2.4.3. Технологія імітаційного навчання

У навчально-тренувальній фірмі вживаються поняття "модель" та "імітаційне навчання".

Модель (від франц. modele - міра, зразок, норма) - аналог (схема, структура, знакова система) певного фрагмента природного чи соціального продукту людської культури. Цей аналог слугує для зберігання і розширення знання (інформації) про оригінал, його властивості і структуру, для перетворення чи управління ним. Модель — це "представник", "замінник" оригіналу в пізнанні і практиці.

У сучасних умовах найбільш узагальнений підхід до моделювання пов'язаний з розвитком системних досліджень та їх об'єднанням із методологією моделей. Внаслідок такого об'єднання сформувалася особлива сфера модельного пізнання - системне моделювання. Виокремлюють три основні всезагальні принципи моделювання:

1.      Принцип об'єктивної відповідності форми моделі оригіналові. Він накладає обмеження на творчу активність суб'єкта, який займається моделюванням, і показує, що побудова і вибір моделі не можуть бути суто суб'єктивістськи довільними актами. Адже основа, що детермінує увесь процес моделювання, зумовлюється самою об'єктивною структурою того фрагмента реальності, який ми моделюємо з метою розв'язання конкретної соціально-економічної проблеми.

2.     Принцип ектраполябельності модельної інформації, який полягає у перенесенні інформації, отриманої на більш простій, ніж реальний об'єкт, моделі, на сам оригінал.

Принцип верифікованості модельної інформації. Він передбачає, що разом із формуванням моделі виробляються все складніші способи її формалізації і перевірки на адекватність. В іншому разі модельна інформація буде позбавлена її головної властивості - слугувати інструментом відносного прогнозування й управління складною соціально-економічною системою в даних умовах, зі заданою метою і певними обмеженнями [70, с. 151].

Сама модель педагогічного процесу, тобто власне педагогічна система, не є чимось застиглим, раз і назавжди даним. Вона може змінюватися, уточнюватися в ході наукового дослідження, наближаючись до найбільш адекватного варіанта педагогічного процесу.

Побудова моделі завжди зумовлюється конкретною метою - максимально оптималізувати процес управління складною системою.

Однією з основних рис системного моделювання складних систем соціального плану, є та, що, на відміну від часто застосовуваних ідеалізованих способів опису складних об'єктів, вона опирається не на прямолінійне відтворення, а на принципи більш опосередковані - принципи імітації, тобто такого наближення і спрощення, яке намагається зберегти, утримати в моделі найважливіші характеристики складного оригіналу і завдяки цьому не викривити його природу або ж звести цей процес до мінімуму в разі, коли повністю уникнути його неможливо.

Практична цінність моделі полягає в тому, що на її основі здійснюється інтенсивний перебір можливих управлінських впливів, який не змінює стану самої реальної системи як об'єкта моделювання, і знаходиться наближено до оптимального управлінського впливу, що приводить сам реальний об'єкторигінал до більш досконалого, за певними критеріями, стану.

Педагогічна система, як і будь-яка інша, будується не на прямому, якомога точнішому та детальнішому відтворенні реальності, а на її імітації, що є одним із основних положень системного моделювання. Імітація (від лат. imitatio) - 1) наслідування (кого, чого); відтворення; 2) підробка; 3) муз. термін. Імітувати (від лат. imitari) - 1) наслідувати, відтворювати з можливою точністю; 2) підробляти. Отже, виходячи зі значення слова "імітація", імітаційне навчання – це є такий процес оволодіння системою знань, умінь і навичок, що ґрунтується на наслідуванні певних способів діяльності, відтворенні її з максимальною точністю.

Таким чином, навчально-тренувальна фірма є спрощеною моделлю реально діючої фірми в конкретній сфері діяльності.

Вивчення досвіду країн Західної та Східної Європи (насамперед Німеччини) в галузі технологій імітаційного навчання показує, що такі фірми дають змогу моделювати внутрішнє середовище організації практично в будь-якій сфері діяльності. Як правило, це торгівля, готельне господарство, банківська справа, туризм. Іноді навчальні фірми створюються у матеріальному виробництві. Використовуючи розробки Майкла Мескона, можна стверджувати, що моделювання внутрішнього середовища організації незалежно від сфери діяльності включає:

•      мету, що випливає з основного змісту її діяльності;

•      завдання;

•      структуру організації;

•      персонал;

•      технології.

Імітація виробничої діяльності в рамках такої моделі дозволяє не тільки дати учням необхідні знання з конкретних питань діяльності організації, а й сформувати в них потрібні уміння і навички в процесі виконання ними завдань (операцій) на конкретних робочих місцях.

Вимоги до персоналу, застосовувані технології, структура і культура організації праці, що моделюються, визначаються місією  і цілями організації, що випливають із неї, та завданнями в конкретній сфері діяльності.

Більше того, вони відповідають "ідеальним" параметрам реально діючої організації з тієї ж сфери діяльності. Це дає змогу тим, кого навчають, легше і швидше адаптуватися в звичайних умовах після закінчення курсу: при починанні нової справи, при влаштуванні на роботу в діючу організацію тощо [70, с. 157].

Навчально-тренувальні фірми об'єднуються в мережу для моделювання зовнішнього середовища підприємств, насамперед стосунків із постачальниками, конкурентами, споживачами - тобто основними факторами зовнішнього середовища прямого впливу партнерського і конкурентного оточення будь-якої організації.

Важливу роль при цьому відіграє правильний вибір спеціалізації навчальних фірм, що входять до мережі. Якщо це, наприклад, готельне господарство, то воно містить у собі навчальні готель, ресторан, перукарню та інші блоки готельної інфраструктури. Кожен із цих навчальних блоків має самостійне значення з огляду на мету навчання і формування в тих, кого навчають, конкретних умінь і навичок на робочих місцях. Водночас усі навчальні блоки, що входять до готельного господарства, тісно пов'язані між собою і працюють на основі принципу взаємодоповнєння як єдиний комплекс.

Спеціалізація навчально-тренувальних фірм на стадіях технологічного ланцюжка уможливлює моделювання навчально-виробничих комплексів у конкретній галузі. Ці комплекси, як і окремі навчальні фірми, що входять до їх складу, можуть вступати в ділові стосунки з аналогічними навчальними комплексами і фірмами на іншій території (навчально-виробничі комплекси, що об'єднують декілька технологічно пов'язаних між собою фірм, розташовуються в одній будівлі або на одній території). Так, готельне господарство може виступати в ролі навчально-виробничого комплексу, адже до його складу входять самий готель (самостійна навчальна фірма), ресторан (самостійна фірма), перукарня (самостійна фірма), магазин (самостійна фірма), і все це міститься під одним дахом.

Таким чином, до мережі навчально-тренувальних фірм можуть входити фірми одного профілю, технологічно пов'язані між собою. Вони ведуть ділове листування, проводять переговори й укладають угоди між НТФ, імітуючи дії реальних агентів конкурентного оточення будь-якої організації - постачальників, конкурентів, споживачів [70, с. 164].

Імітаційне навчання в рамках мережі НТФ має незаперечну перевагу щодо формування в майбутніх менеджерів умінь та навичок контролю основних параметрів прямого впливу зовнішнього середовища. За традиційною моделлю навчання вирішення даного завдання, в кращому випадку носить фрагментарний характер.

Навчально-тренувальна фірма є однією з найперспективніших форм підготовки фахівців, що довела ефективність технології навчання "learning by doing".

З іншого боку, вона вигідно відрізняється від виробничої практики як форми навчання на конкретному робочому місці, (це було і нині існує в нашій країні), насамперед тим, що створює оптимальні умови для досягнення мети навчання - формування в учнів знань, умінь і навичок на прикладі роботи еталонної організації і створення умов для вільного прийняття рішень, не ризикуючи безпекою й ефективністю роботи реального підприємства. У рамках виробничої практики досягти такої мети вкрай складно. По-перше, тому, що учні є "баластом" для організації чи підприємства і по-справжньому не підключаються до живої роботи, а найчастіше виконують якісь другорядні вправи (копіювання, сортування, ремонт тощо). По-друге, ще складніше забезпечити професійне навчання учнів-практикантів не на якомусь одному робочому місці (наприклад, у комерційному відділі чи в бухгалтерії), а послідовно на всіх ділянках в організації. У рамках же навчально-тренувальної фірми це завдання вирішується успішно.

Імітаційне навчання дає змогу:

а) створювати, розвивати й обігравати різні виробничі ситуації;

б) передбачати наслідки прийнятих комерційних рішень;

в) моделювати внутрішньовиробничі взаємозв'язки між структурами організації і відтворювати атмосферу ділового спілкування, ділових комунікацій безпосередньо в процесі навчання [70, с. 168].

Вирішення подібного завдання при застосуванні звичайних технологій навчання, навіть у рамках таких навчальних програм, як "Маркетинг", "Менеджмент", надзвичайно важко. Бо використання ділових і рольових ігор дає уявлення лише про окремі аспекти діяльності організації, а не про всю систему внутрішньовиробничих зв'язків і не представляє організацію як живий організм, що взаємодіє з іншими навчально-тренувальними фірмами, які входять до мережі.

Таким чином, технологія імітаційного навчання, заснованого на відтворенні умов реально діючої організації, в конкретній сфері діяльності відкриває нові можливості для навчання початкуючих підприємців і менеджерів конкретним професіям та спеціальностям для удосконалення системи підвищення кваліфікації і перекваліфікації. Це пов'язане насамперед із комплексним, системним підходом до організації навчального процесу на навчально-тренувальній фірмі, а також із впровадженням тренінгових програм: на їх основі відпрацьовуються конкретні уміння та навички з виконання тих або інших операцій. Тому навчально-тренувальні фірми іноді називають тренінговими, а завдання, які виконують ті, кого навчають, - симуляцією. Однак, симуляції і тренінги (з психології, керування, медитації і т. п.) - лише фрагменти навчального процесу, організованого на базі навчально-тренувальної фірми. Ними не вичерпується зміст якісної характеристики технології імітаційного навчання. Вони, як ми уже зазначили, мають загальну мету - виробити в учнів конкретні уміння, навички (техніку) у якійсь певній галузі [70, с. 170].

Технології імітаційного навчання включають тренінг як один із методів навчання, але не зводяться до нього. Їхнє головне призначення -моделювання реально діючого підприємства з метою створення сприятливих умов для формування необхідних знань, умінь і навичок роботи в якійсь професійній сфері діяльності (включаючи менеджмент, маркетинг, фінанси).

  

Висновок

Впровадження інформаційних технологій у навчальний процес дає можливість удосконалювати методику навчання, підвищувати якість підготовки фахівців, створювати інформаційний освітній процес, впроваджувати комп'ютерні інструментальні середовища, орієнтовані на прискорення вивчення матеріалу, адаптовані до діючого підприємства, одержання учнями стійких знань, умінь та навичок, сприяють індивідуалізації навчання.

Використання інформаційних технологій у навчальному процесі потребує постійного підвищення кваліфікації викладачів, відповідного дорогого обладнання і досконалого методичного та програмного забезпечення навчального процесу.