Змістовий модуль 2. Допоміжна діяльність у сфері фінансів та страхування

Тема 5. Основи та історія розвитку страхування

Історичні передумови виникнення страхування. Розвиток страхової справи. Економічний зміст та види страхування. Сутність та класифікація ризиків.

Основні послуги у сфері страхування: страхування та перестрахування життя, майнове страхування, страхування відповідальності, страхування на випадок фінансових збитків.

Допоміжні послуги у сфері страхування. Діяльність страхових агентів. Діяльність фахівців з оцінювання страхового ризику.

Студент повинен знати:

Етапи розвитку страхової справи; поняття «страхування»; ознаки страхування; види страхування; галузі страхової справи; зміст страхової діяльності; значення страхових послуг; поняття допоміжної діяльності у сфері страхування; класифікацію ризиків страхування.

Студент повинен вміти:

Охарактеризувати умови виникнення страхування; пояснити економічний зміст страхової діяльності; розкрити зміст обов’язкового та добровільного страхування; дати характеристику страхування та перестрахування життя; виділити ознаки майнового, соціального, особистого страхування, страхування відповідальності та фінансових ризиків; характеризувати види допоміжної діяльності у сфері страхування.

Поняття “страхування” впреше виникло у ХІІІ ст. в Італії з розвитком мореплавства. Страхування тоді розглядалось як фінансова діяльність, що направлена на відшкодування збитків. Одним із важливих етапів у розвитку страхової справи стала поява в Європі наприкінці ХV ст. товариств взаємного страхування. Страхування стало вигідною, хоч і ризиковою справою і стрімко розвивалось та поширювалось.

У наш час страхування розуміють як економічні відносини з приводу створення спеціальних грошових фондів, які створюються за рахунок внесків юридичних та фізичних осіб з наступним використанням для відшкодування тим же особам збитків при настанні непередбачених обставин. Метою страхування є захист майнових та особистих інтересів юридичних та фізичних осіб.

Договори страхування життя – це договори змішаного страхування життя, страхування дітей до повноліття і вступу в шлюб, страхування додаткової пенсії та ренти, довічне страхування тощо. Договори страхування життя укладаються здебільшого громадянами, а не юридичними особами. Такі договори не лише забезпечують страховий захист людини, а й являють собою своєрідні інвестиції, що їх робить страхувальник. Необхідно виділити два основні види страхових полісів зі страхування життя: безперервне страхування життя (на все життя) та строкове страхування життя (на певний термін).

Усю сукупність страхових відносин можна поділити на 5 галузей страхування:

1) майнове страхування включає страхування засобів наземного, повітряного, водного транспорту, вантажів та інші види майна, зокрема домашнього майна, тварин, сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень, будівель, будівельно-монтажних ризиків.

2) соціальне страхування (страхування пенсій, пільг) — вид обов’язкового страхування, призначення якого полягає в необхідності матеріального забезпечення громадян, які в силу певних причин не можуть приймати участь у суспільно-корисній праці і не можуть за рахунок своєї праці підтримувати своє існування.

3) особисте страхування включає страхування життя, страхування від нещасних випадків і хвороб, медичне страхування. Об’єктом особистого страхування виступають майнові інтереси, пов’язані з життям, здоров’ям, працездатністю.

4) страхування відповідальності включає страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів, перевізника, підприємств — джерел підвищеної небезпеки, страхування професійної відповідальності, страхування відповідальності за невиконання зобов’язань і страхування інших видів цивільної відповідальності.

5) страхування фінансових ризиків включає страхування ризику непогашення кредитів, інших фінансових ризиків, наприклад пов’язаних з банкрутством, можливістю недоотримання очікуваного прибутку, появи непередбачених комерційних витрат, втрати роботи, з перевезенням цінностей, прийомом фальшивих грошей, нелояльністю працівників банку, махінацій і т.д.

Виділяють наступні види допоміжної діяльності у сфері страхування:

Страхові агенти – це юридичні і фізичні особи, які діють від імені та за дорученням страховиків і представляють їх інтереси зо комісію.

Аварійні комісари – це юридичні та фізичні особи, послугами яких користуються страховики з настанням страхового випадку.

Актуарії – це спеціалісти, які виконують математичні розрахунки, на основі відповідної статистики настання страхових випадків для визначення страхових тарифів, а також створення збалансованого фінансового портфеля.

Сюрвейєр – це спеціаліст (експерт), який оглядає вантажі, транспортні засоби і видає висновок про стан та пошкодження в результаті аварії.

Діспашер – це спеціаліст страховика або незалежна особа по розрахунку складних збитків (транспортні аварії більше 10 автомобілів).

Базові терміни та поняття:

Страхування. Перестрахування. Страхова справа. Страхова діяльність. Страховик. Страхувальник. Страховий ризик. Страховий випадок. Страхова виплата. Страховий поліс. Добровільне страхування. Обов’язкове страхування. Страхування життя. Майнове страхування. Соціальне страхування. Особисте страхування. Страхування відповідальності. Страхування фінансових ризиків. Страховий агент. Аварійний комісар. Актуарій. Сюрвейєр. Діспашер.

Індивідуальна робота студента під керівництвом викладача:

1. Сутність та класифікація ризиків страхування.

2. Характерні ознаки обов’язкового та добровільного страхування.

3. Діяльність страхових агентів.

4. Операції фахівців з оцінювання страхового ризику.

5. Особливості сучасного етапу розвитку страхової справи в Україні.

Самостійна робота студента:

1. Опрацювання Закону України «Про страхування».

2. Основні категорії страхування: страховий випадок, страховий ризик, страхова виплата і т.д.

Тестові завдання до теми 5:

1. Вперше страхування з’явилось в Італії із розвитком мореплавства у:

а) XIII ст.;

б) XII ст.;

в) XV ст.;

г) VII ст.

2. У часи Римської імперії гарантами від певних ризиків при страхуванні торгівлі були:

а) торговці;

б) представники влади;

в) покупці товару;

г) вірної відповіді немає.

3. Теорія «розумної ставки» полягає в тому, що винагорода за страхування повинна:

а) перевищувати розмір послуги;

б) бути меньшою розміру послуги;

в) бути пропорційна послузі;

г) складати 50% від розміру послуги.

4. Товариства взаємного страхування з’явились в:

а) Європі наприкінці XV ст.;

б) США наприкінці XV ст.;

в) Європі наприкінці XVII ст.;

г) вірної відповіді немає.

5. Перша акціонерна компанія «Голландсько-Ост-Індське товариство» була заснована в:

а) 1600р.;

б) 1602р.;

в) 1598р.;

г) 1702р.

6. Особа, що уклала страховий договір та має право на відшкодування при настанні страхового випадку – це:

а) страхувальник;

б) страховик;

в) перестраховик;

г) посередник.

7. Подія, на випадок якої проводиться страхування – це:

а) перестрахування;

б) страховик випадок;

в) страховий ризик;

г) вірної відповіді немає.

8. Сума, що виплачується страховиком страхувальнику відповідно до умов договору – це:

а) страховий внесок;

б) страховий тариф;

в) страховий фонд;

г) страхова виплата.

9. За формою проведення страхування класифікують на:

а) майнове та соціальне;

б) обов’язкове та добровільне;

в) особисте та страхування відповідальності;

г) вірної відповіді немає;

10. Зменшення страхового ризику характерне для функції страхування:

а) ризикової;

б) контрольної;

в) превентивної;

г) всі відповіді вірні.

Рекомендована література: 1, 10, 12, 16, 22, 23, періодичні видання.