Навчальний елемент № 2 “Міжнародні організації”

Навчальні цілі елементу:

Сформувати уяву про: міжнародні багатосторонні організації; механізм регулювання міжнародних товарних ринків; багатосторонні міжурядові організації з питань регулювання світових товарних ринків; вплив міжнародних організацій на економічний розвиток держав.

Знати: основні міжнародні організації, зокрема ті членами яких є Україна; структуру, цілі та напрями дії міжнародних організацій; політику, що проводить український уряд відносно цих міжнародних організацій; організації членом яких намагається стати Україна.

Розуміти: значення перебування або вступу в міжнародні організації для України; мету створення міжнародних організацій; наміри країни, що до міжнародних організацій; мотиви вступу до міжнародних організацій.

Вміти: оцінювати вплив міжнародних організацій на політику та економіку країн; основні міжнародні організації та напрями їх дії; політику яку проводить український уряд відносно певних міжнародних організації; організації членом яких намагається стати Україна.

2.1. Багатобічні міждержавні організації з питань торгової й економічної політики.

1. Поняття, класифікація та організаційна структура міжнародних

організацій.

Міжнародні організації представляють собою організаційну форму міжнародної співпраці.

Міжнародні економічні організації – це інститут багатосторонніх міждержавних відносин, що має узгоджені з його учасниками цілі, компетенцію та свої постійні органи, А також інші специфічні політико-організаційні норми, до яких належать устав, членство, процедура та порядок прийняття рішень [ 5.].

В системі міжнародних організацій для координації діяльності створюються спільні органи, координаційні комітети та інші установи.

Класифікація міжнародних організацій:

• за характером членства та юридичної природи учасників

( міжурядові та неурядові );

• за кругом учасників

( універсальні, відкриті для участі всіх держав, та регіональні );

• за кругом компетенції

( загальної та спеціальної компетенції );

Організації загальної компетенції охоплюють всі сфери відносин: політичну, економічну, культурну, соціальну. Організації спеціальної компетенції здійснюють співпрацю в одній області або підрозділяються за напрямками.

• за характером повноважень

( міждержавні та наддержавні );

• за умовами участі в членстві

( відкриті та закриті ).

Створенню міжнародних міждержавних організацій передує власне волевиявлення держав, що фіксується у міжнародній угоді.

Порядок створення передбачає:

1. Прийняття установчого документу;

2. Формування структури організації;

3. Скликання головного органу, з якого починається функціонування організації.

Міжнародні економічні організації, здійснюючі регулювання в системі світового господарства, можна класифікувати за двома основними принципами: за організаційним принципом та за сферою багатостороннього регулювання [ 5.].

Класифікація міжнародних економічних організацій за організаційним принципом в якості основи передбачається участь чи неучасть організації в системі Організації Об¢єднанних Націй, а також приймає до уваги профіль організацій та цілі їх діяльності. При такому підході міжнародні економічні організації можна поділити на наступні групи:

1. Міжнародні економічні організації системи ООН.

2. Міжнародні економічні організації, що не входять до системи ООН.

3. Регіональні економічні організації.

Класифікація міжнародних економічних організацій за сферою багатостороннього регулювання передбачає їх поділ на наступні групи.

1. Міжнародні економічні організації, регулюючі економічне та промислове співробітництво і галузі світового господарства.

2. Міжнародні економічні організації в системі регулювання світової торгівлі.

3. Регіональні економічні організації в системі регулювання світового господарства.

4. Міжнародні й регіональні економічні організації, що здійснюють регулювання підприємницької діяльності.

5. Міжнародні неурядові організації та об¢єднання, що сприяють розвитку міжнародних господарських зв¢язків.

Перші чотири організації є міжурядовими, які також мають назву міждержавних та багатосторонніх.

Класифікація міжнародних економічних організацій за організаційним принципом.

Міжнародні економічні Міжнародні економічні Регіональні економічні

організаційні системи організаціі, що не входять організації

ООН в систему ООН

Генеральна асамблея ОЕСР країн Западної Європи

Економічна та соціальна Центр розвитку ОЕСР країн Центральної та

Рада Східної Європи та Азії

Спеціалізовані установи Центр дослідження та країн Америки

ООН та міжурядові ор - нововведення в області

ганізації, зв¢язані з ООН освіти

Секретаріат ООН Еврика країн Азії та Тихого

Океану

Міжнародні організації

загальної компетенції

Рада Європи

Ліга Арабських держав

Співдружність націй

Організація по безпеці та

співробітництву в Європі

Класифікація міжнародних економічних організацій в сфері багатостороннього регулювання світових господарських зв¢язків.

Міжнародні економіч- Міжнародні Регіональні Міжнародні та ре-

ні організації в системі економічні економічні гіональні економі-

багатостороннього організації організації чні організації, що

регулювання економі- в системі в системі здійснюють регу-

чного співробітництва регулювання регулювання лювання підприє-

та галузей світового світової світового мницької діяльно-

господарства торгівлі господарства сті

регулюючі економічні ВТО регіональні МЕО в області ре-

та промислові співро – економічні гулювання міжна-

бітництва організації родної комерційної

системи ООН практики

ті, що входять в сис- ЮНКТАД регіональні Міжнародні та ре-

тему ООН економічні гіональні організації

організації і угоди в області ре-

країн Захід- гулювання промисло-

ної Європи вої власності

ті, що входять в МТЦ регіональні Міжнародні та ре-

ОЕСР економічні гіональні організації

організації в області стандартиза-

держав Цент- ції, сертифікації, мет-

ральної, Схід- рології

ної Європи

та Азії

організації загаль- Міжнародні регіональні Міжнародні економіч-

ної компетенції організації, економічні ні організації в облас-

що здійснюють організації ті регулювання інвес-

багатосторонне держав тицій, науково-техніч-

регулювання Америки ного та виробничого

світових співробітництва

товарних

ринків

Міжнародні ор- Міжнародні Міждер- регіональні

ганізації в обла- організації жавні ор- економічні

сті транспорту ганізації організації

країн-ви- держав

робників Азії та

сировини Тихого

океану

Міжнародні орга- Міжнародні Міждер- регіональні

нізації по туризму ради жавні то- економічні

варні орга- організації

нізації країн- арабських

експортерів держав

Міжнародні валют- Міжнародні регіональні

но фінансові органі- консульта- економічні

зації тивні комі- організації

тети держав

Африки

Міжнародні

дослідницькі

групи

2.1.2 Суть і етапи розвитку багатобічного регулювання торгово-економічних відносин.

Регулювання на міждержавному рівні являє собою спільно прийняті урядами різних країн на основі компромісів домовленості (правові положення, норми, процедури, погоджені взаємні зобов'язання, рекомендації) в області економічної політики і практики, що відбивають інтереси країн-учасниць. Регулювання націлене на створення визначених передумов, що сприяють подальшому розвитку мирохозяйственных зв'язків між зацікавленими державами, зокрема, шляхом досягнення стабільності і передбачуваності режиму доступу на ринку.

Основними напрямками багатобічного регулювання світової торгівлі в сучасних умовах є наступні:

• створення зацікавленими державами договірно-правової основи торгово-економічних відносин, включаючи найважливіші принципи і норми;

• вироблення домовленостей щодо застосування на національному рівні комплексу торгово-політичних засобів впливу на мирохозяйственные зв'язку, визначення рамок і можливостей використання окремих інструментів торгової політики;

• формування і подальший розвиток міжнародних інститутів, що сприяють досягненню домовленостей і рішенню спірних проблем, що виникають між країнами-учасницями, їхніми об'єднаннями й угрупованнями;

• обмін інформацією і досвідом організації торгово-економічних зв'язків. Багатобічне регулювання є органічною складовою частиною механізму світової торгівлі. Воно виступає як засіб, що сприяє обміну матеріальними цінностями і послугами, виробничо-технічними знаннями і досвідом між національними виробниками-експортерами товарів і послуг. Організаційними формами багатобічного регулювання міждержавних торгово-економічних відносин є міжнародні економічні організації (МЭО).

Сучасний процес посилення багатобічного регулювання має об'єктивну основу. Зрушення, що відбуваються під впливом науково-технічного прогресу, у розвитку продуктивних сил підсилюють необхідність надалі в розширенні міжнародного поділу праці, інтернаціоналізації господарського життя. Реалізація результатів науково-технічного прогресу здобуває усе більш глобальний характер, виходить за рамки не тільки окремих виробництв і галузей, але і держав. Багатобічне регулювання світової торгівлі на міждержавному рівні робить усе більш помітний вплив на умови здійснення торгово-економічних і виробничо-технічних зв'язків між країнами, на їхній обсяг і структуру.

На даний період багатобічне регулювання має особливо важливе значення і поширилося на багато областей економічного міждержавного співробітництва. Це обумовлено подальшим посиленням процесу інтернаціоналізації виробництва, заснованого на спеціалізації і кооперуванні виробництва, як на внутріфірмовому, так і на межфирменном рівні; різким загостренням конкурентної боротьби на світових товарних ринках; посиленням взаємозв'язку і взаємозалежності національних економік; прискоренням науково-технічного прогресу, що поширюється на усе більш широке коло країн. Основними об'єктами багатобічного регулювання в даний час є питання розвитку спеціалізації і виробничого кооперування, узгодження обсягів виробництва по сировинних і продовольчих товарах, питання торгівлі послугами, сприяння розвитку міжфірмових зв'язків з боку національних державних органів і неурядових організацій, обмежувальна ділова практика. Це знаходить вираження в розробці і прийнятті спеціалізованими міжнародними організаціями посібників, правил і норм в області промислового співробітництва і надання матеріально-технічних послуг по обслуговуванню виробництва, в області торгівлі науково-технічними знаннями й інжиніринговими послугами, а також у розробці і підписанні міжнародних товарних угод по торгівлі окремими видами сировинних товарів і готових виробів, а також угод по розвитку виробництва й експорту по конкретних видах товарів.

Значна увага приділяється питанням удосконалювання організації міжнародного торгового обміну, ведеться робота з уніфікації торгових документів, поліпшенню практики арбітражу, процедур, зв'язаних з висновком і виконанням зовнішньоторговельних операцій.

Характерною рисою багатобічного регулювання на сучасному етапі є участь у ньому не тільки великих, але і малих промислово розвитих країн, а також більшості країн, що розвиваються. Це привело до того, що форми і методи багатобічного регулювання стали більш гнучкими, що відбивають інтереси усе більшого числа учасників світогосподарських зв'язків.

Відбулися зміни й у механізмі багатобічного регулювання. Основними його принципами стали ослаблення митно-тарифного захисту країн-учасниць і стримування нетарифного протекціонізму в погоджених рамках. Проведені в рамках багатобічного регулювання заходи спрямовані на розширення внутрикорпорационного обміну, розвиток внутріфірмової спеціалізації і кооперування виробництва, більш тісне погоджування економік промислово розвитих країн, подальше поглиблення мирохозяйственных зв'язків на межфирменном рівні. Зросло значення організаційних структур, що регламентують торгово-політичну діяльність національних держав, а також роль регіональних торгово-економічних інтеграційних угруповань і організацій.

З 70-х років почався інтенсивний процес формування загального правового простору. Цьому значною мірою сприяла діяльність, здійснювана в рамках Генерального угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ), спрямована на сумісність національних систем регулювання зовнішньої торгівлі, усунення багатьох бар'єрів у міжнародному товарообміні і формування сучасної міжнародної торгової системи.

ГАТТ — це система, що має механізм стримування однобічних дій, підтримки нормального клімату в міжнародних торгових відносинах. З 1 січня 1995 р. ГАТТ перетворена у Всесвітню торгову організацію (ВТО), що складає основу, на якій базуються всі інші багатосторонні угоди, укладені в рамках ГАТТ і в ході «Уругвайського раунду» .

Угода про утворення ВТО припускає створення нової договірно-правової системи регулювання торгівлі товарами і послугами між країнами-учасницями. ВТО значно розширює сферу дії ГАТТ у редакції 1994 р., поширюючи її на торгівлю послугами і торгові аспекти прав інтелектуальної власності, і включає відповідні дві угоди з цих питань: Угода по торгівлі послугами (ГАТС);

Угода по торгових аспектах прав інтелектуальної власності (ТРИ ПС), що має відношення до торгівлі.

Органи ВТО покликані забезпечити єдиний підхід до виконання країнами зобов'язань і домовленостей «Уругвайського раунду». Членство у ВТО автоматично означає для країн прийняття на себе в повному обсязі і без усяких виключень усього пакета угод і домовленостей «Уругвайського раунду», крім чотирьох угод з добровільною участю: угода про торгівлю цивільною авіатехнікою; угода по урядових закупівлях; міжнародна угода по молочній продукції; угода по яловичині. Відповідно до домовленості, між учасниками «Уругвайського раунду» створюється багатобічний механізм дозволу споровши, що встановлює строгу дисципліну для членів ВТО у випадку виникнення конфліктних ситуацій по тим чи іншим питанням торгових відносин (тим самим заміняються окремі системи, що діяли в ГАТТ і різних добровільних кодексах).