1.4. Франція

Конституційні норми і положення закону

Незважаючи на адміністративні реформи 80-х років, Франція серед більшості демократичних країн Європи є ще й досі найбільш централізованою державою. Саме тут досить стійкі традиції міцної державної влади, яка відіграє головну роль на рівні департаментів та областей. Конституція Франції 1958 року, яка діє донині, досить скупо говорить про права місцевого самоврядування. Це розділ 11 "Про місцеві колективи", хоча в ньому лише стаття 72 присвячена місцевим колективам. 15

"Стаття 72. Місцевими колективами Республіки є комуни, департаменти, заморські території. Всі інші місцеві колективи утворюються законом.

Ці колективи вільно управляються виборними радами в умовах, визначених законом.

Представники Уряду в департаментах і територіях відповідають за національні інтереси, адміністративний контроль і дотримання законів".

Велика адміністративна реформа, що розпочалась у Франції в 1982 році, поклала край тотальному державному керівництву над усіма ланками місцевого життя і надала досить широкі права місцевому самоврядуванню. Найважливішим у Законі № 82-213 від 2 березня 1982 року була норма статті 1, яку можна вважати пусковою кнопкою процесу децентралізації: "Стаття 1. Комуни, департаменти та регіони є вільно керовані обраними радами. Закони визначатимуть розподіл компетенцій між комунами, департаментами, регіонами і державою, а також розподіл народних коштів, що випливає з нових правил місцевої податкової системи та передач державних кредитів територіальним громадам;

організацію регіонів, статутні гарантії, які. надаються персоналу територіальних громад, спосіб обрання і статус обранців, а також форми співпраці між комунами, департаментами та регіонами і розвиток участі громадян у місцевому житті".

Велика французька адміністративна реформа проводилась по етапах. Наступний етап реформи розпочався з нових законів від 7 січня 1983 року і 22 червня 1983 року. Цими законами визначався новий перерозподіл компетенції між державою і територіальними колективами на користь останніх.

На сьогодні законодавство Франції повністю регулює всі питання, що стосуються організації і діяльності місцевого самоврядування на всіх рівнях адміністративно-територіального устрою. Всі ці закони об'єднані в Адміністративний кодекс, який є фактично "конституцією" місцевого самоврядування у Франції.

Базова структура

Після державного рівня урядування Франція має реально ще три рівні урядування:

- рівень комун(общин) — основний базовий рівень самоврядування. На цьому рівні відсутні державні органи загальної компетенції. Органами самоврядування тут є муніципальні ради зі своїми виконавчими органами - муніципалітетами;

- рівень департаменту. На цьому рівні діють органи як місцевого самоврядування - Генеральна рада із власним виконавчим органом, такМІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ: СВІТОВИЙ ТА УКРАЇНСЬКИЙ ДОСВІД 1 6

і державної влади у вигляді префектур. Керує діяльністю префектури префект, який є офіційним представником держави і призначається Президентом за поданням Уряду.

- рівень округу. Третій рівень лише порівняно недавно набув статусу адміністративно-територіального утворення із власними урядовими структурами. На цьому рівні, як і на рівні департаментів, діють і органи самоврядування, і державні органи. Проте компетенція органів самоврядування тут досить обмежена. Органом самоврядування округу є окружна рада, голова якої вважається її виконавчим органом. Окружний префект, що здійснює на цьому рівні державну виконавчу владу, є одним із префектів департаменту, що входить до складу округу. Представницький орган формується прямими виборами(з 1986 року), що проводяться у рамках департаментів.

Суперечності між органами самоврядування та префектурами зараз вирішуються через адміністративні суди, хоча за префектами і досі залишилось право в особливих випадках зупинити незаконне, на його думку, рішення представницького органу місцевого самоврядування.