Тема 4. Фінансове посередництво як складова фінансової діяльності

Поняття фінансового посередництва. Функції та форми фінансового посередництва. Сутність фінансового лізингу та кредитування.

Класифікація фінансових посередників. Роль центрального банку у фінансовому посередництві. Грошове посередництво комерційних банків та інших фінансових установ. Сфери діяльності та функції комерційних банків.

Діяльність ломбардів, трастових компаній, поштово-заощаджувальних кас, інвестиційних компаній та фондів.

Студент повинен знати:

Поняття та функції фінансового посередництва; класифікацію фінансових посередників; сутність фінансового лізингу; визначення кредитування та кредиту; форми банківського кредиту; сутність та значення НБУ; інструменти діяльності НБУ; суть та функції комерційних банків; визначення банківського капіталу; значення ломбардів; сутність трастових компаній; різницю між інвестиційним фондом та інвестиційною компанією.

Студент повинен вміти:

Визначити форми фінансового посередництва; охарактеризувати лізингові операції; дати загальну характеристику процесу кредитування; виявити роль центрального банку у фінансовому посередництві; дати характеристику структури НБУ; характеризувати грошове посередництво комерційних банків; виділити види банківської діяльності; виявити відмінності діяльності інвестиційного фонду та інвестиційної компанії; визначити напрями діяльності трастової компанії та ломбарду.

Фінансові посередники – це сукупність фінансових інститутів, функція яких полягає в акумулюванні грошових засобів фізичних та юридичних осіб з наступним наданням таких засобів в вигляді кредитів, інвестицій або в іншій формі господарюючим суб’єктам чи іншим позичальникам.

Всю сукупність фінансових посередників прийнято поділяти на дві групи: банки; небанківські фінансово-кредитні установи.

Основні функції фінансового посередництва: активізація механізмів трансформації заощаджень в інвестиції; активізація процесів перерозподілу та мобільності капіталів; зниження відсоткових ставок; подолання бар'єрів невизначеності; професійний відбір об'єктів інвестування; економія на масштабах операцій.

Серед основних видів фінансового посередництва виділяють лізинг та кредитування.

Фінансовий лізинг – за договором фінансового лізингу лізингодавець (лізингова компанія) зобов’язується набути річ у продавця (постачальника) і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Кредитування - це економічні відносини, що проявляються в наданні позики у грошовій або товарній формі. Умовами надання кредиту є терміновість, платність та поворотність.

Фінансові посередники відіграють важливу роль у функціонуванні грошового ринку, а через нього – у розвитку ринкової економіки, їх економічне призначення полягає в забезпеченні базовим суб'єктам грошового ринку максимально сприятливих умов для їх успішного функціонування. Тобто функціонально фінансові посередники спрямовані не всередину фінансової сфери, не на самих себе, а зовні, на реальну економіку, на підвищення ефективності діяльності її суб'єктів.

НБУ є центральним органом державного управління, юридичний статус та функції якого визначаються Конституцією України та ЗУ „Про Національний банк України”. Національний банк може відкривати свої установи, філії та представництва в Україні та за її межами, що повинні мати гербову печатку.

Національний банк України виконує наступні функції: проводить грошово-кредитну політику; монопольно здійснює емісію національної валюти; виступає кредитором комерційних банків країни; організовує систему грошово-кредитної та банківської інформації; визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій; здійснює банківське регулювання та нагляд; складає платіжний баланс, проводить його аналіз та прогнозування; представляє інтереси України в центральних банках інших держав; забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів; аналізує стан валютних та фінансових відносин; бере участь у підготовці кадрів для банківської системи.

Структура НБУ базується на принципі централізації з вертикальним підпорядкуванням. До системи банку входить центральний апарат, регіональні управління, розрахункові палати, центральне сховище, спеціалізовані підприємства, банківські вищі та середні навчальні заклади.

Комерційний банк – це багатофункціональний фінансовий інститут, що надає послуги кредитного, страхового та платіжного характеру, а також виконує фінансові функції стосовно підприємств з метою одержання прибутку.

Банківський капітал виконує три основні функції: захисну, оперативну та регулюючу. Крім того, капітал дає можливість банку залучати на ринку додаткові фінансові ресурси, забезпечувати ліквідність банку та знижувати ризики. Банківський капітал формує пасиви та активи банку і, таким чином, відображає пасивну банківську діяльність. Специфіка активних операцій банку знаходить відображення у відповідній структурі доходів, тобто активів банку. Активи комерційного банку поділяють на чотири основні категорії: готівка та прирівняні до неї кошти, цінні папери, кредити, основні засоби.

Основними сферами діяльності комерційних банків в Україні є: прийом заощаджень та інших коштів, що підлягають поверненню; надання кредитів за рахунок власних і залучених коштів; здійснення інвестицій за рахунок власних коштів; переміщення коштів у межах платіжної системи України.

Основними функціями банків є: надання кредитів; обслуговування комерційних угод та управління системою платежів; трансформація ризиків, термінів та капіталів.

Ломбарди – це кредитні установи, які надають грошові позички під заставу рухомого майна. У нашій країні вони виникли на початку 20-х років. Ломбарди – це державні госпрозрахункові підприємства. Вони перебувають у розпорядженні місцевих рад у системі установ побутового обслуговування. Ломбарди були створені для надання можливості населенню зберігати предмети особистого користування і домашнього вжитку, а також брати позичку під заставу цих речей.

Інвестиційні компанії – різновид фінансово-кредитних інститутів, капітал яких утворюється на акціонерній основі шляхом акумуляції грошових коштів приватних інвесторів за допомогою емісії власних цінних паперів. Інвестиційна компанія випускає власні цінні папери (акції) шляхом акумуляції коштів приватних інвесторів. Сформований таким чином капітал вкладається в акції та облігації підприємств у своїй країні та за кордоном. Таким чином, інвестиційні компанії виступають посередником та індивідуальним інвестором. Вони купують, зберігають та продають цінні папери з метою одержання прибутку.

Інвестиційний фонд – це юридична особа, заснована у вигляді акціонерного товариства, виключною діяльністю якого є спільне інвестування. Інвестиційний фонд здійснює випуск акцій та вкладає мобілізовані таким чином кошти дрібних інвесторів у інші цінні папери, які приносять дохід у вигляді відсотка.

Основою діяльності інвестиційних фондів та компаній є трастові операції.

Траст – довірче товариство, засноване при інвестиційному фонді (компанії) на контрактній основі як додатковий учасник, що бере на себе обов’язки та права фонду (компанії).

Базові терміни та поняття:

Фінансове посередництво. Фінансові посередники. Фінансовий лізинг. Кредитування. Небанківські фінансово-кредитні установи. Національний банк України. Структура НБУ. Монетарні інструменти. Комерційний банк. Банківський капітал. Активні та пасивні операції. Банківські послуги. Управління комерційним банком. Ломбард. Інвестиційна компанія. Інвестиційний фонд. Трастова компанія (траст).

Індивідуальна робота студента під керівництвом викладача:

1. Управління ризиками при здійсненні банківських операцій.

2. Державне регулювання банківської діяльності.

3. Фінансова діяльність трастових компаній.

4. Фінансова діяльність поштово-заощаджувальних кас.

Самостійна робота студента:

1. Сутність та функції грошей.

2. Сутність депозитів та їх види.

Тестові завдання до теми 4:

1. Центральний банк держави повинен реалізовувати … цілі грошво-кредитної політики:

а) стратегічні;

б) проміжні;

в) довгострокові;

г) тактичні.

2. Національний банк України, управляючи грошово-кредитним ринком, має право:

а) встановлювати резервні вимоги для комерційних банків;

б) надавати кредити фізичним особам;

в) надавати кредити комерційним банкам;

г) випускати в обіг готівку.

3. Проведення грошово-кредитної політики спрямованої на стабілізацію національної валюти є для НБУ:

а) метою;

б) напрямком;

в) ціллю;

г) вірної відповіді немає.

4. Емісія національної валюти в Україні є повноваженням:

а) держави;

б) комерційних банків;

в) НБУ;

г) казначейства.

5. Банківська система України має структуру:

а) однорівневу;

б) трирівневу;

в) дворівневу;

г) вірної відповіді немає.

6. Комерційні банки в Україні можуть створювати:

а) резиденти;

б) юридичні особи;

в) нерезиденти;

г) фізичні особи.

7. Мінімальний розмір статутного фонду КБ, що діє на території України має становити:

а) 1 млн.євро;

б) 5 млн.євро;

в) 3 млн.євро;

г) 10 млн.євро.

8. В КБ 90% коштів для активних операцій покривається за рахунок:

а) власних коштів;

б) статутного фонду;

в) залучених коштів;

г) всі відповіді вірні.

9. Посередники, що діють за дорученням та за рахунок клієнтів, одержуючи комісійні:

а) дилери;

б) брокери;

в) біржі;

г) інвестиційні фонди.

10. Придбання банком або компанією грошових вимог постачальника до покупця та їх інкасація – це:

а) форфейтинг;

б) факторинг;

в) лізинг;

г) вірної відповіді немає.

Рекомендована література: 9, 10, 19, 23, 24, періодичні видання.