3.5 Плани України щодо перебування та вступу в міжнародні організації.

Діяльність України на міжнародній арені тільки починається. Вона співпала з непростим завданням побудови незалежної держави, створення національної економіки і переходом від централізованої планової системи до ринкової економіки. Досягнення цілей пов¢язано з змінами у глобальному становищі нашої країни, зростанням впливу зовнішньоекономічних чинників на внутрішню економіку, ступінь її відкритості, співпрацю з міжнародними політичними та економічними структурами [ 8. ].

Для інтеграції у світову економіку Україні треба спершу інтегрувати в усі європейські та євроатлантичні структури, вступити в інтеграційні об¢єднання Європейського регіону, вести активну співпрацю з угрупованнями країн інших регіонів, щоби не опинитися на узбіччі міжнародного економічного життя у самому центрі Європи [ 8.].

Нашою державою було підписано Угоду про співробітництво і партнерство з ЄС, стала членом організації Чорноморського економічного співробітництва, Центральноєвропейської ініціативи, асоційованим членом СЕФТА, асоційованим членом СНД, провідною країною в ГУУАМ.

Співпраця України з ЄС почалася з 1991 року, коли Україну було визнано як незалежну державу. В 1994 році була підписана Угода про партнерство і співробітництво між ЄС та Україною, яка набула чинності з 1 березня 1998 року.

Головними цілями Угоди є:

розвивати тісні політичні відносини шляхом постійного діалогу з політичних питань;

сприяти торгівлі та інвестиціям і гармонійним економічним відносинам;

забезпечити основу для взаємовигідного економічного, соціального, фінансового, науково-технічного та культурного співробітництва;

підтримати Україну в її зусиллях зміцнювати демократію та цілком завершити перехід до ринкової економіки.

Економічне партнерство передбачає: доступ товарів на ринок; підприємництво та інвестиції; вільну та справедливу конкуренцію; платежі і рух капіталів. ЄС та Україна є головними торгівельними партнерами і погодилися надати одна одній статус найбільшого сприяння в торгівлі товарами, тобто не встановлювати у взаємній торгівлі вищі мита чи збори, а також гірші умови платежів, ніж іншим країнам. Угода, що була укладена в лютому 1996 року забороняє використання Україною квот на імпорт з ЄС, крім виняткових випадків. Сторони також надають одна одній право на вільний транзит своєю територією товарів, призначених для третіх країн. Угода також містить положення про створення сприятливого інвестиційного клімату та надання послуг: умови відкриття та діяльності компаній, у тому числі спільних підприємств і дочірніх компаній, умови для підприємництва, зближення господарського законодавства.

ЄС розробив стратегію підтримки України та створив основні інструменти її реалізації: Спільну позицію щодо України; Спільний Комітет моніторингу економічного та торгівельного співробітництва, який згодом було замінено Радою зі співробітництва.

План дій ЄС щодо України визначає сфери, в яких було досягнуто прогресу у відносинах, починаючи з 1991 року, і напрями подальшої співпраці:

підтримка економічних реформ;

підтримка трансформації українського суспільства;

прийняття України до європейської системи безпеки;

підтримка міжрегіонального співробітництва:

поглиблення контрактних зв¢язків;

реформа енергетичного сектора.

У межах цих сфер План дій ЄС щодо України визначив кілька пріоритетних заходів: ратифікацію Угоди, підтримку платіжного балансу України, закриття ЧАЕС, активізацію двосторонньої торгівлі, заохочення приватного інвестування в Україну.

Саміт ЄС – Україна відбувся у вересні 1997 року, де серед інших питань розглядалося, як може бути використана програма технічної та фінансової допомоги TACIS у проведенні українських реформ. Основні напрями діяльності, відповідно до цієї програми зафіксовано у Програмі ядерної безпеки, Національній програмі, Міждержавній програмі, Програмі прикордонного співробітництва та Програмі маломасштабних проектів для сприйняття прикордонної співпраці.

Україна, зі свого боку, в 1998 році прийняла Стратегію інтеграції до ЄС, яка послужить основою для розробки Національної програми входження до європейської спільноти [ 4.].

У документі “Україна і ЄС: разом у XXI століття” наголошується, що інтеграція в Європейський Союз є стратегічною зовнішньою метою України. Передумовою вступу України до ЄС є розвиток ефективної ринкової економіки, що узгоджується з копенгагенськими критеріями і вимагає:

макроекономічної стабільності;

впровадження структурних реформ;

проведення адміністративної реформи;

розвитку ринкових інституцій;

створення правового середовища для впровадження ринкових реформ;

лібералізації торговельного режиму;

заохочення підприємництва; створення сприятливого інвестиційного клімату;

стимулювання конкуренції.

В галузі зовнішньої торгівлі ставляться такі завдання:

подальша лібералізація торговельного режиму;

членство в СОТ;

консультації і переговори стосовно створення зони вільної торгівлі з ЄС;

двосторонні угоди про вільну торгівлю з країнами, які вступають до ЄС;

членство в СЕФТА і угода про вільну торгівлю з ЄАВТ.

У 1999 році Європейська Рада ухвалила Спільну стратегію ЄС щодо України, мета якої полягає у зміцненні стратегічного партнерства між ЄС та Україною. У 2000 році відбулося третє засідання Ради з питань співробітництва України і Європейського Союзу. На ньому обговорювалися питання надання Україні статусу країни з ринковою економікою, вступу в СТО, створення зони вільної торгівлі, торгівлі текстильною продукцією і підготовки нової угоди про торгівлю без кількісних обмежень із боку ЄС. На четвертому засіданні Ради з питань співробітництва України і ЄС визначено основні напрями поглиблення співпраці: збільшення обсягів взаємної торгівлі, розширення інвестиційної діяльності. У даний час торгівельний оборот України з країнами ЄС перевищує 20% загального зовнішньоторговельного обсягу нашої країни і становить близько 6 млрд. дол. США.

В Україні створено Інститут євроатлантичного співробітництва, завданням якого є аналіз, прогнозування та вироблення рекомендацій у сфері міжнародних відносин. Планується участь України в усіх проектах енергозабезпечення Євросоюзу та формуванні Євро-Азійського нафтотранспортного коридору. Розвивається науково-технічне співробітництво між Україною і ЄС.

Україна не є членом цієї організації, але вона співпрацює з країнами-учасницями і має статус спостерігача. У подальшому планується вступ України до СЕФТА при умові, що вона виконає необхідні вимоги. Україна розглядає Центральноєвропейську асоціацію вільної торгівлі як дієвий механізм інтеграції в євроатлантичні економічні й політичні структури, розширення добросусідських відносин, зміцнення стабільності та безпеки в регіоні.

Україна стала повноправним членом організації Центральноєвропейська ініціатива в 1996 році. В Україні створено Міжвідомчу комісію з питань співробітництва України з ЦЄІ, наша держава бере участь у погодженні та здійсненні програм і проектів у всіх робочих групах цієї організації. Це забезпечує реалізацію і ефективне узгодження національних інтересів України з інтересами держав центральноєвропейського регіону.

Україна не лише співпрацює з міжнародними організаціями, а й сама бере активну участь у їхньому створенні. У 1992 році була підписана Декларація про Черноморське економічне співробітництво (ЧЕС). Мета організації – багатостороннє соціально-економічне і екологічне співробітництво держав, які прилягають до Чорноморського басейну.

Україна є асоційованим членом СНД. У 1992 році укладено Угоду про Міжпарламентську асамблею (МПА), у якій Україна брала участь як спостерігач до 1999 року, поки Верховна Рада України не ухвалила Постанову про приєднання до МПА. Наша держава бере участь в наднаціональних інститутах СНД.

Україна є членом ГУУАМ – це неформальне об¢єднання виникло спочатку не на економічній, а на політичній основі, в результаті узгодження цілей національної безпеки.

Україна була однією з країн – ініціаторів створення регіонального чотиристороннього угруповання ГУАМ в 1996 році. Стратегичним завданням організації є розвиток транспортних коридорів, відродження “Великого шовкового шляху”, участь у проекті TRACECA.

В Україні розвивається така нова форма міжнародного співробітництва, як єврорегіони – транскордонні структури, утворені спільно із східноєвропейськими сусідами вздовж західного кордону України. У 1995 році підписано Угоду про створення єврорегіону Буг, учасниками якого стали чотири воєводства Польщі та Волинська область України. Головна ціль об¢єднання – двостороннє транскордонне співробітництво у сфері охорони довкілля, обмін комерційною інформацією, створення переходів через кордон [ 8.].

Одним із найважливіших напрямків інтеграції України у світову економіку є її взаємодія з міжнародними валютно-фінансовими організаціями. Співпраця з ними будується на основні їхніх статутів та принципів діяльності. Для України добрі відносини з міжнародними фінансовими організаціями мають особливу вагу не лише з огляду на їхні позики і кредити – від цих відносин залежить і довіра приватних інвесторів до нашої держави.

Україна стала учасником Міжнародного валютного фонду 3 вересня 1992 року. Її квота становить 997,3 млн. СПЗ. Це дає право Україні на 10 223 голоси, або 0,68% їхньої загальної кількості.

Систематичну фінансову допомогу Україні МВФ надає з 1994 року. Ресурси Фонду використовувалися на підтримку урядових економічних і фінансових програм у п¢яти випадках, у тому числі два запозичення на умовах механізму фінансування системних перетворень і три кредити стенд-бай.

Крім цього, МВФ надавав Україні технічну допомогу та сприяв у підготовці кадрів. Технічна допомога мала кілька напрямів: податкова політика та державне управління, управління державними видатками, ведення банківських операцій, аналіз операційної діяльності центрального банку, економічна та фінансова статистика.

Інститут МВФ проводив навчання українських урядовців із фінансової політики та програмування, методики складання платіжного балансу, зовнішньої політики та в інших сферах.

У 1998 році МВФ почав кредитувати Україну за механізмом розширеного фінансування.

Позитивні рішення МВФ є своєрідним сигналом для Світового банку та багатьох іноземних кредиторів України про сприятливий інвестиційний клімат. Уряд має ефективно розпоряджатися наданими кредитами для підтримки макроекономічної стабільності, продовжувати реальні комплексні економічні та адміністративну реформи і втримати стабільність національної валюти.

Україна стала 167-м учасником-акціонером Світового банку. Партнерські зв¢язки між Україною та Світовим банком розпочалися відразу після проголошення Україною незалежності з поглибленого технічного співробітництва та вивчення стану української економіки. З 1994 року проекти Світового банку спрямовані на підтримку послідовного втілення програми комплексних реформ – структурних, галузевих, реабілітаційних та залучення іноземних інвестицій.

Основні сфери, які фінансуються Світовим банком в Україні, є:

макроекономічне управління та інституційний розвиток;

реформа фінансового сектора та розвиток приватного сектора;

енергетика;

сільське господарство;

соціальна сфера;

довкілля;

інфраструктура.

Україна є членом банку реконструкції та розвитку з 1992 року. На середину 1998 року Банком підписано в Україні 27 проектів.

Основні сектори, у які здійснено інвестиції:

харчова промисловість;

фінансовий сектор;

нафтогазова промисловість;

транспорт;

послуги в сільському господарстві;

зв¢язок;

портове обладнання.

Крім інвестиційної діяльності в Україні, ЄБРР розширює сприяння технічному співробітництву. Фінансується розробка проектів, допомога в структурній перебудові підприємств, організаційний розвиток та постприватизаційна підтримка. Сума затверджених витрат на технічне співробітництво з Україною становила 27,8 млн. екю на кінець липня 1998 року.

У межах фонду реалізується чорнобильська програма “Укриття”. ЄБРР бере участь у здійсненні проекту завершення будівництва другого блоку Хмельницької та четвертого блоку Рівненської атомних станцій.

Основні проекти ЄБРР в Україні мають на меті:

підтримку розвитку приватного сектора;

підтримку приватизації;

сприяння зміцненню фінансового сектора;

стимулювання приватних інвестицій у розвиток сільськогосподарського сектора;

раціоналізацію енергетичної галузі;

модернізацію і реформу основних галузей інфраструктури.

Таким чином Україна є членом багатьох регіональних та міжнародних організацій. Крім того наша країна прагне до входження в інші організації такі як ГАТТ , СЕФТА та ЄС.