1.5. Велика британія

Конституційні норми і положення закону

На відміну від більшості країн Західної Європи Велика Британія має неписану Конституцію. Ухвалені парламентом закони, що належать до конституційних прерогатив, у жоден спосіб не закріплені і можуть змінюватися простою більшістю. За цієї системи місцева влада не має ніяких самостійних прав і є творінням ухвалених парламентом законів. Немає жодного писаного конституційного застереження щодо статусу й прав органів місцевого самоврядування, як немає і жодного формулювання, яке б визначало їхню роль у межах місцевих громад. Хоча раніше вважалося, що місцева влада, оскільки вона обиралася народом, має незаперечне право визначати політику в межах своєї юрисдикції, на практиці воно поступово втрачалося. Упродовж останніх двох десятиліть автономія органів місцевого самоврядування дедалі більше розмивалася, і вони поступово перетворюються на адміністративні органи центрального уряду. Несхильність центрального уряду визнавати, що органи місцевого самоврядування мають обгрунтовані права й повноваження, крім тих, що покладені на них парламентом, ілюструється відмовою підписати Хартію місцевого самоврядування Ради Європи на тій підставі, що вона суперечить британським традиціям.

Базова структура

Британія має два головні типи структур самоврядування — муніципальну й немуніципальну. Немуніципальні зони діють у двоярусній17

системі графств та районів. Муніципальні зони реорганізовано з двоярусної системи на уніфіковану систему районів або графств; у випадках, коли відповідною одиницею урядування обиралися райони, вони мали прямі відносини з центральним урядом, а не опосередковані через уряди графств. В усіх випадках органи місцевого самоврядування керуються радами, обраними на місцях. Хоча такі самостійні утворення називаються муніципальними "корпораціями", не існує жодного положення про централізовану виконавчу владу в особі, скажімо, мера. Натомість ради поділено на комітети, які приймають основні рішення з питань місцевого урядування та укладають з органами влади угоди про надання послуг.

Усі британські немуніципальні графства відповідають за освіту, соціальні послуги, автошляхи і транспорт, пожежну охорону, встановлення і дотримання торговельних стандартів, видалення сміття, планування в галузі будівництва та охорону порядку. Немуніципальні райони відповідають за житлове будівництво, охорону здоров'я в аспекті навколишнього середовища, збирання сміття та регулювання забудови. Муніципальні органи місцевого самоврядування відповідальні за всі ці послуги, оскільки нині вони є уніфікованими одиницями.

2. Східна європа

Упродовж останньої половини цього сторіччя органи місцевого самоврядування у Східній Європі значною мірою були керовані комуністичною системою ієрархічного подвійного підпорядкування. Хоча органи місцевого самоврядування і функціонували за часів комуністичного правління, маючи статус трохи вищий за статус адміністративних одиниць, більшість країн Східної Європи мають традиції місцевого самоврядування, які беруть початок у ті ж часи, що й у Західній Європі, Справді, оскільки у XVI столітті християнство вже було поширене на більшій частині Східної Європи, досягши на сході України, Румунії й Білорусі, багато східноєвропейських країн мають традицію місцевого самоврядування, зосередженого довкола громади. З крахом комунізму багато східноєвропейських країн повернулися до цих коренів і відновили у конституціях і в законах громаду як основну одиницю місцевого самоврядування. Упродовж 1990 року в Угорщині, Польщі, Чеській республіці й Словаччині були ухвалені нові закони про місцеве самоврядування. Через кілька місяців були проведені вільні вибори. Крім того, у всіх цих чотирьох країнах вже у 1993 році існували нові місцеві фінансові системи, що спиралися на місцевий контроль над низкою місцевих джерел надходжень. Загалом, принцип місцевої автономії було утверджено.

Новонароджені системи місцевого самоврядування в цьому регіоні мають ряд спільних рис, які подано нижче. МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ: СВІТОВИЙ ТА УКРАЇНСЬКИЙ ДОСВІД 1 8

Історично самостійні громади мають право на утворення власної муніципальної корпорації, а муніципальні органи обираються на основі конкурентної багатопартійної системи.

Муніципалітетам надано низку повноважень та обов'язків, які вони можуть здійснювати самостійно, на відміну від завдань, виконуваних ними як представниками центрального уряду.

Муніципалітети мають право самостійно володіти й розпоряджатися місцевим майном і право мати певні незалежні джерела надходжень.

Центральні уряди дають муніципальній владі субсидії та субвенції, щоб допомогти у виконанні санкціонованих центром послуг.