Тема 6. Треті особи в цивільному процесі.

6.1. Поняття та ознаки третіх осіб

У результаті цивільної справи крім сторін можуть бути заінтересовані й інші особи, що не є суб'єктами спору, переданого на розгляд і вирішення суду. Вони називаються третіми особами, оскільки вступають у справу між двома сторонами. Ця назва суто умовна і має лише процесуальне значення.

Треті особи - це суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин, які вступають у порушену в суді справу для захисту власних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, наділені матеріально-правовою заінтересованістю, яка, як правило, суперечить інтересам позивача та (або) відповідача.

Загальні ознаки третіх осіб:

• вступають у процес, який вже розпочався між іншими

особами;

• мають цивільно-правову зацікавленість у результатах справи, бо рішення у справі може торкнутися їхніх прав або інтересів;

• вступають у процес для захисту своїх суб' єктивних прав, які не збігаються з правами сторін.

Залежно від прояву матеріально-правової заінтересованості треті особи бувають двох видів:

треті особи, які треті особи, які не

заявляють самостійні заявляють таких вимог

вимоги щодо предмета щодо предмета спору

спору (ст. 34 ЦЦПК) (ст.35 ЦПК)

Правовий статус третіх осіб дещо подібний до прав та обов'язків сторін. Тому щодо участі третіх осіб можуть застосовуватися положення про процесуальну співучасть та процесуальне правонаступництво.

6.2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору - це такі учасники цивільного процесу, які вступають у справу, що порушена позивачем, шляхом пред'явлення самостійної вимоги (позову) на загальних підставах, оскільки вважають, що права або охоронювані законом інтереси, з приводу яких виник спір між сторонами, належать їм (ст. 34 ЦПК).

Ознаки цієї категорії третіх осіб:

а) участь у процесі, який вже розпочався;

б) втручання у спір між сторонами, що вже виник;

в) інтереси, як правило, суперечать інтересам первісних

сторін;

г) заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору;

д) відстоюють у процесі свої інтереси, тобто претендують на предмет спору, а тому їхня юридична зацікавленість носить особистий характер;

е) вступають у справу, пред' явивши позов до однієї чи до обох сторін.

Заявлення самостійної вимоги на предмет спору між сторонами, яка пред'являється по їх справі, ні в якій мірі не свідчить про наявність самостійних прав на предмет спору, адже вони (права) можуть бути визначені тільки рішенням суду після розгляду справи по суті. .

Особливістю участі у цивільному процесі третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги, є те, що вони можуть порушити окремий самостійний процес на захист своїх прав. Але з метою економії процесуальних засобів і недопущення ухвалення різних за змістом рішень суд розглядає дві правові вимоги: перша - позивача до відповідача, друга - третьої особи до позивача, відповідача чи до обох сторін.

Процесуальною формою втілення самостійної вимоги третьої особи є позовна заява, яка повинна відповідати загальним вимогам, встановленим для такого виду заяв, із обов'язковим реквізитом про обґрунтування правового зв'язку цієї вимоги із вимогою, яка вже є предметом судового розгляду. Залучити до участі у справі третю особу, яка заявляє самостійні вимоги, неможливо, зважаючи на дію принципу диспозитивності.

Пред'явлення позову третіми особами можливе у суді першої інстанції до ухвалення рішення суду. Після вступу третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, за її клопотанням справа розглядається спочатку.

Ухвала суду про відмову або допуск третьої особи у справі не може бути оскаржена в апеляційному порядку. У випадку, якщо третя особа не буде допущена у процес і ухваленим у справі рішенням будуть визначені її права та обов'язки, то вона відповідно до ст. ст. 14, 292 ЦПК має право на оскарження рішення суду.

За процесуальним становищем треті особи, які заявляють самостійні вимоги, користуються усіма правами і мають усі обов'язки позивача, але з тією відмінністю, що в інтересах позивача порушується справа у суді, третя ж особа вступає у вже порушену справу, тому об'єднувати цих осіб поняттям "позивач" було б неправильним. Участь третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, не породжує співучасті із стороною, оскільки, як правило, їхні інтереси мають взаємовиключний характер. Третя особа посідає окреме процесуальне становище у процесі.