Висновок

Отже, юридична наука – це система знань про об'єктивні властивості права і держави в їх поняттєво-юридичному розумінні та вираженні, про загальні та окремі закономірності виникнення, розвитку та функціонування –держави і права в їх структурній багатоманітності.

Юриспруденція складається з цілого ряду наук. Їх можна поділити на наступні групи:

- Загальнотеоретичні та історичні науки – теорія держави і права, історія держави і права, історія політичних та правових вчень. Предметом їхнього дослідження є загальні і специфічні особливості виникнення, розвитку і функціонування держави і права, а також історичний процес розвитку держави і права та зародження і розвиток вчень про державу і право на різних історичних етапах розвитку людства.

- Галузеві юридичні науки. Предметом їхнього дослідження є закономірності правового регулювання певної сфери суспільних відносин.

- Міжгалузеві юридичні науки, що виникли з поєднання тих чи інших аспектів галузевих наук, наприклад природоохоронне право.

- Спеціальні юридичні науки (судова психологія, судова психіатрія, криміналістика тощо). Їхня специфіка полягає у тому, що вони виникли на стику юридичних і неюридичних наук.

Завдання цих наук – використання досягнень інших наук у вирішенні правових проблем. Можна виділити також прикладні юридичні науки та науки, які вивчають міжнародне та закордонне право.

Предмет юридичної науки – це об'єктивні властивості права і держави в їх поняттєво-юридичному розумінні та вираженні, загальні та окремі закономірності виникнення, розвитку і функціонування держави і права в їх структурній багатоманітності. Якщо предмет юридичної науки – це поняття права в усіх аспектах його теоретико-пізнавального прояву і вираження, то предмет кожної окремої юридичної науки – якийсь певний елемент юридичної дійсності.

Метод юриспруденції являє собою засіб юридичного пізнання, створення та організації юридичного знання. За допомогою юридичного методу предмет юриспруденції конкретизується і оформлюється у відповідну юридичну теорію (юридичну науку) як єдину систему знань про державу і право, висловлену в поняттях.

Функції юридичної науки – основні напрямки розуміння і вираження юридичного знання: евристична , пізнавальна, констатуюча, описова, прогностична , практико-прикладна, ідеологічно-виховна.

Теорія держави і права є: – суспільною наукою, тому що вивчає такі суспільні явища, як держава і право; – юридичною наукою, тому що вивчає лише державну і правову сторони громадського життя; – загальнотеоретичною наукою, оскільки виявляє і пояснює загальні та основні закономірності розвитку держави і права. Теорія держави і права виробляє головні принципи і поняття, які використовуються іншими юридичними науками. Вона також узагальнює здобутки інших юридичних наук і сприяє їхній тісній інтеграції.

Список використаних джерел

1. Андріюк В.В. Теоретико-методологічні основи юридичного прогнозування. Автореф. дис.. канд. юрид. наук: 12.00.01. - Київ: КНУВС, 2007. - 20 с.

2. Бандура О.О. Основні принципи парадигми сучасного правознавства // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. - 2007. -№4.

3. Бекарев А., Пак Г. Несколько слов в защиту диалектики // Общественные науки и современность.- 1996.- № 1.- 175с.

4. Берман Г. Западная традиция права: эпоха формирования. М.: МГУ. 1994.- 592 с.

5. Гусарєв С. Д., Калюжний Р. А., Колодій А.М. та ін.; За ред. Колодія А.М. та Олійника А.Ю. Основи держави і права: Навч. посібник. – К.: Либідь, 1997. – 208с.

6. Загальна теорії держави і права/ За заг. ред. Акад. АпрН України д.ю.н. проф. В.В. Копєйчикова.-К.: Юрінком Інтер, 2001.- 317 с.

7. Конституційно-правові засади становлення української державності / В. Я. Тацій, Ю. М. Тодика, О. Г. Данильян та ін.; За ред. акад. НАН України В. Я. Тація, акад. АПрН України Ю. М. Тодики. - X.: Право, 2003. - 328 с.

8. Кельман М. С., Мурашин О. Г. Загальна теорія держави і права: Підручник. — К.: Кондор, 2006. — 477 с.

9. Недбайло П.Е Введение в общую теорию государства и права / Предмет, система и функция науки – Киев: Вища шк., 1971. - 160 с.

10. Проблеми методології сучасного правознавства // Матеріали міжнародної науково-теоретичної конференції. – К., 1996.

11. Правознавство: підручник /за ред. Настюка М. - Львів: Світ.- 1995.- 241 с.

12. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави - К., 1994. – 253 с.

13. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави. Видання 5-те, зі змінами. Навчальний посібник.— К.: Атіка.— 2001.— 176 с.

14. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави- Навч. посібник. Вид. 6-е - X.- Консум, 2002. — 160 с.

15. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. — - Харків: Консум, 2001.- 656 с.

16. Тацій Ю., Тодика Ю. Методологічні питання розвитку конституційного процесу /Право України.- 1996.- №12.

17. Циппеліус Р. Юридична методологія. -К., 2004. - 176 с.

18. Черданцев А.Ф. Понятие и функции юридической науки // Методология советского правоведения:. Межвуз. сб. / Под ред. Л.А.Гупало. – Свердловск: УрГУ,1978 – Вып.70.

19. Шахназаров Г. Двигаються все же необходимо. Несостоявшееся выступление на общем собрании РАН // Независимая газета.- 1994.- 11 мая.

20. Юридичний словник-довідник / За ред. Ю.С.Шемшученко. – К.; Femina, 1996.- 696 с.

31