3. Сутність, мета й завдання управління формуванням капіталу
Управління формуванням капіталу - один з функціональних напрямків менеджменту капіталу - органічно входить у систему фінансового менеджменту, що оформився в спеціалізовану сферу знань на рубежі ХIХ - ХХ століть. Місце системи управління формуванням капіталу в загальній системі управління підприємством може бути проілюстровано наступною схемою ієрархії управління (рис. 3).
На первісному етапі свого розвитку система управління формуванням капіталу розглядала лише питання, пов'язані із залученням капіталу з різних джерел при створенні нових фірм і компаній. Основним об'єктом цього управління були вартість і структура капіталу. За столітній період свого розвитку система управління формуванням капіталу значно розширила коло розглянутих проблем, включивши у свою орбіту питання оцінювання ефективності залучення капіталу з різних джерел; оптимізації форм залучення капіталу; урахування ризиків, пов'язаних з формуванням капіталу; конкретних механізмів формування капіталу підприємств окремих організаційно-правових форм, розмірів, форм власності й ін.
Рис. 3. Місце системи управління формуванням капіталу в загальній ієрархічній системі управління підприємства
У нашій країні практика ефективного управління формуванням капіталу перебуває поки лише в стадії становлення, зіштовхуючись із об'єктивними економічними труднощами ринкової економіки, недостатньо розвиненим ринком капіталу, низьким рівнем пропозиції вільних фінансових коштів і сучасних капітальних товарів, недосконалістю нормативно-правової бази, недостатнім рівнем підготовки фахівців до роботи в кризових економічних умовах. Подальше просування країни по шляху ринкових реформ і подолання кризових економічних тенденцій дасть змогу повною мірою використати теоретичні результати й практичний досвід управління формуванням капіталу.
Управління формуванням капіталу являє собою систему принципів і методів розробки й реалізації управлінських рішень, пов'язаних із установленням оптимальних параметрів його обсягу й структури, а також із його залученням з різних джерел і в різноманітних формах для здійснення господарської діяльності підприємства.
Ефективне управління формуванням капіталу підприємства забезпечується реалізацією ряду принципів, основними з яких є такі (рис. 4).
1. Інтегрованість із загальною системою управління підприємством. Фінансування всіх сфер діяльності підприємства прямо або побічно пов'язано з формуванням капіталу, зміною його обсягу й структури. Управління формуванням капіталу безпосередньо пов'язано з усіма іншими напрямками фінансового менеджменту, інноваційним менеджментом, менеджментом персоналу й деяких інших видів функціонального менеджменту. Це визначає необхідність органічної інтегрованості управління формуванням капіталу з іншими функціональними системами управління й із загальною системою управління підприємством.
Рис. 4. Основні принципи управління формуванням капіталу
2. Комплексний характер формування управлінських рішень. Усі управлінські рішення в сфері формування обсягу й структури капіталу, його залучення з різних джерел й у різноманітних формах тісно взаємозалежні й спричиняють прямий або непрямий вплив на подальшу ефективність його використання й результати фінансової діяльності підприємства в цілому. Тому управління формуванням капіталу повинне розглядатися як комплексна функціональна керуюча система, що забезпечує розробку взаємозалежних управлінських рішень, кожне з яких здійснює свій внесок у загальну результативність діяльності підприємства.
3. Високий динамізм управління. Навіть найбільш ефективні управлінські рішення в сфері формування обсягу й структури капіталу, схем фінансування окремих видів діяльності й господарських операцій, що розроблені й реалізовані на підприємстві в попередньому періоді, не завжди можуть бути повторно використані на наступних етапах його господарської діяльності. Насамперед, це пов'язано з високою динамікою факторів зовнішнього середовища в умовах ринкової економіки, і в першу чергу, - зі зміною кон'юнктури ринку капіталу. Крім того, змінюються в часі й внутрішні умови функціонування підприємства, особливо на етапах переходу до наступних стадій його життєвого циклу. Тому системі управління формуванням капіталу повинен бути властивий високий динамізм, що враховує зміну факторів зовнішнього середовища, потенціалу формування власних фінансових ресурсів, темпів економічного розвитку, форм організації виробничої й фінансової діяльності, фінансового стану й інших параметрів функціонування підприємства.
4. Варіативність підходів до розробки окремих управлінських рішень. Реалізація цього принципу припускає, що підготовка кожного управлінського рішення в сфері формування обсягу й структури капіталу, вибору джерел і форм його залучення підприємством повинна враховувати альтернативні можливості дій. При наявності альтернативних проектів управлінських рішень у цій сфері їхній вибір для реалізації повинен бути заснований на системі критеріїв, що визначають фінансову ідеологію, фінансову стратегію або конкретну фінансову політику підприємства. Система таких критеріїв в сфері формування капіталу встановлюється самим підприємством.
5. Орієнтованість на стратегічні цілі розвитку підприємства. Якими б ефективними не здавалися ті або інші проекти управлінських рішень у сфері формування обсягу й структури капіталу, вибору схем фінансування окремих видів діяльності й господарських операцій у поточному періоді, вони повинні бути відхилені, якщо вони вступають у протиріччя з місією (головною метою діяльності) підприємства, стратегічними напрямками його розвитку, підривають економічну базу формування високих розмірів власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел й ефективного використання капіталу в майбутньому періоді.
Ефективна система управління формуванням капіталу, організована з урахуванням викладених принципів, створює основу високих темпів нарощення ресурсного потенціалу підприємства, забезпечення необхідної фінансової його стабільності в процесі розвитку, постійного зростання його ринкової вартості.
Із урахуванням змісту й принципів управління формуванням капіталу визначаються його цілі й завдання.
Розглядаючи головну мету управління формуванням капіталу, слід зазначити, що вона нерозривно пов'язана з головною метою фінансового менеджменту в цілому й реалізується з нею в єдиному комплексі. З розвитком фінансового менеджменту змінювалися й підходи економістів до визначення його головної мети. У генезисі цієї проблеми можна виділити три основних підходи.
1. Класична економічна теорія стверджувала, що головною метою фінансової діяльності підприємства є максимізація прибутку. Ця мета випливала з положення А. Сміта, що максимізація прибутку окремим суб'єктом господарювання приводить до максимізації всього суспільного добробуту (overal economic welfare). Уперше вона була чітко сформульована в 1838 році французьким економістом А. Курне й потім розвинена в роботах представників неокласичної школи. Реалізація цієї мети забезпечувалася шляхом досягнення рівності показників граничного доходу й граничних витрат підприємства.
Однак згодом це формулювання головної мети фінансової діяльності підприємства було піддано критиці багатьма економістами. Так було доведено, що максимізація прибутку далеко не завжди забезпечує необхідні темпи економічного розвитку підприємства. Отриманий високий по сумі й рівню прибуток може бути повністю витрачений на мету поточного споживання, у результаті чого підприємство буде позбавлено основного джерела формування власних фінансових ресурсів для свого майбутнього розвитку (а підприємство, що не розвивається, втрачає в перспективі досягнуту конкурентну позицію на ринку, скорочує потенціал нарощування власного капіталу за рахунок внутрішніх джерел, що в остаточному підсумку призводить до зниження його ринкової вартості). Крім того, високий рівень прибутку підприємства може досягатися при високому рівні фінансового ризику, пов'язаного з формуванням капіталу, і таким, що генерує загрозу банкрутства. Тому в ринкових умовах максимізація прибутку може виступати як одне з найважливіших завдань фінансової діяльності підприємства або як критерій оцінювання ефективності сформованого ним капіталу, але не як головна мета фінансового управління.
2. Теорія стійкого економічного зростання, що розвивається багатьма економістами наступних поколінь, головною метою фінансової діяльності висуває забезпечення фінансової рівноваги в процесі його розвитку. На їхню думку, реалізація цієї мети забезпечує тривалий безкризовий розвиток підприємства й поступальне розширення обсягу його господарської діяльності. Разом з тим, така ціль фінансової діяльності підприємства, мінімізуючи рівень фінансових ризиків, пов'язаних з формуванням капіталу, не дає змогу реалізувати повною мірою всі резерви зростання рентабельності його використання. Крім того, механізм реалізації цієї мети недостатньо пов'язаний із коливаннями кон'юнктури ринку капіталу, які змінюють параметри формування капіталу конкретного підприємства при заданих темпах його економічного розвитку. У зв'язку з викладеним, досягнення й підтримка фінансової рівноваги не може розглядатися як головна мета фінансової діяльності підприємства (хоча і є одним із важливих завдань управління формуванням капіталу).
3. Сучасна економічна теорія як головна мета фінансової діяльності підприємства висуває забезпечення максимізації добробуту власників підприємства, що одержує конкретне вираження в максимізації ринкової вартості підприємства. Це положення поділяється всіма сучасними теоретиками в сфері фінансового менеджменту, тому що, на їхню думку, вона щонайкраще реалізує кінцеві фінансові інтереси власників підприємства. У цій головній меті одержують відбиття фактори часу, прибутковості й ризику, що є більш повним відображенням мотивації фінансової діяльності підприємства.
З урахуванням викладеного, головною метою фінансового менеджменту, (а відповідно й управління формуванням капіталу) є забезпечення максимізації добробуту власників підприємства в поточному й перспективному періодах.
У процесі реалізації своєї головної мети управління формуванням капіталу спрямовано на рішення таких основних завдань (табл. 1).
Таблиця 1
Система основних завдань, спрямованих на реалізацію головної мети управління формуванням капіталу
Головна мета управління формуванням капіталу |
Основні завдання управління формуванням капіталу, спрямовані на реалізацію його головної мети |
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МАКСИМІЗАЦІЇ ДОБРОБУТУ ВЛАСНИКІВ ПІДПРИЄМСТВА В ПОТОЧНОМУ І ПЕРСПЕКТИВНОМУ ПЕРІОДІ |
|
1. Формування достатнього обсягу капіталу, що забезпечує необхідні темпи економічного розвитку підприємства. Це завдання реалізується шляхом визначення загальної потреби в капіталі для фінансування необхідних підприємству активів, формування схем фінансування оборотних і необоротних активів, розробки системи заходів щодо залучення різних форм капіталу із передбачених джерел.
2. Забезпечення умов досягнення максимальної прибутковості капіталу при передбаченому рівні фінансового ризику. Максимальна прибутковість (рентабельність) капіталу може бути забезпечена на стадії його формування за рахунок мінімізації середньозваженої його вартості, оптимізації співвідношення власного й позикового видів залученого капіталу, залучення таких його форм, які в конкретних умовах господарської діяльності підприємства генерують найбільш високий рівень прибутку. Вирішуючи це завдання необхідно мати на увазі, що максимізація рівня прибутковості капіталу досягається, як правило, при істотному зростанні рівня фінансових ризиків, пов'язаних з його формуванням, тому що між цими двома показниками існує прямий зв'язок. Тому максимізація прибутковості капіталу, що формується, повинна забезпечуватися в межах припустимого фінансового ризику, конкретний рівень якого встановлюється власниками або менеджерами підприємства з урахуванням їхнього фінансового менталітету (відносини до ступеня припустимого ризику при здійсненні господарської діяльності).
3. Забезпечення мінімізації фінансового ризику, пов'язаного з формуванням капіталу, при передбаченому рівні його прибутковості. Якщо рівень прибутковості капіталу, що формується, заданий або спланований заздалегідь, важливим завданням є зниження рівня фінансового ризику операцій, що забезпечують досягнення цієї прибутковості. Така мінімізація рівня ризиків може бути забезпечена шляхом диверсифікованості форм залученого капіталу, оптимізації структури джерел його формування, уникнення окремих фінансових ризиків, ефективних форм їх внутрішнього й зовнішнього страхування.
4. Забезпечення постійної фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку. Така рівновага характеризується високим рівнем фінансової стабільності й платоспроможності підприємства на всіх етапах його розвитку й забезпечується формуванням оптимальної структури капіталу і його авансуванням у необхідних обсягах у високоліквідні види активів. Крім того, фінансова рівновага може бути забезпечена раціоналізацією складу капіталу, що формується, за періодом його залучення, зокрема, за рахунок збільшення питомої ваги перманентного капіталу.
5. Забезпечення достатнього рівня фінансового контролю над підприємством з боку його засновників. Такий фінансовий контроль забезпечується контрольним пакетом акцій (контрольною часткою в пайовому капіталі) у руках первісних засновників підприємства. На стадії наступного формування капіталу в процесі розвитку підприємства необхідно стежити за тим, щоб залучення власного капіталу із зовнішніх джерел не привело б до втрати фінансового контролю й поглинання підприємства сторонніми інвесторами.
6. Забезпечення достатньої фінансової гнучкості підприємства. Вона характеризує здатність підприємства швидко формувати необхідний обсяг додаткового капіталу з несподіваною появою високоефективних інвестиційних пропозицій або нових можливостей прискорення економічного зростання. Необхідна фінансова гнучкість забезпечується в процесі формування капіталу за рахунок оптимізації співвідношення власних і позикових його видів, довгострокових і короткострокових форм його залучення, зниження рівня фінансових ризиків.
Всі розглянуті завдання управління формуванням капіталу підприємства найтіснішим образом взаємозалежні, хоча окремі з них і носять різнонаправлений характер (наприклад, забезпечення умов досягнення максимальної прибутковості капіталу й мінімізації рівня фінансового ризику, пов'язаного з його формуванням; формування достатнього обсягу капіталу й забезпечення постійної фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку; забезпечення достатнього рівня фінансового контролю над підприємством з боку його засновників і формування достатнього обсягу капіталу й т.п.). Тому в процесі управління формуванням капіталу підприємства окремі завдання повинні бути оптимізовані між собою для найбільш ефективної реалізації його головної мети. Ранжирування окремих завдань управління формуванням капіталу здійснюється шляхом завдання ваг кожної з них, виходячи з їхньої пріоритетності з позиції розвитку підприємства й фінансового менталітету його власників або менеджерів.