

Т° тіла, водний, жировий, вуглеводний та інші види обміну, діяльність серця, судин

травних та ендокринних органів.

В ньому містяться клітини, що виробляють гормони, які депонуються в нейрогіпофізі

(задня доля гіпофізу);

3.Надзоровогорбна ділянка (епіталамус) - в ній розташований епіфіз або шишкоподібне

тіло(залоза внутрішньої секреції).

4.Зазоровогорбна ділянка (метаталамус) - представлена медіальними та латеральними

колінчатими тілами, в яких розташовані вторинні зорові та слухові рефлекторні

центри;

5.ІІІ шлуночок мозку - це порожнина проміжного мозку. Розташований по середній лінії. Це

вузька вертикальна щілина, яка сполучається спереду з І і II шлуночками, а

ззаду переходить в мозковий водопровід.

ІУ.СІТЧАСТИЙ УТВІР.

Ретикулярна формація (formatio reticularis)

займає центральне поло­ження стовбурі мозку. Вона утворена великими та малими ядрами,

які з'єднані між собою густою сіткою нервових волокон.

Функції: - сполучник між різними частинами ЦНС;

це наш енергетичний центр, який безперервно підзаряжає енергією та активує

кору великих півкуль

У.ЗАДНІЙ МОЗОК:

Міст (pons)- розташований між довгастим і середнім мозком. Це невелике біле підвищення

завдовжки 25 - 27мм. В ньому розрізняють дві частини:

а) передню (бацилярну) - випукла, утворена повздовжніми та поперечними волокнами, між

якими розкидані власні ядра сірої речовини;

б) задню (покришку моста) - разом з верхньою частиною задньої поверхні довгастого

мозку бере участь в утворенні ромбовидної ямки - дна IV шлуночка мозку.

Від ядер, що розміщені під дном ромбо­видної ямки, беруть свій початок

V - VIII пари черепно-мозкових нервів

Мозочок (cerebellum) - розташований позаду довгастого мозку і моста, зверху покритий

потиличними долями півкуль великого мозку і лежить у задній черепній ямці.

В ньому розрізняють:

а) дві півкулі;

б) черв'як, який міститься між півкулями.

Поверхня мозочка покрита шаром сірої речовини, що утворює кору мозочка,

В товщі мозочка сіра ре­човина утворює ядра, закладені в середині білої речовини, яка в

розрізі має вигляд дрібних листочків рослини, що відповідають кожній звивині і

нагадують дерево - « дерево життя».

Волокна, що зв'язують мозочок із сусідніми відділами мозку, йдуть у складі трьох

мозочкових ніжок (верхніх, середніх та нижніх). Вони мають двосторонній зв'язок з

різними відділами ЦНС (провідна функція).

Верхні з'єднують мозо­чок із середнім мозком,

середні - з мостом,

нижні - з довгастим мозком.

Функції мозочка:

а) координація рухів;

б) подолання тяжіння та інерції;

в) нормальний розподіл м'язового тонусу;

г) регуляція вегетативних ф-цій;

д) здійснює адаптаційно - трофічний вплив на всі відділи мозку через

симпатичну н/с;

е) регулює обмін речовин в головному мозку чим сприяє пристосуванню

нервової системи до змінених умов існування.

При ураженні мозочка розвиваються порушення рухової

активності:

• мозочкова атаксія (нерівна хода, розмашисті неточні рухи,

тремор кінцівок), - весь комплекс рухових розладів:

• атонія - зниження або послаблення м'язового тонусу,

• астенія - зниження сили м'язових скорочень,

• астазія - втрата здатності до злітних тетанічних скорочень, а та­кож

вегетативні розлади.

Лекція № 8

Фізіологія переднього мозку, кори великих півкуль і мозочка

Кора великих півкуль головного мозку в філогенетичному відношенні являється вищим та найбільш молодим відділом.

Кора складається з нейронів. Їх відростків та нейроглії.

У дорослої людини товщина кори складає 3мм, площа кори завдяки багаточисленним складкам та борознам складає 0,25 м². Для більшості ділянок кори головного мозку характерно шести шарове розташування нейронів. Кора містить 14-17 млрд клітин.

Нейрони кори: а) зірчасті - виконують аферентну фунцкію;

б)пірамідні - еферентні нейрони

в)веретеноподібні

Також є нейрони які сприймають аферентні імпульси від певного рецептора - сенсорні нейрони, і нейрони, які збуджуються нервовими імпульсами, котрі йдуть від різних рецепторів - полісенсорні нейрони.

Відростки нейронів зв’язують її різні відділи між собою або встановлюють контакти кори великих півкуль з нищележачими відділами ЦНС.

а)асоціативні - з’єднують ділянки одної півкулі;

б)комісуральні - однакові ділянки двох півкуль

в)провідні (центробіжні) - забезпечують контакти кори головного мозку з іншими відділами ЦНС.

Клітини нейроглії - виконують ряд важливих функції:

а)це опорна тканина;

б)беруть участь в обміні речовин головного мозку;

в)регулюють кровотік всередині мозку;

г) виділяють нейросекрет, який регулює збудливість нейронів кори головного мозку.

Для вивчення функцій кори використовують методи:

1.Видалення окремих ділянок кори великих півкуль оперативним шляхом і спостерігають, які

функції в організмі збереглися а які порушуються.

2.Метод подразнення з використанням електричних, хімічних та температурних подразників.

Метод дозволяє визначити значення різних ділянок кори в регуляції функцій організму.

3.Метод відведення біопотенціалів від окремих зон та нейронів кори головного мозку. Метод

дозволяє региструвати електричну активність поверхневих та глибоких структур головного

мозку.

4.Класичний метод умовних рефлексів, який розроблений Павловим (дослідження вищої нервової

діяльності на здорових тваринах та людях.

5.Клінічний метод дозволяє вивчати діяльність окремих органів і систем, які спостерігаються при

пошкодження кори головного мозку (крововиливи, поранення, пухлини мозку).

Функції кори

1.Здійснює взаємодію організму з навколишнім середовищем за рахунок умовних та безумовних рефлексів

2.Є основою вищої нервової діяльності (поведінки) організму.

3.За рахунок діяльності кори здійснюються вищі психічні функції (мислення, свідомість).

4.Регулює та об’єднує роботу всіх внутрішніх органів та регулює обмін речовин

І.П.Павлов характеризуя значення кори головного мозку вказав, що вона є розпорядником та розподільником діяльності тваринного та людського організму.

Функціональне значення різних областей кори головного мозку.

За сучасним уявленням розрізняють три типи зон кори:

Первинні проекційні зони - це центральні відділи ядер аналізаторів. В них розміщені високо диференційовані та спеціалізовані нервові клітини, до яких поступають імпульси від певних

рецепторів(зорових, слухових, нюхових смакових та шкірних).У цих зонах відбувається тонкий аналіз аферентних імпульсів різного значення.

Ураження вказаних зон приводить до розладу чуттєвих та рухових функцій.

Вторинні зони - периферичні відділи ядер аналізаторів.

Тут відбувається: а) подальша обробка інформації,

б) встановлюються зв'язки між різними за характерами подразниками.

При ураженні вторинних зон виникають складні розлади сприйняття.

Третинні зони (асоціативні) - нейрони цих зон можуть збу­джуватися під впливом

імпульсів, які ідуть від рецепторів різного зна­чення (від рецепторів слуху, фоторецепторів,

рецепторів шкіри т.п.). Це так звані полісенсорні нейрони, за рахунок яких встанов-

люються зв'язки між різними аналізаторами. Асоціативні зони отримують перероблену

інформацію від первинних і вторинних зон кори великих півкуль.

Третинні зони грають роль:

- у формуванні умовних рефлексів,

- вони забезпечують складні форми пізнання навколишньої дійсності.

Нейрони цих областей не пов’язані ні з органами чуття, ні з м’язами - вони здійснюють

зв’язок між різними областями кори інтегруя (поєднуючи) всі імпульси, які надходять

в кору,в цілісні акти:

навчання (читання, мова, писання),

логічного мовлення,

пам’яті та

забезпечення можливості цілеспрямованої реакції поведінки.

При пошкодженні асоціативних зон з’являється:

а) агнозія - нездатність пізнавати;

б) апраксія - нездатність виконувати заучені рухи;

в) афазія - втрата мови, може бути моторною і сенсорною;

г) аграфія - втрата вміння писати

Значення різних областей кори головного мозку

Рухові зони кори - рухи виникають при подразненні кори в області передцентральної звивини.

Подразнення: а) верхньої частини звивини викликає рухи м’язів ніг та тулуба;

б) середньої частини - рук;

в) нижньої частини - м’язів обличчя.

Величина кіркової рухової зони пропорційна не масі м’язів, а точності рухів. Особливо велика зона, яка керує рухами кисті рук, язиком, мімічною мускулатурою.

Сенсорні зони

Область шкірної рецепції

(мозковий кінець шкірного аналізатора)

Клітини цієї області сприймають імпульси від тактильних, больових і темпе­ратурних рецепторів шкіри. представлена в основному задньою центральною звивиною. У верхній її частині знаходиться проекція шкірної чутливості ніг, тулуба, в середній - рук, і в нижній - голови.

Пошкодження області задньої центральної звивини на одній стороні приводить до порушення шкірної чутливості на другій стороні. При двосторонньому пошкодження зони кори спостерігається повна втрата чутливості (анестезія0

Область зорової рецепції

( мозковий кінець зорового аналізатора)

розміщена в потиличних долях кори головного мозку обох півкуль. Цю область слід розглядати як проекцію сітчастої оболонки ока.

При пошкодженні потиличної області: може порушуватись зорова пам’ять, орієнтація в звичній обстановці та розвиватися повна кіркова сліпота.

Область слухової рецепції

(мозковий кінець слухового аналізатора)

локалізується у скроневих долях кори головного мозку. Сюди по­трапляють нервові імпульси від рецепторів завитки внутрішнього вуха.

При пошкодженні цієї зони може виникнути музикальна та словесна глухота (людина чує але не розуміє значення слів). Двостороннє ураження слухової області приводить до повної глухоти.

Область смакової рецепції

(мозковий кінець смакового аналізатора)

розташована у нижніх долях центральної звивини. Сприймає нер­вові імпульси від смакових рецепторів слизової оболонки порожни­ни рота.

Пошкодження цієї зони приводить до втрати або викривленню смакових відчуттів.

Область нюхової рецепції

(мозковий кінець нюхового аналізатора)

розташовані в передній частині грушоподібної долі кори головного мозку. Сприймає нервові імпульси від нюхових рецепторів слизової оболонки носа.

Пошкодження цієї зони веде до пониження або втрати нюху.

Зони, які відповідають за функцію мови

(мозковий кінець мовнорухового аналізатора):

а) в лобній області лівої півкулі (у прадворуких) розміщується моторний центр мови

(центри Брока) . При його ураженні мова ускладнена або неможлива;

б) в скроневій області розміщується сенсорний центр мови (ц. Верніке).

Ураження цієї області призводить до розладів сприйняття мови. Хворий не розуміє

значення слів, хоча здатність вимовляти слова зберігається;

в) в потиличній долі кори знаходяться зони, які забезпечують сприй­няття письмової

(зорової) мови. При ураженні хворий не розуміє на­писаного.

Будь яка функціональна зона кори головного мозку знаходить­ся і в анатомічному і в функціональному контакті:

з другими зонами кори великих півкуль,

з підкорковими ядрами,

з утвореннями проміжного мозку та

ретикулярною формацією,

що забезпечує доско­налість функцій, які вони виконують.

ІХ. ЛІМБІЧНА СИСТЕМА.

Лімбічною системою наз. найбільш стародавньою частиною кори го­ловного мозку, розміщену на медіальній (внутрішній) стороні вели­ких півкуль головного мозку.

Основними структурами лімбічної си­стеми є:

а) поперекова звивина, яка окантовує мозолисте тіло,

б)гіпокамна звивина,

в) гіпокамп,

г)мигдалеподібне тіло,

д)склепіння,

є)прозора перетинка

Чим більше розвинена тварина, тим відносно меншу область займає лімбічна система головного мозку. В наш час доведено, що утворення лімбічної системи прий­мають активну участь:

1.в регуляції вегетативних ф-цій ( особливо травлення);

2.в регуляції поведінкових реакцій організму;

3. у формуванні та регуляції емоцій;

4.у формуванні та проявленні пом’яти.

5.Вона забезпечує кірковий контроль всіх вегетативних функцій:

а) серцево-судинної;

б) дихальної;

в) травної систем;

г) обміну речовин і енергії.

Цю систему називають «вісцеральним мозком». До нього йде інформація від внутрішніх органів. Подразнення різних областей лімбічної системи

змінює вегетативні функції:

- АТ, - дихання, - рухи ШКТ, матки, сечового міхура.

Пошкодження приводить до порушення поведінки.

Біоелектрична активність головного мозку та методи її вивчення

Про діяльність головного мозку судять за його електричною активністю.

Електроенцефалографія - запис електричних коливань головного мозку.

У людини можна відвести біотоки головного мозку приклавши електроди до шкіри голови. Враховуючи малу різницю потенціалів в головному мозку при електроенцефалографії використовують підсилювачи біотоків та осцилографи для графічної реєстрації.

Електроенцефалограма - це крива біопотенціалів.

Ритми ЕЕГ.

Електричні коливання, які реєструються на ЕЕГ відрізняються за частотою, тривалістю, амплітуді та формі.

Розрізняють 4 основні ритми ЕЕГ.

Альфа - ритм - регулярний ритм синусоїдальної форми з частотою 8-13 коливань в 1с та

амплітудою 20-80мкВ. Найчастіше відводиться від потиличної та тім’яної областей.

Реєструється в умовах фізичного та розумового спокою, при закритих очах та відсутності

зовнішніх подразників.

Бета- ритм має частоту коливань 4-35 в 1с та амплітуду 10-30мкВ (низько амплітудний). Найбільш

виражений в лобних долях.

При нанесенні різних подразнень альфа-ритм швидко змінюється бета -ритмом. Це явище зміни

ритму називається реакцією активації (десинхронізації).

Дельта-ритм - характеризується повільними коливаннями потенціалів з частотою 0,5-3 в 1с,

амплітудою 250-300мкВ. Він виявляється при відведенні біопотенціалів зі всіх зон кори

головного мозку під час глибокого сну, при наркозі. У дітей до 7 років може бути

зареєстрованим в бадьорому стані.

Тета-ритм - має частоту 4-7 коливань в 1с, його амплітуда100-150мкВ. Він спостерігається в стані

неглибокого сну, при гіпоксичних станах, при помірному наркозі.

Електроенцефалографія допомагає об’єктивно оцінити рухомість, розповсюдженість та взаємовідношення процесів збудження та гальмування в головному мозку.

ХІ. ЛІКВОР.

Спинномозкова рідина - ліквор - утворюється безперервно з плазми крові. В цьому процесі беруть

активну участь клітини судин і сплетінь шлуночків мозку. Одночасно з утворенням прохо

диґь по­стійне всмоктування цереброспінальної рідини в венозну та ча­стково в лімфатичну

систему. У дорослої людини в середньому зна­ходиться 150 - 100 мл цереброспінальної

рідини.

Це прозора, без­барвна рідина слаболужної реакції.

Вона містить:

- невелику кількість лімфоцитів,

- 0.02% білка,

- 0, 06% глюкози,

- неорганічних речовин приблизно стільки , скільки в плазмі крові.

Функції:

1 .це внутрішнє середовище мозку;

2.підтримує постійність його сольового складу і осмотичного тиску;

3. запобігає механічній травмі мозку;

4. трофічна ф-ція;

5. видільна;

6.гуморальна.

Порушення циркуляції цереброспінальної рідини призводить до розладу діяльності ЦНС;

ПРОВІДНІ ШЛЯХИ.

Чутливі шляхи (аферентні, висхідні) - системи нервових волокон, які проводять імпульси від

рецепторів шкіри і слизових оболонок, внутрішніх органів і органів руху до різних

відділів ЦНС та до кори півкуль великого мозку.

Складаються з 3 нейронів

Спинний мозок проводить 4 види чутливості: 1.Тактильну (почуття дотику і тиску).

2.Температурну. 3.Больову 4.Пропріоцептивну (від рецепторів м’язів та сухожилків.