Ковзаюча вісімка.
Цей вузол в’яжеться по принципу вісімки і відноситься до розряду надійних сильно затягуючих петель. Його основна властивість — плавно і рівномірно затягуватися при натяжінні за корінний кінець.
Мал. 55. Техніка в’язки вузла «Ковзаючи вісімка»
Стрілочками показано послідовність в’язки вузла, довгою стрілкою — на тяжіння за корінний кінець. Цим вузлом можна швидко і міцно прив’язати мотузку до опори і швидко відв’язати. Контрольний вузол необов’язковий.
Бігаючий булінь.
Це той же бесідочний вузол тільки з маленькою петлею, в яку пропущено корінний кінець. Він оснований на принципі ласо. Діє бігаючий булінь безвідкладно.
Мал. 56. Техніка в’язки вузла «Бігаючий булінь»
Хрестиком показана опора. Не потребує контрольного вузла.
Силковий вузол.
Цей вузол рахується одним із найбільше плавно і легко затягуючи вузлів.
Мал. 57. Техніка в’язки силкового вузла
Контрольний вузол не потрібний. Хрестиком позначена опора.
Швидкорозв’язуючі вузли.
Розв’язуючий простий вузол.
Цей вузол не погано слугує найпростішим стопором, який можна швидко віддати навіть при сильному на тяжінні мотузки. При ривкові за ходовий кінець він моментально розв’язується. Його можна використовувати в усіх випадках, коли потрібно що-небудь тимчасово закріпити з таким розрахунком, щоб в будь-яку хвилину можна було звільнити мотузку.
Мал. 58. Техніка в’язки розв’язуючого простого вузла
Швидкорозв’язуюча вісімка.
Якщо звичайну вісімку зробити з петлею в останню її петлю пропустивши вдвоє складений ходовий кінець, то ми отримаємо прекрасний швидко розв’язуючий вузол.
Мал. 59. Техніка в’язки швидкорозв’язуючої вісімки
Цей вузол може бути прекрасним стопором. Його також можна використовувати, якщо потрібно швидко прив’язатися за опору і швидко відв’язатися. За опору ним можна кріпитися способом «вісімка одним кінцем». Слід пам’ятати, після того як буде вив’язана вісімка, ходовий кінець потрібно скласти вдвоє і просунути його в останню петлю вісімки. Вузол розрівняти, затягнути руками і лише тоді прикладати тягу на мотузку.
Рифовий вузол.
Свою назву він дістав від слова «риф-штерт» — невеликий, вв’язаний в полотнище вітрила кінець мотузки, яким «брали рифи» тобто зв’язували підібрані до нижнього краю вітрила, щоб зменшити його площу при сильному вітрі. Вони зв’язувалися з таким розрахунком, щоб в ,будь-яку хвилину, у випадку необхідності можна було їх швидко розв’язати. Для цієї мети використовувався рифовий вузол.
Він схожий з прямим і в’яжеться двома способами як прямий, за винятком того що при в’язці другого напіввузла його ходовий кінець пропускають в петлю складеним вдвоє. При ривкові за ходовий кінець вузол моментально розв’язується.
Мал. 60. Техніка в’язки рифового вузла
Слід пам’ятати, що при закріпленні цим вузлом за опору в петлю позначену хрестиком потрібно вставити льодоруб.
«Мокрий напівштик».
Багато вузлів, коли намокають, неможливо розв’язати. Для цієї мети моряки придумали вузол з назвою «мокрий напівштик». Його використовують для кріплення мотузок за опору. Вузол розрахований на сильну тягу, швидку віддачу. Для підвищення безпеки в петлю позначену хрестиком слід вставити льодоруб.