Обробка результатів.

Обробка результатів здійснюється шляхом зіставлення способів розв’язування досліджуваним експериментальних задач з можливими способами розв'язку їх. На підставі цього зіставлення визначають: характер вироблення уста­новки, чутливість до установки, особливості її фіксації, гнучкість чи ригідність мислення. Додатково можна дати характеристику швидкості мислення. Для цього викорис­товують показник швидкості.

Показник швидкості мислення виводиться як серед­ньоарифметичний час, витрачений на розв'язування за­дач. Середньоарифметичний час розв'язування перших 5 задач характеризує швидкість вироблення установки, а середньоарифметичний час розв'язування решти 5 задач показує залежність пошуку розв'язку від установки. У цьому разі важливо враховувати, розв'язана чи ні задача № 10.

Характер вироблення установки з'ясовується тим, як досліджуваний розв'язував перші 5 задач і з якою швидкістю він це робив. Якщо досліджуваний третю, чет­верту і п'яту задачі розв'язував швидко набутим спосо­бом, від більшого об'єму віднімав менший і без підказу­вання, то вироблення установки вважають оптимальним. Коли ж досліджуваному підказували чи він змінював спосіб запису розв'язування задачі, а також спостерігала­ся велика величина показника швидкості мислення при розв'язуванні перших 5 задач, то вироблення установки було неоптимальним, проходило з ускладненнями.

Ступінь чутливості досліджуваного до установки перевіряють шляхом аналізу розв'язування задач № 6 і № 7. Якщо ці задачі розв'язано установочним способом, тобто від більшої величини віднімали меншу, то ступінь чутливості до установки високий.

Коли одну із задач розв'язано способом відповідно до установки, а другу – суперечливим установці, то чут­ливість до установки середня. Наприклад, задачу № б, крім способу, що відповідає установці, може бути розв’язано так: 14-2-2=10, а задача №7 взагалі не вимагає розрахунків, бо воду відразу можна налити об’ємом 10 літрів.

Якщо обидві задачі розв'язано способом, який не відповідає установці, то можна стверджувати, що в досліджуваного слабка чутливість до установки.

Особливості фіксації установки визначаються за способом розв'язування досліджуваним задач № 8 і № 9. Коли обидві задачі під номерами 8 і 9 розв'язано за установочним способом, то установка фіксована, а ступінь її фіксації високий.

Якщо одна із задач розв'язувалася способом установки, а друга іншим способом, то ступінь фіксованості установки характеризується як середній. Наприклад, задачу №8 можна розв'язати так: 12 - 3 = 9, а задачу № 9 легко розв’язати додаванням, яке за логікою переливання води за допомогою посудин означає доливання, тобто 12 + 3 = 15.

Коли обидві задачі розв'язано не способом установки, то це засвідчує, що немає фіксації установки. Однак таке твердження буде правомірним, якщо у досліджуваного слабка чутливість до установки. В іншому разі фіксація установки слабка.

Визначення ригідності та гнучкості мислення проводиться за результатом розв'язку задачі № 10. Ця задача має один правильний розв'язок, протилежний установці: 7 + 5 =12. Якщо досліджуваний задачу розв'язав, то його мислення – гнучке, незалежно від чутливості чи фіксованості установки, оскільки він зміг переорієнтуватися на пошук нового. Якщо останню задачу досліджуваний не .розв’язав і далі діє шляхом віднімання від більшого меншого, то його мислення ригідне.