
- •1.Фізіологія, як наука .
- •3.Клінічні та функціональні проби.
- •5.Інструментальні методи:
- •1. Загальні дані про нервову систему.
- •2.Затримка проведення збудження в нервових центрах
- •4.Трансформація ритму збудження в нервових центрах -
- •Принцип послідовної заміни збудження гальмуванням та гальмування збудженням.
- •Ланцюгові та ритмічні рефлекси.
- •1) Передня серединна щілина
- •Задня серединна борозна
- •2.Павутинна оболонка - arachnoidea.
- •Iу. Довгастий мозок. Середній мозок.Загальнахарактериска.
- •1.Латеральний спинноталамічний шлях
- •Лекція№ 9 тема: «нервова регуляція вегетативних функцій»
- •1. Шийний відділ
- •2. Грудний відділ
- •3.Поперековий відділ
- •4.Крижовий віділ
- •I. Залози внутрішньої секреції. Загальна характеристика.
- •Гормони. Фізіологічна характеристика.
- •3. Впливом на аналіз і синтез речовин.
- •5. Різною дією в залежності від дози.
- •6. Стійкістю до підвищення та зниження температур.
- •Тироксин
- •2. Трийодтиронін
- •2. Вплив на вищу нервову діяльність.
- •3. Впливають на процеси росту і розвитку.
- •Впливають на обмін речовин.
- •3.Статеві гормони – андрогени ( чоловічі),
- •2.Глюкагон (антагоніст інсуліну)
- •3.Ліпокаїн
- •I. Загальна характеристика серцево-судинної системи
- •IV. Серце – розташування, загальні дані, зовнішня будова
- •V. Камери серця. Клапани серця
- •VI. Будова стінки серця
- •2.Середній шар – міокард.
- •Провідна система серця. Властивості серцевого м’яза.
- •4.Волокна Пуркін’є.
- •IX. Об’єми серця, тони серця
- •X. Цикл серцевої діяльності
- •XII. Кола кровообігу. Артерії малого кола кровообігу
- •XIII. Вінцеве коло кровообігу
- •XII. Кола кровообігу. Артерії малого кола кровообігу
- •XIII. Вінцеве коло кровообігу
- •XIV. Іннервація серця
- •I. Судини – види. Будова стінки артерій, вен, капілярів
- •Інтима( внутрішній).
- •2.М’язовий (середній).
- •3.Адвентиція (зовнішній).
- •6.Гемоліз.Види гемолізу.
- •9.Дихання як процес, етапи.
- •Зовнішнє дихання; 2)транспорт газів кров'ю; 3)внутрішнє дихання.
- •2.Транспорт газів кров’ю.
- •10. Механізм вдиху та видиху.
- •11. Механізм першого вдиху.
- •12. Життєва ємність легенів ( жєл).
- •Глава IV
- •1.Загальна характеристика.
- •7.Регулює температуру прийнятої їжі.
- •8.Приймає участь в регуляції реакції внутрішнього середовища організму.
- •9.Утворення антианемічного фактору.
- •1.Тонка кишка.
- •III. Травлення у тонкій кишці
- •Vі. Моторна функція кишки. Евакуація їжі в товсту кишку
- •2. Рефлекторно:
- •Iх. Кишковий сік, його властивості
- •Xіі. Регуляція травлення – місцеві та центральні механізми
- •3.Амінолітичні ферменти:
- •2. Синтез білків крові (альбуміни).
- •3.Утворює жовч.
- •10. Кладовище еритроцитів.
- •V. Водно-сольовий обмін
- •Глава IV
- •XI. Регуляція сечовиділення. Механізм акту
- •1.Що таке сенсорний процес. Його значення у задоволенні потреб організму.
- •III. Класифікація сенсорних систем
- •2. Слізного апарату - слізної залози та - системи шляхів, що проводять слізну рідину.
- •Xуіі. Вестибулярна сенсорна система.
- •1.Художній тип.
- •2.Мислячий тип.
- •3.Середній тип.
1.Тонка кишка.
Тонка кишка (intestinum tenue) - починається від виходу з шлунку і закінчується в
місці впадання її в товсту кишку.
Це найдовша частина травного апарату.
Довжина тонкої кишки у дорослого 5-7 м, а ширина :у верхніх відділах 4-см і в нижніх -
2-3 см.
Тонку кишку поділяють на: дванадцятипалу кишку і брижову частину кишки.
Дванадцятипала кишка разом з підшлунковою залозою та печінкою займає центральне місце у функції травлення.
У порожнині кишки :
а)сік підшлункової залози
розщеплює білки, жири та вуглеводи, -
б)жовч - сприяє перетравленню жиру та всмоктуванню жирних кислот. Крім того, жовч
підвищує тонус кишок, посилює їхню перистальтику і бере участь у
пристінковому травленні.
в)клітини слизової оболонки дванадцятипалої кишки продукують біологічно активні
речовини, що сприяють процесам всмоктування і регуляції загального обміну
речовин.
Іннервується дванадцятипала кишка гілками автономної НС.
І І.Кишковий сік (тонка кишка), його властивості, склад
Кишковий сік (КС) – PH=7,0-8,5.
Виділяється 2,0-2,5 л за добу.
СКЛАД:
1. Протеази:
а) амінопептидаза - розщеплює продукти перетравлення білків, які утворюються в шлунку
та дванадцятипалій кишці;
б) лейцинамінопептидаза;
в) катепсин - діє на білкові компоненти їжі та травних соків в слабокислому
середовищі;
2.Фосфатази - кисла та лужна, беруть участь в травленні фосфоліпідів;
3. Ліпаза - в незначній кількості діє на нейтральні жири;
4. Карбогідрази:
а) амілаза - розщеплює поліцукри та дисахариди до моноцукрів;
б) мальтаза - розщеплює дицукри до моноцукрів;
в) сахараза - розщеплює дицукри до моноцукрів;
г) лактаза - розщеплює цукор молока;
5. Ентерокіназа - каталізує перетворення трипсиногену в трипсин;
6. Муцин (слиз).
III. Травлення у тонкій кишці
В залежності від локалізації травного процесу в кишечнику розрізняють порожнинне і пристінкове травлення.
Порожнинне травлення характеризується тим, що ферменти, які виділяються у складі травних
соків в порожнину кишок, впливають специфічно на травну кашицю.
Пристінкове травлення здійснюється ферментами, які фіксовані на клітинній мембрані, тому
пристінкове травлення називають ще мембранним. Особливістю пристінкового
травлення є те, що воно здійснюється на межі позаклітинного та внутрішнього сере-
довищ.
Пристінкове та порожнинне травлення взаємопов’язані.
Порожнисте травлення забезпечує початковий гідроліз травних речовин до проміжних продуктів. Мембранне травлення забезпечує проміжну та заключну його стадії, а також перехід до всмоктування.
ІУ.ВСМОКТУВАННЯ ЯК ПРОЦЕС.
Всмоктування – це універсальний фізіологічний процес переходу різного роду речовин
через шар будь-яких клітин у внутрішнє середовище організму.
Завдяки йому організм одержує все необхідне для життя.
Всмоктування відбувається на всьому протязі травного каналу, але основним місцем є
тонка кишка.
Інтенсивність всмоктування в різних відділах ШКТ неоднакова.
Вуглеводи всмоктуються в кров у вигляді глюкози або інших моноцукрів. Всмоктування
моноцукрів відбувається у верхніх відділах тонкої кишки.
Білки всмоктуються в кров у вигляді амінокислот та простих пептидів. Продукти
розщеплення білків рослинного походження всмоктуються – на 60-80%,.
тваринного походження - на 90-95%,
Жири розщеплюються до гліцерину та жирних кислот.
Гліцерин добре розчиняється у воді тому легко всмоктується.
Жирні кислоти всмоктуються тільки після взаємодії з жовчними кислотами, з якими
вони утворюють комплексні з’єднання.
Жири поступають головним чином в лімфу (70 % ) і тільки 30% - в кров.
Вода, мінеральні солі, вітаміні всмоктуються в кров на всьому протязі ШКТ.
У. Механізм всмоктування
Всмоктування забезпечують фізичні процеси:
- дифузія,
- фільтрація,
- осмос і
- діяльність епітелію. Епітелій тонкої кишки являє собою напив проникну біологічну
мембрану, яка має ряд особливостей:
- володіє однобічною всмоктувальною здібністю (із кишки в кров і лімфу);
- володіє вибірковою всмоктувальною здібністю (одні речовини всмоктуються,
інші - погано, деякі зовсім не всмоктуються);
- в ньому відбуваються складні біохімічні процеси (синтез жиру із жирних кислот
і гліцерину);
- його діяльність тісно пов’язане з енергетичним обміном (чим активніше клітина,
тим більше кисню вона поглинає і навпаки).