3.4. Україна і вто

Україна, незважаючи на всі пережиті останнім часом труднощів, відноситься до числа ведучих держав світу.

Разом з тим країна дотепер продовжує випробувати дискримінацію в торгових відносинах і повною мірою не може використовувати переваги міжнародного поділу праці. Тому вже не перший рік на порядку денному коштує питання про вступ України у Всесвітню торгову організацію (ВТО). За останнім часом переговорний процес між українською стороною і робочою групою ВТО по приєднанню України до цієї організації значно просунувся вперед. Поряд із традиційними питаннями по режиму торгівлі і тарифам найбільш складними виявилися проблеми прав інтелектуальної власності, субсидування сільськогосподарського виробництва і діяльності державних торгових підприємств.

Зміна режиму торгівлі означає, насамперед те, що з вступом у ВТО Україна повинна буде ширше відкрити внутрішній ринок для іноземних товарів і послуг, а це поставить у важке положення багатьох вітчизняних виробників. Якщо в даний час середньозважений рівень тарифів на імпорт в Україні складає 14% (за деякими оцінками —17—18%), а в країнах-членах ВТО — 4—6%, то, вступаючи в організацію, Україні прийдеться знизити його до цього рівня.

У той же час можливе членство у ВТО здатно принести Україні істотні переваги. ГАТТ і інші угоди, інтегровані у ВТО, грають, власне кажучи, роль багатобічних торгових договорів для більш ніж 30 країн. Інтенсивний розвиток світової торгівлі в післявоєнний період стало можливим багато в чому тому, що національні системи регулювання зовнішньої торгівлі формувалися навколо загальних правових і адміністративних норм ГАТТ/ВТО. У світовій економіці відбувався процес формування фактично загального правового простору. Приєднавши до ВТО, Україна також інтегрується в цей простір. Членство у ВТО дасть можливість країні брати участь у рішенні найважливіших проблем багатобічного торгового співробітництва, що у даний час зважуються без української участі [4.].

Для дозволу споровши і конфліктних ситуацій у рамках ВТО розроблений механізм їхнього улагоджування, службовець запобіганню торгових воєн і пошуку компромісів. Вступивши у ВТО, Україна одержить можливість використовувати цей механізм для захисту своїх зовнішньоторговельних інтересів, протистояти однобічній сваволі в застосуванні тих чи інших обмежувальних мір. Зокрема, це стосується одного з найбільш хворобливих перешкод на шляху українського експорту — зростаючого числа антидемпінгових процедур, порушуваних країнами-імпортерами української продукції. Вони нерідко застосовуються і тоді, коли демпінгу як такого ні, а низькі ціни дійсно відбивають невисокі витрати виробництва в Україні. Фактично дискримінаційні положення національного законодавства деяких країн спрямовані проти конкурентних переваг України. По оцінках фахівців, щорічний збиток (упущена вигода) Україні від здійснення дискримінаційної політики розвитими країнами Заходу перевершує 2 млрд. дол.

Рівноправність на ринку товарів підсилить позиції України на міжнародних ринках капіталів. Внутрішньогосподарський і зовнішньоторговельний режим України придбає міжнародні орієнтири і стане зрозумілим і прогнозованої для всіх торгових партнерів. При цьому конкурентне середовище стане більш прозорої.

Визнання «правил гри» ВТО для України означає не просте дотримання визначених правил у світовій торгівлі, а істотні зміни усередині країни — у її економіці, економічній політиці держави, правовому забезпеченні підприємницької діяльності, підтримці конкуренції, захисту прав власності у всіх її формах і проявах. Інакше кажучи, процес вступу у ВТО - це процес реального впровадження повновагих ринкових принципів у національну економіку і її мирохозяйственные зв'язку, у визначеній мері оптимізація взаємозв'язку національних інтересів і традицій із загальносвітовими сучасними тенденціями. Зайняти своє місце у світовій економіці і бути поза ВТО неможливо.

Членство України у ВТО ставить перед федеральним урядом як мінімум дві проблеми. Одна — це джерела поповнення дохідних статей бюджету через скорочення митних пошлин і тарифів. Інша — це узгодження зобов'язань України перед країнами СНД, з якими вже маються митні чи союзи інші торгові угоди.

У цілому плюси від вступу України у ВТО переважують мінуси, тому що в кінцевому рахунку це повиннео привести до підвищення ефективності української економіки і результативності роботи всіх учасників зовнішньоекономічної діяльності.

Шлях до відкритої економіки — це прагнення до реалізації національних інтересів. Ефекту від відкритості можна чекати лише в тому випадку, коли соціальний клімат в українському суспільстві стане союзником цього процесу.