Проблемно-пізнавальні питання:

1. Дайте визначення лексики.

2. Схарактеризуйте лексику з точки зору походження і вживання.

3. Дайте визначення архаїзмів, неологізмів, професійних та діалектних слів.

4. Назвіть особливості використання паронімів, синонімів, омонімів та антонімів в діловому стилі.

5. Що таке слова – терміни та особливості їх використання в діловому стилі.

6. У чому різниця між емоційно - забарвленою лексикою та експресивною?

7. Розкажіть про роль фразеології в діловому спілкуванні.

Література:

1. Гужва Ф.К., Иванова А.Н. Лексика и фразеология русского языка .- К.: Вища школа, 1992.

2. Зубков М.Г. Мова ділових паперів. - Харків, 1999.

3. Паламар Л.М., Кацавець Г.М. Українське ділове спілкування. -К.: Либідь, 1997.

4. Русанівській В.М., Пилинський М.М., Єрмоленко С.Я. Українська мова.-К.: Вища школа. 1994.

5. 5.Ющук І.П. Українська мова.-К.: Вища школа. 1993.

Усі слова, що вживаються в будь-якій мові, становлять її словниковий склад, або лексику (від гр. Lexіs -- слово). Наряду з фонетикою лексика становить основу мови. Розділ науки про мову, який вивчає лексичну систему, називається лексикологією. Предметом лексикології є слово та його значення, походження, вживання та стилістичне забарвлення.

З точки зору походження лексика сучасної української літературної мови є запозиченою і незапозиченою.

Українська мова має багато слів, спільних з іншими слов'янськими мовами , зокрема - з російською (земля, небо, вода, сіль, білий, писати). Певна кількість слів в українську лексику потрапила із старослов'янської мови, якою довгий час писали церковні книги. Це старослов’янізми: (вождь, храм, благодать, собор, огненний, священний , учитель, трудящі). Є запозичення з інших слов'янських мов - слов'янізми (польської: праця, пан, гонорар, хвороба; чеської : влада, табір).Чимало було утворено власне українських слів (джерело, мрія, стежка, звичайно, навмання).Усі ці слова –незапозичені.

В українській мові є слова, запозичені з неслов'янських мов, це слова іншомовного походження (латинської: інститут, дисципліна, конспект, директор, аргумент; грецької: політика, математика, географія, лірика, театр; англійської: мітинг, чемпіон, трамвай; німецької: бутерброд, крейда, майстер; італійської: лібрето, нетто, квартет та ін.).

З точки зору вживання слів у мові вони поділяються на загальновживані і ті, якими користується обмежене коло людей, або пов’-язані з певними сферами суспільного життя. Загальновживані слова – це слова, якими користуються всі люди даної нації в даний історичний період. Вони є стилістично нейтральними, тобто їм не властиве оцінне чи емоційно-експресивне забарвлення. Інші групи слів можна назвати лексикою вузького стилістичного призначення або стилістично забарвленою (маркованою) лексикою. До такої можна віднести: науково-термінологічну, офіційно-ділову, професійно-виробничу, емоційно-експресивну. Усі вони складають активний запас лексики.

Тут же знаходяться і діалектні слова (діалектизми) ,тобто слова, якими користуються тільки жителі певної місцевості : когут—півень, кип’яч – окріп, зобува –взуття ,бистрець –потік тощо.

Пасивний запас української лексики становлять слова, які застаріли й вийшли з ужитку та нові слова,що ще не закріпились у мові й не стали загальновживаними.Це історизми, архаїзми і неологізми. Історизми -- це слова – назви предметів і понять старої культури, побуту: кріпак, смерд, війт, волость ,повіт, осавул .Вони використовуються в художній літературі та творах на історичні теми. Архаїзми – це застарілі слова, які вийшли з ужитку,але реалії ,названі ними, залишаються й мають сучасні назви: врата -ворота, град – город ,вої – воїни,десниця - права рука. Неологізми – це нові слова, які виникають у мові й відбивають сучасність (новочасність).Якщо вони втрачають значення новочасності, то стають загальновживаними : комп’ютер, референт, спонсор, ексклюзивний. Деякі ж переходять до групи історизмів: обком, колгосп, радянський тощо.

2. Мова існує у двох формах: звуковій (усній) і писемній. Крім загальновживаної лексики, яка вживається і в усному, і в писемному мовленні, в лексичному складі можна виділити слова книжні і розмовні. Книжні слова -- це слова, які вживаються переважно в писемному мовленні, а розмовні -- в усному. Книжні слова не закріплені за певною вузькою сферою вживання чи за певним видом писемного мовлення. Вони широко використовуються і в наукових працях, і в публіцистичних статтях, і в ділових паперах. До них належать слова як у вузькому , термінологічному значенні, так і в широкому, узагальненому ( напр.: еволюція, компонент, методика, деградація, процес тощо).

Серед книжних слів можна виділити:

-терміни;

-професіоналізми;

-канцеляризми;

-абстрактна лексика.

Термін - це слово в особливій функції, яке не тільки називає предмет або поняття, а й дає їм точне визначення. Характеризуються вони великою точністю значення і відсутністю образних , експресивно-оцінних відтінків.

У діловому стилі терміни підпорядковуються тим самим законам, що й в інших стилях: вони з'являються, уточнюються, розмежовуються із загальновживаними словами, близькими за значенням, потім кодифікуються (тобто закріплюються у словнику), пізніше можуть вибувати із складу активних, переходити у пасив. Усе це ставить працівників сфери управління перед необхідністю знання змін, які відбуваються у мові службової документації. До користування термінами у діловому стилі є ряд обов’язкових вимог:

1) Вживати термін у тій формі, яка зафіксована у словнику. Наприклад:діловодство, а не справоведення чи діловедення.

2) Вибираючи серед термінів-дублерів (нові й старі, власномовні й запозичені тощо) слід орієнтуватися на той, який для даної сфери застосування є кодифікованим та частіше вживаним як в писемному, так і в усному мовленні.

3) Вживати термін з одним значенням, закріпленим за ним у словнику. Наприклад : циркуляр – директивний лист, а не лист будь-якого типу. Вживаючи багатозначний термін, треба, щоб було зрозуміло значення терміна у даному контексті. Наприклад: біржа – заклад, у якому здійснюється купівля-продаж цінних паперів (фондова біржа),валюти (валютна біржа), товарів (товарна біржа); біржа – будинок, де здійснюються біржові операції.

4) Суворо дотримуватись правил утворення від терміна похідних форм, наприклад: акту (як процес) та акта (як документ).

5) Не вживати скорочені, спрощені, не диференційовані терміни, з нечітким контекстом.

Отже, терміни – це така група слів, яка потребує до себе постійної уваги, перевірки за словником, поновлення у пам’яті потрібних для роботи найменувань.

Професіоналізми – це слова або вислови, якими користуються представники певної професії для найменування матеріалів, продуктів, інструментів, понять тощо. Наприклад: сляб, шихта, вагранка ( у мові металургів); кліринг, лізинг, дебіт (фінансистів); верстка, петит (поліграфістів).Шляхи виникнення професіоналізмів різні:

а) коли та чи інша спеціальність (вид занять) не мають розвиненої термінології (наприклад: рибальство, мисливство, різні ігри);

б) як розмовний замінник існуючих термінів (наприклад: трансплантація – пересадка).

На відміну від термінів, професіоналізми бувають експресивними висловами (наприклад: липовий баланс, заморозити рахунки).

Вживання професіоналізмів у ділових паперах небажане через те, що вони можуть викликати непорозуміння, ускладнити спілкування, знизити загальний рівень мовної культури документів.

Професійний жаргон – це теж слова – замінники термінів, але слова або зіпсовані (спотворені), або знижені, непристойні.

Канцеляризми – це слова та словосполучення офіційно-ділової лексики (наприклад: указ, постанова, декларація, комюніке, нота, відповідно до, згідно з).Вона по суті є також термінологічною, бо позбавлена емоційного забарвлення, однозначна, має чітко визначену сферу використання.

Слова з абстрактним значенням ( як правило, мають суфікси - ання ,- ення, -ість, -ств(о), -цтв(о): переконання, здійснення, зайнятість, сумісництво, діловодство). Незначний відтінок книжності мають дієслова на -увати ( виконувати, дотримуватись), віддієслівні іменники на -ння, -ття (посвідчення, відкриття), дієприкметники (здійснений, працюючий), дієприслівники (враховуючи, розглядаючи).

При виборі між книжними і розмовними словами у діловому стилі перевага віддається першим, бо вони, як правило, однозначні й емоційно нейтральні. Наприклад, у словосполученні: прекрасно налагоджений облік слово прекрасний вжито недоречно, його слід замінити словами успішно або добре.Серед книжних слів особливої уваги потребують ті, які у ділових паперах поширюються під впливом ЗМІ: відбувається непродумане перенесення слів з однієї сфери спілкування в іншу, цілком відмінну за своєю метою, призначенням і змістом. Так слова труд, трудитися, трудовий слід вживати у високому, урочистому мовленні або в публіцистиці, у ділових паперах слід використовувати праця, працювати, працівник.

3. Окрім значення, у слові може вмішуватись оцінка чи образна характеристика явищ дійсності. Відповідно до цього розрізнюють емоційно забарвлені слова і слова експресивні. Під емоційністю розуміється здатність слова висловлювати почуття. Емоційно забарвлені слова виражають відтінки від зменшено-ганебного до пестливого значень. Ці відтінки створюються за допомогою суфіксів суб'єктивної оцінки. Наприклад: слова сонечко, водичка, гарнесенький не лише називають предмети й ознаки, а й висловлюють певні емоції(ласку, ніжність); слова старезний, вовчище висловлюють почуття зневаги, нехтування.

Експресивні слова характеризуються особливою виразністю, внутрішнє властивою даним словам. Експресія може створювати за допомогою різних суфіксів: - ач, - юк, - аг, - ій, - уват та ін.: лихач, малюк, роботяга, бабій, білуватий. Та найчастіше експресія закладена у самому слові: соня, чудернацький. Слова великий і величезний, красивий і прекрасний, задивитися і замилуватися, зачудуватися виражають одне поняття, а розрізнюються лише наявністю експресії в їхньому значенні.

В одному ряду слів експресивних можуть бути і слова емоційно забарвлені. Пор.: бабуся (нейтральне) і бабуня (експресивно позитивне і в той же час емоційно забарвлене -- ласкаве ставлення) і баба (експресивно негативне). Отже, висловлення емоцій у більшості випадків експресивне, і тому між експресією та емоційністю слова не можна провести чіткої межі. Тому в тлумачних словниках слова емоційність та експресивність не розрізнюються, а слова з такими забарвленнями диференціюються за відтінками емоційно-експресивного забарвлення: урочистості : шановний, вельми, проголошувати; лайливості: паскудник, погань, мурло. Залежно від цих значень використання в різних стилях емоційно забарвлених слів недоречне, через що вживання їх навіть в усному мовленні обжене.