§ 5. Відповідальність за порушення зобов'язань по кредитному договору

За порушення строків повернення отриманого кредиту клієнт, як правило, повинен сплатити банку підвищені відсотки, звичайно, у тому випадку, коли комерційний банк приймає рішення про пролонгацію кредиту.

У кредитних договорах передбачається відповідальність позичальника за несвоєчасне повернення кредиту та відсот­ків за його користування і банку — за несвоєчасне перера­хування валюти кредиту у вигляді стягнення пені, що вста­новлюється за згодою сторін.

У кредитних договорах повинна також передбачатись відповідальність позичальника за використання не за цільо­вим призначенням кредитів за рахунок отриманих від Націо­нального банку України кредитних ресурсів у вигляді стяг­нення з позичальника штрафу в розмірі не менше 25 відсот-

Те;

158

ма 7

ків від розміру використаного не за призначенням кредиту у встановленому чинним законодавством порядку.

За використання не за цільовим призначенням кредиту наданого за рахунок власних ресурсів комерційного банку' передбачається стягнення з позичальника штрафу в розмірі до 25 відсотків від розміру використаного не за призна­ченням кредиту у встановленому чинним законодавством порядку.

Крім підвищених відсотків, штрафів або пені за несвоє­часне повернення позики, кредитні договори можуть перед­бачати ряд санкцій іншого характеру. При погіршенні фінан­сово-господарського стану клієнта або при раптово виявле­ній відсутності забезпечення кредиту комерційний банк, у відповідності з умовами кредитного договору, отримує право на дострокове одностороннє розірвання договору, тобто на дострокове стягнення вже виданого кредиту та припинення видачі позик, навіть якщо це було обумовлено кредитним до­говором. У відповідності з умовами кредитного договору ко­мерційний банк відповідає за несвоєчасну видачу кредиту. Якщо кредитним договором спеціально не передбачена відпо­відальність за порушення цього обов'язку банку, то останній повинен відшкодувати збитки, які були завдані клієнту.

Комерційні банки зобов'язані у кожному випадку непо­вернення кредиту та нарахованих відсотків за користування кредитом вирішувати питання про стягнення заборгованості у встановленому чинним законодавством порядку, а у разі неможливості стягнення — порушувати у суді справу про банкрутство.

Відповідальність клієнта і банку є повною, тобто винна сторона зобов'язана відшкодувати своєму контрагенту збит­ки у повному обсязі, включаючи неотримані доходи, якщо кредитний договір не містить умови, які передбачають обме­жений характер відповідальності обох або однієї сторони.

Тема 8

Операції банків з цінними паперами

§ 1. Поняття та види цінних паперів

У сучасному вигляді цінні папери з'явились в Європі в часи пізнього середньовіччя. Великі географічні відкриття сприя­ли розширенню світової торгівлі. Для освоєння нових земель потрібні були величезні капітали. Постала потреба об'єднан­ня капіталів у формі акціонерних товариств, які згодом поча­ли випускати цінні папери.

Спочатку виникли нідерландські та англійські компанії по торгівлі з Ост-Індією. Пізніше, у XVI—XVII ст. в Англії з'являються товариства для виконання капіталомістких ро­біт — фінансування видобутку вугілля, дренажу боліт, впо­рядкування міст тощо. З того часу ринок цінних паперів став стрімко розвиватися. Поступово було створено величезний фіктивний капітал, який у декілька разів перевищує реальний.

У науковій літературі зустрічаємо багато визначень цін­ного паперу. Заслуговує на увагу думка видатного російсько­го вченого-юриста М. М. Агаркова, згідно з якою цінні папе­ри — це документи, подання яких необхідно для здійснення вираженого в них права.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу», цінні папери — це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визна­чають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх Власником і передбачають, як правило, виплату доходу у ви­гляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Цінні папери можуть бути іменними та на пред'явника.

161

Іменні цінні папери, якщо інше не передбачено вищ ваним законом або в них спеціально не зазначено, що не підлягають передачі, передаються шляхом повного індося менту (передатним написом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи).

Цінні папери на пред'явника обертаються вільно.

Стаття 1 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» визначає, що учасниками ринку цінних паперів є емітенти, інвестори та особи, що про­водять професійну діяльність на ринку цінних паперів.

Емітент цінних паперів — це держава в особі уповно­важеного органу, юридична особа і у випадках, передбаче­них законодавством, фізична особа. Емітент випускає цінні папери від свого імені.

Всі зобов'язання, що виникають у зв'язку з випуском цінних паперів, емітент повинен виконувати в строки і в по­рядку, передбаченому чинним законодавством України, а та­кож рішеннями про випуск цінних паперів.

Інвестор на ринку цінних паперів — це фізична або юридична особа, яка придбаває цінні папери від свого імені та за свій рахунок, з метою одержання доходу чи збільшення вартості цінних паперів або набуття відповідних прав, що на­даються власнику цінних паперів відповідно до чинного зако­нодавства.

Відповідно до Закону України від 3 червня 1999 р. «Про внесення змін до Закону України «Про цінні папери і фондо­ву біржу», в Україні можуть випускатися такі види цінних паперів:

• акції;

• облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик;

• облігації місцевих позик;

• облігації підприємств;

• казначейські зобов'язання республіки;

• ощадні сертифікати;

• інвестиційні сертифікати;

• векселі;

• приватизаційні папери. Розглянемо їх основні характеристики.

Акція — цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерно­го товариства, підтверджує членство в акціонерному това-

рястві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді диві­денду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Акції можуть бути іменними та на пред'явника, приві­лейованими та простими.

Громадяни, як правило, є власниками іменних акцій. Обіг іменної акції фіксується у книзі реєстрації акцій, до якої вносяться відомості про кожну іменну акцію, включаючи ві­домості про власника, час придбання акції, а також кількість таких акцій у кожного з акціонерів. У книзі реєструється та­кож загальна кількість акцій на пред'явника.

Привілейовані акції дають власникові право на першо­чергове одержання дивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства у разі його ліквідації. Власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні акціонерним товариством, якщо інше не передбачено його статутом. Привілейовані акції мо­жуть випускатися із фіксованим у процентах до їх номіналь­ної вартості щорічно виплачуваним дивідендом. Виплата ди­відендів провадиться у розмірі, зазначеному в акції, незалеж­но від розміру одержаного товариством прибутку у відповід­ному році. У тому разі, коли прибуток відповідного року є недостатнім, виплата дивідендів по привілейованих акціях провадиться за рахунок резервного фонду. Якщо розмір ди­відендів по простих акціях перевищує розмір дивідендів по привілейованих акціях, власникам останніх може провадити­ся доплата до розміру дивідендів, виплачених іншим акціоне­рам. Привілейовані акції не можуть бути випущені на суму, Що перевищує 10 відсотків статутного фонду акціонерного товариства.

Власник акції має право на частину прибутку акціонер­ного товариства (дивіденди), на участь в управлінні това­риством (крім власника привілейованої акції), а також інші права, передбачені законодавством України та статутом ак­ціонерного товариства.

Облігація — цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання від­шкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в Передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого процен­та (якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігації

— зіи

162

163

усіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах.

Випускаються такі види облігацій: облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик, облігації місцевих позик та облігації підприємств.

Облігації підприємств випускаються підприємствами усіх передбачених законом форм власності, об'єднаннями під­приємств, акціонерними та іншими товариствами і не дають їх власникам права на участь в управлінні. Умови випуску і розповсюдження таких облігацій визначаються чинним зако­нодавством України та статутом емітента.

Облігації можуть бути іменними і на пред'явника, про­центними і безпроцентними (цільовими), що вільно оберта­ються або з обмеженим колом обігу.

Облігації внутрішніх і місцевих позик випускаються на пред'явника.

Облігації зовнішніх державних позик України — цінні папери, що розміщуються на міжнародних та іноземних фон­дових ринках і підтверджують зобов'язання України відшко­дувати пред'явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій. Вони можуть деномінуватися у конвертованій іноземній валюті. Облігації зовнішніх державних позик випускаються процент­ними, дисконтними та можуть бути іменними або на пред'яв­ника, з вільним або обмеженим колом обігу. Ці облігації оп­лачуються виключно в конвертованій іноземній валюті відпо­відно до умов їх випуску. Емітентом облігацій зовнішніх дер­жавних позик є держава в особі Міністерства фінансів України. Грошові кошти, одержані від розміщення облігацій внутрішніх державних позик спрямовуються виключно до Державного бюджету України.

Казначейські зобов'язання — вид цінних паперів на пред'явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власника­ми грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу.

Казначейські зобов'язання випускаються таких видів:

• довгострокові — від п'яти до десяти років;

• середньострокові — від одного до п'яти років;

• короткострокові — до одного року.

Ощадний сертифікат — письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладни­ка на одержання після закінчення встановленого строку де­позиту та процентів по ньому.

Ощадні сертифікати можуть бути строковими (під певний договірний процент на визначений строк) або до запитання, іменними та на пред'явника. Іменні сертифікати обігу не підля­гають, а їх продаж (відчуження) іншим особам є недійсним.

Інвестиційний сертифікат — цінний папір, який ви­пускається інвестиційним фондом або інвестиційною компа­нією і дає його власникові право на отримання доходу у ви­гляді дивідендів.

Інвестиційні сертифікати можуть бути іменними та на пред'явника. Вони випускаються з метою залучення коштів інвесторів для здійснення спільного інвестування і не дають їх власникові права участі в управлінні юридичною особою, що випустила їх.

Вексель — цінний папір, який засвідчує безумовне гро­шове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей векселя (векселедержателю).

Розрізняють два види векселів: простий і переказний.

Простим є вексель, за яким зобов'язання безумовної сплати вказаної в ньому суми грошей бере на себе особа, яка видала вексель (векселедавець).

Переказним визнається вексель, за яким зобов'язання сплати вказаної в ньому суми перекладається на третю осо­бу, якій векселедавець дає просту і нічим не обумовлену пропозицію сплати цієї суми кредитору (векселедержателю).

Приватизаційні папери — це особливий вид державних Цінних паперів, які засвідчують право власника на безоплат­не одержання у процесі приватизації частки майна держав­них підприємств, державного житлового фонду та земельно­го фонду.

Приватизаційні папери випускаються трьох видів — май­нові сертифікати, житлові чеки та земельні бони.

Приватизаційні папери можуть бути тільки іменними.

164

Те

іа 8

Тема

165