4. Амортизаційна політика

У формуванні власних фінансових ресурсів другим по значимості джерелом є амортизаційні відрахування від використовуваних власних основних коштів і нематеріальних активів. На підприємствах з більшим обсягом цих видів необоротних активів для підвищення ефективності управління цим джерелом коштів розробляється й реалізується амортизаційна політика.

Амортизаційна політика підприємства являє собою складову частину загальної політики формування власних фінансових ресурсів, що полягає в управлінні амортизаційними відрахуваннями від використовуваних власних основних коштів і нематеріальних активів з метою їхнього реінвестування у виробничу діяльність.

Амортизаційна політика підприємства значною мірою відображає амортизаційну політику держави на різних етапах її економічного розвитку. Вона базується на встановлених державою принципах, методах і нормах амортизаційних відрахувань. Разом з тим, кожне підприємство має можливість індивідуалізувати свою амортизаційну політику, з огляду на конкретні умови, що визначають її параметри.

Формування амортизаційної політики підприємства здійснюється за такими основними етапами (рис. 14):

1. Урахування основних факторів, що визначають передумови формування амортизаційної політики. У складі цих факторів розглядаються:

• обсяг використовуваних операційних основних коштів і нематеріальних активів. Вплив амортизаційної політики підприємства на інтенсивність відновлення операційних необоротних активів і на кінцеві фінансові результати його діяльності зростає пропорційно збільшенню обсягу власних основних коштів і нематеріальних активів;

Рис. 14. Зміст основних етапів формування амортизаційної політики підприємства

• методи відображення в обліку реальної вартості використовуваних основних коштів і нематеріальних активів. Здійснювана переоцінка цих видів операційних активів підприємства носить у сучасних умовах періодичний характер і не повною мірою відображає зростання цін на них. У зв'язку з цим, амортизаційні відрахування не характеризують повною мірою фактичне зношування цих активів і втрачають своє реноваційне значення. Заниження розміру реального зношування операційних необоротних активів приводить не тільки до зменшення швидкості їхнього відновлення, але й до формування зайвої фіктивної суми прибутку підприємства, а відповідно, вилученню в нього додаткових фінансових коштів у вигляді сплачуваного податку на прибуток;

• реальний термін використання підприємством активів, що амортизуються. Установлений у процесі розробки норм амортизації середній термін використання окремих видів основних коштів носить знеособлений характер і повинен конкретизуватися на кожному підприємстві з урахуванням особливостей їхнього використання в операційній діяльності. Це відноситься й до використовуваних в операційному процесі окремих видів нематеріальних активів, термін служби яких підприємство встановлює самостійно (але не більше 10 років);

• дозволені законодавством методи амортизації. Зарубіжний досвід свідчить про велику кількість дозволених до використання методів амортизації необоротних активів, що дає змогу підприємствам формувати альтернативні варіанти амортизаційної політики в широкому діапазоні. Наше законодавство істотно обмежує використовувані методи амортизації;

• склад і структура використовуваних основних коштів. Методи амортизації, дозволені до використання в нашій країні, диференціюються в розрізі рухомої і нерухомої (активної і пасивної) частин операційних основних фондів. Цю же диференціацію визначають і встановлені норми амортизаційних відрахувань;

• темпи інфляції. В умовах високої інфляції постійно занижується база нарахування амортизації, а відповідно й розміри амортизаційних відрахувань. Крім того, інфляція впливає на реальну вартість накопичених коштів амортизаційного фонду, що негативно позначається на фінансових можливостях збільшення швидкості відновлення операційних необоротних активів;

• інвестиційна активність підприємства. Вибір методів амортизації значною мірою визначається рівнем поточної потреби в інвестиційних ресурсах, готовністю підприємства до реалізації окремих інвестиційних проектів, що забезпечують відновлення операційних необоротних активів.

Урахування перерахованих факторів дає змогу підприємству в найбільш повно врахувати умови формуванні цього виду власних фінансових ресурсів підприємства в загальній їхній сукупності.

2. Вибір відповідних методів амортизації. Цей вибір визначається розглянутими на первісному етапі розробки амортизаційної політики конкретними факторами.

У сучасній вітчизняній практиці розрізняють два основних методи амортизації необоротних активів:

• метод прямолінійної (лінійної) амортизації. Цей метод заснований на прямолінійно-пропорційному способі нарахування зношування амортизованих активів (основних коштів, нематеріальних активів), при якому норма амортизації для кожного року визначається за наступною формулою:

Н_а = ,

де Н_а — річна норма амортизації, у %;

ПВ — передбачуваний (або нормативно встановлений) період використання (служби) активу в роках.

Графічно метод здійснення прямолінійної (лінійної) амортизації представлений на рисунку 15.

Рис. 15. Динаміка залишкової вартості необоротного активу й суми накопиченої амортизації при прямолінійному (лінійному) методі її здійснення

У сучасній практиці фінансового менеджменту в нашій країні цей метод амортизації є основним.

• прискорена амортизація. Цей метод дає змогу скорочувати період амортизації активів за рахунок використання підвищених норм амортизації. Чинним законодавством прискорена амортизація дозволена тільки по активній частині основних виробничих коштів (машин, механізмів, устаткування, що використовуються у виробничому процесі). Рішення про використання методу прискореної амортизації активної частини виробничих основних коштів підприємства приймають самостійно.

Слід зазначити, що в реальній практиці метод прискореної амортизації може бути використаний і в процесі списання вартості нематеріальних активів. Така можливість визначається тим, що термін корисного використання цих активів (а відповідно, і розмір норм амортизації) підприємство встановлює самостійно. Графічно метод здійснення прискореної амортизації представлений на рисунку 16.

Рис. 16. Динаміка залишкової вартості необоротного активу й суми накопиченої амортизації при прискореному методі її здійснення

Використання методу прискореної амортизації дає безсумнівний ефект і повинно одержати широке поширення при формуванні амортизаційної політики підприємства.

По-перше, використання цього методу нарахування амортизації сприяє прискоренню інноваційного процecу на підприємстві, тому що дає змогу швидше обновляти парк машин і механізмів, різних видів нематеріальних активів.

По-друге, використання цього методу дає змогу істотно прискорювати процес формування власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел, тобто сприяє зростанню поверненню чистого грошового потоку в майбутніх періодах.

По-третє, прискорена амортизація дає змогу знизити суму податку на прибуток, що сплачується підприємством, тому що скорочує розмір балансового прибутку (тобто певною мірою зменшує ту фіктивну частину прибутку, що часто формується через занижену оцінку вартості основних коштів).

По-четверте, прискорена амортизація активів є одним з ефективних способів протидії негативному впливу інфляції на реальну вартість амортизаційного фонду, що накопичується.

Серед методів нарахування амортизації, застосовуваних у зарубіжній практиці, слід зазначити такі:

• метод «залишку, що знижується», (звичайно «подвоєного залишку, що знижується»). Цей метод заснований на використанні норм амортизації (або подвоєних норм амортизації) по відношенню не до первісної, а до залишкової вартості активів;

• метод «суми років». Цей метод заснований на максимізації норм амортизаційних відрахувань у перший рік використання активів з наступним їхнім зниженням і мінімізацією в останній рік;

• метод «одиниць виробництва». Цей метод амортизації заснований на розрахунку суми зносу окремих видів основних фондів у розрахунку на одиницю продукції і його множенні на обсяг випуску продукції в окремих періодах. У цьому випадку амортизаційні відрахування з категорії постійних витрат переходять у категорію витрат змінних;

• метод «лінійної дегресивної амортизації». Цей метод заснований на подовженні загального періоду амортизації. При цьому методі сума амортизаційних відрахувань щорічно зменшується на постійну величину, що називається «різницею».

З урахуванням вибраного методу амортизації підприємство формує систему норм амортизації окремих груп операційних необоротних активів, що характеризують необхідний рівень інтенсивності формування власних фінансових коштів за рахунок цього джерела.

3. Забезпечення цільового направлення коштів амортизаційного фонду. Фінансові ресурси, сформовані за рахунок амортизаційних відрахувань, що накопичуються, носять цільовий характер і повинні направлятися на такі цілі:

а) здійснення капітального ремонту основних засобів;

б) здійснення реконструкції, модернізації, технічного переоснащення й інших видів поліпшення основних засобів;

в) придбання нових видів нематеріальних активів (у першу чергу, пов'язаних з інноваційною діяльністю).

Це не виключає тимчасового використання цих коштів до необхідності їхнього вкладання на інвестиційні цілі в різних формах короткострокових фінансових вкладень. У процесі формування амортизаційної політики повинні бути визначені гарантії цільового використання коштів амортизаційного фонду й регламентовані умови фінансових операцій з ними до їхнього використання в реінвестуванні основного капіталу підприємства.

4. Оцінка ефективності амортизаційної політики. В умовах обмеженого застосування можливих методів амортизації оцінювання ефективності амортизаційної політики підприємства засновано на порівнянні двох альтернатив: грошовому потоці (суми прибутку й амортизаційних відрахувань) при прямолінійній і при прискореній амортизації окремих амортизованих активів (або всієї їхньої суми).

Розрахунок річного ефекту прискореної амортизації окремих амортизованих активів може бути здійснений за такою формулою:

Е_па = ( а_пр - а_п ) - ( а_пр - а_п ) ×( 1 - СП_п) × К_кп,

де Е_па — річний ефект прискореної амортизації активу, зумовлений сумою додаткового грошового потоку;

А_пл — річна сума амортизаційних відрахувань при прискореній амортизації активу;

А_п — річна сума амортизаційних відрахувань при прямолінійній (лінійної) амортизації активу;

СН_п — ставка податку на прибуток, виражена десятковим дробом;

К_кп — коефіцієнт капіталізації чистого прибутку, виражений десятковим дробом.

Розрахунок річного ефекту у формі додаткового грошового потоку може бути доповнений розрахунком ефекту від використання цієї суми у формі короткострокових фінансових вкладень (якщо сума додаткового грошового потоку не реінвестується в основні фонди в цьому ж періоді).