3.3 Форми психологічної війни

Форми психологічної війни — це способи реалізації психологічного впливу, що визначають внутрішній зміст і зовнішні атрибути психологічної війни пси­хологічної. Основними формами психологічної війни є усне (звукове) мовлення, вплив друкованими і образотворчими засобами, вплив радіо і телевізійним мов­ленням.

При виборі форм психологічної війни необхідно враховувати їхні специ­фічні особливості. Так, усне мовлення є вельми продуктивним, але не завжди можливим. Радіо й телебачення забезпечує охоплення великої аудиторії, але потребує спеціальної апаратури для приймання й умов для прослухування (пе­регляду), що в воєнний час є не завжди можливим. Друковані матеріали про­грають в оперативності, неадекватно сприймаються малограмотними людьми і потребують спеціальних засобів доставки до об’єкта. Проте їх можна вивча­ти неодноразово, передавати з рук у руки, зберігати довгий час. Найчастіше різноманітні форми психологічної війни застосовують комплексно, щоб сильні сторони одних компенсували слабкі сторони інших.

1. Основні напрями національної інформаційної політики

Концепція національної інформаційної політики пропонує основні напрями національної інформаційної політики у сфері суспільних відносин, в економічній сфері та в організаційній сфері.

У сфері суспільних відносин:

• забезпечення конституційних прав громадян на свободу слова та діяльності в інформаційному просторі держави, недопущення втручання у зміст і внутрішню організацію інформаційних процесів, окрім випадків, визначених Конституцією України;

• створення розвиненої інформаційно-комунікаційної інфраструктури для створення, збирання, обробки, зберігання та використання національних інформаційних ресурсів;

• збереження вітчизняного (національного) інформаційного продукту, національно-культурних і духовних цінностей України, її інформаційна та національно-культурна ідентифікація у світовому інформаційному просторі;

• всебічна державна підтримка засобів масової інформації та забезпечення соціально-правового захисту журналістів, інших творчих працівників, які займаються інформаційною діяльністю;

• забезпечення вільного функціонування засобів масової інформації;

• створення умов для побудови в Україні розвиненого інформаційного суспільства, зростання ролі засобів масової інформації у розвитку українського суспільства.

В економічній сфері:

• збереження та ефективне використання державної та комунальної простору держави, які в установленому законодавством порядку визнаються об'єктами стратегічного значення;

• створення сприятливих умов для розвитку та захисту прав суб'єктів права всіх форм власності на об'єкти національного інформаційного простору України;

• сприяння конкуренції, недопущення монополізації ринків у сфері інформаційної діяльності, в тому числі рекламної;

• розвиток ринку інформаційних ресурсів у поєднанні з державним регулюванням інформаційної діяльності, створення умов для комерційної діяльності в інформаційній сфері;

• економічна підтримка державою розвитку інформаційної інфраструктури та інформаційної системи держави в цілому незалежно від форм власності на об'єкти, що будуються і розвиваються, сприяння розробці і впровадженню новітніх інформаційних технологій;

• підтримка вітчизняного виробника інформаційного продукту.

В організаційній сфері:

• створення умов для своєчасного, якісного і ефективного інформаційного забезпечення громадян, органів державної влади та місцевого самоврядування, об'єднань громадян;

• адміністративний, технічний, правовий захист вітчизняного (національного) інформаційного продукту України, інформаційних ресурсів у цілому;

• дотримання принципів Європейської Конвенції про права людини, міжнародних договорів та угод у галузі міжнародного інформаційного співробітництва, згода на обов'язковість яких надана Україною;

• інтеграція України в міжнародний інформаційний простір, сприяння створенню конкурентноспроможної інформаційної продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках;

• забезпечення ефективної присутності України в світовому інформаційному просторі шляхом розвитку транскордонного мовлення, поширення у світі вітчизняної культурно-мистецької і друкованої продукції;

• послідовне здійснення заходів, спрямованих на підвищення кваліфікації, вдосконалення, використання та заохочення творчих кадрів в інформаційній сфері.

Концепція національної інформаційної політики висвітлює стратегію, напрями діяльності та завдання держави в різноманітних галузях інформаційної сфери: засобах масової інформації, інформаційних технологіях та телерадіоінформаційній інфраструктурі, видавничій справі, архівній та бібліотечній справі, кінематографії, рекламній та виставково-ярмарковій діяльності, у сфері етнічної культури. Особливе місце в Концепції займає державна політика забезпечення інформаційної безпеки України.