6.1. Класифікація та оцінка виробничих запасів

У відповідності з П(С)БО 9 "Запаси" під виробничими запасами розуміють активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності, перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва, утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Щоб правильно організувати бухгалтерський облік запасів, їх класифікують за такими групами:

1. сировина, основні і допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг і обслуговування виробництва;

2. незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою і складанням деталей, виробів чи процесів;

3. готова продукція, що вироблена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним якісним характеристикам;

4. товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

5. малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року.

У подальшому запаси поділяються на підгрупи, види, сорти, марки, тощо. Така класифікація запасів оформляється розробкою номенклатури-цінника, тобто систематизованого переліку запасів, що використовуються на підприємстві, в якому кожному найменуванню запасів присвоюється номенклатурний номер, а також вказується одиниця виміру і ціна. Присвоєний номенклатурний номер в подальшому вказується у всіх первинних документах, якими оформляється рух запасів.

Придбані або вироблені виробничі запаси зараховуються на баланс підприємства за початковою вартістю.

Початкова вартість придбаних виробничих запасів складається з таких фактичних витрат: вартості придбання, що сплачена постачальнику, за вирахуванням сум непрямих податків, сум ввізного мита, сум непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів і транспортно-заготівельних витрат (витрати на заготівлю запасів, вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів).

Початкова вартість виготовлених власними силами запасів складається з їх фактичної собівартості, тобто загальної суми витрат на виробництво запасів.

Початковою вартістю запасів, отриманих як внесок до статутного капіталу, отриманих безкоштовно або в обмін та неподібні запаси є їх справедлива вартість. Не включаються до початкової вартості, а відносяться до витрат періоду, в якому вони були здійснені такі витрати:

^> Понаднормативні втрати та нестачі запасів

^> Витрати на збут

^> Загальгосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставкою запасів.

2. Документальне оформлення надходження і використання виробничих

запасів

Для первинного обліку запасів у місцях їх зберігання (складах) використовуються карточки складського обліку матеріалів (ф.№ М-12), які відкривають на кожен номенклатурний номер матеріалів, або книги складського обліку. Записи в карточках чи книгах проводяться матеріально-відповідальними особами щоденно на підставі прибутково-видаткових документів з надходження і використання матеріалів і визначення залишку після кожного запису

Основну масу ТМЦ підприємства отримують згідно укладеного договору постачання.

Відпуск матеріалів постачальником підприємствам-покупцям оформляють на підставі Накладної на відпуск ТМЦ (ф.№ М-20), яка виписується у трьох примірниках на підставі договору і підписується особою, яка дала дозвіл на відпуск ТМЦ і головним бухгалтером. Перший екземпляр накладної передається підприємству-покупцю і є підставою для оприбуткування, другий залишається на складі і є підставою для списання ТМЦ, третій передається пропускному пункту або транспортній організації.

Згідно Закону України "Про податок на додану вартість" постачальник (продавець) надає підприємству-покупцю податкову накладну. В податковій накладній крім інших реквізитів, вказується ціна матеріалів, ставка та сума ПДВ, загальна сума, яка підлягає оплаті постачальнику. Податкова накладна виписується у двох примірниках, оригінал передається підприємству-покупцю, а копія зберігається у постачальника (продавця). Податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник ПДВ, на включення у податковий кредит витрат на оплату ПДВ постачальнику при придбанні ТМЦ.

Матеріальні цінності, які надходять на склад підприємства, приймаються матеріально-відповідальними особами на підставі накладних, рахунків-фактур. На матеріали, що надійшли складають прибутковий ордер (ф. № М-4). Дозволяється замість виписки прибуткових ордерів ставити штамп або напис на накладній постачальника про оприбуткування матеріалів.

Основним первинним документом на відпуск матеріалів у виробництво є лімітно-забірна картка (ф. М-8 і М-9) та накладні-вимоги (ф. М-11).

Узагальнені дані про наявність та рух ТМЦ ведеться у сальдових відомостях.