Тема 1. Основи управління капіталом підприємства
План
Економічна сутність та основні характеристики капіталу
Класифікація капіталу підприємства
Сутність, мета й завдання управління формуванням капіталу.
Функції й механізм управління формуванням капіталу.
1. Економічна сутність та основні характеристики капіталу
Капітал - одна з фундаментальних економічних категорій, сутність якої наукова думка з'ясовує протягом ряду сторіч. Термін «капітал» походить від латинського «capitalis», що означає основний, головний. У первісних роботах економістів капітал розглядався як основне багатство, основне майно. У міру розвитку економічної думки це первісне абстрактне й узагальнене поняття капіталу наповнювалося конкретним змістом, що відповідає пануючій парадигмі економічного аналізу розвитку суспільства.
Так, відповідно до принципів наукового світогляду меркантилістів, під поняттям капіталу як основного багатства розумілися золото, гроші й інші скарби будь-якого роду. При цьому основним джерелом формування капіталу в цьому його розумінні меркантилісти вважали позитивний торговельний баланс.
Економічна школа фізіократів під поняттям капіталу як основного багатства розуміла землю й вкладені в неї кошти («аванси»). Відповідно джерелом формування капіталу фізіократи вважали сільськогосподарське (землеробське) виробництво.
Представники класичної політекономії (у першу чергу, А. Сміт і Д. Ріккардо) серйозно поглибили дослідження сутності капіталу, розширили сферу його розгляду сферою промислового виробництва. Під капіталом вони розуміли накопичені запаси засобів виробництва, призначені для подальшого виготовлення товарів. Основні сутнісні риси економічної категорії капіталу, сформульовані класичними економістами, були прийняті за основу всіма наступними її дослідниками.
У системі марксистського економічного навчання дослідженню категорії капіталу належить центральне місце. Через цю категорію К. Маркс трактував усю систему суспільно-економічних відносин капіталізму. Джерелом формування капіталу він уважав прибавочну вартість, утворену прибавочною працею найманих робітників виробничої сфери. Відповідно капітал в економічному трактуванні марксистів виступав як засіб експлуатації найманих робітників, у виробничих відносинах капіталістичного суспільства - як відносини з приводу розподілу прибавочної вартості.
Неокласичні економічні теорії капіталу істотно розвили його сутнісні характеристики, пов'язані з кількісними пропорціями його формування й характером його ринкового обігу.
Різноманіття понять терміну «капітал» визначається розмаїтістю сутнісних сторін цієї економічної категорії. Тому для виявлення змісту цієї категорії варто розглянути основні характеристики, що формують її сутність.
Основні характеристики капіталу представлені на рис. 1.
Розглянемо більш докладно кожну з характеристик капіталу, що визначають його сутність як об'єкта управління.
а) Капітал як об'єкт економічного управління.
У роботах сучасних економістів предметна сутність капіталу характеризується багатьма термінами - «економічне благо», «вартість». «економічна цінність», «товар особливого роду», «економічний ресурс», «економічний фактор», «багатство» й ін. Капітал трактується всіма дослідниками як категорія економічна, тобто така, що проявляє себе в сфері економічних відносин, економічної діяльності. Відповідно, виступаючи носієм економічних характеристик, капітал є об'єктом економічного управління як на макро-, так і на мікрорівні будь-яких економічних систем.
Рис. 1. Основні сутнісні характеристики капіталу як об'єкта управління
б) Капітал як накопичена цінність. У теорії капіталу ця сутнісна його характеристика, традиційно розглянута багатьма дослідниками, визнається ними як одна з основних. У цій якості капітал у найбільш узагальненому вигляді характеризується як раніше накопичений запас продуктів минулої праці, як накопичений запас економічних благ (майна) на певний момент часу. Як накопичена цінність капітал розглядається у формі її запасів, сформованих у всіх секторах економіки. У домашніх господарствах (у родинах, у окремих індивідуумів) він характеризується накопиченими коштами, золотом, ринковими цінними паперами й т.п. На підприємствах і в інших аналогічних їм суб'єктах господарювання капітал як накопичена цінність характеризується запасом основних коштів, нематеріальних активів, грошових авуарів, ринкових цінних паперів, товарно-матеріальних оборотних активів тощо. У рамках країни (національної економіки в цілому) капітал у цій своїй якості виступає у формі запасів готової продукції всіх видів (засобів виробництва, предметів праці тощо), золота, валютних резервів і т.п.
в) Капітал як виробничий ресурс (фактор виробництва). У теорії капіталу його характеристика як виробничого ресурсу займає центральне місце. Це визначається тим, що накопичені економічні блага задіяні або можуть бути задіяні насамперед у виробничому процесі. Використовуваний у процесі виробництва товарів і послуг капітал поряд з іншими виробничими ресурсами характеризується в економічній теорії як «фактор виробництва», під яким розуміється економічний ресурс, задіяний у виробничому процесі, і такий, що спричиняє визначальний вплив на результати виробництва.
Як фактор виробництва капітал характеризується певною продуктивністю (носієм цієї характеристики він виступає в комплексі з іншими факторами виробництва). Продуктивність капіталу, або капіталовіддача, визначається як відношення результату виробничої діяльності (обсягу виробничого продукту) до суми застосованого (використаного) капіталу.
г). Капітал як інвестиційний ресурс. За своєю економічною природою капітал є економічним ресурсом, призначеним до інвестування. Всі основні форми руху капіталу у всіх секторах економіки країни пов'язані з його інвестуванням, реінвестуванням або дезінвестуванням.
Процес використання капіталу як реального інвестиційного ресурсу являє собою «чисте капіталоутворення». Під цим терміном розуміється обсяг валових інвестицій у певному періоді, зменшений на суму амортизаційних відрахувань. Чисте капіталоутворення забезпечує поліпшення виробничих можливостей окремих господарюючих суб'єктів і зростання виробничого потенціалу суспільства в цілому за рахунок чистого приросту реального капіталу, що досягається в процесі інвестування.
При цьому варто звернути увагу на те, що процес чистого капіталоутворення забезпечується шляхом використання капіталу як інвестиційного ресурсу лише в реальному секторі економіки (у промисловості, сільському господарстві, торгівлі тощо). Використання ж капіталу як інвестиційного ресурсу у фінансовому секторі (тобто в процесі його фінансових інвестицій в акції, облігації й т.п.) новий реальний капітал не створює. Таке фінансове інвестування характеризується в рамках економіки країни як «трансферне» - обсяг інвестування капіталу у фінансові активи одними суб'єктами господарювання дорівнює при цьому обсягу його дезінвестування іншими господарюючими суб'єктами без приросту суми реального капіталу.
д). Капітал як джерело доходу. Здатність приносити доход є однією з найважливіших характеристик капіталу, що відмічено представниками всіх економічних шкіл. Цей доход капітал приносить як економічний ресурс, використовуваний в економічному процесі. Куди б не був спрямований капітал як економічний ресурс - у сферу реальної економіки або у фінансову сферу, - він завжди потенційно здатний приносити доход власникові за умови ефективного його застосування. Як джерело доходу капітал є одним з найважливіших засобів формування майбутнього добробуту його власників.
Доход на капітал виступає звичайно у формі процентного доходу, одержуваного його власниками. Економічною основою процентного доходу є ефект використання капіталу як інвестиційного ресурсу або фактора виробництва. Розмір доходу на капітал, одержуваного його власниками, становить основу формування витрат на його залучення й використання в економічному процесі, що характеризується терміном «вартість капіталу».
Як джерело доходу капітал являє собою економічну цінність, що постійно зростає. Разом з тим, потенційна здатність капіталу приносити доход не реалізується автоматично, а забезпечується лише в умовах ефективного його використання. Формування таких умов визначає одне з важливих завдань управління капіталом.
є). Капітал як об'єкт тимчасової переваги. Процес функціонування капіталу безпосередньо пов'язаний із фактором часу. При цьому економічна цінність сьогоднішніх і майбутніх благ, пов'язаних з функціонуванням капіталу, для його власників нерівнозначна. Економічна теорія стверджує, що сьогоднішні блага завжди оцінюються індивідуумом вище благ майбутніх. Ця особливість економічної поведінки індивідуумів в економічній теорії відображається терміном «тимчасова перевага», суть якого полягає в тому, що за інших рівних умов можливості майбутнього споживання з економічних позицій завжди менш цінні порівняно з поточним споживанням. Для того, щоб перебороти зазначений стереотип тимчасової переваги й спонукати власника капіталу відмовитися від його використання з метою поточного споживання, необхідно забезпечити за таку відмову досить вагому для нього винагороду.
Альтернативні форми тимчасової переваги виникають на всіх стадіях функціонування капіталу. Відповідно, на кожній із цих стадій перед власниками капіталу стоїть дилема вибору, пов'язана з його використанням у часі.
На стадії накопичення капіталу альтернатива тимчасової переваги визначає необхідність вибору між поточним споживанням доходу і його заощадженням. Якби менталітет індивідуума обмежувався тільки турботами про сьогоднішній день, він не накопичував би капітал шляхом заощадження частини свого доходу, а повністю витрачав його тільки на придбання поточних споживчих благ. Однак більшість людей розуміє, що в перспективі можливості одержання доходів з різних причин можуть істотно скоротитися. У зв'язку з цим вони прагнуть заздалегідь забезпечити себе економічними благами в майбутньому періоді. Без мети забезпечення свого майбутнього споживання, накопичення капіталу втратило б усякий сенс. Тому процес накопичення капіталу можна розглядати як результат тимчасової переваги при наступній альтернативі: споживати весь отриманий доход відразу ж, або зберегти певну його частину для забезпечення майбутнього споживання.
На стадії використання капіталу як інвестиційного ресурсу тимчасова перевага пов'язана з альтернативним вибором форм інвестування, диференційованого в часі. Між інвестуванням капіталу й одержанням інвестиційного доходу часовий лаг може характеризуватися більшим або меншим інтервалом. Відповідно перед власником капіталу завжди стоїть альтернатива тимчасової переваги - обрати для інвестиційної діяльності коротко- або довгострокові об'єкти (інструменти) інвестування.
На стадії використання капіталу як виробничого ресурсу (фактора виробництва) альтернатива тимчасової переваги міститься у виборі можливостей реалізації виробничих цілей у часі. Будь-який виробничий процес являє собою перетворення капітальних товарів (у комплексі з іншими факторами виробництва) в економічний продукт і вимагає певного часу. Обхідний шлях формування капіталу як фактора виробництва визначає необхідність його попереднього перетворення із грошової форми в засоби виробництва, матеріали, напівфабрикати й інші капітальні товари, використовувані для випуску конкретних споживчих благ. Ускладнення процесу виробництва усе більше розтягує в часі використання капіталу для випуску кінцевого продукту. Тому в цьому випадку тимчасова перевага пов'язана з альтернативним вибором сфери застосування капіталу в технологічно складних і простих виробництвах, а також у виробництвах з різними сезонними складовими.
Таким чином, на якій би стадії функціонування капіталу не виникала альтернатива тимчасової переваги, вона завжди вимагає від його власників рішення про співвідношення формованих ним споживчих благ у поточному й майбутньому періодах, що відповідають їхнім економічним інтересам.
ж). Капітал як об'єкт купівлі-продажу (об'єкт ринкового обігу). Як об'єкт купівлі-продажу капітал формує особливий вид ринку - ринок капіталу, що характеризується попитом, пропозицією й ціною, а також певними суб'єктами ринкових відносин.
Попит на капітал породжує прагнення до його придбання, насамперед, як інвестиційного ресурсу й фактора виробництва. Відповідно суб'єктами попиту на капітал виступають підприємці, що залучають його в економічний процес.
Пропозиція капіталу породжує прагнення до його реалізації в економічному процесі як накопиченої цінності. Нереалізованість накопиченого капіталу в економічному процесі породжує так звані «витрати упущених можливостей», що характеризують розмір упущеної вигоди при альтернативних можливостях його застосування.
Ціна на капітал у системі ринкових відносин формується під впливом попиту та пропозиції. Ця ціна відображає економічні інтереси продавців і покупців капіталу в різних його формах. Кількісним вираженням цієї ціни виступає звичайно рівень середньорічної ставки прибутковості капіталу.
з). Капітал як об'єкт власності й розпорядження. Як економічний об'єкт підприємницької діяльності капітал є носієм прав власності й розпорядження. Якщо на первісному етапі еволюції, пов'язаної з формуванням і використанням капіталу, титул власності й права розпорядження ним були пов'язані з тим самим суб'єктом, то в міру подальшого економічного розвитку відбувається поступовий їхній поділ. Спочатку цей поділ відбувся в сфері функціонування грошового капіталу (у міру виникнення й розвитку кредитних відносин), а потім і капіталу реального. У сучасних умовах підприємець, що використовує капітал в економічному процесі, може володіти правами розпорядження без права власності на нього. У цьому випадку права власності й розпорядження капіталом є розділеними в розрізі окремих суб'єктів економіки. Прикладом такого поділу прав є функціонування капіталу в системі фінансово-кредитних інститутів, акціонерних товариств тощо, коли власники капіталу передають права розпорядження ним іншим особам.
Капітал як об'єкт власності може виступати носієм всіх форм цієї власності - індивідуальної приватної, колективної приватної, муніципальної, загальнодержавної й т.п. Носієм титулу власності капітал виступає насамперед як накопичена цінність. При поділі в економічному процесі прав власності й використання капіталу в розрізі різних суб'єктів, роль капіталу як об'єкта власності носить пасивний характер.
Капітал як об'єкт розпорядження може виступати у всіх дозволених законодавством формах і видах цього розпорядження. Носієм прав розпорядження капітал виступає в основному як інвестиційний ресурс і фактор виробництва. В економічному процесі роль капіталу як об'єкта розпорядження носить активний характер відносно капіталу як об'єкта власності.
Таким чином, використання капіталу в економічному процесі не обов'язково пов'язане з наявністю титулу власності. Це використання може здійснюватися особами, що безпосередньо не є суб'єктами прав власності на нього.
Як об'єкт власності й розпорядження капітал формує також певні пропорції його використання окремими суб'єктами господарювання, що відображаються співвідношенням власного й позикового капіталу. Це співвідношення характеризується в економічній теорії терміном «структура капіталу». Воно впливає на багато аспектів господарської діяльності підприємства й значною мірою визначає рівень його ринкової вартості.
і). Капітал як носій фактора ризику. Ризик є найважливішою характеристикою капіталу, пов'язаною з усіма формами конкретного його використання в економічному процесі. Носієм фактору ризику капітал виступає як джерело доходу в процесі його використання в підприємницькій діяльності. Застосовуючи капітал як інвестиційний ресурс або фактор виробництва з метою одержання доходу, підприємець завжди повинен свідомо йти на економічний ризик, пов'язаний з можливим зниженням або недоодержанням суми очікуваного доходу, а також можливою втратою (частковою або повною) вкладеного капіталу. Отже, поняття ризик і прибутковість капіталу в процесі його використання в підприємницькій діяльності тісно взаємопов’язані.
Рівень ризику використання капіталу перебуває в прямій залежності від рівня очікуваної його прибутковості. Чим вище очікуваний підприємцем рівень прибутковості капіталу при його використанні в економічному процесі, тим вище (за інших рівних умов) буде супутній йому рівень ризику, і навпаки. Іншими словами, об'єктивний зв'язок між рівнями прибутковості й ризику використання капіталу носить прямо пропорційний характер.
к). Капітал як носій фактора ліквідності. Використовуваний у підприємницькій діяльності капітал у процесі свого постійного руху характеризується певною ліквідністю, під якою розуміється його здатність бути реалізованим за своєю реальною ринковою вартістю. Ця характеристика капіталу забезпечує постійну можливість його реінвестування («переливу капіталу») при настанні несприятливих економічних й інших умов його використання в певній сфері підприємницької діяльності або в задіяному регіоні.
Різні форми й види капіталу, задіяного в економічному процесі, мають різний рівень ліквідності. Ці розходження визначаються рівнем мобільності капіталу як інвестиційного ресурсу і фактора виробництва, функціональними особливостями конкретних видів капітальних товарів й інвестиційних якостей різних фінансових інструментів інвестування, рівнем розвитку ринку капіталу й характером його державного регулювання, кон'юнктурою, що склалася, ринку капіталу, окремих його сегментів й інших умов.
Основним параметром оцінювання рівня ліквідності різних форм і видів капіталу виступає рівень його ліквідності. Він визначається з урахуванням періоду часу, протягом якого інвестований (задіяний в економічному процесі) капітал у конкретних його формах і видах може бути конверсований у грошову форму без втрати його реальної ринкової вартості. Чим нижче можливий період конверсії раніше інвестованого капіталу в грошову форму, тим більш високим рівнем ліквідності характеризується та або інша форма його використання в економічному процесі. Із цих позицій капітал у грошовій формі характеризується абсолютною ліквідністю, тобто являє собою капітал, період конверсії якого в грошову форму дорівнює нулю.
Ліквідність капіталу є об'єктивним чинником, що обумовлює вибір конкретних його форм і видів при формуванні необхідного рівня його прибутковості в процесі підприємницької діяльності.
Капітал являє собою накопичений шляхом заощаджень запас економічних благ у формі коштів і реальних капітальних товарів, що залучаються його власниками в економічний процес як інвестиційний ресурс і фактор виробництва з метою одержання доходу, функціонування яких в економічній системі базується на ринкових принципах і пов'язане з факторами часу, ризику й ліквідності.
Особливості функціонування капіталу в рамках конкретного підприємства пов'язані із двома основними економічними процесами: а) процесом його формування; б) процесом його використання.