Захист цивільних прав та інтересів європейським Судом по правах людини

1. Конституція України щодо захисту своїх прав і свобод у міжнародних організаціях

2. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ ТА ОСНОВОПОЛОЖНИХ СВОБОД У ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СУДІ З ПРАВ ЛЮДИНИ

3. ПРАВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ЗА КОНВЕНЦІЄЮ ПРО ЗАХИСТ ПРАВ ЛЮДИНИ ТА ОСНОВОПОЛОЖНИХ СВОБОД

4. ПРАВО НА ПРАВОВУ ДОПОМОГУ ЗА ПРАВОМ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ КОНВЕНЦІЇ

5. ПРОВАДЖЕННЯ У ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СУДІ З ПРАВ ЛЮДИНИ

1. Конституція України щодо захисту своїх прав і свобод у міжнародних організаціях

Конституція України (ст. 55) надає право кожному після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

Такою міжнародною судовою установою є Європейський Суд з прав людини, створення якого було передбачено Конвенцією про захист прав людини та основних свобод (Рим, 1950 р.). Суд розпочав свою роботу 1959 р. у Стасбурзі (Франція).

Чому саме у Страсбурзі? «Страсбург завжди був символом безглуздості народів, які думали, що проблеми можна вирішувати за допомогою воєн. Страсбург може зараз стати символом єдності Європи».

Верховна Рада України, ратифікувавши 17 липня 1997 р. Європейську конвенцію про захист прав людини і основних свобод, відкрила нову сторінку у захисті прав людини в Україні.

Відповідно до статті 21 Конвенції, судді повинні мати високі моральні якості, мати кваліфікацію, необхідну для призначення на цю високу посаду, чи бути юристом з визнаним авторитетом.

Судді обираються Парламентською Асамблеєю від кожної Високої Договірної Сторони із трьох кандидатів, поданих нею.

Судді обираються строком на шість років; повноваження судді припиняється у разі досягнення ним 70-ти років.

Для розгляду поданих заяв Суд засідає в комісіях у складі трьох суддів, у Палатах - у складі семи та у Великій палаті - у складі сімнадцяти суддів.

На розгляд Європейського Суду може бути подана заява від будь-якої особи, неурядової організації або групи осіб, що вважають себе потерпілими від порушення Україною прав, викладених у Конвенції або Протоколах до неї. Суд може розглядати лише ті справи, які стосуються прав, перелічених у Конвенції та Протоколах до неї. Європейський Суд не є апеляційним, він не може скасовувати або змінювати рішення судів України. Європейський Суд приймає скарги лише проти держави, а не проти приватних осіб.

Суд може прийняти заяву до розгляду, якщо вона подана в межах шести місяців від дати прийняття остаточного рішення судом України⁴.

Остаточним вважається рішення, прийняте Верховним Судом України. Тобто, якщо остаточне рішення було прийняте, наприклад, 26 червня 2003 р., то останнім днем подання заяви до Європейського Суду має вважатися 27 грудня 2003 р.

Завдання Європейського Суду полягає у встановленні єдиних європейських стандартів щодо прав людини.

Верховна Рада України 11 липня 2001 р. прийняла Закон «Про виконання рішень Європейського суду з прав людини», але Президент України наклав Вето. Після врахування всіх зауважень Президента Верховна Рада 29 листопада 1991 р. повторно проголосувала за цей закон (за - 341). Але Президент України знову його відхилив, вважаючи його неприйнятним.

Такий акт Президента України суперечив статті 94 Конституції України.

8 липня 2002 р. Верховна Рада України прийняла Постанову Про Закон України «Про виконання рішень Європейського Суду з прав людини», якою знову направила Президенту України цей закон на підписання. Але він так і не був підписаний.