Інформація з об’ємів вирощеної продукції

по підприємствам КП УЗН м. Києва

КП УЗН районів Києва	Площа теплиць м²	Вирощено розсади 2011 р. тис. шт.	Потреба розсади на 2012р. тис. шт.
Голосіївський	350	81	2000
Дарницький	1278	536	1200
Дніпровський	1150	276	1100
Деснянський	890	273	1000
Оболонський	2500	508,5	1600
Печерський	1250	300,7	2000
Подільський	2260	542	1000
Святошинський	1200	288,6	1200
Солом’янський	2447	612	1200
Шевченківський	2300	552	2500
Разом:	15 625		14 800

В даний час в Україні існує мережа оранжерейних комплексів ряду відомств і різних форм власності. Характерною рисою нашого часу є різке збільшення числа приватних комплексів, які активно опановують виробництво садивного матеріалу за сучасними технологіями та орієнтуються на зростаючі потреби і кон’юнктуру ринку.

Головними проблемами є:

1. Низький рівень фінансування;

2. Недосконала організаційна структура тепличних комплексів;

3. Недостатньо різноманітний асортимент вирощуваних видів та сортів;

4. Низька агротехніка вирощування;

5. Застосування застарілих технологій та низький рівень механізації робіт;

7. Недосконале використання хімічних та біологічних засобів захисту рослин та стимуляторів їх росту.

До сучасних проблем тепличного господарства також належать :

• відсутність дієвого моніторингу виробництва тих чи інших видів садивного матеріалу і сучасних тенденцій змін ринку продукції;

• відсутність вітчизняних, гармонізованих до світових класифікацій садивного матеріалу, галузевих стандартів, атестаційних вимог до об’єктів і суб’єктів тепличних комплексів;

• цивілізованого ринку продукції в країні, з перспективоюа виходу на ринки інших країн;

• відсутність в країні дорадчо-консалтингових та проектних установ, які могли б надавати виробникам садивного матеріалу необхідні консультаційні послуги та розробляти науково - обґрунтовуванні проекти організаційно – господарських планів з вирощування рослин, маркетингу продукції та спеціального менеджменту.

Шляхами вдосконалення тепличного господарства можуть бути:

1.Підвищення рентабельності за рахунок запровадження вирощування садивного матеріалу нових видів та сортів;

2.Запровадження сучасних технологій вирощування садивного матеріалу;

3.Дотримання агротехнічних особливостей вирощування культур;

4.Модернізації теплиць та технологічного забезпечення тепличних комплексів сучасними машинами, знаряддям та обладнанням для вирощування садивного матеріалу.