2. Класифікація капіталу підприємства
Капітал, що залучається підприємством для здійснення господарської діяльності, характеризується не тільки своєю багатоаспектною економічною сутністю, але й різноманіттям видів. Під загальним поняттям «капітал підприємства» розуміються його види, що характеризуються в сучасній економічній теорії й господарській практиці декількома десятками термінів. У зв'язку з цим з метою забезпечення ефективного цілеспрямованого управління формуванням капіталу підприємства необхідно у першу чергу систематизувати термінологію, пов'язану з цим процесом. Розглянемо лише ті класифікаційні ознаки капіталу, які безпосередньо пов'язані з процесом його формування (залучення) для здійснення господарської діяльності.
У процесі формування залучений підприємством капітал потребує насамперед систематизації за двома найважливішими напрямками:
І. За джерелами залучення.
ІІ. За формами залучення.
Такий поділ напрямків систематизації формування капіталу підприємства при управлінні цим процесом, з одного боку, створює основу оптимізації складу його джерел (оптимізуючи відповідно вартість і структуру капіталу, а також максимізуючи ринкову вартість підприємства), а з іншого, - забезпечує оптимізацію форм його залучення з урахуванням специфіки господарської діяльності підприємства й умов її здійснення.
У розрізі кожного з перерахованих напрямків систематизації формованого підприємством капіталу виділяються окремі класифікаційні ознаки, що дають змогу побудувати систему класифікації різних його видів.
За джерелами залучення капіталу підприємства можуть бути виділені такі основні класифікаційні ознаки:
Титул власності формованого підприємством капіталу.
Група джерел залучення капіталу стосовно підприємства.
Національна приналежність власників капіталу, що надають його в господарське використання.
Форма власності капіталу, що надається підприємству.
За формами залучення капіталу підприємства склад основних класифікаційних ознак може включати:
Організаційно-правові форми.
Натурально-речовинні форми.
Часовий період залучення капіталу.
Форма авансування залученого капіталу в активи підприємства.
Класифікація видів формованого підприємством капіталу за джерелами і формами залучення в розрізі пропонованої його систематизації представлена на рис. 2.
Розглянемо більш докладно окремі види капіталу, залученого підприємством, відповідно до наведеної його класифікації за основними ознаками.
За титулі власності формований підприємством капітал підрозділяється на два основних види – власний і позиковий. У системі джерел залучення капіталу такий його поділ носить визначальний характер.
Власний капітал характеризує загальну вартість коштів підприємства, що належать йому на правах власності й використовуються ним для формування певної частини його активів. Ця частина активів, сформована за рахунок інвестованого в них власного капіталу, являє собою чисті активи підприємства.
Позиковий капітал характеризує залучені для фінансування розвитку підприємства основі кошти або інші майнові цінності, що необхідно буде повернути їх власнику. Всі форми позикового капіталу, що використовуються підприємством, являють собою його фінансові зобов'язання, які підлягають погашенню в передбачений термін.
Рис. 2. Класифікація формованого підприємством капіталу за джерелами і формами залучення
За групами джерел залучення капіталу по відношенню до підприємства виділяють наступні його види – капітал, залучений із внутрішніх, і капітал, залучений із зовнішніх джерел.
Капітал, залучений із внутрішніх джерел, характеризує власні й позикові фінансові кошти, що формуються безпосередньо на підприємстві для забезпечення його розвитку. Основу власних фінансових коштів із внутрішніх джерел, становить капіталізована частина чистого прибутку підприємства («нерозподілений прибуток»). Основу позикових фінансових коштів, сформованих усередині підприємства, становить внутрішня кредиторська заборгованість («внутрішні рахунки нарахувань»).
Капітал, залучений із зовнішніх джерел, характеризує ту його частину, що формується поза межами підприємства. Вона охоплює залучений ззовні як власний, так і позиковий капітал. Склад джерел цієї групи формування капіталу досить численний.
За національною приналежністю власників капіталу, що надають його в господарське використання, розрізняють національний (вітчизняний) і іноземний капітал, інвестований у підприємство.
Національний капітал, залучений підприємством, дає змогу більшою мірою координувати свою господарську діяльність із економічною політикою держави. Крім того, цей вид капіталу, як правило, більш доступний для підприємств малого й середнього бізнесу. Разом з тим, на сучасному етапі економічного розвитку країни обсяг вільного національного капіталу дуже обмежений, що не дає змогу забезпечити суб'єктам господарювання необхідні темпи економічного зростання.
Іноземний капітал залучається, як правило, середніми й великими підприємствами, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність. Хоча обсяг пропозиції капіталу на світовому його ринку досить значний, умови його залучення вітчизняними суб'єктами господарювання дуже обмежені в силу високого рівня економічного й політичного ризику для зарубіжних інвесторів.
За формами власності капіталу, що надається підприємству, виділяють приватні й державний його види. Ця класифікація капіталу використовується насамперед у процесі формування статутного фонду підприємства. Вона є основою відповідної класифікації підприємств за формами власності.
За організаційно-правовими формами залучення капіталу підприємством виділяють акціонерні, пайові й індивідуальний його види. Такий поділ капіталу відповідає узагальненій класифікації підприємств за організаційно-правовими формами діяльності.
Акціонерний капітал формується підприємствами, створеними у формі акціонерних товариств (компаній) відкритого або закритого типу. Такі корпоративні підприємства мають широкі можливості формування капіталу із зовнішніх джерел шляхом емісії акцій. При досить високій інвестиційній привабливості таких підприємств їхній акціонерний капітал може бути сформований за участю зарубіжних інвесторів.
Пайовий капітал формується партнерськими підприємствами, створеними у формі товариств із обмеженою відповідальністю, командитних товариств і т.п. Такі підприємства, а відповідно й вид пайового капіталу, одержали найбільше поширення в сучасних умовах.
Індивідуальний капітал характеризує форму його залучення при створенні індивідуальних підприємств – сімейних і т.п. У сучасних умовах індивідуальні підприємства не одержали ще широкого розвитку в нашій країні, у той час як у зарубіжній практиці вони є найбільш масовими (становлять 70 - 75% загального числа всіх підприємств). Створення нових індивідуальних підприємств стримується недостатністю стартового капіталу в підприємців і спадом кон'юнктури на більшості сегментів ринку товарів і послуг.
За натурально-уречевлених форм залучення капіталу сучасна економічна теорія виділяє такі його види: капітал у грошовій формі; капітал у фінансовій формі; капітал у матеріальній формі; капітал у нематеріальній формі. Інвестування капіталу в цих формах дозволено законодавством при створенні нових підприємств, збільшенні обсягу їхніх статутних фондів.
Капітал у грошовій формі є найпоширенішим його видом, залученим підприємством. Універсальність цього виду капіталу проявляється в тому, що він легко може бути трансформований у будь-яку форму капіталу, необхідного підприємству для здійснення господарської діяльності.
Капітал у фінансовій формі залучається підприємством у вигляді різноманітних фінансових інструментів, внесених у його статутний фонд. Такими фінансовими інструментами можуть виступати акції, облігації, депозитні рахунки, сертифікати банків й інші їхні види. У вітчизняній господарській практиці залучення капіталу у фінансовій формі використовується підприємствами вкрай рідко.
Капітал у матеріальній формі залучається підприємством у вигляді різноманітних капітальних товарів (машин, устаткування, будинків, приміщень), сировини, матеріалів, напівфабрикатів, а в окремих випадках – і у вигляді споживчих товарів (в основному підприємствами торгівлі).
Капітал у нематеріальній формі залучається підприємством у вигляді різноманітних нематеріальних активів, які не мають речової форми, але беруть безпосередню участь у його господарській діяльності й формуванні прибутку. До цього виду капіталу відносяться права користування окремими природними ресурсами, патентні права на використання винаходів, «ноу-хау», права на промислові зразки й моделі, товарні знаки, комп'ютерні програми й інші нематеріальні види майнових цінностей.
За часовим періодом залучення виділяють капітал довгостроковий (перманентний) і короткостроковий.
Довгостроковий капітал, залучений підприємством, складається із власного капіталу, а також із позикового капіталу зі строком використання більше одного року. Сукупність власного й довгострокового позикового капіталу, сформованого підприємством, характеризується терміном «перманентний капітал».
Короткостроковий капітал залучається підприємством на період до одного року. Він формується для забезпечення тимчасових господарських потреб підприємства, пов'язаних із циклічністю господарської діяльності, тимчасовим спадом кон'юнктури ринку й т.п.
За формами авансування залученого капіталу в активи підприємства він підрозділяється на основний і оборотний.
Основний капітал характеризує ту частину залученого підприємством капіталу, що пов'язана з формуванням всіх видів його необоротних активів (а не тільки основних коштів, як це часто трактується в літературі).
Оборотний капітал характеризує ту його частину, що залучається для авансованих оборотних активів підприємства.
Незважаючи на досить значний перелік розглянутих класифікаційних ознак, він проте не відображає всього різноманіття видів залученого капіталу підприємства, що використовується в науковій термінології й практиці фінансового менеджменту. Ряд цих термінів будуть додатково розглянуті в процесі викладу конкретних питань управління формуванням капіталу підприємства.