2. Створення Автономної Республіки Крим в складі України.

Питання про правове положення Автономної Республіки Крим як невід’ємної складової частини України є досить складним особливо в площині політичній.

Саме тому його не можливо розглядати, не розглянувши окремо питання про причину та особливості появи цього автономного утворення у складі України, так само як останнє (причини появи Автономної Республіки Крим ) неможливо розглядати без ознайомлення з основними етапами державно організованого життя на цій частині теперішньої території України.

Основні етапи (віхи) державно-організованого життя

на Кримському півострові:

• Історія державноорганізовано життя в територіальних межах теперішнього Кримського півострова бере свій початок в античний період (зокрема мова іде про старогрецькі міста-держави)

• Після виникнення і зміцнення Київської Русі як держави, характер відносин між цими містами та Київською Руссю в різні періоди історії був не однаковим. В 989 році київський князь Володимир Великий здобув м. Херсонес і з того часу приблизно декілька століть східна частина теперішнього Кримського півострова входила до складу давньоруського Тмутараканського князівства.

• В ХІІ столітті в Причорномор'ї і в Криму появляються монголо-татарські війська Золотої Орди. Частина цих військ ( а це не тільки воїни, це прислуга, їхні жінки і т.д.) після завоювання міст на Кримському півострові через певний період часу залишається тут ( в основному в його степовій частині та в Причорномор’ї). Появляється кримський улус Золотої Орди з центром а в м.Солхат, назване Кримом (тепер Старий Крим), що в перекладі з татарської означає "рів". Ця частина монголо-татар і дала пізніше родовід тому народові, який сьогодні називаємо «кримськими татарами»

• В ХY століття невеликий період часу існувало самостійне Кримське ханство (столиця - м. Бахчисарай),

• з 1478 року Кримське ханство визнає зверхність Туреччини і стає фактично складовою володінь турецького султана.

• В 1784 році - Крим завойовує Російська імперія,

• після розвалу Російської імперії в 1917 році на території Кримського півострова були спроби утворення :

1. кримськотатарської держави на основі реалізації права нації на самовизначення (рішення курултаю (з'їзду) представників кримськотатарського народу 26.11.1917 р. - 13.12.1917р.),

2. утворення маріонеткової більшовицької держави -

Радянської Соціалістичної Республіки Таврії,

3. поширення на Крим юрисдикції УНР,

1. створення інших політичних режимів, зокрема режим генерала царської армії Врангеля, тощо.

• З падінням УНР і захопленням Криму військами більшовицької Росії на території Кримського півострова Постановою ЦВК і Раднаркому РРСФР 18.10.1921 р. за підписами В.Леніна і М.Калініна було створено Кримську Автономну Радянську Соціалістичну Республіку в складі РРСФР.

• В квітні-червні 1944 року за звинувачення у співпраці під час війни з німецько-фашистською стороною, з Криму було виселено у віддалені райони СРСР татар та частково представників інших національностей - греків, болгарів, вірмени; в цей же час перестала офіційно існувати Кримська АРСР, яку було перетворено Кримську область в складі РРФСР.

• в 1954 році Кримську область зі складу РРФСР рішенням тодішнього керівництва СРСР передано до складу Української РСР.

• в лютому 1991 року Кримську область Української РСР було перетворено в Автономну Радянську Соціалістичну Республіку в складі Української РСР.

Закон Української РСР Про відновлення Кримської Автономної Радянської Республіки.

Відповідно до цього Закону:

1. Кримська область УРСР перетворювалась в Кримську Автономну Радянську Соціалістичну Республіку в складі Української РСР,

2. Кримська обласна Рада народних депутатів - у Верховну Раду Кримської АРСР.

Коротко підсумовуючи вище викладене, можна зробити

декілька невеликих висновків:

1. Кримський півострів історично ніколи не належав Росії; він був завойований Російською імперією подібно до інших національних територій (окраїн);

2. Передача Криму в 1954 році до складу Української РСР з одного боку як певна акція мала - виключно економічне забарвлення, з іншого - була належним чином оформлена (строго дотримано тодішнє законодавство);

3. Україна після передачі до її складу Криму, фактично його відбудувала.

4. Перетворення в 1991 році Кримської області в Автономну Радянську Соціалістичну Республіку не має нічого спільного з відновленням національної автономії кримських татар, - це була просто спланована деструктивна спроба старого режиму не допустити на півострів демократичні процеси.

3. Конституційно-правове положення Автономної Республіки Крим.

Конституція України та Закони України, насамперед - Закон України «Про Автономну Республіку Крим» визначають основи конституційного-правового положення Автономної Республіки Крим у складі України. Тезисно головними серед них є:

1. Положення про те, що Автономна Республіка Крим є невід'ємною складовою частиною України.

2. Автономна Республіка Крим межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, вiднесенi до її вiдання. ( іншими словами до компетенції Автономної Республіки Крим належить тільки те що визначено Україною)

3. Автономна Республіка Крим має Конституцію Автономної Республіки Крим. Цю Конституцію приймає Верховна Рада Автономної Республіки Крим, однак вона набуває чинності тільки після її затвердження парламентом України - Верховної Радою України. Для цього необхідно не менш як половини голосів від від конституцiйного складу Верховної Ради України ( т.б. 226 і більше голосів)

Саме тому, 4 квітня 1996 року Верховною Радою України окремі статті ( 20 із 136 статей) представленої на її затвердження Конституції Автономної Республіки Крим були затверджені. Парламентарії України не затвердили статті про символіку Криму, громадянство Криму, про кримський статус м. Севастополя, главу виконавчої влади у Криму, про уповноваженого представника з прав людини в Криму тощо. У випадку появи актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, які суперечать Конституції і законам України, Президент України може зупинити дію цих актів з одночасним звернення до Конституційного Суду України щодо їх у конституційності.

Зміни і доповнення до Конституції Автономної Республіки Крим приймаються Верховною Радою Автономної Республіки Крим і набирають чинності після затвердження їх Верховною Радою України.

Конституція Автономної Республіки Крим є органічною частиною законодавства України і не може суперечити Конституції України.

4. Нормативно-правова акти органів Автономної Республіки Крим не можуть суперечити Конституції i законам України.

Вони повинні:

а) прийматися відповідно до Конституції України, законів України,

актів Президента України i Кабінету Мiнiстрiв України;

б) ці акти приймаються на виконання Конституції України, законів

України, актів Президента України i Кабінету Мiнiстрiв України;

Іншими словами, акти Авт.Респ.Крим - є за юридичною природою виключно підзаконно-правовими актами. Саме тому, Конституцією України передбачено, що Верховна Рада Авт.Респ.Крим приймає рішення і постанови. Закони ж, відповідно до положень Конституції України, приймає виключно Верховна Рада України, бо тільки вона є єдиним законотворчим органом в Україні. Правда, при цьому варто зазначити, що до червня 1996 року Верховна Рада Автономії приймала акти які називалися Законами Автономної Республіки Крим. Значна частина цих актів діє на півострові і сьогодні.

5. Представницьким органом Автономної Республіки Крим є Верховна Рада Автономної Республіки Крим.

1. Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах свої повноважень приймає рiшення та постанови, якi є обов'язковими до виконання в Автономнiй Республiцi Крим.

2. Урядом Автономної Республіки Крим є Рада мiнiстрiв Автономної Республіки Крим.

3. Очолює Уряд Автономії - Голова Ради мiнiстрiв Автономної Республіки Крим.

4. Голова Ради Міністрів Авт.Респ.Крим призначається на посаду та звільняється з посади Верховною Радою Автономної Республіки Крим за погодженням iз Президентом України.

. До вiдання Автономної Республіки Крим належить:

1. призначення виборiв депутатiв Верховної Ради Автономної Республіки Крим

2. затвердження складу виборчої комісії Автономної Республіки Крим;

3. органiзацiя та проведення мiсцевих референдумiв;

3. управлiння майном, що належить Автономнiй Республiцi Крим;

4. розроблення, затвердження та виконання бюджету Автономної Республіки Крим

5. розроблення, затвердження та реалiзацiя програм з питань соцiально-економiчного та культурного розвитку Криму

6. розроблення, затвердження та реалізація програм раціонального природокористування, охорони довкілля - відповідно до загальнодержавних програм;

7. визнання статусу місцевостей як курортів;

8. встановлення зон санітарної охорони курортів;

9. участь у забезпеченні прав i свобод громадян, нацiональної злагоди, сприяння охоронi правопорядку та громадської безпеки

11. забезпечення функцiонування i розвитку державної та нацiональних мов i культур в Автономнiй Республiцi Крим;

10. охорона i використання пам'яток iсторiї;

11. участь у розробленнi та реалiзацiї державних програм повернення депортованих народiв;

14. iнiцiювання введення надзвичайного стану та встановлення зон надзвичайної екологiчної ситуацiї в Автономнiй Республiцi Крим або в окремих її мiсцевостях.

Якщо нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим невідповідатимуть Конституції України та законам України , то Президент України може зупинити дiю цих нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим з одночасним зверненням до Конституцiйного Суду України щодо їх конституцiйностi

Законом України «Про Автономну Республіку Крим» окремі положення правового статусу Автономії (її органів) викладені детальніше, зокрема мова іде про настуне:

• Автономна Республіка Крим діє в межах території колишньої Кримської області в складі України. Місто Севастополь є адміністративно-територіальною одиницею загальнодержавного підпорядкування і не входить до складу Автономної Республіки Крим. Статус міста Севастополя визначається законами України

• Державними символами в Автономній Республіці Крим є державні символи України. Автономна Республіка Крим може мати власні символи: герб, прапор, гімн. Їх опис, а також порядок використання встановлюються законом Автономної Республіки Крим. Використання власних символів Автономної Республіки Крим можливе лише разом з державними символами України.

Сьогодні АРК має свої символи, які були затверджені ще в 1992 році в Конституції АРК, яку через невідповідність Конституції і законам України було відмінено Верховною Радою України в 1995 році.

Прапор АРК - біле полотнище, яке має у верхній та нижній частинах полотнища дві вузькі горизонтальні смуги : червону і синю.

Герб АРК - зображення на щиті міфічного Грифона ( лева який має голову і крила орла). На Гербі АРК є напис (девіз) російською мовою «Процвітання в єдності» .

• Віданню Автономної Республіки Крим в особі її органів влади також підлягає:

1) тлумачення прийнятих раніше законів Автономної Республіки Крим та контроль за їх додержанням;

2. вирішення окремих питань адміністративно-територіального устрою Автономної Республіки Крим

1. визначення повноважень і порядку діяльності республіканських (Автономної Республіки Крим) органів і органів місцевої влади (місцевого самоврядування) та об'єднань громадян;

2. визначення структури і пріоритетних напрямів розвитку економіки Автономної Республіки Крим, забезпечення науково-технічного прогресу; створення і функціонування вільних економічних зон відповідно до законодавства України;

3. визначення ліцензування і квотування вивозу продукції власного виробництва на експорт;

8. встановлення доходів, що надходять на утворення бюджету Автономної Республіки Крим;

4. складання і затвердження бюджету Автономної Республіки Крим на основі єдиної податкової політики України;

5. розробка та проведення науково обґрунтованої демографічної політики, програми урбаністики і житлового господарства;

6. забезпечення функціонування і розвитку державної і національних мов та культур на території Автономної Республіки Крим;

7. встановлення почесних звань Автономної Республіки Крим.

Автономна Республіка Крим в особі її органів законодавчої, виконавчої влади та органів місцевої влади забезпечує додержання та виконання на своїй території :

• Конституції України,

• законів України

• актів Президента України

• актів Уряду України,

• загальнодержавних програм соціально-економічного і культурного

розвитку.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим може звернутися до Конституційного Суду України з питання визнання нечинними на території Автономної Республіки Крим :

• законів України,

• указів Президента України,

• актів органів державної виконавчої влади України

(якщо останні порушують повноважень Автономної Республіки Крим)

В разі визнання Конституційним Судом України нечинними правових актів України на території Автономної Республіки Крим Верховна Рада України або відповідно Президент України зобов'язані врегулювати правові відносини, що виникли внаслідок дії цих актів.

Повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим можуть бути достроково припинені у разі, якщо вона:

1. порушила Конституцію України і закони України та не приводить свої рішення у відповідність з ними;

2. прийняла рішення, спрямоване на порушення територіальної цілісності України, самочинну зміну її державно-територіального устрою;

3. не може протягом двох місяців з дня обрання не менш як двох третин депутатів від кількісного складу Верховної Ради Автономної Республіки Крим, визначеного виборчим законодавством, сформувати Уряд Автономної Республіки Крим.

Рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим і призначення нових виборів цієї Ради приймає Верховна Рада України.

У разі припинення повноважень Верховної Ради Уряд Автономної Республіки Крим продовжує виконувати свої обов'язки до сформування його нового складу Верховною Радою Автономної Республіки Крим

наступного скликання.

Україна виступає гарантом правового статусу Автономної Республіки Крим, передбаченого Конституцією України.

Особливості організації і діяльності органів державної виконавчої влади, органів судової влади та органів місцевого самоврядуванння на території Кримського півострова.

Адміністратино-територіальний поділ АРК є таким же як і адмін. поділ областей України. Територія АРК, будучи невід’ємною частиною території України, поділяється на

1. райони та міста республіканського підпорядкування,

2. райони на міста районного підпорядкуваня, села і селища.

На території АРК функціонує єдина вертикаль органів державної виконавчої влади, яку очолює Кабінет Міністрів України

Кабінет Міністрів України

І

Міністерства України

І

Рада Міністрів АРК Представник Президента в АРК

І

районні державні адміністрації

Органами місцевої влади (місцевого самоврядування) в Автономній Республіці Крим є сільські, селищні, районні, міські та їх виконавчі комітети. Органи місцевого самврядування АРК обираються і функціонують відповідно до положень Конституції України та Закону України «Про місцеве самоврядування»

Правосуддя в Автономної Республіки Крим здійснюється судами, які належать до єдиної судової системи України.

Частиною єдиної загальнодержавної системи є також органи прокуратури, підрозділи Служби безпеки України та Міністерства внутрішніх справ України які функціонують в Автономній Республіці Крим. Вони утворюються і діють відповідно до Конституції і законів України.

Чинне законодавство передбачає наявність в Криму спеціального Представництва Президента України.

Інститут Представника Президента України в Автономній Республіці

Крим введено Законом України Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим від 17 грудня 1992 року.

Відповідно до нього в Автономній Республіці Крим постійно діє Представництво Президента України - як орган єдиної системи державної виконавчої влади України.

Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим очолює Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим, якого призначає і звільняє з посади Президент України.

Представник Президента України в Автономній Республіці Крим, його заступник призначаються на строк повноважень Президента України.

Основним завданням Представника Президента України в Автономній Республіці є

• забезпечення проведення в життя Конституції і законів України з питань що належать до відання Президента України як глави держави;

• забезпечення взаємодії органів державної виконавчої влади України з відповідними органами автономії;

• представлення Президента України у Верховній Раді та Уряді Автономії;

• сприяння однаковому застосуванню законодавства з питань віднесених до відання України;

• участь в засіданнях Уряду Автономії з правом дорадчого голосу;

• здійснення передбачених законодавством України повноважень щодо забезпечення прав і свобод громадян України, державного суверенітету України, тощо.

Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим видає Розпорядження. Розпорядження Постійного Представник Президента України в Автономній Республіці Крим, якщо вони не відповідають Конституції та Законам України, скасовуються Президентом України.

Тема: «УКРАЇНА - ДЕМОКРАТИЧНА ДЕРЖАВА».

План.

1. Поняття та види демократії. Поняття демократичної держави.

2. Конституційно-правові основи інституту представницької демократії в Україні.

3. Конституційно-правові основи інституту прямої демократії в Україні.

На одній з попередніх лекцій, а саме на лекції - «Основи конституційного ладу України», ми звами говорили про головні конституційні характеристики сучасної Української держави, серед яких є і положення про Україну - як державу демократичну (ст.1 Конституції України). Тоді ми торкнулися лише найбільшзагальних положень. Сьогодні ж ми розгляемо детально не тільки розкриття сутності даного конституційного положення, а й те, як ця конституційна норма наповнюється змістом через відповідні закони та підзаконні нормативно-правові акти. Почнемо даний розгляд з розкриття змісту окремих понять.

Поняття демократії.

Ми звами вже говорили, що демократія буквально означає влада народу або народрвляддя. Термін «демократія» грецького походження, в його основі лежить об’днання двох слів: «демос» ( DEMOS ) - народ і «кратія» (CRATOS ) - влада, що в єдності і дає «демократію» - «владу народу або народовладдя»

в перекладі з грецької - влада народу, народовладдя.

Існують найрізноманітніші визначення поняття «демократія» - як явища.

Ось декілька інших, для прикладу, дефеніцій (т.б. понять) демократії:

« демократія - форма політичної організації суспільства, що характеризується реальною участю народу в управлінні державними справами»

«демократія - це режим при якому влада надана народові, а народ

користується цією владою безпосередньо чи через своїх представників обраних шляхом вільних виборів»

«демократія - це різновид (форма) публічної влади, яка побудована на визнані народу єдиним джерелом влади»

Як бачимо, всі вони у своїй основі несуть її головну ідею - ідею влади народу

Тут, можна пригиадати уже відоме Вам висловлювання що таке демократія

видатниого американського діяча минулого Авраама Лінкольна , який говорив, що демократія - це уряд народу, з народу і для народу".

Для демократії - як виду державного режиму, для характеристики демократичної держави (підтвердженням того , що держава є демократичною) характерним є наявність наступних ознак:

• визнаня суверенітету народу ( т.б. визнання народу єдиним джерелом влади)

• влада в такій державі належить більшості

• в такій державі гарантовані права меншості

• в такій державі гарантуються основні (засадничі) права і свободи людини

• існують вільні і справедливі вибори

• перед законом усі рівні

• влада Уряду є обмеженою Основним Законом - Конституцією

• реально існує як єдина система соціальний, економічний і політичний плюралізм ( т.б. мають право на існування поглядди різного характеру у соціальній сфері, економіці та політиці)

• Антиподом, т.б. протилежністю демократії, демократичного режиму, демократичної держави виступає таке явище, як тоталітаризм або тоталітарний режим - режим при якому держава, як правило у вигляді однієї чи групи осіб, здійсює контроль за «всім і вся», контролює всі сфери суспільго і приватного життя (тотальний контроль), при цьому не визнаючиправв та свобод людини, порушуючи їх.

Є різні види тоталітарних режимів, серед них:

- автократія, (вождизм) - влада належить одній особі

• аристократія - т.б. влада належить родовій знатті

• теократія - влада належить релігійній верхівці

• фашизм

• більшовизм і т.д.

Види демократії

Демократія, як народовладдя, на сьогоднішній день має дві загальновизнані форми:

• пряму (або безпосередню) демократію

• предстаницьку демократію.

Пряма (безпосередня) демократія - це участь безпосередньо самих громадян у вирішенні державних справ шляхом голосування на референдумах, плебісцидах, загальних зборах, схода і т.д.

Представницька демократія - це вирішення державних питань через обраних громадянами до представницьких органів публічної влади (до парламенту, до органів місцевого самоврядування і т.д.) депутатів.

Іншими словами, при прямій демократі громадяни самі (безпосередньо) беруть участь в управлінні державою, а при представницькій демократії - доручають це робити іншим особам (т.б. обраним для цього депутатам - їхнім представникам)

Демократичною державою, відповідно називають державу в якій народ реально бере участь в управлінні її справами.

Положення ст.1 Конституції України проголошує нашу державу демократичною, а частина друга ст.5 Конституції України говорить, що "...єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування". Відповідно обидві форми демократії пряма і представницька сьогодні реально існують і функціонують в конституційно-правовій системі Україїни.

Пряма демократія в Україні - це насамперед інститут референдумів на Україні, сількі та селищні сходи, різного роду форми самоорганізації громадян.

Інститут педставницька демократія в Україні - це участь громадян у формуванні парламенту України, у виборах Глави держави, у формуванні предстаницьких органів на місцях - сільських, селищних,міських , районних та обласних Рад.

Пряма демократія в Україні - участь її громадян у виборах органів державної влади і місцевого самоврядування.

Одним з найпростіших понятть виборів є визначення останніх як спосібу формування представницьких органів держави (органів державної влади і місцевого самоврядування) та обрання вищих посадових осіб держави, посадових осіб державних органів і органів місцевого самоврядування.

Чинне законодавство знає декілька видів виборів в України.

Основними видами виборів в Україні є:

• чергові вибори,

• позачергові вибори або дострокові,

• повторні вибори.

Чергові вибори - це вибори, які відбуваються після зактінення строку повноважень виборного органу чи посадової особи.

Наприклад: строк повноваження Верховної Ради визначено в 5 роки, по закнченню цього строку - буде обрано новий склад парламенту. Такі вибори, коли вони відбуваються в строк - і називають черговими.

Позачергові вибори або дострокові - вибори, які відбуваються з якихось причин (зрозуміло що це поважні причини) до строку закінчення повноважень виборного органу або посадової особи.

Наприклад: строк повноважень тої ж Верховної Ради є 5 роки. Але якщо буде оголошено Президентом України рішення про дострокове припинення повноважень парламенту, тоді мають протягом 60 днів відбутися нові вибори до Верховної Ради. Такі вибори і називають дострокові ( ще до настання строку) або позачергові вибори.

Повторні вибори - . це окремий вид виборів, який має місце тільки тоді, коли під час основних виборів (чергових, дострокових, виборів замість вибулого депутата) депутата чи посадову особу не обрано, і вся процедура виборів повторюється у зменшених часових рамках.

Шляхом виборів в Україні формуються (обирається):

• парламент України - Верховна Рада

• Глава держави - Президент України

• органи місцевого самоврядування :

а) Ради - сільська, селищна, міська

- районна в місті

- районна, обласна

б) сілький, селищний та міський Голови.

Участь громадян України у виборах - це насамперед реалізація ними свого виборчого права.

Виборче право громадян (суб'єктивне виборче право ) - це право особи обирати і обиратись до представницьких органів.

Виборче право громадян включає в себе:

• активне виборче право

• пасивне виборче право

Активне виборче право - право обирати своїх представників до парламенту, місцевих рад та інших представницьких органів ( за формулою - "Я обираю").

Активне виборче право - право обирати наступає з досягненням повноліття, - т.б. з досягненням 18 років

Пасивне виборче право - право обиратись до вищезгаданих органів ( за формулою - "Мене обирають").

Пасивне виборче право - право обиратись (бути обраним) для громадян України на різних виборах наступає з досягненням різного віку. Так, наприклад, щоб бути обраним депутатом сільської Ради необхідно досягнути 18 років, народним депутатом України - 21 року, а Президентом України - 35 років.

Ст.71 Конституції України говорить, що вибори в Україні є вільними і відбуваються на основі

• загального виборчого права

• рівного виборчого права

• прямого виборчого права

• шляхом таємного голосування.

Вищеперераховані конституційні характеристики (означення) виборів в Україні - називають принципами виборчої системи України.

Сутність принципу загального виборчого права полягає в тому, що всі громадяни України не залежно від походження, соціального і майнового статусу, расової і національної приналежності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, політичних переконань, роду і характеру занять досягнувши певного віку мають право брати участь у виборах.

Конституцією України встановлено обмеження щодо участі у виборах (реалізації і активного, і пасивного виборчого права) тільки однієї категорії громадян України - громадяни, яких визнано судом недієздатними ( т.б. в спеціальному судовому засіданні дані громадяни визнані такі, що в наслідок душевної хвороби або недоумства не розуміють значення своїх дій, і не можуть керувати ними).

кий на день виборів досяг 21 року ( ч.2 ст.76).

Пряме виборче право - означає, що народні депутати України, депутати органів місцевого самоврядування, Президент України обираються безпосередньо виборцями.

Протилежністю прямого виборчого права є, наприклад, двохступеневі вибори при яких виборці спочатку вибирають колегію виборців, а вже останні обирають депутата чи посадову особу.

Рівне виборче право - це така система організації виборів, при якій кожен виборець має рівну кількість голосів. В нашій виборчій системі, відповідно - тільки один голос.

Таємне голосування передбачає недопущення будь-якого контролю за волевиявленням виборців.

Таємне голосування, як правило, досягається за допомогою наступного:

• наявність спеціальних кабін для голосування на виборчих дільницях

• анонімністю голосування

• однаковою формою виборчих бюлетенів

• наявністю кримінальної та іншої відповідальності за порушення таємниці голосування тощо.

Найбільш яскравою формою прямої демократії в Україні виступає інститут рефередуму

"Референдум" слово латинського походження ("referendum") , що в перекладі спочатку буквально означало - "те, що має бути повідомлено"; пізніше це слово стало асоціюватись із поняттям всенародного опитування і голосування.

Відповідно до чинного законодавства України,

референдум - це спосіб прийняття громадянами України шляхом голосування законів України, інших рішень з важливих питань загальнодержавного і місцевого значення.

Чинним законодавством передбачено три види референдумів в Україні :

• всеукраїнський референдум

• референдум Автономної Республіки Крим

• місцеві референдуми

Всеукраїнський референдум - це всенародне голосування по важливих загальнодержавних питання (т.б. голосування в рамках цілої держави).

Референдум Автономної Республіки Крим - це вирішення важливих питань шляхом голосування а територіальних рамках автономії .

Місцеві референдуми - це голосування громадян з важливих питань місцевого значення, які проживають в рамках окремих адміністративно-територіальних одиниць.

Відповідно місцеві референдуми можна поділити на:

• обласний референдум

• районний референдум

• міський референдум

• районний у містах референдум

• селищний референдум

• сільський референдум

Конституція України встановлює, що право голосу на референдумах мають громадяни, які досягнули 18 років ( ч.1 ст.70).

Закони, інші рішення, прийняті всеукраїнським референдумом, мають вищу юридичну силу по відношенню до актів:

• Верховної Ради України

• Верховної Ради Республіки Крим

• Президента України

• Кабінету Міністрів України

• вищих виконавчих і розпорядчих органів державної влади Республіки Крим

• актів міністерств і відомств України

• рішень місцевих Рад

Рішення, прийняті місцевим референдумом, мають вищу юридичну силу по відношенню до рішень Рад народних депутатів, на території яких він

проводиться.

Закони, інші рішення, прийняті референдумом, не потребують будь-якого затвердження державними органами і можуть бути скасовані або змінені лише у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Предмет всеукраїнського референдуму:

• затвердження Конституції України, її окремих положень та внесення до Конституції України змін і доповнень;

• прийняття, зміна або скасування законів України або їх окремих положень;

• прийняття рішень, які визначають основний зміст Конституції України

• прийняття рішень, які визначають основний зміст законів України та інших правових актів.

На всеукраїнський референдум можуть виноситися питання, віднесені Конституцією України до відання України.

До виключної компетенції всеукраїнського референдуму віднесено вирішення питання про зміну території України.

Конституція України забороняє винесення на референдум законопроектів з питань (ст.ст. 73 та 74):

• податків

• бюджету

• амністії

Проведення нових референдумів

• новий всеукраїнський референдум з питань, що раніше виносилися на референдум, може бути проведено не раніш як через 5 років,

• новий місцевий референдум з питань, що раніше виносилися на референдум, може бути проведено - не раніш як через рік від дня проведення попереднього референдуму з цих питань.

Підготовка і проведення референдумів здійснюється (фінансується):

• всеукраїнського референдуму - за рахунок державного бюджету

• місцевих референдумів - за рахунок відповідних місцевих бюджетів.

Призначення референдумів

Всеукраїнський референдум, може призначатися виключно

• парламентом - Верховною Радою України

• Главою Української держави - Президентом України.

Всеукраїнський референдум повинен бути проголошений Президентом України за правом народної ініціативи - т.б тоді коли цього вимагає народ.

Право народної ініціативи це вимога проведення референдуму не менше 3 міліонів громадян України, які мають виборче право.

При цьому, Конституцією України передбачена обов'язкова умова - забезпечення всеукраїнського характеру підтримки даної народної ініціативи. Вище згадані 3 мільйони підписів не можна зібрати в одному місті чи регіоні (наприклад: в Дніпропетровську, Києві чи в Донецьку), голоси в підтримку проведення всеукраїнського референдуму мають бути зібрані у більшості регіонів держави. Конституційна норма з цього приводу говорить, що підписи щодо призначення референдуму повинні бути зібрані "не менш як удвох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області"( ч.2 ст.72).

Місцеві референдуми проголошуються відповідними місцевими радами

Місцева рада також призначає місцевий референдум на вимогу :

1. депутатів, що становлять не менш як половину від загального складу Ради

2. на вимогу, підписану однією десятою частиною громадян України, які постійно проживають на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці і мають право брати участь у референдумі.

Право ініціативи у збиранні підписів під вимогою про проведення всеукраїнського референдуму належить особам які:

• є громадянам України,

• мають право на участь у референдум і

Право ініціативи у збиранні підписів під вимогою про проведення місцевого референдуму належить особам які:

• є громадянам України

• мають право на участь у референдум

• постійно проживають на території відповідної

адміністративно-територіальної одиниці

Дата проведення всеукраїнського референдуму призначається не раніш як за три і не пізніш як за чотири місяці, а місцевого референдуму - не раніш як за місяць і не пізніш як за два місяці від дня прийняття рішення про проведення референдуму.

Проект закону, рішення вважається ухваленим громадянами на референдумі, якщо за нього було подано більшість голосів громадян від числа тих, хто взяв участь у референдумі.

Референдум визнається таким, що не відбувся, якщо в ньому взяло участь менше половини громадян, внесених у списки для голосування,

а референдум з питань дострокового припинення повноважень Верховної Ради України та Президента України визнається таким, що не відбувся, якщо у ньому взяло участь менше двох третин від загальної кількості громадян, внесених у списки для голосування.

Дорадче опитування громадян України

(консультативний референдум)

З метою виявлення волі громадян при вирішенні важливих питань загальнодержавного та місцевого значення у передбаченому цим Законом порядку можуть проводитись всеукраїнські та місцеві дорадчі опитування громадян України (консультативні референдуми).

Результати дорадчого опитування розглядаються і враховуються при прийнятті рішень відповідними державними органами.

Якщо проекти законів, інших рішень Верховної Ради України або рішень місцевої Ради не відповідають результатам всеукраїнського або відповідного місцевого дорадчого опитування, такі закони, рішення можуть бути прийняті лише більшістю не менш як дві третини від загальної кількості народних депутатів України або депутатів відповідної місцевої Ради

Тема: «ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ - ГЛАВА УКРАїНСЬКОї ДЕРЖАВИ».

План:

1. Правова природа, соціальне призначення і політична роль інституту глави держави. Формування інституту глави держави в Україні.

2. Конституційно-правові основи обрання Президента України.

3. Основи конституційно-правовогостатусу Президента України.

4. Повноваження Президента України. Характеристика взаємовідносин Президента України з урядом, парламентом та органами судової влади України.

5. Припинення повноважень Президента України.

6. Президент Україїни - як гарант державного суверенiтету та територiальної цiлiсностi України.

В кожній державі є орган який називають главою держави.

Глава держави - це особа, яка займає формально вище місце в структурі державних інститутів одночасно здійснюючи функцію представництво самої держави в цілому

Статус глави держави тої чи іншої країни залежить від особливостей форми держави, утвореної правовї системи, політико-правових традицій і т.д.

В монархічних державах це - імператор, цар, шах, король, великий герцог і т.д.

Для більшості держав з республіканською форму правління, як правило, це Президен.

В Україні Главою держави - її Пезидент.

Інститут глави держави в Україні пройшов свій шлях довгого становлення.

В старих Українських державах Главами держави були:

• Великий Київський князь - у Київькій Руссі

• Князь, пізніше Король - у Галицько-Волинському князівстві (королівстві)

• Гетьман - у Козацькій державі Богдана Хмельнниицького

В нових Українських державах Главами держави були:

• Президент - У.Н.Р.,

• Голова Національної Ради (пізніше - Диктатор) в З.У.Н.Р.

• Президент - в Карпатській Україні

Після відновлення держвної незалежності в 1991 році

• Президія Верховної Ради України на чолі з її Головою ( т.б. колегіальний глава держави) до 5 грудня 1991 року (до дня присяги Першого Президента України - Л.Кравчука)

• Президент України - як глава держави і глава виконавчої влади (1991-96р.)

• Президент України - виключно як глава держави.

Конституційно-правові основи обрання Президента України.

Чинна Конституція України визначає Президента України - главою держави. (ст. 102 Конституції України). Звідси, саме він - Президент України проголошується гарантом державного суверенiтету і територiальної цiлiсностi України. Він також повинен стати і гарантом додержання Конституцiї України та прав i свобод людини i громадянина.

Звернемо увагу на найбільш суттєві моменти порядку обрання Глави держави:

• строк повноважень Президента України (строк на який обирають Президента України) - на п'ять рокiв

• одна й та сама особа не може бути Президентом України бiльше нiж два строки пiдряд

• в процесі обрання Президента України чинним законодавством України передбачені наступні види виборів :

1. чергові вибори;

2. позачергові або дострокові вибори;

3. повторні вибори;

.

Чергові вибори Президента - вибори, які відбуваються після закінчення строку повноважень обраного глави держави - Президента (строк повноваження Президента України 5 років - т.б. через 5 років)

Конституцією України визначено, що чергові вибори Президента України проводяться в останню недiлю останнього місяця п'ятого року повноважень Президента України.

Повторні вибори Президента - вибори, які проводяться до двох місяців після основних виборів у випадку коли Президента України на основних виборах не було обрано.

Повторні вибори Президента України призначаються також Верховною Радою України. За загальним правилом усі вибори Президента України призначаються на неділю або інший неробочий день,

Висування кандидатів у Президенти України.

Окремо варто зазначити, що загальна процедура обрання Президента України як і обрання народних депутатів України проходить уже за відомою Вам за так-званою трьох ступеневою системою. Тобто для, щоб стати Президентом України людини проходить три етапи

претендент на кандидата в Президенти України

кандидат в Президенти України

Президент України

Громадянин України, який став претендентом на кандидати в Президенти України, виконавши певні умови (здійснивши певні дію) - стає кандидатом в Президенти України і якщо він перемагає на виборах то вже толі він набуває статусу Президента України.

• Президентом України може бути обрана особа яка

1. є громадянином України,

2. яка досягла тридцяти п'яти рокiв;

3. яка має право голосу;

4. яка проживає в Українi протягом десяти останнiх перед днем виборiв рокiв;

5. яка володiє державною мовою

Право висування кандидатів у Президенти України належить громадянам України, які мають право голосу:

• безпосередньо (особисто);

• через політичні партії та їх виборчі блоки

Обраним вважається кандидат у Президенти України, який одержав на виборах більше половини голосів виборців, які взяли участь у голосуванні ( т.б. 50 відсотків + 1 голос).

Якщо у виборчий бюлетень було включено більше двох кандидатів

у Президенти України і жодного з них не було обрано, Центральна виборча комісія призначає повторне голосування по виборах Президента по двох кандидатах, які одержали найбільшу кількість голосів.

Повторне голосування проводиться не пізніш як у трьотижневий строк після основних виборів.

Обраним вважається кандидат, який одержав при повторному голосуванні більшу кількість голосів виборців, які взяли участь у голосуванні, щодо іншого кандидата. При цьому кількість голосів, поданих за кандидата, має бути більшою від кількості голосів, поданих проти нього.

Центральна виборча комісія може призначити повторні вибори у наступних випадках;

• якщо балотувалося не більше двох кандидатів у Президенти України і жодного з них не було обрано;

• якщо до дня голосування усі кандидати зняли свої кандидатури

Основи конституційно-правового статусу Президента України

Вимоги до особи обраної Президентом України

• Одна й та сама особа не може бути Президентом України бiльше нiж два строки пiдряд ( більше 10 рокв)

• Президент України не може мати iншого представницького мандата

• Президент України не може обiймати посаду в органах державної влади або в об'єднаннях громадян

• не може займатися iншою оплачуваною або пiдприємницькою дiяльнiстю

• не може входити до складу керiвного органу або наглядової ради пiдприємства, що має на метi одержання прибутку.

Новообраний Президент України вступає на пост з моменту складення присяги народовi

Місце принесення присяги - урочисте засiдання Верховної Ради України.

Час принесення присяги:

• при обрані на строкових виборах - не пiзнiше нiж через тридцять днiв пiсля офiцiйного оголошення результатiв виборiв;

• при обрані на дострокових виборах - не пiзнiше нiж через п’ять днiв пiсля офiцiйного оголошення результатiв виборiв;

Приведення Президента України до присяги здiйснює Голова Конституцiйного Суду України.

• Президент України є главою держави

• Президент України виступає вiд iменi держави

• Президент України є гарантом державного суверенiтету, територiальної цiлiсностi України, додержання Конституцiї України, прав i свобод людини i громадянина ( юридичні наслідки цього положення)

• Президент України є особою не доторканною ( на час виконання повноважень)

• Звання Президента України охороняється законом i зберiгається за ним довiчно, якщо тiльки Президент України не був усунений з поста в порядку iмпiчменту.

• За посягання на честь i гiднiсть Президента України виннi особи ритягаються до вiдповiдальностi на пiдставi закону.

Президент України виконує свої повноваження до вступу на пост новообраного Президента України.

Повноваження Президента України:

Загальні положення:

1. здiйснює свої повноваження, визначенi Конституцiєю України.

2. Президент України не може передавати свої повноваження iншим особам або органам.

3. Президент України на основi та на виконання Конституцiї i законiв України видає укази i розпорядження, якi є обов'язковими до виконання на територiї України.

4. окремі акти Президента України, виданi в межах повноважень, (передбачених пунктами 3, 4, 5, 8, 10, 14, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24 цiєї статтi) скрiплюються пiдписами Прем'єр-мiнiстра України i мiнiстра, вiдповiдального за акт та його виконання.

Представницькі повноваження:

3) представляє державу в мiжнародних вiдносинах, здiйснює керiвництво зовнiшньополiтичною дiяльнiстю держави, веде переговори та укладає мiжнароднi договори України;

4. приймає рiшення про визнання iноземних держав;

1. призначає та звiльняє глав дипломатичних представництв України в iнших державах i при мiжнародних органiзацiях;

2. приймає вiрчi i вiдкличнi грамоти дипломатичних представникiв iноземних держав;

Повноваження по забезпеченню оборони та безпеки держави:

1. забезпечує державну незалежнiсть, нацiональну безпеку i правонаступництво держави;

17) є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звiльняє з посад вище командування Збройних Сил України, iнших вiйськових формувань; здiйснює керiвництво у сферах нацiональної безпеки та оборони держави;

18) очолює Раду нацiональної безпеки i оборони України; 19) вносить до Верховної Ради України подання про оголошення

стану вiйни та приймає рiшення про використання Збройних Сил України у разi збройної агресiї проти України;

20) приймає вiдповiдно до закону рiшення про загальну або часткову мобiлiзацiю та введення воєнного стану в Українi або в окремих її мiсцевостях у разi загрози нападу, небезпеки державнiй незалежностi України;

21) приймає у разi необхiдностi рiшення про введення в Українi або в окремих її мiсцевостях надзвичайного стану, а також оголошує у разi необхiдностi окремi мiсцевостi України зонами надзвичайної екологiчної ситуацiї - з наступним затвердженням цих рiшень Верховною Радою України

Повноваження в частині призначення виборів та всеукр. референдуму

6) призначає всеукраїнський референдум щодо змiн Конституцiї України вiдповiдно до статтi 156 цiєї Конституцiї, проголошує всеукраїнський референдум за народною iнiцiативою;

7) призначає позачерговi вибори до Верховної Ради України у строки, встановленi цiєю Конституцiєю;

8) припиняє повноваження Верховної Ради України

Повноваження в частині формування органів влади

Призначення ВРУ	Надання згоди на призначення Президентом України	Призначення ВРУ за поданням Президента України	Призначення ВРУ за поданням П-М України
Уповноваженого ВРУ з прав людини	Генерального прокурора України	Членів ЦВК	Інших членів КМУ
Голову та членів Рахункової палати		П-М України	Голову Антимонопольного комітету
Половину складу Ради Нацбанку		Міністра закордонних справ	Голову фонду Держмайна
Половину складу Нацради з питань телебачення і радіомовлення		Міністра оборони	Голову Держкомітету з питань телебачення і радіомовлення
Суддів безстроково		Голову СБУ
Третину складу КСУ		Голову Нацбанку

Повноваження в частині формування органів судової влади

11) призначає за згодою Верховної Ради України на посаду Генерального прокурора України та звiльняє його з посади;

22. призначає третину складу Конституцiйного Суду України;

1. утворює суди у визначеному законом порядку;

2. присвоює вищi вiйськовi звання, вищi дипломатичнi ранги та iншi вищi спецiальнi звання i класнi чини;

Інші повноваження, які прямо виходять із сутності посади глави держави

1. нагороджує державними нагородами;

2. встановлює президентськi вiдзнаки та нагороджує ними;

3. приймає рiшення про прийняття до громадянства України та

припинення громадянства України, про надання притулку в Українi;

27. здiйснює помилування;

1. створює у межах коштiв, передбачених у Державному бюджетi

України, для здiйснення своїх повноважень консультативнi, дорадчi та iншi допомiжнi органи i служби;

29. пiдписує закони, прийнятi Верховною Радою України;

1. має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України

законiв iз наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України;

1. звертається з посланнями до народу та iз щорiчними i позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрiшнє i зовнiшнє становище України;

Дострокове припинення повноваження Президента України

Повноваження припиняються достроково у разi:

1. вiдставки;

2. неможливостi виконувати свої повноваження за станом здоров'я;

3. усунення з поста в порядку iмпiчменту;

4. смертi.

Вiдставка Президента України :

1. заява Президента про відставку

2. набуває чинностi з моменту проголошення ним особисто цієї заяви про вiдставку на засiданнi Верховної Ради України.

Неможливiсть виконання Президентом України

своїх повноважень за станом здоров'я:

1. повинен бути медичний висновок

2. має бути письмове подання Верховного Суду України ( за зверненням Верховної Ради України)

3. питання розглядається на засiданнi Верховної Ради України

4. рішення про припинення повноважень має бути прийнятим бiльшiстю вiд її конституцiйного складу

Усунення в порядку імпічменту:

Слово «Імпічмент» - походить з латинської мови. Слово , «Impius» перекладається як нечестивий, злочинний, мерзотний. У світовій практиці конституціоналізму імпічментом називають спеціальну процедеру обвинувачення вищих посадових осіб держави у вчиненні злочинів чи службовиз правопорушеннях.

Основні моменти процедури імпічменту:

1. може мати місце у випадках: - вчинення ним державної зради

- вчинення iншого злочину

2. Питання про усунення Президента України з поста в порядку iмпiчменту iнiцiюється бiльшiстю вiд конституцiйного складу Верховної Ради України.

3. для проведення розслiдування Верховна Рада України створює спецiальну тимчасову слiдчу комiсiю, до складу якої включаються спецiальний прокурор i спецiальнi слiдчi

1. висновки i пропозицiї тимчасової слiдчої комiсiї розглядаються на засiданнi Верховної Ради України.

2. при наявностi пiдстав Верховна Рада України не менш як двома третинами вiд її конституцiйного складу приймає рiшення про звинувачення Президента України.

3. Конституцiйним Судом України перевіряються матеріали справи на предмет отримання його висновку щодо додержання конституцiйної процедури розслiдування i розгляду справи про iмпiчмент

4. Верховний Суду Українидає висновок про про те, що дiяння, в яких звинувачується Президент України, мiстять ознаки державної зради або iншого злочину

5. Верховна Рада приймає Рiшення про усунення Президента України з поста в порядку iмпiчменту не менш як трьома четвертими вiд її конституцiйного складу

У разi дострокового припинення повноважень Президента України вiдповiдно виконання обов'язкiв Президента України на перiод до обрання i вступу на пост нового Президента України покладається на Прем'єр-мiнiстра України.

Прем'єр-мiнiстр України в перiод виконання ним обов'язкiв Президента України не може здiйснювати ряд повноважень (повноваження, передбаченi пунктами 2, 6, 8, 10, 11, 12, 14, 15, 16, 22, 25, 27 статтi 106 Конституцiї України).

Президент Україїни - як гарант державного

суверенiтету та територiальної цiлiсностi України.

На Президента УкраЇни - як на Главу держави полкладено дуже відповідання завдання бути гарантом державного суверенiтету та територiальної цiлiсностi України. У зв’зку з цим, він має ряд важливих повноважень, які повинні допомогти йому виконувати цю складну місію. Президент як Глава держави або очоює спеціальні державні органи в галузі безпеки і оборони, або є тим, кому вони безпосередньо підконтрольній. Одним з таких органів - Рада нацiональної безпеки i оборони України

Рада нацiональної безпеки i оборони України координує i контролює дiяльнiсть органiв виконавчої влади у сферi нацiональної безпеки i оборони.

Головою Ради нацiональної безпеки i оборони України є Президент України.

Персональний склад Ради нацiональної безпеки i оборони України формує Президент України.

До складу Ради нацiональної безпеки i оборони України за посадою входять

• Прем'єр-мiнiстр України,

• Мiнiстр оборони України,

• Голова Служби безпеки України,

• Мiнiстр внутрiшнiх справ України,

• Мiнiстр закордонних справ України.

( у засiданнях Ради нацiональної безпеки i оборони України може брати участь Голова Верховної Ради України).

Рiшення Ради нацiональної безпеки i оборони України вводяться в дiю указами Президента України.

Тема: ««ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ - ЄДИНИЙ ОРГАН

ЗАКОНОДАВЧОї ВЛАДИ В УКРАїНІ»

(4 години)

Лекція перша:

План

1.Конституційні принципи розподілу влади як основа організації системи державних органів в Україні. Понятття та сутність парламенту. Парламент та парламентаризм.

2. Конституційні основи порядку формування та припинення діяльності парламенту України.

1. Основні функції та повноваження Верховної Ради України.

2. Структура Верховної Ради України. Бікамералізм - як пробема становлення парламентаризму.

Як відомо, парламент є органом законодавчої влади. Крім органів законодавчої влади є і інші органи. Тому, давайте коротко пригадаємо конституційні принципи загальної організації державної влади в Україні, а вже тоді - перейдемо довизначення в цій системі місця паламенту і т.д.

Отже, стаття 6. Конституції України говорить:

Державна влада в Українi здiйснюється на засадах її подiлу на законодавчу, виконавчу та судову.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здiйснюють свої повноваження у встановлених Конституцiєю межах i вiдповiдно до законiв України.

При такій організації влади мають діяти правила, встановлені доктриною (т.б.теорією) розподілу влади:

• кожня гілка влади має виконувати тільки свої функції (повноваження);

• жодна із гілок влади не може перевищувати своїх повноважень відносно інших (не повинна узурповувати владу інших)

• тільки в єдності - всі три гілки влади творять єдину державну владу.

• дана система (система розподілу влади) може діяти ефективно тільки тоді, коли в середині неї функціонує механізм «ваг і стримувань» - т.б. така внутрішня система організації діяльності, при якій кожня гілка влади має змогу контрулювати діяльність інших і при потребі реально впливати на те, що інші гілки влади не порушували чинне законодавства при виконанні своїх повноважень .

В цій системі окреме місце займає таке явище - як Глава держави. Главою держави у нас є Президент. Про його статус ми мали розмову на попередній леції. Ви вже знаєте, що це одноособовий орган держави який не стоїть

осторонь системи державних органів, але він одночасно і не належить до жодної із гілок влади.

Ст.75 Конституції України говорить, що єдиним органом законодавчої влади в Українi є парламент - Верховна Рада України. Як відомо, "Законом" називають нормативний акт вищої юридичної сили, який приймається представницьким органом держави чи в інший передбачений конституцією держави спосіб. Шляхи прийняття законів в різих правових системах можуть бути різні. Це може бути:

1. парламент,

2. одноособове введення (прийняття) закону монархом

3. шляхом референдуму і т.д..

В нашій державі, Конституцією України, чинним законодавством передбачно тільки два можливих варіанти прийнятя законів (за процедурою):

1. парламентським шляхом

2. на референдумі

Тому, положення ст.75 Конституції України про те, "Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України" означає що жоден державний чи громадськии орган, жодна посадова особа в Україні не може прийняти документ (акт) за юридичною силою рівний закону. Оскільки, референдум - не є держвним органом, це тільки певна процедура.

Сьогодні словом «парламент»як узагальненим поняттям означують представницький орган (тобто - орган що представляє інтереси громадян) який має право приймати закони. Це слово ( "парламент") є французького походження і буквально в перекладі (."parler") означає - говорити, або місце де говорять. Такому поширеному розумінню (означенню) представницького органу який приймає закони слово парламент завдячує Англії. Саме там так всій час назвали цей орган держави. Ця традиція є поширеною насамперед у країнах англосаксонської правової системи (Канада, Австралія, Нова Зеландія)

В інших державах є як правило свої назви для цього органу . Є держави де у назві цього органу закладені наприклад якісь національні ознаки співсвучні з тою чи іншою мовою:

Ісландія - Сторінг;

Польща - Сейм;

Ізраїль - Кнесет ;

Югославія - Скупщина (від слова «купа - разом»);

в країнах мусульманського світу - Меджліс і т.д.

Ряд країн вживає унівесальні назви на взірець: «Конгрес» (від латинського слова - нарада) - наприклад США чи « Національнні Збори» або «Державні Збори» (Франція, Угорщина, Естонія і т.д.). Якихось універсальних дефеніцій «парламенту» не існує. Якщо виходити із того, що парламент сучасної держави це:

1. виборний орган - орган, який обирається населенням країни (всіма виборцями держави);

2. представницький орган - орган який має представляти своїх виборців - весь народ (всіх виборців);

3. колегіальний орган - бо складається із багатьох членів - колегія

4. орган законотворчий - т.б. він свторюється насамперед для прийняття законів

То можна дати наступне узагалье поняття парламенту:

"Парламент - як правило повністю або частково виборний і колегіальни вищий представницький орган держави, який має своїми головними повноваженнями повноваження в сфері законтворчості.

Сучасна наука конституційного права окрім поняття «парламент» знає і широко використовує таке поняття як «парламентаризм».

Під парламетаризмом розуміють систему взаємодії держави і суспільства, для якої історично характерним є визнання особивої ролі вищого і постійнодіючого представницького органу у злдійсненні державно-владних функцій.

Виходячи саме із такого розуміння «парламентаризму», очевидно можна говорити про якісь його загальні ознаки, основи і т.д. в маштабах наприклад Європи - т.б. європейської правової культури, так само - як і можна говорити про національні особливості розвитку парламентаризму.

В цій частині, очевидно ватро коротко зупинитись на розвитку українського, парламентаризму, чи радше парламенаризму в Україні. Тут можна говорити про два моменти:

1. На початку зародження парламентаризму в Європі (раннє середньовіччя) в Україні складалися всі передумови для належного його розвитку. Мова іде про перші представницькі форми, про форми самоврядності. Пригадуємо у Київській Русі були - Віча, Боярська Рада при князях, пізніше у Литовсько-Руську добу - Пини-Рада, в козацькій державі - формальна спроба запровадити предстаницький орган - Генеральну Раду за Пилипа Орлика. Тільки відсутність власної державності не дозволиво перетворитись цим формам у національні парламенти.

2. Якщо виникали найменші умови прозвитку парламентаризму в Україні, вони зразу ж давали позитивні результати. Приклад: діяльність українців депутатів в австрійському парламенті в 1848-1918 роках, діяльність українських депутатів в Російській Думі 1906 рік, діяльнсть депутатів від України у загальносоюзному парламенті - Верховній Раді СРСР в 1989-91 роках.

Підсумоуючи вище сказане, арламентаризм в Україні мав і має всі можливості для розвитку.

Конституційні основи порядку формування та припинення діяльності парламенту України.

Верховна Рада України - як єдиним орган законодавчої влади в Українi, складається із - чотириста п'ятдесят народних депутатiв України, якi обираються на основi

1. загального виборчого права

2. рiвного виборчого права

3. прямого виборчого права

4. шляхом таємного голосування

Народні депутати України (надалі для економії часу в цій лекції будемо їх називати просто - депутати) обираються за пропорційною виборчою системою.Як уже зазначалось обирається 450 депутатів.

Право громадян України обирати народних депутатів України

1. Право голосу на виборах мають громадяни України, яким на день проведення виборів виповнилося вісімнадцять років

2. Не мають права голосу і права бути обраними громадяни, визнані судом недієздатними

3. Депутатом може бути обраний особа яка є :

а) громадянином України

б) яка має право голосу

в) яка на день виборів досягла двадцяти одного року

г) яка проживає в Україні протягом останніх п'яти років.

5) Не може бути обраний депутатом громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку.

Усі особи, які обрані депутатами, звільняються з роботи чи служби та із займаних посад - тобто парламент працює на постійні професійній основі .

Чергові вибори відбуваються в останню неділю останнього місяця 5 року повноважень Верховної Ради України.

Позачергові вибори до Верховної Ради України призначаються Президентом України і проводяться в період шістдесяти днів з дня опублікування рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України.

Для організації і прроведення виборів народних депутатів України створюються виборчі округи, виборчі дільниці і виборчі комісії.

Верховна Рада України є повноважною за умови обрання не менш як двох третин вiд її конституцiйного складу (300 народних депутатів)

Строк повноваження Верховної Ради – п’ять років.

Припинення повноважень парламенту:

1. строкове ( в строк - по закінченню 4 років)

2. достроково

Повноваження Верховної Ради України припиняються у день вiдкриття першого засiдання Верховної Ради України нового скликання.

Президент може достроково припинити повноваження ВР, якщо:

1. протягом 1 міс. у ВРУ не сформована коаліція депутатських фракцій;

2. протягом 60-ти днів після відставки КМУ не сформовано персональний склад КМУ;

3. протягом ЗО днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися.

Рішення про дострокове припинення повноважень ВРУ приймається ПУ після консультацій з ГВРУ, його заступниками та головами депутатських фракцій у ВРУ.

Якщо ВР обрана на позачергових виборах, проведених після дострокового припинення повноважень ВР Президентом, то її повноваження не можуть бути припинені протягом 1 року з дня її обрання, а також повноваження ВР не можуть бути достроково припинені в останні 6 міс. строку повноважень ВРУ або Президента України.

Основні функції та повноваження Верховної Ради України.

Більшість авторів сьогодні однознані є у своїх висновках, що парламет Украни як мінімум виконує декілька основних функцій. При цьому під функціями паламенту розуміють його основні завдання впливу на державно-організоване життя суспільства.

Зокрема до таких функцій відносять:

1. законотворча функція

2. функція державного будівництва

3. функція парламентського контролю

Законотворча функція - є його основною функцією. ЇЇ зміст полягає в тому що парламент творить закони.

Зміст функції державного будівництва полягає в тому, що саме на парламент лягає обов’язок творити нові (очевидно необхідні) інституції для належногої організації державного житя шляхом прийняття відповідних законів. Зміст контрольної функції полягає в тому, що пламент не тільки творить закони, він і контролю до певної міри їх виконання, а також контролює діяльність створених ним органів чи обраних посадових осіб (Комітети Верховної Ради, Рахункова Палата Верховної Ради, Голова Верховної Ради та його заступники і т.д.)

Відповідно для виконання своїх завдань, Верховна Рада України має передачені Конституцією України повноваження (ст.85 Конституції України).

Дані повноваження парламенту України умовно можна розділити на деекілька основних груп:

Повноваження пов’язані безпосередньо із законотворчим процесом

• внесення змiн до Конституцiї України

• прийняття законів

• внесення змін до законів

Повноваження в частині проведегння Всеукраїнського референдуму

• призначення всеукраїнського референдуму з питань визначених Конституцiєю України;

Бюджтні повноваження

• затвердження Державного бюджету України

• та внесення змiн до Держ.бюджету

• контроль за виконанням Державного бюджету України,

• прийняття рiшення щодо звiту про його виконання;

Повноваження щоо формування представницьких органів

• призначення виборiв Президента України у строки, передбаченi цiєю Конституцiєю;

• дострокове припинення повноважень Верховної Ради Автономної Республiки Крим за наявностi висновку Конституцiйного Суду України про порушення нею Конституцiї України або законiв України;

• призначення позачергових виборiв до Верховної Ради Автономної Республiки Крим;

• призначення чергових та позачергових виборiв до органiв мiсцевого самоврядування;

Повноваження пов’язані із визначенням основних напрямків внутрішньої та зовнішньої політики держави

• визначення засад внутрiшньої i зовнiшньої полiтики;

• затвердження загальнодержавних програм економiчного, науково-технiчного, соцiального, нацiонально-культурного розвитку, охорони довкiлля;

• заслуховування щорiчних та позачергових послань Президента України про внутрiшнє i зовнiшнє становище України;

• оголошення за поданням Президента України стану вiйни i укладення миру,

• надання у встановлений законом строк згоди на обов'язковiсть мiжнародних договорiв України та денонсацiя мiжнародних договорiв України;

• схвалення рiшення Президента України про використання Збройних Сил України та iнших вiйськових формувань у разi збройної агресiї проти України

• розгляд i прийняття рiшення щодо схвалення Програми дiяльностi Кабiнету Мiнiстрiв України;

• затвердження рiшень про надання Україною позик i економiчної допомоги iноземним державам та мiжнародним органiзацiям, а також про одержання Україною вiд iноземних держав, банкiв i мiжнародних фiнансових органiзацiй позик, не передбачених Державним бюджетом України, здiйснення контролю за їх використанням;

Повноваження формуванням державних органів

• усунення Президента України з поста в порядку особливої процедури (iмпiчменту),

Призначення ВРУ	Надання згоди на призначення Президентом України	Призначення ВРУ за поданням Президента України	Призначення ВРУ за поданням П-М України
Уповноваженого ВРУ з прав людини	Генерального прокурора України	Членів ЦВК	Інших членів КМУ
Голову та членів Рахункової палати		П-М України	Голову Антимонопольного комітету
Половину складу Ради Нацбанку		Міністра закордонних справ	Голову фонду Держмайна
Половину складу Нацради з питань телебачення і радіомовлення		Міністра оборони	Голову Держкомітету з питань телебачення і радіомовлення
Суддів безстроково		Голову СБУ
Третину складу КСУ		Голову Нацбанку

• призначення третини складу Конституцiйного Суду України;

• обрання суддiв безстроково;

• призначення на посаду та звiльнення з посади керiвника апарату Верховної Ради України;

• затвердження кошторису Верховної Ради України та структури її апарату;

Констрольні повноваження парламенту

• здiйснення контролю за дiяльнiстю Кабiнету Мiнiстрiв України вiдповiдно до цiєї Конституцiї;

• заслуховування щорiчних доповiдей Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про стан дотримання та захисту прав i свобод людини в Українi;

• висловлення недовiри Генеральному прокуроровi України, що має наслiдком його вiдставку з посади;

Повнвоваження в області національної безпеки держави

• затвердження загальної структури, чисельностi, визначення функцiй Збройних Сил України, Служби безпеки України, iнших утворених вiдповiдно до законiв України вiйськових формувань, а також Мiнiстерства внутрiшнiх справ України;

• схвалення рiшення про надання вiйськової допомоги iншим державам,

• схвалення рішення про направлення пiдроздiлiв Збройних Сил України до iншої держави

• прийняття рішення про допуск пiдроздiлiв збройних сил iнших держав на територiю України;

• затвердження протягом двох днiв з моменту звернення Президента України указiв про введення воєнного чи надзвичайного стану в Українi або в окремих її мiсцевостях,

• затвердження рішення про загальну або часткову мобiлiзацiю, про оголошення окремих мiсцевостей зонами над звичайної екологiчної ситуацiї;

Повноваження в області територіальної організації держави

• утворення i лiквiдацiя районiв

• встановлення i змiна меж районiв i мiст,

• вiднесення населених пунктiв до категорiї мiст,

• найменування i перейменування населених пунктiв i районiв;

Повноваження в області приватизаційних процесів та регулювання питань власності

• затвердження перелiку об'єктiв права державної власностi, що не пiдлягають приватизацiї

• визначення правових засад вилучення об'єктiв права приватної власностi.

Структура Верховної Ради України.

Бікамералізм - як проблема становлення парламентаризму.

У своїй стуктурі Верховної Ради України є однопалатним пармламентом. Поруч з цим, не залежно від того - однопалатний чи дво палатний парламент, в його структурі завжди є свої внутрішні елементи (свого роду структурні підрозділи). Є такі і в паламенті України.

Отже, як струкрутрі одиниці в організації діяльності парламенту можна виділити:

• народного депутата (парламентарія)

• керівнині органи - Голова Верховної Ради і його заступники

• постійні комісії (комітети)

• тимчасові слідчі та спеціальні комісії

• депутаські групи і фракції

Про правове положення даних структурних одиниць ми поговоримо трохи пізніше, а зараз Вашу увагу хочу коротко привернути до такої проблеми як

«ПРОБЛЕМИ ВИБОРУ ОДНОПАЛАТНОЇ ЧИ ДВОПАЛАТНОЇ СТРУКТУРИ ПАРЛАМЕНТУ»

Ця проблема щще отримала назву - проблеми «бікамералізму»(багато камер-палат) - проблема багатопалатності парламенту.

На сьогоднішній день чинна Конституція визначила парламент України - як однопалатний. Однак дуже багато вчених та політичних діячів на епаті розроблення нової Конституції України говорили за потребу введення двох палатного парламенту в Україні. Прихильники двохпалатності парламенту називали наступні переваги його над парламентом однопалатним:

1. дасть можливість краще врахувати інтереси всіх регіонів у паламенті, оскільки веррхня палата мала б формуватись з рівною кількістю представників всіх областей, АРК та міст Києва і Севастополя;

2. створила б в середині парламнту свій міжпалатний механізм «ваг і стримувань», а отже зменшилась би ймовірність появи необгрунтованих чи не законних рішень у парламенті вцілому (іншими словами - обмежилаб валюнтаризм парламенту);

3. провела б розумний «розподіл праці» між палатами. Верхня палата могла б займатися - нагородженням, територіальними справами, призначенням пасодових осіб і т.д.; нижня - виключно законотворенням.

Противники двопалатності парламенту, основним аргументом мають те, що перехід на двохпалатну систему парламенту може ппривести до збільшення кількості депутатів парламенту, а отже витрат на його утриманя.

Тема: ««ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ - ЄДИНИЙ ОРГАН

ЗАКОНОДАВЧОї ВЛАДИ В УКРАїНІ»

Лекція друга:

План:

1. Конституційно-правовий статус народного депутата України. Депутатський іммунітет

2. Депутатські групи та фракції парламенту.

3. Голова Верховної Ради України. Заступники Голови Верховної Ради України. Секретаріат Верховної Ради України.

4. Комітети.Верховної Ради України, тимчасові спеціальні та тимчасові слідчі комісії Верховної Ради України.

5. Конституційні основи організації діяльності парламенту. Законотворчийї процес в Україні.

6. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Рахункова палата Верховної Ради України.

Конституційно-правовий статус народного депутата України.

Депутатський іммунітет.

Конституційно-правовий статус народних депутатів України визначають ряд статей Конституції ( Розділ 6 - «Верховна Рада України») та Закон України «Про статус народного депутата України» ( Закон Українивід 17 листопада 1992 року ВВР, 1993 р., N 3, ст. 17 + зміни 1994-98 роки)

Основні положення змісту конституційно-правого положення нар.депутатів України :

• Народні депутати України є повноважними представниками народу України у Верховній Раді України та відповідальними перед ним.

• Нар. деп. Покликані 1) виражати і захищати суспільні інтереси та інтереси

своїх виборців,

2) брати активну участь у здійсненні законодавчої та

контрольної функцій Верховної Ради України.

• Строк повноважень нар.деп. - час діяльності Верх.Ради України

• Початок повноважень народного депутата України

1. Повноваження народних депутатiв України починаються з моменту складення присяги.

2. Перед вступом на посаду народнi депутати України складають перед Верховною Радою України присягу на вiрнiсть Українi

3. Присягу зачитує найстарший за вiком народний депутат України перед вiдкриттям першої сесiї новообраної Верховної Ради України.

4. Депутати скрiплюють присягу своїми пiдписами пiд її текстом. Вiдмова скласти присягу має наслiдком втрату депутатського мандата.

• Народнi депутати України здiйснюють свої повноваження на постiйнiй основi

(т.б. - праця в парламенті є основною, у Верховній Раді повинна знаходитись їхня трудова книжка і за цю працю вони отримуть заробітну платню)

• Народний депутат не може мати іншого представницького мандата чи бути па державній службі.

• статус депутата несумісний із зайняттям будь-якої іншої діяльності за сумісництвом з отриманням матеріальної винагороди за винятком викладацької, наукової роботи та літературної, художньої і мистецької діяльності у вільний від роботи час.

• народний депутат не може:

а) залучатись як експерт органами попереднього слідства, прокуратури, суду;

б) входити до складу керівництва, правління чи ради юридичної особи, що має на меті одержання прибутку;

в) незаконно одержувати від іноземних урядів та іноземних і українських установ та підприємств незалежно від їх форми власності подарунки (винагороду);

г) використовувати свій депутатський мандат у цілях, не пов'язаних з депутатською діяльністю;

• Повноваження народного депутата України припиняються в день відкриття першого засідання Верховної Ради України нового скликання

• Дострокове припинення повноважень народного депутата України

(повноваження народного депутата України припиняються достроково

за рішенням Верховної Ради України):

1. у зв'язку з особистою заявою народного депутата про складення ним депутатських повноважень;

2. у разі визнання народного депутата судом недієздатним,

3. у разі визнання його безвісно відсутнім;

4. у разі припинення народним депутатом громадянства України

5. у випадку виїзду його на постійне проживання за межі України;

6. у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

7. у разі смерті народного депутата.

Рішення про дострокове припинення повноважень народного депутата України приймається більшістю від конституційного складу Верховної Ради України за поданням комітету, до компетенції якого входять питання діяльності народних депутатів.

Повноваження народного депутата України припиняються достроково на підставі рішення суду за поданням

1. Голови Верховної Ради України

2. за власною ініціативою

3. на вимогу не менше 25 народних депутатів України:

у в и п а д к а х:

1. у зв'язку з обранням або призначенням народного депутата на посаду, зайняття якої несумісне з виконанням повноважень народного депутата України,

2. у разі коли протягом місяця після визнання повноважень народний депутат не залишив попереднє місце роботи і не передав трудову книжку із записом про це до апарату Верховної Ради України.

Взаємовідносини народного депутата України з виборцями

1. Депутат підтримує зв'язки з виборцями

2. Депутат відповідальний перед виборцями свого округу і їм підзвітний.

Взаємовідносини народного депутата України з

Верховною Радою України та її органами

1. депутат України є членом Верховної Ради України і має всі права, що забезпечують його активну участь у діяльності парламенту

2. депутат несе відповідальність перед Верховною Радою, виконує доручення Верховної Ради та її органів

3. Верховна Рада має право заслуховувати повідомлення депутата про його роботу у Верховній Раді, виконання доручень Верховної Ради та її органів.

ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ НАРОДНОГО ДЕПУТАТА УКРАЇНИ

У ВЕРХОВНІЙ РАДІ УКРАЇНИ ТА ЇЇ ОРГАНАХ

Загальні положення:

Депутат користується правом ухвального голосу в усіх питаннях, що розглядаються на засіданнях Верховної Ради та її органів, до складу яких він входить.

депутат у Верховній Раді України та її органах, членом яких він є, має один голос.

Депутат, який не є членом якого-небудь органу Верховної Ради, може брати участь у його роботі з правом дорадчого голосу.

Народний депутат має право:

1. обирати і бути обраним до органів Верховної Ради України;

2. пропонувати питання для розгляду Верховною Радою України або її органами;

3. законодавчої ініціативи у Верховній Раді України;

4. ставити питання про визнання законопроекту терміновим та про винесення його на народне обговорення або референдум;

5. вносити проекти постанов, інших актів, поправки до них;

6. вносити пропозиції та поправки до проектів законів та інших законодавчих актів, а також пропозиції щодо порядку голосування;

7. висловлювати думку щодо персонального складу органів і кандидатур посадових осіб, які обираються, призначаються або затверджуються Верховною Радою України;

8. звертатися із запитами, брати участь у дебатах, ставити запитання доповідачам, головуючому на засіданні, вимагати відповіді на запит; виступати з обгрунтуванням своїх пропозицій і з мотивів голосування,

9. ставити питання про недовіру складу органів, утворених Верховною Радою України, а також посадовим особам, яких обрано, призначено або затверджено Верховною Радою України;

10. порушувати питання про перевірку діяльності підприємств, установ та організацій, розташованих на території України

11. передавати головуючому на засіданні Верховної Ради України текст свого виступу, окремої думки, заяви, пропозиції і зауваження з питань, що розглядаються Верховною Радою, для включення до протоколу і стенографічного звіту засідання;

12. одержувати по одному примірнику офіційних видань Верховної Ради України,

13. оголошувати на засіданнях Верховної Ради та її органів тексти звернень, заяв, резолюцій, петицій громадян чи їх об'єднань, якщо вони мають суспільне значення

Право законодавчої ініціативи народного депутата України

Право законодавчої ініціативи народного депутата України у

Верховній Раді України реалізується у формі внесення:

1. проекту нового закону, проекту закону про зміни чи доповнення до чинного закону або про його скасування;

2. обгрунтованої пропозиції про необхідність прийняття нового закону, закону про зміни чи доповнення до чинного закону або про його скасування (законодавча пропозиція);

3. пропозицій та поправок до документа законодавчої ініціативи, що розглядається Верховною Радою України.

Депутатський запит

Депутатський запит - це вимога народного депутата України, яка заявляється на сесії Верховної Ради України до підконтрольних і підзвітних їй органів та посадових осіб, дати офіційну відповідь з питань, віднесених до їх компетенції, якщо його попередні депутатські звернення до них не були задоволені.

Депутатський запит вноситься депутатом або головуючим на

сесії Верховної Ради до

1. Президента України,

2. Голови Верховної Ради України,

3. Кабінету Міністрів України,

4. керівників органів, призначених Верховною Радою України,

Запит подається в письмовій формі Голові Верховної Ради

України через Секретаріат Верховної Ради України.

(частину 3 статті 12 змінено згідно із

Законом N 276/95-ВР від 07.07.95 р.)

Верховна Рада України приймає рішення про доцільність направлення депутатського запиту відповідному органу або посадовій особі, до яких його звернуто. Це рішення має бути підтримане не менше 1/5 частиною від фактичної кількості народних депутатів,

Рішення про направлення запиту до Президента України на вимогу народного депутата України, групи народних депутатів чи комітету Верховної Ради України має бути попередньо підтримане не менш як однією третиною від конституційного складу Верховної Ради України ( 150 нар.деп.).

Орган або посадова особа, до яких звернуто запит, зобов'язані дати офіційну письмову відповідь не пізніш як у 15-денний термін з дня його одержання або інший термін, встановлений Верховною Радою.

( у виключних випадках - 1 місяць)

Обов'язки народного депутата України у

Верховній Раді України та її органах

Народний депутат України зобов'язаний:

1. бути присутнім та брати участь у засіданнях Верховної Ради України та її органів, до складу яких його обрано,

2. виконувати доручення Верховної Ради та її органів

3. додержуватися Регламенту Верховної Ради України

4. у разі неможливості прибути на сесію або засідання народний депутат повідомляє про це Секретаріат Верховної Ради та голову відповідної постійної комісії;

5. брати участь у контролі за виконанням законів та інших актів Верховної Ради України, рішень її органів;

6. інформувати Верховну Раду України та її органи, до складу яких його обрано, про виконання доручень Верховної Ради та її органів.

ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ НАРОДНОГО ДЕПУТАТА УКРАЇНИ

У ВИБОРЧОМУ ОКРУЗІ ТА ЗА ЙОГО МЕЖАМИ

Права народного депутата України

Народний депутат України має право:

1. брати участь у розгляді в органах державної влади будь-яких питань, що зачіпають інтереси громадян та організацій;

2. звертатися в державні органи та органи об'єднань громадян, до підприємств, установ і організацій, посадових осіб з питань своєї депутатської діяльності;

3. відвідувати будь-які державні органи і органи об'єднань громадян, підприємства, установи і організації з питань своєї депутатської діяльності;

4. перевіряти з власної ініціативи з залученням при необхідності представників державних органів і об'єднань громадян відомості пропорушення закону, прав та інтересів громадян і організацій, що охороняються законом;

5. вимагати від відповідних органів і посадових осіб припинення порушень закону, прав та інтересів громадян і організацій, що охороняються законом;

6. одержувати повну і достовірну інформацію з питань, пов'язаних із здійсненням депутатських повноважень, від усіх державних органів і органів об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій та посадових осіб;

7. проводити збори виборців округу, зустрічі з виборцями, трудовими колективами, об'єднаннями громадян;

8. брати участь у засіданнях об'єднань народних депутатів, виборців, органів громадського самоврядування, зборах трудових колективів, громадян за місцем проживання, військовослужбовців у військових частинах.

9. об'єднуватися в депутатські клуби, інші депутатські формування.

10. на невідкладний прийом посадовими особами ( на території округу)

11. вимагати усунення порушення законності

12. на участь в роботі місцевих Рад ( від обласної до сільської)

Депутатське звернення

Депутатське звернення - викладена в письмовій формі пропозиція народного депутата, звернена до посадових осіб державних органів, керівників підприємств, установ та організацій,здійснити певні дії, дати офіційне роз'яснення чи викласти позицію з питань, віднесених до їх компетенції.

Депутат своє звернення передає відповідній посадовій особі безпосередньо або надсилає поштою.

Депутатське звернення є обов'язковим для розгляду посадовими особами, яким воно адресовано, протягом не більше 10 днів змоменту одержання.

( у виключних випадках - до 30 днів)

Обов'язки народного депутата України у виборчому окрузі

У виборчому окрузі народний депутат України зобов'язаний:

1. підтримувати тісні зв'язки з виборцями,

2. регулярно інформувати їх про свою роботу у Верховній Раді України та її органах, про реалізацію своєї передвиборної програми (платформи);

3. брати участь у здійсненні контролю за виконанням законів, постанов, інших актів Верховної Ради та її органів;

4. вивчати громадську думку, потреби і запити населення, в разі необхідності повідомляти про них Верховну Раду та її органи, вносити пропозиції і вживати інших заходів щодо їх врахування і задоволення;

5. вести регулярний прийом виборців.

ОСНОВНІ ГАРАНТІЇ ДЕПУТАТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Основні положення:

1. Ніхто не має права обмежувати повноваження народного депутата

2. При запровадженні надзвичайного чи військового стану громадянські права і депутатські повноваження народного депутата України не обмежуються.

3. Держава гарантує депутату необхідні умови для ефективного

здійснення ним депутатських повноважень. Дані гарантії можна поділити на настутні групи:

а) політичні гарантії

б) організаційно -технічні гаранттії

в) соціально-економічні гарантії

В частині політичних гарантій:

• Народним депутатам України гарантується депутатська недоторканнiсть. Народнi депутати України не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягненi до кримiнальної вiдповiдальностi, затриманi чи заарештованi.

• Народнi депутати України не несуть юридичної вiдповiдальностi за результати голосування або висловлювання у парламентi та його органах, за винятком вiдповiдальностi за образу чи наклеп.

В частині організаційно-технічних

• надані законом права у парламенті, його органах та у иборчому окрузі (право на депутатський запип, депутатське запитання та інше),

• можливість коритуватися транстортом, засобами звязку та оргтехнікою парламенту

• можливість мати помічників-референтів

В частині соціально-економічних гарантій

• збереження попереднього місця праці

• допомога у працевлаштуванні членів сім’ї

• страхування життя і здоров’я за рахунок коштів парламенту

• пільгове пенсійне забезпечення

• щорічні допомоги на оздоровлення (путівки для відпочинку)

• належна заробітня плата

Депутатські групи та фракції парламенту.

Для ефективнішої законотворчої та іншої роботи в сучасних парламентах створюються добровільні об’єднання парламентаріїв як правило за політичними, соціально-економічними чи культурними поглядами. Такі об’єднання називають депутатськими групами та депутатськими фракціями.

Чинним законодавством передбачено створення таких депутатських об’єднань у Верховній Раді України.

Депутатська група - це добровільне об’єднання народних депутатів України прихильників певного кола політичними, соціально-економічних та інших інтересів.

Депутатська фракція - це депутатська група, сформована на основі партійної належності депутатів ( іншими словами депутатська фракція -

це об’єднання народних депутатів членів однієї політичної партії). При цьому, законом допускається входження до складу депутатської фракції й позапартійних депутатів, за умови що вони підтримують програмні документи відповідної партії.

Вимоги при створенні депутатських груп та фракцій;

• добровільна згода народних депутатів увійти до складу групи (фракції)

• кількість народних депутатів України - не менше як 25 депутатів

Депутатські групи (фракції) не можуть формуватися для захисту приватних, комерційних, місцевих, професійних чи релігійних інтересів.

Порядок роботи депутатської умови вступу депутата до депутатської групи (фракції групи (фракції),), його виходу чи виключення з неї визначаються самою депутатською групою (фракцією).

Депутат не може входити до складу більш як однієї зареєстрованої депутатської групи (фракції).

Голова Верховної Ради України і його заступники не входять до складу жодної депутатської групи (фракції).

Кожна депутатська група (фракція) повинна бути зареєстрована у Секретаріаті Верховної Ради.

Припинення діяльності депутатських груп (фракцій) :

• саморозпуск (прийняття групою чи фракцією рішення про саморозпуск)

• розпуск Головою парламенту (у випадку, коли склад депутатської групи (фракції) стає меншим від 25 народних депутатів, вона після 15 днів оголошується Головою Верховної Ради розпущеною)

• припинення діяльності у зв’язку з припиненням діяльності самої Верховної Ради України

Повноваження депутатських груп і фракцій:

• попередньо обговорюють кандидатури на посади Голови Верховної Ради та його заступників,

• попередньо обговорюють кандидатури голів комісій Верховної Ради

• попередньо обговорюють персональний склад колегіальних органів Верховної Ради

• мають право на пропорційне (виходячи з кількості їх членів) представництво в усіх органах Верховної Ради та офіційних парламентських делегаціях

• мають право висунення кандидатур на вакантні депутатські місця в органах Верховної Ради

• мають гарантоване право на виступ свого представника з усіх питань порядку денного на засіданнях Верховної Ради та її органів.

Депутатські групи (фракції) проводять свої засідання відкрито і гласно. За рішенням депутатської групи (фракції) може бути проведено закрите засідання.

Голова Верховної Ради України та його заступники

Секретаріат Верховної Ради України.

Після проведення виборів нового складу парламенту, Верховна Рада України для належної організації своєї діяльності, в першу чергу - законотворчої діяльності, повинна обрати своїх посадових осіб та створити необхідні свої внутрішні органи ( свої внутрішні структури).

До посадових осіб Верховної Ради України належать три особи

• Голова Верховної Ради України,

• Перший заступник Голови Верховної Ради України

• Заступник Голови Верховної Ради України

Стаття 88 Конституції України говорить, що Верховна Рада України обирає зi свого складу Голову Верховної Ради України, Першого заступника i заступника Голови Верховної Ради України та вiдкликає їх. Ця ж стаття Основного Закону дає загальний перелік повноважень першої особи українського парламенту (спікера ) - т.б. Голови Верховної Ради України, а саме - Голова Верховної Ради України:

1. веде засiдання Верховної Ради України;

2. органiзовує пiдготовку питань до розгляду на засiданнях Вер. Ради України;

3. пiдписує акти, прийнятi Верховною Радою України;

4. представляє Верховну Раду України у зносинах з iншими органами державної влади України та органами влади iнших держав;

5. органiзовує роботу апарату Верховної Ради України

Основні положення щодо процедури обрання Голови Верховної ради України та його заступників:

• Голова Верховної Ради обирається Верховною Радою на строк

її повноважень - т.б. на 4 роки;

• Голова Верховної Ради обирається Верховною Радою таємним

• голосуванням шляхом подачі бюлетенів

• кандидатури на посаду Голови Верховної Ради висуваються на

альтернативній основі на засіданні Верховної Ради:

1. народними депутатами України

2. парламентськими групами і фракціями

3. одноособово самим народними депутатом

(т.б. депутат може висунути для обрання

свою кандидатуру)

• висунуті кандидатури попереднього обговорюються в депутатських групах і і фракціях;

• обраним вважається кандидат за якого проголосувала більшість від конституційного складу Верховної Ради України ( т.б. не менше 226 народних депутатів ------ (450 : 2) +1=225+1=226)

Голова Верховної Ради України може бути в будь-який час відкликаний Верховною Радою з посади спікера. Це може бути зроблено парламентом за наступних обставин:

• на його прохання ( за власною заявою):

• у зв'язку з незадовільною його роботою на цій посаді:

• через обставини, що унеможливлюють виконання ним своїх обов'язків

голови парламенту ( хвороба, а також виконання будь-якої іншої оплачуваної роботи (крім наукової, викладацької чи іншої творчої у позаробочий час), або входження до складу правління чи ради підприємства або об'єднання громадян, що має на меті одержання прибутків)

• внаслідок припинення депутатських повноважень ( якщо особа перестає бути народним депутатом України - вона одночасно припиняє і свої повноваження як Голова Верховної Ради У країни).

Пропозиції про відкликання Голови Верховної Ради можуть вноситися:

1) Головою Верховної Ради України за його письмовою заявою;

2. не менш як 1/3 депутатів від їх фактичної кількості за їх підписами

Верховна Рада обирає Першого заступника Голови Верховної Ради і заступника Голови Верховної Ради. Основні моменти цього обрання:

• обираються на строк свого повноваження парламенту -.на 4 роки

• вони обираються з числа народних депутатів України:

• їхні кандидатури представляє Верховній Раді Голова Верховної Ради

• їхні вибори проводяться таємним голосуванням шляхом подачі бюлетенів

• їхні кандидатури попередньо обговорюються в депутатських групах (фракціях), а потім на засіданні Верховної Ради

• обраним вважається кандидат за якого проголосувала більшість від конституційного складу Верховної Ради України ( т.б. не менше 226 народних депутатів ------ (450 : 2) +1=225+1=226)

Перший заступник Голови Верховної Ради, заступник Голови Верховної Ради можуть бути в будь-який час відкликані за рішенням Верховної Ради з підстав,

аналогічних для відкликання Голови Верховної Ради України.

Пропозиції про відкликання заступників Голови Верховної Ради вносяться:

1. самими заступниками Голови Верховної Ради України ( за їх власними заявами)

2. Головою Верховної Ради України;

3. не менш як 1/3 депутатів від їх фактичної кількості за їх підписами

Заступники Голови Верховної Ради України:

• виконують визначені Конституцією України обов'язки

• беруть участь у розробці проекту кошторису витрат Верховної Ради

• контролюють виконання головами відповідних постійних комісій Верховної Ради їх посадових обов'язків

• не рідше одного разу на рік подають звіт Верховній Раді про свою діяльність і організацію діяльності Верховної Ради та її органів з питань, віднесених до їх відання.

Секретаріат Верховної Ради України та інші допоміжні органи і установи.

Секетаріат Верховної Ради України - це допоміжний спеціально стверений орган парламенту.

Його завдання - організаційне, технічне та інше обслуговування діяльності

Верховної Ради України та її органів, народних депутатів України,

зареєстрованих депутатських груп (фракцій).

Положення про Секретаріат Верховної Ради затверджує Верховна Рада.

Структуру і штати Секретаріат Верховної Ради в межах кошторису витрат, пов'язаних з діяльністю Верховної Ради затвердженого Верховною Радою, - визначає Голова Верховної Ради України.

Крім Секретаріату, при парламенті України створені та функціонують:

1. Інститут законодавства Верховної Ради України

2. журнал «Віче»

3. парламентська бібліотека

Верховна Рада України працює сесiйно ( основною формою роботи є сесія - зіборання народних депутатів України. Сесія Верховної Ради включає в себе: 1) пленарні засідання;

2) засідання постійних комісій (комітетів) Верховної Ради України

• Верховна Рада України збирається на першу сесiю не пiзнiше нiж на тридцятий день пiсля офiцiйного оголошення результатiв виборiв.

• Перше засiдання Верховної Ради України вiдкриває найстарший за вiком народний депутат України.

Комітети Верховної Ради України, тимчасові спеціальні

та тимчасові слідчі комісії Верховної Ради України.

Сучасна парламентська практика пішла таким шляхом, організація діяльності сучасних парламентів серед іншого будуєьтся і на роботі його постійних комісій (комітетів). Іншими словами для кращої організації роботи, парламентарії між собою об’єднюються в окремі групи 9як правило за фаховою ознакою) і ведуть попередню, підготовчу законопроектну та іншу діяльність. Даний підхід в організації діяльності парламенту використано і в Україні.

На рівні Конституції України, сьогодні ми маємо окрему статтю 89 Основного Закону, яка містить положення щодо основ статусу постійних комісій (за Конституцією - Комітетів парламенту), а саме:

• Верховна Рада України затверджує перелiк комiтетiв Верховної Ради України

• Верховна Рада України обирає голiв цих комiтетiв

• Комiтети Верховної Ради України створюються для виконання двох головних завдань: 1) здiйснення законопроектної роботи

2. підготовка i попередній розгляд питань, вiднесених до

повноважень Верховної Ради України

• Верховна Рада України може створювати тимчасовi спецiальнi комiсiї для пiдготовки i попереднього розгляду питань, які належать до компетенції парламенту;

• Верховна Рада України для проведення розслiдування з питань, що становлять суспiльний iнтерес, може створювати тимчасовi слiдчi комiсiї,

• для створення Верховною Радою України своїх тимчасових слiдчих комiсiй,

необхідно, щоб за це проголосувала не менш як одна третина вiд

конституцiйного складу Верховної Ради України - т.б. не менше як 150

народних депутатів України ( (450:3)х1=150х1=150 )

• юридична природа висновків i пропозицiй тимчасових слiдчих комiсiй Верховної Ради України є такою, що вони не є вирiшальними для слiдства i суду

Законом «Про комітети Верховної Ради України» деталізовано ряд конституційних положень про Постійні комісії парламенту, а саме:

• перелік комітетів парламенту та функціональну спрямованість їх діяльності визначає Верховна Рада України. При цьому обов’язково повинні враховуватись наявність проблем державного, господарського, соціально-культурного будівництва в державі

• Комітети є відповідальними перед Верховною Радою України і їй

підзвітними.

• Комітети будують свою роботу на основі законності, гласності,

рівноправності, вільного колективного обговорення і вирішення питань.

Загальні положення процедури утворення

Комітети парламенту:

• Комітети Верховної Ради обираються з числа народних депутатів України на першій сесії Верховної Ради нового скликання - т.б. після обрання нового парламенту;

• Комітети Верховної Ради обираються на строк повноважень парламенту ( т.б. найбільше на 5 років)

• про перелік комітетів Верховної Ради України Верховна Рада приймає постанову

• протягом строку своїх повноважень, Верховна Рада України може створювати нові постійні, реорганізовувати раніше створені, змінювати їх

кількісний склад

• створення комітетів Верховної Ради здійснюється після формування і реєстрації депутатських груп (фракцій).

• Верховна Рада обирає комітети у складі їх голів і членів

• Кількісний склад кожного комітету визначається Верховною Радою

• Голови і члени комітетів обираються Верховною Радою

• Депутат має право і повинен бути членом лише однієї комітету

• Всі члени комісії мають рівні права

• Після обрання голів комітетів визначається персональний склад членів постійних комісій.

• До складу комітетів Верховної Ради не можуть бути обрані Голова Верховної Ради України, Перший заступник та заступник Голови Верховної Ради

• Про обрання голів комітетів та створення комітетів Верховна Рада приймає відповідні постанови.

• Кандидатури для обрання голів комітетів Верховної Ради, а також їх членів висуваються на засіданнях відповідних депутатських груп та фракцій. При цьому повинно бути враховано два моменти : 1) квота пропорційного представництва депутатських груп (фракцій) ;

2. згода народного депутата очолити постійну комісію чи входити до складу комітету.

Організація роботи комітетів

Загальні положення

• основною формою роботи постійних комісій є засідання.

• засідання постійних комісій є правомочними, якщо на них присутня більш як половина від затвердженого Верховною Радою України складу її членів

• засідання постійних комісій проводиться відкрито і гласно

• як виняток, може проводитись закрите засідання.

• для здійснення звукозапису, кіно- і відеозйомок, трансляції засідання по радіо і телебаченню потрібна згода постійної комісії

• На закритому засіданні, крім членів комісії, можуть бути присутніми запрошені на засідання особи.

Конституційні основи організації діяльності парламенту.

Законотворчийї процес в Україні.

Дані питання регулюється:

На рівні Конституції України - це насамперед положення Розділу 4 Основного Закону «Верховна Рада України», особливо статті 82, 83, 84,87, 88, 89, 93, 94, 95 та інші.На рівні законів України:

насамперед - це Регламент Верховної Ради України;

а також до певної міри :Закон про постійні комісії Верховної Ради України; Закон про статус народного депутата України та інші.

Верховна Рада України працює сесiйно - т.б. основною формою діяльності парламенту України є сесія.

Сесії Верховної Ради складаються з ;

1. пленарних засідань Верховної Ради

2. засідань постійних та інших комісій Верховної Ради

Сесії Верховної Ради України:

1. чергові

2. позачергові

Чергові сесії Верховної Ради - це сесії які проходять (скликаються) у строки визначені чинним законодавством. Конституцією України передбачено скликання двох сесій Верховної Ради України протягом календарного року - весняної і осінньої. Стаття 83 Конституції України чітко визначає час початку роботи чергових сесій, а саме « Черговi сесiї Верховної Ради України починаються першого вiвторка лютого i першого вiвторка вересня кожного року.

Позачерговi сесiї Верховної Ради України - це сесії парламенту, які скликаються поза рамками чергових сесій у тих випадках, коли виникла гостра необхідність розгляду того чи іншого питання на сесії