23. Теорія організаційного розвитку міжнародних корпорацій.

Розвиток міжнародної корпорації в умовах динамічного зовнішнього середовища вимагає удосконалення управлінської системи. Несвоєчасність або затримка організаційної перебудови в управлінні корпорацією призводить до зниження ефективності її функціонування.

Під організаційним розвитком розуміється процес комплексного організаційного удосконалення системи (у якості якої виступає міжнародна корпорація), метою якого є упорядкування господарської діяльності.

Передбачається аналіз діючих організаційних форм управління в корпорації, забезпечується систематичне удосконалення системи управління.

Сутність теорії організаційного розвитку двояка: з одного боку – це концепція організаційних змін в системі управління, з іншого боку – сукупність інструментів щодо удосконалення системи управління.

Джерелом будь-яких змін є невідповідність окремих частин системи в різних сферах: політичній, інвестиційній, адміністративній, ринковій, суспільній.

У політичній сфері виникають протиріччя між державною економічною політикою й інтересами міжнародних корпорацій (рівень оподаткування, державне регулювання бізнесу, політичний протекціонізм). В інвестиційній сфері існує проблема невідповідності інтересів власників і керуючих у зв’язку з вибором різних напрямів розподілу прибутків.

В адміністративній сфері виникають конфлікти між адміністрацією і найманими робітниками (оплата, планування кар’єри, соціальний розвиток).

У ринковій сфері кризові явища в економіці країни змушують здійснювати реструктуризацію бізнесу. В суспільній сфері основними причинами організаційних змін виступає діяльність профспілок.

Невідповідність інтересів у різних сферах є причиною виникнення криз у міжнародних корпораціях, які мають руйнівний характер.

Виділяють наступні види криз:

- криза ліквідності, що означає втрату платоспроможності;

- криза успіху – негативне відхилення фактичного етапу від запланованого по показниках продажів, грошових надходжень, прибутку, рентабельності;

- криза стратегії, знижується потенціал успіху, появляються збої у розвитку, послаблення станув конкурентній боротьбі, порушення в механізмі прийняття і реалізації рішень, ігнорування зворотного зв’язку з замовниками.

23. Види та напрямки організаційних перетворень в міжнародних корпораціях.

Виділяють кілька типів організаційних перетворень: реорганізацію і реструктуризацію, переорієнтацію, реінжиніринг, трансформацію.

Переорієнтація корпорації відбувається за допомогою зміни пріоритетів, політики і організаційної стратегії.

Реорганізація здійснюється в результаті злиттів, приєднань, поділів, виділень, перетворень економічних агентів та інших організаційних форм.

Вона припускає зміну організаційно-правової форми одного з економічних суб’єктів, структури акціонерного капіталу, майнового комплексу.

Реструктуризація припускає радикальну зміну організаційної структури корпорації шляхом скорочення числа ієрархічних рівнів управління, змінив підпорядкованості, розширення зовнішніх організаційних шляхів. Реінжиніринг – це оптимізація за допомогою їх фундаментального переосмислення і радикального переорієнтування, для різкого, стрибкоподібного поліпшення вирішальних показників діяльності компанії, таких як вартість, якість, обґрунтування і темпи. Реінжиніринг бізнесу – припускає повне руйнування традиційних організаційних кордонів і заміну процесів. Він завжди ініціюється зверху.

Трансформація – комбінована (повна або часткова) перебудова міжнародної корпорації, що охоплює всі, або кілька напрямів перетворень. Кожний з типів організаційних перетворень має свої слабкі і сильні сторони, а вибір здійснюється на основі аналізу факторів внутрішнього і зовнішнього середовища.

Види операційних перетворень

Основні напрями організаційного розвитку представлені двома видами перетворення: формальними і неформальними.

Формальні перетворення. Вибір стратегії організаційного розвитку визначаються факторами зовнішнього і внутрішнього середовища: привабливістю галузі, умовами конкуренції, сильними і слабкими сторонами корпорації і їх структурних одиниць, їхньою конкурентоспроможністю.

Виділяють дві основні стратегії організаційного розвитку:

- стратегії розширення;

- скорочення бізнесу.

Для зміни структури власності й активів використовуються наступні організаційні форми: акціонування, злиття, поглинання, створення СП, філій, представництв.

Під злиттям мається на увазі будь-яке об’єднання господарюючих суб’єктів, у результаті якого створюється єдина економічна одиниця з двох або більше раніше існуючих структур.

Поглинання компанії визначається як узяття однією компанією іншої під свій контроль, управління нею на основі придбання абсолютного або часткового права власності на неї.

Залежно від національної приналежності об’єднуваних компаній виділяють два види злиття компаній: національні злиття і транснаціональні злиття.

Залежно від того, який потенціал у ході злиття поєднують, виділяють:

виробничі злиття, суто фінансові злиття (централізація фінансової політики).

Існують наступні організаційні форми злиття і поглинань компаній:

- об’єднання двох або декількох компаній, одна із яких приймає на свій баланс всі активи і всі зобов’язання інших компаній;

- об’єднання двох або декількох компаній, яке припускає, що створюється нова юридична особа, що приймає на свій баланс всі активи і зобов’язання;

- покупка акцій компанії або з оплатою в грошовій формі, або в обмін на акції чи інші цінні папери поглинаючої компанії.

Синергетичний ефект виникає в результаті:

- економії, зумовленої масштабами діяльності, яка досягається, коли середня величина витрат на одиницю продукції знижується в міру збільшення обсягу виробництва;

- комбінації взаємодоповнюючих відсутніх або унікальних ресурсів;

- фінансової економії за рахунок зниження трансакційних витрат, що включають витрати взаємодії компаній і адаптації до ринкових умов;

- зростання розмірів ринкової ніші і відповідно збільшення монополістичної потужності корпорації через зниження цільової конкуренції.

Злиття і поглинання, які охоплюють практично всі сфери економіки проходять не без потрясінь і втрат: виявляються серйозні прорахунки і збитки від здійснення таких операцій.

Створення фінансових компаній. До складу великих міжнародних корпорацій, як структурні одиниці включаються фінансові компанії, що виконують функції комерційних банків. Функції фінансових компаній

щорічно розширюються, і в даний час вони надають всі види кредитів, характерні для комерційних банків.

Створення стратегічних альянсів. “Стратегічний альянс” – це форма співробітництва на основі довгострокової угоди (з утворенням або без утворення юридичної особи) щодо взаємовигідного партнерства двох або більше корпорацій або їх структурних одиниць, розташованих в одній або декількох країнах, що зберігають юридичну самостійність і господарські незалежність.