XII. Кола кровообігу. Артерії малого кола кровообігу

Велике коло кровообігу – відділ кровоносного русла, що починається аортою, яка відходить

від лівого шлуночка і закінчується верхньою та нижньою порожнистими венами, які

впадають в праве передсердя.

Аорта дає початок великим, середнім та малим артеріям, які переходять в артеріоли і

закінчуються капілярами. Капіляри широкою сіткою пронизують всі органи і тканини

організму.

В них кров віддає кисень і поживні речовини, а з них в кров потрапляють продукти обміну

речовин і вуглекислий газ. Капіляри переходять в венули, кров з яких попадає в вени. Кров

від верхньої частини тулуба і верхніх кінцівок збирає верхня порожниста вена, від

нижньої частини тулуба та нижніх кінцівок – нижня порожниста вена. Ці дві вени

впадають в праве передсердя, де і закінчується велике коло кровообігу.

Мале коло кровообігу ( легеневе) – починається легеневим стовбуром, від правого шлуночка

та несе в легені венозну кров. Закінчується - чотирма легеневими венами у лівому

передсерді.

Легеневий стовбур розгалужується на дві гілки, до правої та лівої легені.

В легенях легеневі артерії поділяються на дрібні артерії, артеріоли та капіляри. В

капілярах відбувається газообмін, кров віддає вуглекислий газ і збагачується киснем.

Легеневі капіляри переходять у венули, які потім утворюють вени. По чотирьох легеневих

венах артеріальна кров поступає в ліве передсердя.

Особливістю малого кола кровообігу є те, що по артеріях тече венозна кров, а по венах –

артеріальна.

Час, необхідний для проходження крові по двох колах кровообігу, називається часом кровооберту.

Встановлено, що у дорослої людини при 70-80 скороченнях серця за 1 хв повний коло оберт проходить за 20-23 секунди. З цього часу 1/5 припадає на мале коло кровообігу, а 4/5 – на велике.

XIII. Вінцеве коло кровообігу

Серце отримує артеріальну кров з двох вінцевих артерій правої та лівої.

Вони починаються з аорти, трохи вище півмісяцевих клапанів і проходять до вінцевої борозни, яка відділяє передсердя від шлуночків. Гілки обох артерій анастомозують між собою як у вінцевій борозні, так і на верхівці серця. У всіх шарах стінки серця артеріальні гілки діляться на більш дрібні і утворюють капілярну сітку, яка забезпечує газообмін і живлення стінки серця. Капіляри переходять у венули, а потім у власні вени серця, вени впадають у вінцеву пазуху, яка відкривається у праве передсердя.

Дуже небезпечно, коли судини, які постачають серцевий м’яз кров’ю, закупорюються згустком крові (тромбом),або атеросклеротичною бляшкою. Якщо ділянка серця, яка кровопостачається цією судиною, достатньо велика, то смерть хворого може наступити через декілька хвилин внаслідок гострого інфаркту міокарда.

XIV. Іннервація серця

Серце іннервується вегетативною нервовою системою. З довгастого мозку до серця ідуть парасимпатичні волокна блукаючого нерва, а з п’яти верхніх грудних сегментів спинного мозку – симпатичні нерви.

Нерви впливають на:

А) частоту скорочень;

Б) силу скорочень;

В) проведення збудження по міокарду;

Г) збудливість серцевого м’яза.

При подразненні блукаючого нерва спостерігається гальмування скорочень серця та зменшення їх сили. Сильне подразнення може викликати зупинку серця.

Блукаючий нерв – зменшує частоту і силу серцевих скорочень,

знижує збудливість і провідність серцевого м’яза.

При подразненні симпатичних нервів

збільшується частота і сила серцевих скорочень,

збудливість серця.

Лекція № 2

Фізіологія кровоносних судин