3. 3. Банківська система

За короткий термін в Україні одночасно з процесом приватизації державної власності була створена банківська система на основі акціонерних комерційних банків на чолі з Національним банком України. Банки й інші фінансові інститути стали активними учасниками становлення ринкової економіки в Україні. Поступово сформувався фондовий ринок. Акції українських компаній стали звертатися не тільки на українських, але і на закордонних фондових біржах. Останнє стало можливим, зокрема, завдяки тому, що заробив валютний ринок і українська гривня вільно конвертувалася на території країни і СНД. Україна вийшла на світовий ринок капіталу, і закордонні інвестори почали активно здобувати цінні папери українських компаній і банків. Значну частку на фондовому ринку зайняли різні державні цінні папери, що користалися особливою популярністю, як у вітчизняних, так і в іноземних учасників ринку, оскільки відрізнялися високою прибутковістю і найменшим ризиком. У розвинутих країнах державні облігації й інші цінні папери традиційно приносять найбільш гарантований доход. Цю традицію спочатку зберігала й Україна [8.].

Економіка країни тільки підступалася до світового господарства, а її фінанси уже фактично стали його частиною. Попит на фінансових ринках сформував тенденцію росту ринкової вартості корпоративних акцій, що котируються, і державних цінних паперів без відповідного зміни положення в українській економіці. Нерівномірність розвитку економіки і її фінансової системи звужувала базу для державних фінансів, що підсилювало залежність національної фінансової системи від світовий, від поводження іноземних учасників, нерідко пренаступні спекулятивні інтереси. Фінансові потрясіння в Південно-Східній Азії не могли не позначитися на українському фондовому ринку — він став різко «втрачати у вазі». Таким чином, перед українською державою встала реальна задача:

• по-перше, привести у відповідність розвиток фінансової системи й інших галузей і сфер національної економіки і,

• по-друге, на ринковій основі синхронізувати цей розвиток.

Функціонування української фінансової системи на ринкових принципах породило іншу проблему. Виявилося, що, виконуючи роль своєрідного приводного ременя між національною і світовою економіками, вона сприяла не стільки припливу іноземного, скільки витоку українського капіталу за кордон. З ринкової точки зору це нормальний процес, тому що за всіх часів капітал шукає найбільш надійні і прибуткові місця застосування, однак він не міг не насторожити закордонних інвесторів, що при всім прагненні допомогти Україні не змогли виявитися її більше патріотами, чим самі українці. Можливо, є чимало економічних і неекономічних причин і обставин, по яких громадяни України перевели свої капітали в закордонні банки. Разом з тим, як свідчить досвід розвитих країн, взаємозв'язок національної і світової економік являє собою вулицю з двостороннім рухом, де протилежні потоки капіталів у нормальному стані мало відрізняються по обсязі друг від друга. І забезпечує це не фінансова система як така, а стан національного господарства, його внутріекономічний клімат.

З 1 січня 1999 р. 11 країн Європейського союзу ввели єдину валюту — євро. Уведення євро, істотно змінює ситуацію у світовій фінансовій системі. Американський долар зустрічає небувалого раніше конкурента. У цих умовах перед Україною встає проблема створення умов для гнучкої прив'язки національної валюти до її іноземних аналогів. Необхідні прогнози розвитку світового валютного ринку, щоб уникнути можливих утрат, як населенням, так і державою у випадку кардинальної зміни статусу долара США.