30. Потенційно-небезпечні об єкти господарської діяльності

Об’єкти господарської діяльності, на яких є реальна загроза виникнення надзвичайної ситуації техногенного характеру, ідентифікуються з метою  вдосконалення організації їх державного обліку у процесі паспортизації та реєстрації у Державному реєстрі потенційно небезпечних об'єктів відповідно до методики ідентифікації потенційно небезпечних об'єктів затвердженої наказом МНС України від 23.02.2006 № 98 зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.03.2006 за № 286/12160 Ідентифікацію проводять відповідальні особи об'єктів господарської діяльності. Відповідальні особи об'єктів господарської діяльності, які проводять ідентифікацію, узгоджують результати ідентифікації з місцевими органами державного нагляду у сфері цивільного захисту для узагальнення результатів проведення ідентифікації. Результати ідентифікації, отримані відповідно до  зазначеної Методики, можуть використовуватись для  розробки заходів щодо попередження НС та підготовки до реагування на них. Ідентифікація передбачає аналіз структури об'єктів господарської діяльності  та  характер їх функціонування для встановлення факту наявності або відсутності джерел небезпеки, які за певних обставин можуть ініціювати виникнення НС, а  також визначення рівнів можливих НС. У процесі ідентифікації розглядаються і ураховуються внутрішні і зовнішні чинники небезпеки. Внутрішні чинники небезпеки характеризують небезпечність будов, споруд, обладнання, технологічних процесів об'єкта господарської діяльності та речовин, що виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються на його території. Зовнішні чинники небезпеки безпосередньо не пов'язані з функціонуванням об'єкта господарської діяльності, але можуть ініціювати  виникнення НС на ньому та негативно впливати на її розвиток (природні явища та аварії на  об'єктах, які розташовані поблизу). Процедура ідентифікації здійснюється за такими етапами: - вибір кодів НС, виникнення яких можливе на об'єкті господарської іяльності, згідно з Класифікацією надзвичайних ситуацій; - аналіз показників ознак НС, вибраних на попередньому етапі, та визначення їх порогових значень з використанням Класифікаційних ознак надзвичайних ситуацій, затверджених наказом МНС України; - виявлення за результатами аналізу джерел небезпеки, які при певних умовах (аварії, порушення режиму експлуатації, виникнення природних небезпечних явищ тощо) можуть стати причиною виникнення НС; - визначення видів небезпеки для кожного з виявлених джерел небезпеки; - визначення переліку небезпечних речовин, що використовуються на об'єкті  господарської діяльності, їх кількості та класу небезпеки за допомогою нормативних документів; - оцінка на підставі отриманих даних зони  поширення НС, які можуть  ініціювати кожен з виявлених джерел небезпеки за допомогою Методики  прогнозування наслідків виливу (викиду) небезпечних хімічних речовин при аваріях на промислових об'єктах і транспорті; - оцінка можливих наслідків НС для кожного з  джерел  небезпеки (кількість   загиблих, постраждалих, тих, яким порушено умови життєдіяльності, матеріальні  збитки) з використанням Методики оцінки збитків від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру; - встановлення максимально можливих рівнів НС для кожного з джерел  небезпеки згідно з Класифікацією надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями; - визначення державних (галузевих) реєстрів (кадастрів), в яких зареєстровано або необхідно зареєструвати об'єкт господарської діяльності з використанням   Переліку затверджених державних (галузевих) реєстрів України для обліку  небезпечних об'єктів; - визначення відповідності об'єкта діючим нормативно-правовим актам у сфері визначення небезпечних об'єктів. Об'єкт господарської діяльності, який за результатами ідентифікації не підпадає під вищезазначені вимоги, не визнається ПНО. При наявності на об'єкті господарської діяльності більше трьох джерел небезпеки у пункті 4 Повідомлення наводять дані про три джерела небезпеки, які можуть ініціювати НС з максимальним рівнем, та загальну кількість джерел небезпеки. Об’єкти господарської  діяльності,  які  за  результатами ідентифікації визнані потенційно небезпечними, підлягають обліку територіальними і місцевими органами державного нагляду у сфері цивільного захисту. 20 Отравляющие вещества́ (ОВ) — токсичные химические соединения, предназначенные для поражения живой силы противника. ОВ могут воздействовать на организм через органы дыхания, кожные покровы и пищеварительный тракт. Боевые свойства (боевая эффективность) ОВ определяются их токсичностью (обусловленной способностью ингибировать ферменты или взаимодействовать с рецепторами), физико-химическими свойствами (летучесть, растворимость, устойчивость к гидролизу и т.д.), способностью проникать через биобарьеры теплокровных и преодолевать средства защиты. Тактическая классификация По упругости насыщенных паров (летучесть) на:

·         нестойкие (фосген, синильная кислота);

·         стойкие (иприт, люизит, VX);

·         ядовитодымные (адамсит, хлорацетофенон).

·         По характеру воздействия на живую силу на:

·         смертельные (зарин, иприт);

·         временно выводящий личный состав из строя (хлорацетофенон, хинуклидил-3-бензилат);

·         раздражающие: (адамсит, Cs, Cr, хлорацетофенон);

·         учебные: (хлорпикрин);

По быстроте наступления поражающего действия:

·         быстродействующие – не имеют периода скрытого действия (зарин, зоман, VX, AC, Ch, Cs, CR);

·         медленно действующие – обладают периодом скрытого действия (иприт, Фосген, BZ, люизит, Адамсит);

·         Согласно физиологической классификации подразделяют на:

·         нервно-паралитические ОВ (фосфорорганические соединения): зарин, зоман, табун, VX;

·         общеядовитые ОВ: синильная кислота; хлорциан;

·         кожно-нарывные ОВ: иприт, азотистый иприт, люизит;

·         ОВ, раздражающие верхние дыхательные пути или стерниты: адамсит, дифенилхлорарсин, дифенилцианарсин;

·         удушающие ОВ: фосген, дифосген;

·         раздражающие оболочку глаз ОВ или лакриматоры: хлорпикрин, хлорацетофенон, дибензоксазепин, хлорбензальмалондинитрил, бромбензилцианид;

·         психохимические ОВ: хинуклидил-3-бензилат.

Нервно-паралитического действия В настоящее время военные специалисты рассматривают нервно-паралитические отравляющие вещества как наиболее перспективные для использования в качестве ОВ смертельного действия. к этой группе отравляющих веществ относятся чрезвычайно высокотоксичные фосфороорганические соединения - зарин, зоман, V-газы. вызывая поражение нервной системы, они оказывают резко выраженное общетоксическое действие. Характерным свойством фосфорорганических ОВ является их кумулятивное действие, которое выражено особенно резко при повторном воздействии в первые сутки после первичного контакта. V-газы (VX) — высокотоксичные отравляющие вещества нервно-паралитического действия. Зарин (ГВ) — бесцветная летучая жидкость (технический зарин желтого цвета) с температурой кипения около 150°С Замерзает при температуре около минус 40°С. Зарин — быстродействующее отравляющее вещество нервно-паралитического действия. Кожно - нарывного действия К группе отравляющих веществ кожно-нарывного действия относится иприт. Иприт оказывает поражающее действие как в капельно-жидком, так и в парообразном состоянии. Иприт (НД, Н) может применяться в очищенном виде (перегнанный) и в виде технического продукта (технический). Удушающего действия Отравляющие вещества удушающего действия, при вдыхании которых поражаются верхние дыхательные пути и легочные ткани. Основные представители фосген и дифосген. Дифосген  бесцветная маслянистая жидкость с запахом прелого сена, температура кипения 128°С, замерзания  минус 57°С. Фосген (СС) — бесцветный газ с запахом прелого сена, сжижающийся при температуре 8°С. Замерзает фосген при температуре около минус 100,0°С. Отравляющие вещества общеядовитого действия - группа бустродействующих летучих ОВ (синильная кислота, хлорциан, окись углерода, мышьяковистый и фосфористый водород), поражающих кровь и нервную систему. Наиболее токсичные синильная кислота и хлорциан. Синильная кислота (АС) - бесцветная легкоподвижная и легколетучая жидкость с запахом миндаля. Отравляющие вещества психогенного действия - группа ОВ, вызывающие временные психозы за счет нарушения химической регуляции в центральной нервной системе. Би-зед (ВЦ) — кристаллическое вещество белого цвета, без запаха, с температурой кипения 320°С. Отравляющие вещества раздражающего действия - группа ОВ, воздействующих на слизистые оболочки глаз (лакриматоры, например хлорацетофенон) и верхние дыхательные пути (стерниты, например адамсит). Хлорацетофенон (ЦН) — кристаллическое вещество белого или светло-коричневого цвета с резким запахом, напоминающим запах цветущей черемухи. 21. Сильноде́йствующие ядови́тые вещества́ (СДЯВ) — химические соединения, обладающие высокой токсичностью и способные при определенных условиях (в основном при авариях на химически опасных объектах) вызывать массовые отравления людей и животных, а также заражать окружающую среду. По клинической картине поражения различают следующие виды СДЯВ: Вещества с преимущественно удушающими свойствами. с выpаженным пpижигающим действием (хлор,трихлористый фосфор); со слабым пpижигающим действием (фосген, хлорпикрин, хлорид серы). Вещества преимущественно общеядовитого действия: оксид углерода, синильная кислота, динитрофенол, этиленхлорид и дp. Вещества, обладающие удушающим и общеядовитым действием. с выpаженным пpижигающим действием (акрилонитрил); со слабым пpижигающим действием (сероводород, оксиды азота, сернистый ангидрид). Нейротропные яды (вещества, действующие на проведение и передачу нервного импульса, нарушающие действия центральной и периферической нервных систем): фосфорорганические соединения, сероуглерод. Вещества, обладающие удушающим и нейротропным действием (аммиак). Метаболические яды. с алкилирующей активностью (бромистый метил, этиленоксид, метилхлорид, диметилсульфат); изменяющие обмен веществ (диоксин). Пути воздействия СДЯВ на организм человека: с пищей и водой (пероральный); через кожу и слизистые оболочки (кожно-резорбтивный); при вдыхании (ингаляционный). В случае одномоментного загрязнения двумя и более токсичными агентами может стать причиной комбинированного действия на организм нескольких ядов. При этом токсический эффект может быть усилен (синергизм) или ослаблен (антагонизм). Важнейшей характеристикой опасности СДЯВ является относительная плотность их паров (газов). Если плотность пара какого-либо вещества меньше 1, то это значит, что он легче воздуха и будет быстро рассеиваться. Большую опасность представляет СДЯВ, относительная плотность паров которых больше 1, они дольше удерживаются у поверхности земли (напр., хлор), накапливаются в различных углублениях местности, их воздействие на людей будет более продолжительным.