2.5 Система багатобічного регулювання світових товарних ринків

2.5.1. Сутність і цілі регулювання світових товарних ринків

Багатобічне регулювання світових товарних ринків припускає проведення погоджених дій урядами країн-виробників, експортерів і імпортерів сировинних товарів, спрямованих на стабілізацію світових товарних ринків шляхом створення міжнародних механізмів і відповідних організаційних форм.

Цілі багатобічного регулювання світових товарних ринків:

• рішення проблеми пропорційного розвитку виробництва і споживання сировинних ресурсів;

• нормалізація міжнародної торгівлі сировинними товарами шляхом координації політики продуцентів, експортерів і споживачів при виступі на світовому ринку; стабілізації цін; установлення взаємоприйнятого співвідношення цін на сировину і готові промислові вироби.

Механізм багатобічного регулювання ринку передбачає висновок міжурядових угод, розроблених і діючих у рамках чи під егідою Конференції ООН по торгівлі і розвитку (ЮНКТАД) і міжурядових угод країн-продуцентів, країни-експортерів і країни-споживачів того чи іншого товару.

Міжурядові угоди, розроблені і діючі в рамках і під егідою ЮНКТАД, реалізуються на основі Міжнародних товарних угод (МТС) і в діяльності Міжнародних дослідницьких груп (МИТЬ). Їхньою метою є забезпечення багатобічного співробітництва на міжурядовому рівні по найбільш важливим для міжнародної торгівлі сировинним товарам (зернові, цукор, каучук, бавовна, кольорові метали, какао, кава, маслосемена).

Основні цілі МТС:

• постановка й аналіз проблем, зв'язаних з міжнародною торгівлею, а також виробництвом і споживанням конкретного товару;

• вивчення світової кон'юнктури ринку даного товару, регулярне інформування учасників про положення на ринку;

• збір і публікація статистичних даних і підготовка економічних оглядів ринку;

• організація багатобічних консультацій із проблем торгівлі даним товаром;

• вироблення заходів для розширення виробництва і зміцненню експортного потенціалу в країнах — виробниках сировини; розвиток відповідної інфраструктури; сприяння розширенню участі країн — виробників у переробці, маркетингу і розподілі сировини; поліпшенню охорони навколишнього середовища;

аналіз проектів розвитку економіки конкретного сировинного товару і вироблення рекомендацій урядам країн — виробників сировини.

По суті справи МТС і МИТЬ відіграють роль міжнародних форумів для обговорення різних проблем, що виникають у світовій торгівлі конкретними товарами.

Організаційними формами реалізації міжурядових угод, розроблених і діючих під егідою ЮНКТАД, є:

• Міжнародні товарні організації (МТО) і

• Міжнародні дослідницькі групи (МИТЬ). Організаційні форми угод країн-продуцентів і країн-експортерів:

Міжурядові організації країн-виробників і споживачів того чи іншого виду сировини;

• Міжнародні асоціації виробників і експортерів сировинних товарів.

2.5.2. Механізм регулювання світових товарних ринків. Міжнародні товарні угоди

Міжнародні товарні угоди (МТу) — це багатобічні міжурядові договори, спрямовані на стабілізацію цін на світових товарних ринках шляхом установлення визначених співвідношень між попитом та пропозицією з використанням конкретних механізмів регулювання.

Заснування МТУ почалося ще до другої світової війни, коли були підписані перші міжурядові товарні угоди і був створений інституціональний механізм їхньої організації, а також були засновані консультативні органи і дослідницькі групи на міжурядовій основі. До числа таких угод відносяться: угода по пшениці (1933 р.) і по цукрі (1937 р.).

На I сесії ЮНКТАД у 1964 р. були розроблені «Принципи міжнародних торгових відносин і торгової політики», що передбачали, зокрема, необхідність уживання спільних заходів, спрямованих на стабілізацію експортних надходжень, у тому числі з країн, що розвиваються, на базі справедливих і вигідних цін, і установлення взаємоприйнятого співвідношення цін на сировину і готові промислові товари. Була також прийнята спеціальна резолюція «Міжнародні товарні угоди й усунення перешкод до розширення торгівлі», у якій підкреслювалася роль товарних угод у стимулюванні економічного розвитку країн, що розвиваються. На цій сесії були розроблені загальні цілі і принципи міжнародних товарних угод.

На II сесії ЮНКТАД у 1968 р. при розгляді проблем торгівлі сировиною був рекомендований потоварный підхід до висновку угод і прийняттю інших мір стабілізаційного характеру на ринках залізної руди, нікелю, марганцевої руди, вольфраму. Велике значення при цьому придавалось створенню стабілізаційних запасів, здійсненню програми диверсифікованості, координації збутової політики і цін.

Міжнародні товарні угоди складали важливу частину Інтегрованої програми для сировинних товарів (ІПСТ), що була прийнята на IV сесії ЮНКТАД у 1976 р. — Резолюція 93(IV). Метою цієї програми було проведення широкого комплексу заходів щодо реорганізації і нормалізації міжнародної торгівлі сировиною, включаючи розробку нових Международньк товарних стабілізаційних угод по широкому колу товарів, у яких би брали участь всі основні країни-продуценти і споживачі на умовах взаємної поваги інтересів усіх держав. Відповідно до положень Інтегрованої програми по сировині міжнародними стабілізаційними товарними угодами передбачалося охопити 18 видів сировинних товарів, включаючи мідь, боксити, залізну руду, марганець. Однак підготовчі наради по міді, залізній руді і марганцю, що проводилися наприкінці 70-х років у рамках ЮНКТАД, виявилися безрезультатними, а по бокситах так і не відбулися.

Передбачалося, що Міжнародні товарні угоди будуть включати наступний механізм реалізації:

• міри і процедури по встановленню лімітів коливань цін;

• експортні квоти і багатобічні зобов'язання по закупівлях і продажам сировинних товарів;

• норми і процедури встановлення країнами державного контролю, що розвиваються, за діяльністю іноземних компаній;

• заходу для забезпечення стійкого росту обсягу виробництва й експорту сировинних товарів країн, що розвиваються, у тому числі за допомогою довгострокових і середньострокових двосторонніх угод і контрактів із продажу і закупівлі сировинних товарів;

• стабілізаційні запаси (коли їхнє створення можливе і доцільне) як допоміжний засіб;

• інші заходи для стабілізації ринків за умови їхнього фінансування на добровільній основі;

• заходу для диверсифікованості економіки й експорту країн, що розвиваються;

• спільні дії країн по розвитку переробної промисловості, підготовці національних кадрів, проведенню НДОКР.

Для цілей реалізації Інтегрованої програми був заснований Загальний фонд для сировинних товарів у якості міжнародної фінансової організації, покликаної служити найважливішим інструментом підвищення ефективності діючих міжнародних товарних угод.

Міжнародні товарні угоди в післявоєнні роки полягали і переукладалися по наступним товарах:

какао — у 1972, 1975, 1980, 1987, 1993 р.;

кава - у 1962, 1968, 1976, 1983; 1994 р.;

натуральному каучуку — у 1979, 1987, 1995 р.;

цукру - у 1954, 1959, 1968, 1974, 1977, 1984, 1987, 1992 р.;

маслиновій олії — у 1956, 1963, 1979; 1993 р.;

олову — у 1956, 1961, 1966, 1971, 1976, 1981 р. (припинило дію в 1989 р.);

по пшениці - у 1949, 1953, 1956, 1959, 1962, 1967, 1971, 1986, 1995 р. (Угода 1995 р. зветься «Міжнародна угода по зерну»);

по джуті і джутових виробах — у 1984, 1989 р.;

по тропічній деревині — у 1983, 1994 р.

Основними цілями укладених і діючих МТС є: зм'якшення різких коливань цін; забезпечення ринків збуту для відповідних товарів країн-експортерів, що беруть участь, по вигідних і справедливих цінах і постачань товарів імпортерам за справедливими цінами і на регулярній основі; забезпечення одержання стабільного валютного виторгу експортерами, що беруть участь [5.].

Мети МТС і механізм їхньої реалізації багато в чому визначаються видом угоди. По цілям і механізму реалізації Міжнародні товарні угоди поділяються на три види: стабілізаційні, адміністративні і по мірах розвитку.

Стабілізаційні МТС мають на меті регулювання співвідношення попиту та пропозиції на ринку шляхом використання наступних методів:

установлення визначених меж коливання ринкових цін і зобов'язань експортерів і імпортерів вести торгівлю в рамках встановленого в угоді діапазону цін (інтервал між максимальною і мінімальною ціною);

використання системи експортних квот;

створення товарних фондів (буферних чи стабілізаційних запасів);

регулювання розмірів виробництва.

Кожний з цих трьох методів застосовувався в Угодах самостійно або в сполученні з іншими; чи одночасно у визначеній послідовності в залежності від стану кон'юнктури світового товарного ринку. Вибір методу регулювання ринку багато в чому визначається тим, які країни виступають основними експортерами товару — розвинуті чи що розвиваються; залежить від числа країн-виробників товару, від питомої ваги експорту у світовому виробництві товару, від ступеня забезпеченості даним видом сировини імпортер -країн-імпортерів, від якісних характеристик товару.

До стабілізаційних угод спочатку відносилися угоди по натуральному каучуку, какао, кава, олову. В даний час у якості стабілізаційного діє лише одна угода — Міжнародна угода по натуральному каучуку (МСНК); у стадії ліквідації знаходиться Міжнародна угода по какао (МСКК).

Адміністративні МТУ мають цілі: узгодження на багатобічній основі мір внутрішньої політики виробник-країн-виробників і споживачів з метою збалансування обсягів виробництва і споживання конкретного товару; вивчення стану і тенденцій розвитку кон'юнктури відповідного світового товарного ринку; регулярну інформацію учасників угоди про положення на ринку; збір і публікацію статистичних даних і підготовку економічних оглядів ринку; організацію багатобічних консультацій із проблем торгівлі даним товаром. До адміністративних угод відносяться: Міжнародна угода по пшениці (МСП), Міжнародна угода по цукрі (МСС); Міжнародна угода по кава (МОК), угоди по бавовні, нікелю, свинцю і цинку, каучуку. Число країн, що беруть участь у таких угодах, велике і вони не передбачають статей по регулюванню ринку.

Угоди по мірах розвитку мають мети: вироблення заходів для розширення виробництва і зміцненню експортного потенціалу виробник-країн-виробників сировини; розвиток відповідної інфраструктури; сприяння розширенню участі виробник^-країн-виробників у переробці (облагороджуванні) і збуті сировини; поліпшення охорони навколишнього середовища; аналіз проектів розвитку і вироблення рекомендацій урядам виробник-країн-виробників сировини. До угод по мірах розвитку відносяться: Міжнародна угода по маслиновій олії, Міжнародна угода по тропічній деревині, Міжнародна угода по джуті і джутових виробах.

Учасниками міжнародних товарних угод виступають уряду як експортер-країн-експортерів, так і імпортер-країн-імпортерів (включаючи США, країни ЄС, Японію). Розвиті країни беруть участь у МТС із метою перешкодити створенню картелів виробник-країн-виробників і гарантувати постачання найважливіших видів сировини на свої внутрішні ринки і, зокрема, за стабільними цінами. На думку більшості промислово розвитих країн-імпортерів сировини, створення стабілізаційних запасів було антиринковою мірою і не виправдувало витрат на їхній зміст і збереження. У зв'язку з цим практично з всіх ув'язнених в останні роки Міжурядових угод по сільськогосподарських товарах були виключені всі так називані «економічні» положення, тобто статті, що передбачають яке би те ні було втручання на ринку з боку міжнародної товарної організації, будь те інтервенції на ринку за допомогою буферних запасів, або встановлення системи квот. Багато хто промислово розвиті країни в даний час продовжують участь у МТО значною мірою в силу політичних розумінь, а також з метою підтримки стабільних торгово-економічних відносин зі своїми колишніми колоніями, як традиційними постачальниками сільськогосподарської і промислової сировини.

Висновок угод по лібералізації торгівлі сільськогосподарськими товарами в рамках ГАТТ і успішний початок діяльності Всесвітньої торгової організації (ВТО) спонукало керівництво МТО почати конкретні дії по встановленню більш тісної взаємодії з цією найбільшою міжнародною організацією. У свою чергу, ВТО заявила про свою готовність на постійній основі співробітничати з МТО з метою подальшого розвитку міжнародної торгівлі. У підтвердження такого підходу Комітет із сільського господарства ВТО в червні 1995 р. прийняв рішення надати Міжнародній раді по зерну (МСЗ) право брати участь як спостерігача у всіх своїх засіданнях, у тому числі закритих. Зі своєї сторони представники ВТО разом з делегаціями ФАО, Загального фонду й інших спеціалізованих міжнародних організацій були присутні як спостерігачів на сесіях МТО. Тим самим ними була визнана важливість тієї ролі, що грають у даний час багатосторонні товарні угоди в справі стабілізації ринків сировинних товарів і розширення торгівлі ними.