3. Захист конституційного ладу України

Проголосивши ті чи інші положення основами конституційного ладу, держава повинна створити належний механізм забезпечення їхнього дотримання та виконання - як кожного окремо, так і всіх разом в єдиній системі. Іншими словами, - держава проголосивши сукупність тих чи інших конституційних принципів і положень основами конституційного ладу, зобов’язана створити належну систему (механізм) захисту цього конституційного ладу.

Конституційний лад держави можна змінити двома шляхами:

легальним - т.б. законним, шляхом внесення відповідних змін до Конституції держави;

, нелегальним - т.б. не законним шляхом військового перевороту, зовнішньої інтервенції, провокації громадянської війни і т.д.

В першому варіанті - варіант легального шляху, в Конституції України - Розділ ХІІІ «Внесення змін до Конституції України» передбачено процедуру зміни конституційних положень які визначають основи конституційного ладу України (мова іде про внесення змін до Розділу першого Конституції України). Пригадаємо основні положення даної процедури. Для того, щоб поміняти дані конституційні положення необхідно:

• внести до парламенту пропозицію про таку зміну Конституції України (це має право зробити: 1) Президент України 2) не менше 150 народних депутатів)

• парламентом прийняти пропозицію про таку зміну Конституції України (рішення не менш як дві третини народних депутатів України вiд конституційного складу Верховної Ради України не менше 300 народних депутатів)

• затвердити це рішення всеукраїнським референдумом, який повинен бути призначений Президентом України.

У другому варіанті - т.б. коли може мати місце нелегальний - не законний спосіб зміни конституційного ладу, що застерегти (не допустити) настання умов, за яких це може стати можливим, законодавцем передбачено ряд конституційних положень. А саме:

• організація захисту держави в цілому від зовнішнього агресора. основними конституційними положеннями тут виступають положення ст.117 Конституції України. А саме:

1. захист суверенітету i територiальної цiлiсностi України, забезпечення її економiчної та iнформацiйної безпеки є найважливiшими функцiями держави, справою всього Українського народу.

2. оборона України, захист її суверенітету, територiальної цiлiсностi i недоторканностi покладаються на Збройнi Сили України.

3. забезпечення державної безпеки i захист державного кордону України покладаються на вiдповiднi вiйськовi формування та правоохороннi органи держави

4. Збройнi Сили України та iншi вiйськовi формування нiким не можуть бути використанi для обмеження прав i свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органiв влади чи перешкоджання їх дiяльностi.

5. держава забезпечує соцiальний захист громадян України, якi перебувають на службi у Збройних Силах України та в iнших вiйськових формуваннях, а також членiв їхнiх сiмей.

6. на територiї України забороняється створення i функцiонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

7. на територiї України не допускається розташування iноземних вiйськових баз.

• зовнiшньополiтична дiяльнiсть України повинна бути спрямована на забезпечення її нацiональних iнтересiв i безпеки шляхом пiдтримання мирного i взаємовигiдного спiвробiтництва з членами мiжнародного спiвтовариства

• введення надзвичайного стану - як протидія поваленню існуючого конституційного ладу України ( введення комендантської години, заборона страйків та мітингів, обмеження руху транспортних засобів, введення цензури, зупинення діяльності політичних партій, заборона продажу зброї, отруйних речовин, спиртних напоїв і т.д.)

• створення на загальнодержавному рівні координаційного органу з питань національної безпеки - Ради нацiональної безпеки i оборони України.

Головою Ради нацiональної безпеки i оборони України є Президент України.

Персональний склад Ради нацiональної безпеки i оборони України формує Президент України.

До складу Ради нацiональної безпеки i оборони України за посадою входять 1) 1) Прем'єр-мiнiстр України

2. Мiнiстр оборони України,

1. Голова Служби безпеки України,

2. Мiнiстр внутрiшнiх справ України,

3. Мiнiстр закордонних справ України.

У засiданнях Ради нацiональної безпеки i оборони України може брати участь Голова Верховної Ради України.

Питання захисту конституційного ладу України регулюють Закони України «Про правовий режим воєнного стану», «Про правовий режим надзвичайного стану», «Про Раду Національної Безпеки і Оборони України».

Тема: «Основи правового положення людини і громадянина Україні.

1. Поняття та сутність правового положення особи в державі. Особливості конституційно-правового статусу особи в Україні.

2. Принципи правового статусу особи в Україні.

3. Поняття та сутність громадянства. Принципи громадянства України.

4. Підстави набуття громадянства України:

• набуття громадянства України за народженням;

• поняття, види та порядок натуралізації згідно із законодавством України;

• поновлення громадянства України;

• інші підстави набуття громадянства України.

5. Припинення громадянства України:

• вихід з громадянства України;

• собливості втрати громадянства України.

Сьогодні ми приступаємо до вивчення одного з центральних інститутів сучасного конституційного права - інституту основних прав, свобод і обов’язків особи і громадянина . Цей конституційно-правовий інститут має місце у всіх сьогоднішніх конституційно-правових системах. Даний інститут є достатньо відпрацьований як у національних правових системах так і на рівні міжнародних правових актів.

Даному інституту - інституту основних прав, свобод і обов’язків особи і громадянина буде присвячено дві лекції:

• лекція про основи правового статусу особи в Україні та громадянство України

• лекція про зміст та сутність основних прав, свобод і обов’язків особи і громадянина в Україні

Поняття правового статусу особи і громадянина.

Ви повинні пам’ятати із курсу загальної теорії держави і права таке поняття як - правовий статус чи правове положення. Здебільшого коли говорять про праве положення чи правовий статус то мають наувазі сукупність (єдність) чиїхось прав та обов’язків. При цьому мова не обов’язково повинна іти про живу людину. Правовий статус є і у різних організацій, різних установ, об’єднань людей і т.д.. Тому, перед тим як дати чи пригадати загальне поняття правового статусу особи, згадаймо про те, що в праві вже як соціально-правове явищеві категорії особа поділяться на дві категорії :

• фізичну особу ( т.б. живу людину)

• особу юридичну (підприємство, установу, організацію т.д. - які мають специфічний стан пов’язаний із майном, грішми, здатністю бути позивачем і відповідачем у суді тощо)

Фізичні особи в праві поділяються на три категорії

• громадян України

• іноземних громадян

• осіб без громадянства

Найбільш спрощені поняття даних явищ (детальніші поняття будуть пізніше)

• Громадяни України - це фізичні особи які мать правову належність до Української держави

• Іноземні громадяни - це фізичні особи які мають правову належність до будь-якої іноземної держави

• Особи без громадянства - це фізичні особи, які не мають такої приналежності о будь-якої з реально існуючих держав.

Отже статус особи і громадянина (правове положення особи і громадянина) - це сукупність прав, свобод і обов’язків особи і громадянина встановлених чи визнаних державою.

Право та свободи особи і громадянина - це встановлені законом і гарантовані державою норми, які надають громадянину певні юридичні можливості для отримання (використання) матеріальних, соціальних чи духовних благ.

Обов’язки особи та громадянина - це міра соціально-необхідної і юридично оформленої відповідальності громадян перед державою.

Єдність прав, свобод та обов’язків і буде становите те що називається правовим статусом чи правовим положенням.

«Конституційні права і свободи - це найбільш важливі права і свободи людини і громадянина, що розкривають природній стан свободи і отримують з боку держави найвищий юридичний захист»

Правове положення (правовий статус) особи і громадянина в Україн в своїй основі має ряд принципів що носять фундаментальний, засадничий характер.

Принципи конституційного статусу особи - це керівні начала, засадничі ідеї та уявлення які лежать в основі зваємовідносин громадян між собою, а також між окремими громадянами і державою вцілому.

До основних принципів конституційного статусу особи і громадянина в Україні

сьогодні відносять наступне:

• принцип невідчужуваності прав, і свобод

• принцип рівності громадян

• принцип єдності прав, свобод і обов’язків

• принцип гарантованості прав і свобод

Принцип невідчужуваності прав, і свобод особи і громадянина закріплений безпосередньо в Конституції України і бере свої коріння від загальнофілософських тверджень про те, що

• всі люди народжуються вільними і рівними у своїх права і свободах

• права і свободи людини - це не дар держави, це їхній природній стан, це те що дається людині від бога - так само як життя, повітря, сонце і т.д.

Основні конституційні положення даного принципу ( ст.ст.21, 22, 23 Конституції України):

• Усi люди є вiльнi i рiвнi у своїй гiдностi та правах

• Права i свободи людини є невiдчужуваними та непорушними

• Права i свободи людини i громадянина, закрiпленi цiєю Конституцiєю, не є вичерпними

• Конституцiйнi права i свободи гарантуються i не можуть бути скасованi

• При прийняттi нових законiв або внесеннi змiн до чинних законiв не допускається звуження змiсту та обсягу iснуючих прав i свобод.

• кожна людина має право на вiльний розвиток своєї особистостi, якщо при цьому не порушуються права i свободи iнших людей,

• кожна людина має обов'язки перед суспiльством, в якому забезпечується вiльний i всебiчний розвиток її особистостi.

Поняття, сутність та принципи громадянства України.

Для означення цього зв’язку в конституційному праві вживають два поняття: «громадянство» і «підданство». Поняття «підданства» як правило вживають при характеристиці такого зв’язку між особою і державою з монархічною формою правління; поняття «громадянство» - у випадку такого зв’язку між особою і державою з республіканською формою правління. Тому правильним, наприклад буде висловлювання «Громадянин Французької Республіки» чи «Громадянин США», а слово «підданий» може бути вжито наприклад «Підданий іспанського короля» чи «Підданий англійської корони» .

Чинне законодавство України подає поняття громадянства України наступним чином: громадянство України визначає - це постійний правовий зв'язок особи та Української держави, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках.

Сутність гр.-ва:

По-перше: це зв’язок між державою і громадянином.

По-друге: це виключно правовий зв’язок, т.б. такий зв’язок який побудований (який грунтується) на правових нормах. Він не має означення політичного, оскільки політичний характер зв’язку між особою і державою (особливо жорсткий політичний зв’язок) - є характерним для тоталітарних режимів.

По-третє: зміст цього зв’язку полягає у взаємних правах і обов’язках - т.б. особа має обов’язки перед державою, і держава має обов’язки перед особою.

По-четверє: даний зв’язок є постійним. Він є постійним у двох вимірах:

а) у просторі;

б) у часі.

В першому варіанті (постійність у просторі): даний зв’язок має місце не залежно від того де знаходиться громадянин України: на території нашої держави, на території іноземної держави чи на території яка не належить жодній державі (наприклад в Антарктиді), - особа перебуває у правовому зв’язку з державою.

В другому варіанті (постійність у часі): даний зв’язок має місце протягом всього часу перебування особи у громадянстві. Початком є час набуття громадянства (народження, вступ до громадянства, і т.д.) - закінченням є час припинення громадянства ((вихід з громадянства, смерть особи тощо)

Основні конституційно-правові положення

інституту громадянства України

• право на громадянство є невід'ємним правом людини

• громадянин України не може бути позбавлений громадянства

• громадянин України не може бути позбавлений права змiнити громадянство

• громадянин України не може бути вигнаний за межi України

• громадянин України не може бути виданий iншiй держав

• Україна гарантує пiклування та захист своїм громадянам, якi перебувають за її межами

Інститут громадянства України в своїй основі має декількох важливих принципів (керівних начал, фундаментальних засад і т.д.), а саме:

• принцип рівності;

• принцип захищеності державою прав та свобод громадян державою:

• принцип гуманізму і демократичності;

• принцип невідчужуваності права на громадянство та на зміну громадянства

• принцип єдиного громадянства

Сутність даних принципів, полягає в наступному:

1. громадяни України незалежно від підстав і порядку набуття громадянства України мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом

2. Українська держава гарантує і захищає конституційні права і свободи своїх

3. громадян та забезпечує виконання ними обов'язків перед суспільством

4. в Україні існує єдине громадянство.

5. одруження громадянина або громадянки України з особою, яка перебуває в іноземному громадянстві, або з особою без громадянства, а також розірвання такого шлюбу не змінюють їх громадянства.

6. зміна громадянства одним із подружжя не призводить до зміни громадянства другого з подружжя.

Відповідно до чинного законодавства України, громадянами України є -

(до громадянства України належать):

1)усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;

2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" ( 1636-12 ) (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;

3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України; ( Пункт 3 частини першої статті 3 в редакції Закону N 2663-IV ( 2663-15 ) від 16.06.2005 )

4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

НАБУТТЯ ГРОМАДЯНСТВА УКРАЇНИ

Загальна теорія конституційного права знає два основних шляхи набуття громадянства :

• ФІЛІАЦІЯ ( від латинського слова FILIUS-філіус ;

• НАТУРАЛІЗАЦІЯ

ФІЛІАЦІЯ - в перекладі з латинського мови ( FILIUS-філіус) буквально означає «син»; в ширшому розумінні зв’язок, наступність, розвиток чого-небудь як наступність - т.б. діє формула «від батька до сина». Державно-правовому розумінні, - ФІЛІАЦІЯ - це набуття громадянства за народженням.

ФІЛІАЦІЯ (як набуття громадянства за народженням) може мати місце на основі двох засад (двох принципів):

1. за принципом крові;

2. за принципом грунту (території, землі)

Сутність принципу крові полягає в тому, що всі особи народженні від громадян тої чи іншої держави,- автоматично набувають громадянства своїх батьків. Наприклад, особи народженні від громадян Іспанії, - стають іспанськими громадянами.

Сутність принципу території (грунту, землі) полягає в тому, що діти народжені на території певної держави - автоматично (незалежно від громадянства своїх батьків) стають громадянами даної держави (держави якій належить ця територія)

НАТУРАЛІЗАЦІЯ - це набуття права громадянства чужої держави.

В українському законодавстві при вирішенні питання набуття громадянства використано, поєднано обидва відомі шляхи набуття громадянства: філіацію і натуралізацію. При цьому при використанні філіації як порядку набуття громадянства України, можна відслідкувати використання обидвох принципів: і принципу крові і принципу грунту (території, землі)

Громадянство України набувається:

1. за народженням;

2. за територіальним походженням;

3. внаслідок прийняття до гр-ва України;

4. внаслідок поновлення у громадянстві;

5. внаслідок усиновлення;

6. внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування в дитячий заклад чи заклад охорони здоров'я , в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім’ю або передачі на виховання в сім'ю патронажного вихователя;

7. внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки;

8. у зв’язку з перебуванням у гр-ві України одного або обох батьків дитини;

9. внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства;

10. за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

1)Регламентуючи набуття гр-ва за народженням, закон встановлює, що новонароджена дитина стає гр-м України у випадках:

• батьки або один з них є громадянами України;

• батьки - особи без гр-ва, що постійно проживають на території України;

• батьки – іноземці, які постійно проживають на території України, а дитина не набула гр-ва жодного з батьків;

• батьки – іноземець та особа без громадянства, які на законних підставах проживають на території України, і не набули за народженням гр-ва того з батьків, який є іноземцем;

• одному з батьків надано статус біженця на території України;

• обоє батьків дитини – невідомі.

Особа, яка має право на набуття гр-ва за народженням є гр-м України з моменту

народження;

2. набуття гр-ва України за територіальним походженням : особа, яка сама або хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповно рідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991р. на території, яка стала територією України, або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повно рідні та неповно рідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу УНР, ЗУНР, Української держави, Закарпатської України, УРСР і є особою без гр-ва або іноземцем, що взяв зобов’язання припинити іноземне гр-во, та подала заяву про набуття гр-ва України, а також її неповнолітні діти реєструються гр-ми України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов’язання припинити гр-во всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов’язання припинити іноземне гр.-во подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного гр-ва

Зобов'язання припинити іноземне гр-во – це письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття гр.-ва України він припинить гр.-во іншої держави або гр.-во інших держав і протягом 2 років з моменту набуття ним гр.-ва України подасть документи про припинення гр.-ва іншої держави або держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України.

Декларація про відмову від іноземного гр-ва – документ, в якому іноземець, яким взяв зобов’язання припинити іноземне гр.-во і в кого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного гр.-ва, засвідчує свою відмову від гр.-ва іншої держав;

3. прийняття до гр-ва України: іноземець або особа без гр-ва можуть бути за їх клопотанням прийняті до гр-ва України.

Умовами прийняття до гр-ва України є:

а) визнання і дотримання Конституції та законів України;

б) подання декларації про відсутність іноземного гр – ва (для осіб без громадянства) або зобов’язання припинити іноземне громадянство (для іноземців). Зобов’язання припинити іноземне громадянство не вимагається від іноземців, які є громадянами держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави або міжнародні договори України з якими передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України, а також осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, та осіб без громадянства;

в) безперервне проживання на законних підставах на території України

протягом 5 років (проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон не перевищує 90 днів, а в сумі за рік – 180 днів);

Умова безперервного проживання на законних підставах на території України не поширюється на осіб, які перебувають у шлюбі з громадянами України понад 2 роки та постійно проживають в Україні, а також на осіб, шлюб яких з громадянами України (понад 2 років) припинився внаслідок смерті. Дворічний термін перебування у шлюбі з гр.-м України не застосовується до іноземців і осіб без гр-ва, яким було надано дозвіл на імміграцію. Для осіб, яким надано статус біженця чи притулку в Україні – 3 роки з моменту надання їх такого статусу, а для осіб, які в’їхали в Україну особами без гр.-ва – на три роки з моменту вїзду в Україну;

г) отримання дозволу на імміграцію (крім біженців і тих, яким надано право притулку);

д) володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому

для спілкування (не поширюється на осіб, які мають певні фізичні вади – глухі, сліпі, німі):

е) наявність законних джерел існування ( з/п, стипендія, пенсія, прибуток

від заняття підприємницькою діяльністю, аліменти, соціальні виплати).

Положення передбачені пунктами в – е не поширюються на осіб, які мають визначні заслуги перед Україною, і на осіб, прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України.

До гр-ва України не приймається особа, яка:

• вчинила злочини проти людства чи масовий геноцид;

• засуджена в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину ( до погашення або зняття судимості);

• вчинила на території іншої держави діяння, яке визнано законодавством України тяжким або особливо тяжким злочином.

Датою набуття гр-ва є дата видання Указу Президента України;

4. поновлення у гр-ві України: особа, яка після припинення гр-ва України не набула іноземного гр-ва і подала заяву про поновлення у гр-ві України, реєструється гр-м України незалежно від того, проживає вона постійно в Україні чи за кордоном;

5. набуття гр-ва України внаслідок усиновлення: дитина, яка є іноземцем або особою без гр-ва і яку усиновлюють гр-ни України або подружжя, один з якого є гр-м України, стає гр-м України з моменту набрання чинності рішенням суду про усиновлення, незалежно від того, проживає вона постійно в Україні чи за кордоном;

6. набуття гр-ва України внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування в дитячий заклад чи заклад охорони здоров'я , в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім’ю або передачі на виховання в сім'ю патронажного вихователя. Дитина, яка є іноземцем чи особою без гр-ва і над якою встановлено опіку чи піклування гр-на України, стає гр-м України з моменту прийняття рішення про встановлення опіки чи піклування;

7. набуття гр-ва України особою, визнаною судом недієздатною, внаслідок встановлення над нею опіки гр-на України: іноземець або особа без гр-ва, які проживають на законних підставах в Україні, визнані судом недієздатними, над якими встановлено опіку гр-на України, набувають гр-во України з моменту набрання чинності рішенням про встановлення опіки;

8. набуття гр-ва України дитиною у зв’язку з перебуванням у гр-ві України її батьків чи одного з них: дитина, яка є іноземцем або особою без гр-ва, один з батьків якої є гр-м України, реєструється гр-м України за клопотанням того з батьків, який є гр-м України;

9. набуття гр-ва України дитиною внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства: у разі встановлення батьківства дитини, мати якої є іноземкою або особою без гр-ва, а батьком визнається гр-н України, дитина незалежно від місця її народження та проживання стає гр-м України з моменту народження.

Набуття гр-ва України дітьми віком від 14 до 18 років може відбуватися лише за їхньою згодою, а до 14 років – за заявою законних представників. Законні представники – батьки, усиновителі, батьки-вихователі, прийомні батьки, патронатні вихователі, опікуни, піклувальники, представники закладів, які виконують обов’язки опікунів і піклувальників.

Громадянство України припиняється: