5. Емісійна політика
Емісійна діяльність підприємства охоплює широкий спектр проблем, що виходять за рамки фінансового менеджменту. Тому, розглядаючи питання емісійної політики підприємства як форми залучення власних фінансових ресурсів із зовнішніх джерел, введемо ряд обмежень.
По-перше, емісійна політика підприємства в розглянутому варіанті буде обмежена питаннями емісії тільки акцій - основного джерела формування власного капіталу на фондовому ринку.
По-друге, з переліку розглянутих питань буде виключено акціонування приватизованих державних підприємств. Їхня корпоратизація являє собою лише зміну форм власності з державної на акціонерну без додаткового залучення реального капіталу.
По-третє, обмежимося розглядом лише фінансових аспектів емісійної політики, не розглядаючи організаційних і інших її питань (друкування бланків акцій, реєстрації випуску, публікації емісійного проспекту й т.п.).
Залучення власного капіталу із зовнішніх джерел шляхом додаткової емісії акцій є помилковим і дорогим процесом. Тому до даного джерела формування власних фінансових ресурсів варто прибігати лише у вкрай обмежених випадках.
З позиції фінансового менеджменту основною метою емісійної політики є залучення на фондовому ринку необхідного обсягу власних фінансових коштів у мінімально можливий термін. З урахуванням сформульованої мети емісійна політика підприємства являє собою частину загальної політики формування власних фінансових ресурсів, що полягає в забезпеченні залучення необхідного їхнього обсягу за рахунок випуску й розміщення на фондовому ринку власних акцій.
Розробка ефективної емісійної політики підприємства охоплює наступні етапи (рис. 17):
1. Дослідження можливостей ефективного розміщення можливої емісії акцій. Рішення про передбачувану первинну (при перетворенні підприємства в акціонерне товариство) або додаткову (якщо підприємство вже створене у формі акціонерного товариства й має потребу в додатковому припливі власного капіталу) емісії акцій можна прийняти лише на основі всебічного попереднього аналізу кон'юнктури фондового ринку й оцінювання інвестиційної привабливості своїх акцій.
Рис. 17. Основні етапи формування емісійної політики підприємства при збільшенні акціонерного капіталу
Аналіз кон'юнктури фондового ринку (біржового і позабіржового) включає характеристику стану попиту та пропозиції акцій, динаміку рівня цін їхнього котирування, обсягів продажів акцій нових емісій і ряду інших показників. Результатом проведення такого аналізу є визначення рівня чутливості реагування фондового ринку на появу нової емісії й оцінювання його потенціалу поглинання емітованих обсягів акцій.
Оцінювання інвестиційної привабливості своїх акцій проводиться з позиції урахування перспективності розвитку галузі (у порівнянні з іншими галузями), конкурентоспроможності виробленої продукції, а також рівня показників свого фінансового стану (у порівнянні зі середньогалузевими показниками). У процесі оцінювання визначається можливий рівень інвестиційної переваги акцій своєї компанії в порівнянні з оберненими акціями інших компаній.
2. Визначення цілей емісії. У зв'язку з високою вартістю залучення власного капіталу із зовнішніх джерел цілі емісії повинні бути досить вагомими з позицій стратегічного розвитку підприємства й можливостей істотного підвищення його ринкової вартості в майбутньому періоді. Основними з таких цілей, якими підприємство керується при звертанні до цього джерела формування власного капіталу, є:
а) реальне інвестування, що пов'язано з галузевою (підгалузевою) і регіональною диверсифікованістю виробничої діяльності (створення мережі нових філій, дочірніх фірм, нових виробництв із більшим обсягом випуску продукції й т.п.);
б) необхідність істотного поліпшення структури використовуваного капіталу (підвищення частки власного капіталу з метою зростання рівня фінансової стабільності; забезпечення більш високого рівня власної кредитоспроможності й зниження за рахунок цього вартості залучення позикового капіталу; підвищення ефекту фінансового левериджу й т.п.);
в) майбутнє поглинання інших підприємств із метою одержання ефекту синергізму (участь у приватизації сторонніх державних підприємств також може розглядатися як варіант їхнього поглинання, якщо при цьому забезпечується придбання контрольного пакета акцій або переважна частка в статутному фонді);
г) інші цілі, що вимагають швидкої акумуляції значного обсягу власного капіталу.
Визначення обсягу емісії. При визначенні обсягу емісії необхідно виходити з раніше розрахованої потреби в залученні власних фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел.
Визначення номіналу, видів і кількості емітованих акцій. Номінал акцій визначається з урахуванням основних категорій майбутніх їхніх покупців (найбільші номінали акцій орієнтовані на їхнє придбання інституціональними інвесторами, а найменші - на придбання населенням). У процесі визначення видів акцій (простих і привілейованих) установлюється доцільність випуску привілейованих акцій; якщо такий випуск визнаний доцільним, то встановлюється співвідношення простих і привілейованих акцій (при цьому варто мати на увазі, що, відповідно до діючого законодавства, частка привілейованих акцій не може перевищувати 10% загального обсягу емісії). Кількість емітованих акцій визначається, виходячи з обсягу емісії й номіналу однієї акції (у процесі однієї емісії може бути встановлений лише один варіант номіналу акцій).
5. Оцінювання вартості залученого акціонерного капіталу. Відповідно до принципів такої оцінки вона здійснюється за двома параметрами:
а) майбутньому рівню дивідендів (він визначається, виходячи з вибраного типу дивідендної політики);
б) витрат по випуску акцій і розміщенню емісії (приведених до середньорічного розміру).
Розрахункова вартість залученого капіталу зіставляється з фактичною середньозваженою вартістю капіталу й середнім рівнем ставки відсотка на ринку капіталу. Лише після цього приймається остаточне рішення про здійснення емісії акцій.
6. Визначення ефективних форм андеррайтингу. Для того, щоб швидко й ефективно провести відкрите розміщення емітованого обсягу акцій, необхідно визначити склад андеррайтерів, погодити з ними ціни початкового котирування акцій і розмір комісійної винагороди, забезпечити регулювання обсягів продажу акцій відповідно до потреб у потоці надходження фінансових коштів, що забезпечують підтримку ліквідності вже розміщених акцій на первісному етапі їхнього обігу.
З урахуванням більшого обсягу власного капіталу підприємство має можливість, використовуючи незмінний коефіцієнт фінансового левериджу, відповідно збільшити обсяг залучених позикових коштів, а отже й підвищити рентабельність власного капіталу.