4.Волокна Пуркін’є.

VIII. ЕКГ

Діяльність серця можна дослідити спеціальним приладом електрокардіографом, який

спроможний записати електричні потенціали серця.

Електрокардіограма - запис біопотенціалів серця за допомогою електрокардіографа

Для реєстрації ЕКГ Ейнтховен – 1903 р. запропонував три стандартних відведення:

1. Права рука – ліва рука.

2. Права рука – ліва нога.

3. Ліва рука – ліва нога.

При цьому утворюється майже рівнобічний трикутник, у центрі якого розташоване серце.

На електрокардіограмі розрізняють 5 зубців, які позначаються латинськими буквами

P, Q, R, S, T.

Кожний зубець характеризує електричну активність різних відділів серця.

Зубець P – являє собою алгебраїчну суму потенціалів передсердь.

Зубець T – відображає процес реполяризації шлуночків, висота цього

зубця характеризує стан обмінних процесів, які відбуваються в м’язі

серця.

Комплекс зубців QRS – відображає швидкість розповсюдження збудження в м’язах шлуночків. Тривалість цього комплексу – 0,06-0,1с.

Нині широкого розповсюдження одержала

ангіокардіографія - рентгенографія серця та магістральних судин живої людини після введення в

них контрастної речовини. Цей метод дозволяє об’єктивно оцінювати стан клапанного

апарату, наявність уроджених та набутих вад, побачити окремі камери серця, сосочкові

м’язи, тощо.

Цікавою є рентгенозйомка живого серця в процесі кровообігу.

За допомогою коронарографії можна вивчити прижиттєві стани вінцевого кола серця та їх

анастомози.

IX. Об’єми серця, тони серця

Систолічний - об’єм крові, що викидає шлуночок серця за одне скорочення.

Він дорівнює 60-65 мл.

Хвилинний - кількість крові, що викидає шлуночок за 1 хв.

Він дорівнює систолічному об’єму, помноженому на число серцевих скорочень за 1 хв

( 4,5-5 л ).

Тони серця - це звуки, які виникають під час систоли і діастоли серця.

Їх можна вислухати безпосередньо вухом або за допомогою спеціальних пристроїв:

стетоскопа, фонендоскопа, тощо.

Розрізняють два тони серця:

Систолічний - виникає на початку систоли шлуночків внаслідок скорочення м’язів шлуночків та

замикання стулкових клапанів. Він низький, протяжний і сильніший на верхівці серця.

Діастолічний – виникає на початку діастоли – залежить від замикання півмісяцевих клапанів

судин. Він високий та короткий.

При захворюваннях характер тонів змінюється, вони стають глухими ( наприклад, при міокардиті), або до них приєднуються шуми ( наприклад, при вадах серця).

X. Цикл серцевої діяльності

Серцевий цикл складається з ритмічних скорочень, які повторюються. Скорочення серця називають систолою, розслаблення – діастолою.

Загальна тривалість серцевого циклу дорівнює 0,8 сек:

1.Систола передсердь – 0,1 с ( відпочивають 0,7 с) –кров нагнітається в шлуночки;

2.Систола шлуночків – 0,3 с ( відпочивають 0,5 с) – кров викидається в аорту, легеневий

стовбур;

3.Загальна пауза – 0,4 с– передсердя також в розслабленому

стані, під час якого кров надходить із венозних судин.

Це відповідає 75 серцевим скороченням за 1 хв.

В нормі, в стані спокою частота серцевих скорочень становить від 60 до 80 ударів за хвилину.

У відповідних умовах і при захворюванні частота серцевих скорочень може змінюватися.

При більш повільному ритмі – брадикардія – частота серцевих скорочень дорівнює 40-45 ударів

за хвилину, при частішому – тахікардії - перевищує 90-100 і може становити 150 і більше

ударів за хвилину.

Порушення правильного ритму серцевих скорочень називається аритмією серця.