2.2. Угорщина

Конституційні норми і положення закону

Правовий статус місцевого самоврядування в Угорщині визначений Законом 1990 року про місцеве самоврядування і Законом 1990 року про місцеві вибори. Ці закони передбачають, що місцеве самоврядування в Угорщині спирається на принцип "загальної компетенції", за яким місцева влада може виконувати будь-які завдання, пов'язані з місцевими справами, які не є конкретним обов'язком іншого державного органу і не суперечать законові. Рішення місцевого уряду можуть бути скасовані Конституційним судом та іншими судами у випадку порушення загальнодержавного законодавства. Органи місцевого самоврядування мають також законне право висловлювати свою думку чи бути ініціаторами запитів щодо завдань та функцій, які мають відношення до їхніх громад, але виконуються іншими органами. Крім того, органи місцевого самоврядування мають право на власний розсуд обкладатиМІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ: СВІТОВИЙ ТА УКРАЇНСЬКИЙ ДОСВІД 2 0

своїми податками, а також право отримувати частку державних податків та субсидій через певні формули, а не шляхом ведення переговорів із центральним урядом.

Базова структура

Угорщина поділяється на 8 регіонів, 20 округів, 22 райони в межах Будапешта, а також 3070 міст і сіл. Регіони є децентралізованими одиницями державної адміністрації, а не місцевого самоврядування. У кожному регіоні президентом призначається уповноважений Республіки для координування дій державної адміністрації, нагляду за місцевими органами та перевірки законності їхніх рішень у межах їхніх автономних сфер відповідальності. Округи є рівнем місцевого самоврядування із радами, що опосередковано обираються членами міських і сільських рад, розташованих на їхній території. У широкому розумінні їхні функції полягають у виконанні завдань, які є надмірними для міських чи сільських рад. Однак, ці функції відмежовані від функцій міських та сільських рад. Міста й села мають право обирати раду і здійснювати функції місцевого самоврядування. Як зазначено вище, ці права мають давню історію, нерідко ще з часів середньовіччя. Міста із населенням понад 50 000 осіб можуть бути визнані парламентом як такі, що мають "окружний рівень". Це означає, що вони виконують функції окружного уряду в межах своїх територій, які виключаються з юрисдикції округів.

Всі муніципалітети в Угорщині представлені виборними радами. У муніципалітетах, де мешканців менше від 10 000 осіб, вибори пропорційні. У більших муніципалітетах одна половина членів ради обираються всім населенням, а друга половина — в одномандатних округах. Обираються також один-два заступники. Відомчий поділ мерії на відділи вирішується радою. За рішенням ради можуть утворюватися комітети; їм можуть надаватися виконавчі функції, але здебільшого вони мають дорадчий характер і можуть консультувати раду з питань вибору політичного курсу. Головний адміністратор призначається радою на невизначений термін. Комісій в угорських радах немає.

Слід зазначити, що реформа місцевого самоврядування в Угорщині була радикальнішою й швидшою, ніж у будь-якій іншій колишній соціалістичній країні Європи. Фактично Угорщина є єдиною державою у Центральній та Східній Європі з цілком завершеною системою місцевого самоврядування, яка вже функціонує. В Угорщині реформовано як нижчі, так і вищі рівні місцевого управління, завершено передання функцій та майна і запроваджено всебічну й постійну структуру фінансових відносин між центральним та місцевим рівнями, що включає місцеве оподаткування, розподіл надходжень та надання субсидій за формулами. 21