1.5 Інформаційне протиборство як форма забезпечення інформаційної безпеки

У зв'язку з усе більш активним використанням інформаційної сфери для розв'язання соціальних конфліктів останнім часом стає все більш актуальною і друга мета інформаційного протиборства - забезпечення інформаційної безпеки.

Заходи, що приймаються для забезпечення інформаційної безпеки повинні бути адекватними наявним і прогнозованим загрозам, причому вони можуть бути як активними, так і пасивними.

Пасивне забезпечення інформаційної безпеки передбачає реагування на вже наявні загрози, воно спрямоване на безпосередню протидію акціям, що є деструктивними по відношенню до соціальної системи. З цією метою створюється певна система захисту, яка складається з ряду адміністративно-режимних, правових, фізичних, апаратно-технічних, програмних та інших заходів, які утворюють якби безперервну оболонку навкруги системи, що підлягає захисту. Міцність такої оболонки визначається міцністю найбільш слабкої її ланки.

На відміну від пасивного, активне забезпечення інформаційної безпеки спрямоване на завчасне виявлення та попередження загроз. Це може досягатися шляхом проведення заходів, спрямованих на з'ясування планів, цілей, сил та засобів конфронтуючої соціальної системи, а також на протидію деструктивним акціям на етапі їхньої підготовки.

2 Основні поняття інформаційної війни.

2.1 Визначення інформаційної війни

Інформаційна війна [information warfare] розглядається як комплекс заходів i операцій, спрямованих на забезпечення інформаційної переваги по відношенню до потенційного або реального противника.

Під інформаційною перевагою [information advantage] розуміють ситуацію, що надає можливість змінити уявлення противника про дійсну обстановку i позбавити його здатності прогнозувати подальші події та впливати на них. Основою здобуття інформаційної переваги є більш швидке одержання i використання оперативної інформації, ніж це може зробити противник.

Інформаційна війна ведеться не тільки у фізичному просторі, де знаходяться фізичні інформаційні системи i засоби, але i у деякій віртуальній зоні (віртуальному або кібернетичному просторі). Інформаційна війна розширює простір ведення війн, який раніше обмежувався великими висотами в атмосфері (стратосфері) i великими глибинами у Світовому океані.

До особливостей інформаційної війни відноситься те, що вона ведеться як під час фактичних бойових дій, так i у мирний час, i у кризових ситуаціях без офіційного оголошення. Початок інформаційної війни неможливо визначити однозначно. В інформаційній війні відсутня лінія фронту; проведення противником операцій інформаційної війни практично неможливо виявити, а якщо факти проведення таких операцій виявляються, вони залишаються анонімними.

Які-небудь міжнародні юридичні i моральні норми ведення інформаційної війни відсутні. Та чи інша країна може стати об'єктом інформаційної дії, не знаючи про це. Невисока вартість технічних засобів, які можуть бути використані у інформаційній війні, суттєво розширюють коло можливих її учасників. Ними можуть бути окремі країни та їхні органи розвідки, злочинні, терористичні i наркобізнесові угруповання, комерційні фірми i навіть особи, які діють без злочинних намірів.

4.1 Визначення, особливості та сфера застосування інформаційної зброї

До інформаційної зброї відноситься широкий клас засобів i способів інформаційного впливу на противника від дезінформації i пропаганди до засобів радіоелектронної боротьби.

Інформаційну зброю від звичайних засобів ураження відрізняє:

● скритність - можливість досягнення мети без видимої підготовки та оголошення війни;

● масштабність - можливість наносити непоправні збитки не визнаючи державних кордонів і суверенітетів, без звичного обмеження простору в усіх середовищах життєдіяльності людини;

● універсальність - можливість багатоваріантного використання як воєнними, так і цивільними структурами країни, що нападає, як проти воєнних, так і цивільних об'єктів країни ураження.

Сфера застосування інформаційної зброї включає як воєнну галузь, так і економічну, банківську, соціальну та інші галузі потенційного використання з метою:

● дезорганізації діяльності управлінських структур, транспортних потоків та засобів комунікації;

● блокування діяльності окремих підприємств та банків, а також цільових галузей промисловості шляхом порушення багатоланкових технологічних зв'язків та системи взаєморозрахунків, проведення валютно-фінансових махінацій і т.ін.;

● ініціювання великих техногенних катастроф на території противника в результаті порушення штатного управління технологічними процесами та об'єктами, які мають справу із значними кількостями небезпечних речовин та високими концентраціями енергії;

● масового розповсюдження та впровадження у свідомість людей певних уявлень, звичок та поведінкових стереотипів;

● виклику невдоволення або паніки серед населення, а також провокування деструктивних дій різноманітних соціальних груп.

Слід відзначити, що основними об'єктами застосування інформаційної зброї як к у мирний, так і у воєнний періоди можуть виступати:

● комп'ютерні та телекомунікаційні системи, які використовуються державними організаціями при виконанні своїх управлінських функцій;

● воєнна інформаційна інфраструктура, яка виконує завдання управління військами та бойовими засобами збирання та оброблення інформації в інтересах збройних сил;

● інформаційні та управлінські структури банків, транспортних та промислових підприємств;

● засоби масової інформації, і у першу чергу електронні (радіо, телебачення і т.ін.).