5.2. Облік основних засобів.

Одиницею обліку основних засобів є окремий інвентарних об'єкт, тобто закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям для нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій.

Для обліку основних засобів використовують типові форми первинних документів. При надходженні (придбанні за оплату віл постачальника, надходженні від фізичних та юридичних осіб безкоштовно, внесення у статутний капітал) складається "Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення)основних засобів" (форма ОЗ-1), в якому вказують початкову вартість об'єкта, його технічні характеристики, місце експлуатації та призначення. До акту додають технічну документацію. Кожному об'єкту присвоюється інвентарний номер, який наноситься на сам об'єкт і далі проставляється у всіх технічних документах стосовно даного ОЗ.

На кожний об'єкт відкривають інвентарну карточку (форма ОЗ-6), яка є

регістром аналітичного обліку. У ній міститься назва, номер об'єкта, дата приймання у експлуатацію, початкова вартість, коротка характеристика. Карточки реєструються в спеціальних описах і зберігаються у картотеці.

Для закріплення основних засобів за матеріально-відповідальними особами використовують "Інвентарний список основних засобів" форма ОЗ-9.

При списанні основних засобів, тобто їх вибутті з експлуатації складають "Акт на списання основних засобів" (форма ОЗ-3).

Порядок ведення та обліку основних засобів регламентується П(С)БО 7 "Основні засоби". Для обліку основних засобів використовується активний рахунок 10 "Основні засоби", для обліку інших необоротних матеріальних активів використовують рахунок 11 "Інші необоротні матеріальні активи". За дебетом рахунків 10 та 11 відображають надходження основних засобів на підприємство, витрати, що пов'язані з поліпшенням об'єкта та суму дооцінки. За кредитом рахунків відображають вибуття об'єкта основного засобу внаслідок продажу, безоплатної передачі, ліквідації, та суму уцінки.

5. 3. Облік амортизації та зносу основних засобів.

У процесі виробництва основні засоби зношуються і вартість їх поступово переходить на собівартість продукції, робіт та послуг у вигляді амортизаційних відрахувань. Амортизація - це систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом терміну їх корисної експлуатації. Вартістю, що амортизується є первісна вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості. Терміном корисної експлуатації об'єкта й об'єкт, є період, на протязі якого підприємство передбачає використовувати відповідний об'єкт або кількість продукції, яку підприємство передбачає отримати з його використанням. Термін корисної експлуатації об'єкта встановлюється самим підприємством.

Нарахування амортизації здійснюється протягом терміну корисної експлуатації об'єкта і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, консервації. У податковому обліку амортизація нараховується поки залишкова вартість об'єкта групи 1 не зменшиться до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, потім такий об'єкт списується на валові витрати.

Сума амортизації об'єкта основних засобів з початку його корисного використання називається зносом.

Згідно П(С)БО 7 амортизація основних засобів нараховується такими методами:

Прямолінійний, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на термін корисної експлуатації об'єкта.

Зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у %) обчислюється за формулою

Н

1 — т\——

А

^р

де, НАр - річна норма амортизації т - термін експлуатації Вл - ліквідаційна вартість Вп - первісна вартість

Прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного періоду або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється виходячи із строку корисної експлуатації об'єкта і подвоюється.

Кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишилися до кінця очікуваного терміну експлуатації об'єкта, на суму числа років його корисного використання.

Виробничий метод - місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), які підприємство очікує з використанням об'єкта основних засобів.

В податковому обліку нарахування амортизації здійснюється за іншими нормами і є обов'язковим до застосування. Зокрема,

1. група -2%

2. група - 10%

3. група - 6%

4. група - 15 %.

Суму нарахованої амортизації всі підприємства відображають збільшенням суми витрат підприємства і збільшенням суми зносу необоротних активів. Для цього використовують пасивний рахунок 13 "Знос необоротних активів".

Сума нарахованої амортизації на основні засоби виробничого призначення нараховується проводкою:

Дт 23 "Виробництво" Кт 13

Дт 91 "Загальновиробничі витрати"

На суму амортизації засобів загальногосподарського призначення Дт 92 "Адміністративні витрати" Кт 13

На суму амортизації, нарахованої на основні засоби, які використовуються при збуті продукції

Дт 93 "Витрати на збут" Кт 13

На суму амортизації, нарахованої на основні засоби обслуговуючих виробництв і господарств

Дт 949 "Інші витрати операційної діяльності" Кт 13