6. Поняття і завдання касаційного провадження

Можливість перевірки законності судових рішень не лише в апеляційному, а й у касаційному порядку є додатковою гарантією захисту суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів громадян, юридичних осіб і держави. Завдання суду касаційної інстанції не обмежується лише перевіркою законності судових рішень, які набрали чинності, та виправленням судових помилок. Особливе значення має пов'язана з розглядом конкретних справ діяльність суду касаційної інстанції щодо спрямування судової практики, забезпечення суворого й неухильного дотримання судами норм матеріального і процесуального права, однакового та правильного застосування законодавства. Зазначена стадія цивільного процесу є екстраординарною (виключною). На цій стадії забезпечується додаткова перевірка судових актів. При цьому можуть бути переглянуті будь-які судові акти, в тому числі й ті, що не підлягають перегляду в апеляційному порядку. Разом з тим в окремих випадках законом можуть встановлюватись обмеження щодо перегляду судових актів у касаційному порядку. Зокрема, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення, ухвалені судовою колегією в цивільних справах Верховного Суду України в порядку діючої раніше процедури, а також судові рішення, ухвалені Верховним Судом як судом першої інстанції. Як і будь-яка інша стадія, перегляд судових рішень, які набрали чинності, має свої специфічні ознаки, що відрізняють її від інших стадій процесу, в тому числі від провадження в суді апеляційної інстанції. Перегляд судових рішень у касаційному порядку можливий лише за касаційною скаргою чи касаційним поданням осіб, зазначених у ст. 320 ЦПК.

Предметом розгляду в касаційному порядку є судові рішення, які набрали чинності за умови, що були предметом розгляду суду апеляцій'101 інстанції. Підставами для касаційного перегляду є неправильне застосування судом норм матеріального права чи істотне порушення норм процесуального права, якщо це призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи (ст. 328 ЦПК). Право на оскарження судових рішень у касаційному порядку не залежить від ціни і підстави позову (заяви), від розміру суми, належної до стягнення відповідно до рішення місцевого чи апеляційного суду. Прийняті судом касаційної інстанції рішення або ухвали оскарженню не підлягають. Таким чином, можна дійти висновку, що касаційне провадження в цивільних справах як стадія процесу є сукупністю процесуальних відносин, що складаються між судом касаційної інстанції та особами, які беруть участь у справі, з метою перевірки законності рішень і ухвал місцевих та апеляційних судів.

7. Порядок прийняття апеляційної скарги до суду

Право апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції шляхом подання заяви та апеляційної скарги — це надана законом можливість на порушення функціональної діяльності суду апеляційної інстанції на новий (повторний) розгляд цивільної справи і перевірки ухвалених по ній рішень і постановлених ухвал на відповідність їх вимогам законності і обґрунтованості.

Правом на подання апеляційної заяви і скарги наділені сто­рони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки (ст. 292 ЦПК України).

Реалізація права апеляційного оскарження обумовлена встановленими ст. 294 ЦПК України процесуальними строка­ми. Для подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції передбачений десятиденний строк з дня його проголошення, а для подання апеляційної скарги — двадцятиденний строк після подання такої заяви. Для апе­ляційного оскарження рішення про розкриття банківської таємниці встановлений п'ятиденний строк (ч. З ст. 290 ЦПК України).

Для подання заяви про апеляційне оскарження ухвали су­ду першої інстанції передбачений п'ятиденний строк з дня її проголошення, а для подання скарги — десятиденний строк після подання заяви про апеляційне оскарження.

Пропущений строк на подання апеляційної заяви, скарги може бути поновлений судом на заяву особи, яка їх подала, за наявності належних підстав. У разі їх відсутності — заява, скарга залишаються без розгляду.

Право апеляційного оскарження обумовлено об'єктом ос­карження. Ними є рішення суду першої інстанції (повністю або частково), які не набрали законної сили (ч. 1 ст. 223 ЦПК України). Обмеження в оскарженні окремих рішень суду пер­шої інстанції главою ЦПК України, якою врегульовано апе­ляційне провадження, не передбачене.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього по­дання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апе­ляційне оскарження (ч. 4 ст. 295 ЦПК України).

Форма і зміст заяви про апеляційне оскарження та апе­ляційної скарги визначені ст. 295 ЦПК України. Апеляційна заява, скарга подаються в письмовій формі. У заяві про апеляційне оскарження зазначається: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) ім'я особи (найменування), яка по­дає заяву, її місце проживання або місцезнаходження; 3) рішення або ухвала, що оскаржуються.

Апеляційна заява, скарга подаються до судової палати в цивільних справах відповідного апеляційного загального су­ду: апеляційного суду області, апеляційного суду міст Києва та Севастополя, Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, військового апеляційного суду регіону, апеляційного суду Військово-Морських Сил України (ч. 2 ст. 25 Закону Ук­раїни «Про судоустрій України»), у межах територіальної юрисдикції яких знаходиться місцевий суд, який ухвалив су­дове рішення, що оскаржується (ст. 291 ЦПК України).

З метою створення сприятливих умов для реалізації заінтере­сованими особами права апеляційного оскарження, апеляційна заява, скарга подається через суд першої інстанції, рішення якого оскаржується. Одночасно копія апеляційної скарги над­силається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Після одержання усіх апеляційних скарг у справі від осіб, які подали заяви про апеляційне оскарження, або через три дні після закінчення строку на подання апеляційної скарги, суд першої інстанції надсилає їх разом із справою до апе­ляційного суду. Якщо після цього до суду першої інстанції надійшли апеляційні скарги, то вони не пізніше наступного робочого дня після надходження направляються до суду апе­ляційної інстанції.

З надходженням справи до апеляційного суду вона реєст­рується і передається в порядку черговості судді-доповідачу, який протягом трьох днів вирішує питання про прийняття апеляційної скарги до розгляду апеляційним судом. Він пере­віряє відповідність апеляційної скарги вимогам ст. 295 ЦПК України і при відсутності недоліків приймає її до розгляду, а при встановленні неналежно оформленої скарги постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги, яка може бути ос­каржена в касаційному порядку.

Апеляційна скарга, що не відповідає вимогам ст. 295 ЦПК України щодо її форми і змісту, а також апеляційна скарга, за яку не сплачено державне мито та у випадку несплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, за­лишається без руху, про що повідомляється суб'єкт оскар­ження, і надається йому строк для усунення недоліків. Якщо у встановлений строк недоліки скарги не будуть усунуті, ос­тання вважається неподаною і повертається суб'єкту оскар­ження, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу (ч. 2 ст. 297, ст. 121 ЦПК України).

Встановивши неналежно оформлену справу з нерозглянутими зауваженнями на неправомірність і неповноту фіксуван­ня судового процесу технічними засобами або заявою про ухвалення додаткового рішення, суддя-доповідач повертає справу до суду першої інстанції і встановлює йому строк для усунення недоліків.

Після постановлений ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду, апеляційний суд не пізніше наступного дня надсилає копії заяви і скарги та доданих до них матеріалів осо­бам, які беруть участь у справі, і встановлює строк, протягом якого вони можуть подати заперечення на апеляційну скаргу.

Такі пояснення і заперечення мають відповідати за проце­суальною формою і змістом вимогам, що пред'являються до апеляційної скарги, передбаченим ст. 295 ЦПК України. їх мета — довести до відома суду суб'єктивні судження таких осіб з приводу підставності апеляційної скарги і переконли­вості їх обґрунтування.

Прийняття судом скарги породжує певні процесуально-правові наслідки — виникає процес у цій стадії. Особи, які бе­руть участь у справі, стають суб'єктами цивільно-процесуаль­них правовідносин в апеляційному провадженні і можуть здійснювати процесуальні права і обов'язки, визначені для них ЦПК України залежно від того, яким конкретним суб'єктом вони є.

Особа, яка подала апеляційну скаргу має право доповнити, змінити, відкликати або відмовитися від неї повністю чи част­ково (ст. 300 ЦПК України). Доповнення чи зміна апе­ляційної скарги можливі протягом строку, передбаченого на апеляційне оскарження.

Відкликання апеляційної скарги можливе до початку роз­гляду справи в апеляційній інстанції. Про відкликання апе­ляційної скарги суддя апеляційного суду, який провадив підготовку справи до розгляду, постановляє ухвалу про повер­нення скарги. Відмова від апеляційної скарги можлива протя­гом усього часу розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Прийняття відмови від апеляційної скарги вирішується апе­ляційним судом, який розглядає справу, в судовому засіданні за правилами, передбаченими ЦПК України для вчинення розпорядчих дій.

Одночасно з прийняттям відмови від апеляційної скарги судом вирішується питання про закриття у зв'язку з цим апе­ляційного провадження. У разі його закриття особа, відмова якої була прийнята судом, позбавляється права на повторне подання апеляційної скарги.

Протилежна сторона (тобто відповідач за апеляційною скар­гою) може визнати апеляційну скаргу обґрунтованою в повно­му обсязі чи в певній частині. Таке визнання враховується апе­ляційним судом щодо встановлення наявності або відсутності фактів, які мають значення для вирішення справи.