- •1.3 Об’єкти та суб'єкти інформаційної безпеки
- •1.4 Види інформаційної безпеки
- •1.5 Концепція інформаційної безпеки держави
- •1.3 Інформаційний тероризм
- •1.4 Інформаційна злочинність
- •1.5 Інформаційне протиборство як форма забезпечення інформаційної безпеки
- •2 Основні поняття інформаційної війни.
- •2.1 Визначення інформаційної війни
- •4.2 Інформаційна зброя воєнного застосування
- •4.3 Інформаційна зброя воєнного та невоєнного застосування
- •4. Форми ведення інформаційної боротьби
- •1. Основні поняття психологічної війни
- •2.2. Ефективність психологічного впливу
- •3.3 Форми психологічної війни
- •1. Основні напрями національної інформаційної політики
- •2. Програма входження держави в інформаційне суспільство
- •3. Основні напрями діяльності та завдання держави в основних галузях інформаційної сфери
- •3.1. Засоби масової інформації
- •3.2. Інформаційні технології та розвиток інформаційної інфраструктури
2.2. Ефективність психологічного впливу
Ефективність психологічного впливу — ступінь реалізації мети психологічної війни. Залежить від цілого ряду факторів, які поділяються на передумови сприйняття психологічного впливу й передумови засвоєння змісту психологічного впливу.
Сприйняття [perception] — процес відображення у свідомості людини предметів та явищ об'єктивного світу, що діють у даний момент на органи чуття, ставлення до чого-небудь, реагування на щось певним чином.
Сприйняття психологічного впливу — сприйняття інформації об'єктом психологічного впливу. Ефективність сприйняття впливі в першу чергу залежить від одного з ключових психічних процесів — сприйняття навколишнього світу, а також від сприйняття соціального.
Сприйняття навколишнього світу (перцепція) — цілісне відображення предметів, ситуацій і подій, що виникає внаслідок безпосереднього впливу подразників на органи чуття людини.
Органи чуття [senses, organs of sense] — органи зору, слуху, гравітації, нюху, смаку, дотику, що складаються з чутливих нервових клітин і допоміжних структур. Вони сприймають і попередньо аналізують різноманітні подразнення, що отримуються організмом із зовнішнього і внутрішнього середовища; передають інформацію в центральну нервову систему. Органи чуття сприяють найбільш досконалому пристосуванню організму до навколишнього світу.
Сприйняття являє собою комплексний процес, який включає:
• відображення стимулу й ситуації;
• їхню реєстрацію;
• інтерпретацію сприйнятого;
• відповідну реакцію на сприйняте.
Будь-який акт здійснюється у формі конкретних образів, які в більшій або меншій мірі зв’язані з іншими психічними пізнавальними процесами — мисленням, пам'яттю, увагою — і спрямовуються мотивацією, мають певне емоційне забарвлення. При організації подавання інформації, необхідно завжди враховувати емоційний настрій об'єкта й здатність інформації, що повідомляється, викликати саме ті переживання, які загострюють сприйняття її (інтерес, цікавість, здивування).
Інформація повинна організовуватися й подаватися таким чином, щоб сприяти розрядці емоційної напруги, що виникає в об'єкта в процесі психологічного впливу. Це формує його довіру до суб'єкта, яка проявляється в подальшому у формі готовності до одержання і засвоєння нових подібних повідомлень. Розрізняють сприйняття, адекватне реальності та ілюзорне сприйняття.
Соціальне сприйняття — сукупність процесів міжособистністного й міжгрупового сприйняття. Інша назва — соціальна перцепція.
Сприйняття міжособистністне — це сприйняття, розуміння й оцінка людини людиною (одними людьми інших людей). Специфіка такого сприйняття у великому ступені упередженості, що знаходить свій прояв у суцільності пізнавальних і емоційних компонентів. У процесі міжособистністного сприйняття виникає ряд психологічних ефектів, серед яких ефекти новизни, первинності, стереотипності, ореолу.
Ефект новизни виникає при сприйнятті людьми один одного. Полягає в тому, що по відношенню до знайомої людини найбільше значення має остання, тобто більш нова інформація про неї, а по відношенню до незнайомої людини більше значення має перша інформація.
Ефект первинності — це психологічний ефект, суть якого в тому, що ймовірність пригадування декількох перших елементів однорідного матеріалу більш висока, ніж середніх (при цьому, чим більший обсяг пред'явленого матеріалу та чим вищий темп його подавання, тим менша кількість перших елементів запам'ятовується).
Ефект стереотипності виражається у спрощеному й схематичному, але стійкому уявленні про будь-що (або будь-кого). Стереотипи стихійно формуються в умовах дефіциту інформації, або нездатності індивіда інтерпретувати її адекватно. Стереотип ніколи не буває істинним, він завжди містить тенденційні, наперед задані характеристики явища, тому завжди неадекватний йому. Стереотип узагальнює явища за принципом зовнішньої подібності або випадкового збігу, проте не аналізує його глибинну сутність.
Ефект ореолу (франц. aurėole — сяяння, від лат. aureolus — золотий) полягає в розповсюдженні первинної загальної оцінки людини (людей) на сприйняття її (їх) учинків і особистих якостей. Так, якщо перше враження про людину (людей) в цілому прихильне, то в подальшому вся її (їхня) поведінка, риси і поступки починають переоцінювати в позитивну сторону. У них виділяють і перебільшують тільки позитивні моменти, а негативні якби недооцінюють, або взагалі не помічають. Якщо ж загальне перше враження про будь-яку людину (людях) виявилося негативним, то навіть позитивні її (їхні) якості та поступки в подальшому не помічають, або недооцінюють на фоні гіпертрофованої уваги до недоліків.
Розроблено ряд рекомендацій, які дозволяють підвищити ефективність сприйняття психологічного впливу:
• психологічний вплив повинен організовуватися відповідно до закономірностей сприйняття і бути логічно продуманим, тоді він як би веде думку об'єкта впливу за собою, сприяє формуванню у нього необхідних установок і стереотипів;
• психологічний вплив доцільно будувати у вигляді ланцюжка — стимули й асоціації, тезиси й аргументи, причини й наслідки, в його змісті слід іти від старого до нового, від відомого до невідомого;
• необхідно враховувати, які конкретні елементи психологічного впливу в більшій мірі привертають увагу, абстрактні міркування слід чергувати з конкретними фактами, прикладами, ілюстраціями;
• яскраві, різноманітні, переконливі психологічні впливи дозволяють краще утримувати увагу об'єкта й ефективно впливати на нього;
• слід приймати заходи усунення всіх можливих джерел відволікання уваги об'єкта психологічного впливу.
Засвоєння — це основний шлях набування суспільного досвіду.
Засвоєння — це засвоєння інформації об'єктом психологічного впливу. Ефективність засвоєння психологічного впливу в першу чергу залежить від особливостей пізнавальних процесів людини: пам'яті, мислення й уяви.
Пам’ять людини — це сукупність процесів організації й зберігання минулого досвіду, що робить можливим його повторне використання в діяльності, у тому числі й в інтересах психологічної війни. Розрізняють наступні види пам'яті: моторну, емоційну, словесно-логічну. Усі вони зв'язані з процесами запам'ятовування, які, крім того, містять процеси мислення (у складній і суперечній єдності з мовою), прояву інтересів і потреб, емоцій і чуття.
Запам'ятовування — це узагальнена назва процесів, які забезпечують збереження матеріалу в людини пам'яті. Успішність запам'ятовування визначається в першу чергу можливістю введення нового матеріалу в систему осмислених зв'язків. Важливу роль серед його механізмів має повторення. Разом із тим можна обійтися й без повторення, якщо людині необхідно запам'ятати життєво важливий матеріал, або відомості, які несуть велику смислове навантаження.
Мислення [thought, thinking] — вища ступінь пізнання, процесу відображення об'єктивної дійсності. Дозволяє одержати знання про такі об'єкти, властивості реального світу, які не можуть бути безпосередньо сприйняті на чуттєвому рівні пізнання.
Результат дії мислення фіксується в мові. Мисленню властиві такі процеси, як абстрагування, аналіз і синтез, постановка певних завдань та знаходження шляхів їхнього вирішення, висування гіпотез, ідей і т.ін. Результатом процесу мислення завжди є та чи інша думка. Здатність мислення до узагальненого відображення дійсності виражається в здатності людини створювати загальні поняття. Утворення наукових понять зв'язане з формулюванням відповідних законів. Здатність мислення до опосередкованого відображення дійсності виражається в здатності людини до акту умовиводу, логічного висновку, доказу. Ця здатність розширює межі пізнання. Вона дозволяє, відштовхуючись від аналізу фактів, доступних безпосередньому сприйняттю, пізнавати те, що недоступно сприйняттю з допомогою органів чуттів. Поняття і системи понять (наукові теорії) фіксують (узагальнюють) досвід людства, та являють концентрацію знань людей і є відправним пунктом для подальшого пізнання дійсності.
Уява — це психічний процес. Вона виражається в побудові образу засобів і кінцевого результату діяльності суб'єкта, у створенні програми поведінки в невизначеній ситуації, у створенні образів, що відповідають опису об'єкта.
Образ [image] — це результат та ідеальна форма відображення предметів і явищ матеріального світу у свідомості людини. Образ на чуттєвому ступені пізнання — відчуття, сприйняття, уявлення; на рівні мислення — поняття, судження, умовиводи.
Матеріальною основою втілення образу виступають практичні дії, мова, різноманітні знакові моделі. За змістом образ об'єктивний у тій мірі, в якій він адекватно відображає об'єкт.
Характеристиками об’єктів психологічного впливу, які підлягають виявленню й врахуванню в психологічній війні є (рис. 4):
• національно-психологічні особливості;
• індивідуально-особистністні особливості;
• групова належність;
• особливості морально-психологічного стану.
Національно-психологічні особливості — це форма прояву національної психології, специфіку якої необхідно враховувати, для досягнення максимального ефекту психологічного впливу.
Національна психологія представляє собою складову частину духовного життя суспільства, яка відображає те спільне, що у представників цілої нації (етносу) в уяві, стійких формах поведінки, рисах психологічного складу, в реакціях, мовленні і мові, відносинах з іншими людьми та природою.
Рис. 4. Характеристики об’єктів психологічної війни
Слід мати на увазі, що обпекти психологічного впливу (військовослужбовцій населення противника) — це люди, які думають, відчувають, переживають, сприймають сказане у відповідності до закономірностей, притаманних даній етнічній спільності. Якщо способи психологічного впливу на війська й населення противника, зміст і форма подавання агітаційно-пропагандистських матеріалів не відповідають національне психологічним особливостям об'єкта, то сам вплив може бути або даремним, або приведе до протилежного результату.
Органи психологічної війни ряду кран мають значний досвід вивчення національне психологічних особливостей різноманітних етносів. Вважається, що правильне врахування цих особливостей людей приблизно на одну третину підвищує ефективність психологічного впливу на них.
Принципи вивчення об'єктів психологічної війни — це принципи, які лежать в основі методики вивчення об'єктів психологічної війни:
• принцип достатності;
• принцип діяльністного підходу;
• принцип соціально-конфесіонального підходу;
• принцип цілеспрямованості;
• принцип об'єктивності.