Вступ

Пропонована курсова робота присвячена дослідженню методології юридичної науки.

Актуальність обраної теми обумовлена необхідністю визначенню сучасного стану і перспектив розвитку методології юридичної науки.

Дослідження питань методології юридичної науки опрацьована багатьма вітчизняними та зарубіжними авторами, такими як Лукич Р., Баскин Ю.Я., Фельдман Д.І., Селиванов В., Циппеліус Р., та ін.

Метою даної роботи є визначення: поняття та ознак юридичної науки, її об‘єктів, предмету, функцій , юриспруденції як система юридичних наук; поняття та змісту методології науки; методів наукового пізнання держави та права; проблем методології сучасної юридичної науки.

Методологічно – інформаційна база використана в курсовій роботі складається з наукових праць та науково-практичних коментарів фахівців права.

Структура курсової роботи складається з вступу, основної частини, висновку та списку використаної літератури.

Для розв’язання поставлених завдань використовуються наступні методи дослідження: емпіричні (спостереження, опис) та теоретичні (аналіз, узагальнення, пояснення,).

Практична цінність роботи полягає у можливості використання її при вивченні курсу теорії держави і права за спеціальністю „правознавство” оскільки робота узагальнює дослідження багатьох вітчизняних та російських авторів.

Розділ 1 . Юриспруденція як наука

1. Поняття та ознаки юридичної науки

Загальне поняття науки має базове, фундаментальне значення для характеристики галузевої, зокрема, юридичної науки.

Наука, по-перше, завжди була і завжди буде сферою інтелектуальної людської діяльності, функцією якої є вироблення теоретично систематизованих об’єктивних знань про дійсність. По-друге, наука трактується і як така, що історично склалася і безперервно розвивається на основі суспільної практики, система знань про природу, суспільство і мислення, про об’єктивні закони їх розвитку. По-третє, наука є складовою частиною духовної культури суспільства, однією з форм суспільної свідомості.

Головним завданням науки є пізнання об'єктивних законів дійсності, а пізнані закони служать основою цілеспрямованої діяльності людей. Наука має складну структуру. Перш за все, вона поділяється на природничі та суспільні науки. Якщо природничі науки вивчають закономірності розвитку й існування природи, то сферу інтересів суспільних наук складають людське суспільство, суть тих явищ і процесів, які відбуваються у цьому суспільстві. Оскільки суспільство являє собою надзвичайно складне, багатогранне та багатоаспектне явище, то наука про суспільство, єдина і цільна за своєю суттю, поділяється на цілий ряд окремих самостійних наук, кожна з яких вивчає певну групу суспільних явищ та їхніх специфічних закономірностей.

Необхідною умовою нормального розвитку і функціонування суспільства є його внутрішня організованість, певний рівень впорядкованості існуючих у ньому відносин. Це й обумовлює появу та існування держави і права. Ці два суспільні феномени підпорядковуються загальним законам розвитку суспільства, проте для них характерні і свої специфічні, тільки їм притаманні, закономірності. Саме тому, і виникає юриспруденція.

Юриспруденція (лат. juris-prudentia - правознавство, від лат. Jus - право і лат. Prudentia - передбачення, розумність, мудрість) — комплексна наука, що вивчає сутнісні властивості держави і права; сукупність правових знань, практична діяльність юристів і система їхньої підготовки.

Термін «юриспруденція» виникла у Стародавньому Римі наприкінці IV — на початку III століття до н.е. (лат. jurisprudentia — знання права) і зараз вживається у значеннях:

— науки про право і державу, тобто юридичної науки, інакше — теоретичної діяльності у галузі права;

• професійної практичної діяльності юриста (суддя, прокурор, слідчий, нотаріус, адвокат тощо).

Основні риси (ознаки) юридичної науки:

1. Суспільна наука, що має прикладний характер. Вона покликана бслуговувати потреби громадського життя, юридичної практики, юридичної освіти, забезпечувати юридичних робітників необхідними даними про видання і застосування законів.

2. Наука, що має властивості точних наук. Юридична наука включає в основному конкретні знання, виражені у точних конструкціях, співвідношеннях, як і природничі науки. Юриспруденцію деякою мірою можна порівняти з медичною наукою, яка також поєднує теоретичну і прикладну (практичну) спрямованість. Юрист, як і лікар, має справу зі здоров'ям і життям. Діяльність юриста стосується «здоров'я» суспільства у цілому, духовного життя людини. Юрист проводить профілактичну роботу, «лікує» пороки у суспільному житті, духовному світі людини. У цьому полягає гуманістична спрямованість професій юриста і лікаря, які виникли за стародавніх часів.

3. Наука, що втілює у собі позитивні якості наук про мислення. Вона досліджує питання, пов'язані зі спроможністю відображати об'єктивну дійсність у правових судженнях і поняттях у процесі створення і застосування законів (вивчення обставин юридичної справи, тлумачення законів і т. і.). Так, скажімо, одна із юридичних дисциплін — криміналістика присвячена специфічним питанням людського мислення, застосуванню багатьох спеціальних знань при розслідуванні злочинів.

З вищезазначеного слідує, що юридична наука вбирає в себе якості всіх трьох основних галузей людських знань — суспільних наук, природничих наук, наук про мислення.

Головним призначенням теоретичної юриспруденції (юридичної науки) — бути науковим орієнтиром для практики державного і правового будівництва на підґрунті пізнання і усвідомлення відповідних суспільних процесів та явищ.

Юридична наука в сучасній Україні грунтується на досягненнях і досвіді вітчизняної юриспруденції та юриспруденції інших країн, на ідеях і цінностях прав і свобод людини, панування права і соціально-правової державності.