3. Облік придбання запасів та розрахунків з постачальниками.

Для узагальнення інформації про наявність і рух запасів планом рахунків передбачено рахунок 20 "Виробничі запаси", який має 9 субрахунків. За дебетом рахунку враховують надходження відповідних запасів та збільшення їх вартості внаслідок дооцінки, за кредитом - вартість використаних чи реалізованих запасів, я також зменшення їх вартості внаслідок уцінки.

При придбанні виробничих запасів складають такі бухгалтерські проводки:

На вартість придбання запасів Дт 20 Кт 63

На суму податкового кредиту з ПДВ Дт 641 Кт 63

На суму оплачену постачальникам за придбані виробничі запаси

Дт 63 Кт 31

Транспортно-заготівельні витрати, пов'язані з придбанням запасів обліковуються на рахунку 20. На суму ТЗВ та інших витрат, пов'язаних з придбанням запасів роблять запис за дебетом рахунку 20, аналітичний рахунок ТЗВ і кредиту відповідних рахунків (63 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками", 685 "розрахунки з різними кредиторами"). Таким чином за дебетом рахунку 20 відображається фактична собівартість придбаних матеріальних цінностей, яка складається з їх вартості придбання і ТЗВ.

Для обліку руху ТМЦ, що надійшли на підприємство з метою продажу використовують рахунок 28 "Товари". Цей рахунок в основному використовують збутові, торгівельні та заготівельні підприємства та організації, а також підприємства громадського харчування.

6.4. Порядок оцінки та обліку використання виробничих запасів

У відповідності з П(С)БО 9 "Запаси" при відпуску запасів у виробництво, продажі оцінка запасів проводиться за одним з таких методів:

—Ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів

—Середньозваженої собівартості

—Собівартості перших за часом надходження запасів

—Собівартості останніх за часом надходження запасів

—Нормативних витрат

—Ціни продажу.

Для усіх одиниць обліку запасів, які мають однакове призначення і умови використання, може використовуватися лише один з методів.

Ідентифікована собівартість використовується для оцінки запасів, які використовуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запасів, які не замінюють один одного.

Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться за кожною одиницею запасів діленням загальної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості отриманих у звітному місяці запасів на загальну кількість запасів на початок звітного місяця і отриманих у звітному місяці запасів.

Оцінка вибуття запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються на виробництво у тій послідовності у якій вони надійшли на підприємство і відображені в бухгалтерському обліку, тобто, запаси, які відпускаються у виробництво, оцінюються за вартістю перших за часом надходження запасів.

Оцінка вибуття запасів за методом ЛІФО базується на припущенні, що запаси, використовуються у послідовності, що протилежна їх надходженню на підприємство, тобто, запаси, які першими відпускаються у виробництво оцінюються за вартістю останніх за часом надходження запасів.

Нормативних витрат - оцінка полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції, які встановлені підприємством з урахуванням рівнів використання запасів.

Ціни продажу - оцінка заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торгівельної націнки товарів. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих

товарів і сумою торгівельної націнки на ці товари.

Використані виробничі запаси списуються за кредитом рахунку 20 такими проводками:

На вартість запасів, списаних на виробництво Дт 23 Кт 20

На вартість запасів, використаних для загальновиробничих потреб Дт 91"Загальновиробничі витрати" Кт 20

На вартість запасів, використаних для загальногосподарських потреб Дт 92 "Адміністративні витрати" Кт 20

На вартість запасів, використаних у зв'язку із збутом продукції

Дт 93 Кт 20.