Тема 8. Діагностика виробничого потенціалу підприємства
1. Сутність, зміст та складові елементи виробничого потенціалу підприємства.
Під виробничим потенціалом підприємства розуміють його можливості щодо виготовлення продукції певного асортименту, номенклатури і якості в потрібній споживачам кількості.
Складові елементи, які впливають на успішне використання виробничого потенціалу підприємства, наведені на рис. 8.1.
Технічна складова виробничого потенціалу характеризує можливості використання наявного парку обладнання, оснащення і устаткування, а також можливості конструктивного удосконалення і модернізації всієї техніки для більш ефективного забезпечення виробничих операцій.
Технологічна складова виробничого потенціалу регламентує послідовність і порядок здійснення конкретних операцій з виготовлення продукції (надання послуг) у вигляді технологічного регламенту, а також обґрунтовує нормативно-правовий бік виробничих процесів, узгоджуючи його з чинними в галузі (регіоні, країни) стандартами виробництва.
Інжинірингова складова виробничого потенціалу передбачає проектування нових і удосконалення існуючих різновидів продукції (послуг), оформленням відповідної проектної документації. Ця складова ґрунтується на маркетингових дослідженнях ринкового середовища, зокрема платоспроможного попиту споживачів.
Менеджмент підприємства як складова виробничого потенціалу є керівною ланкою процесу управління, тобто запорукою успішної діяльності підприємства в цілому. Адже прийняття конструктивних і своєчасних управлінських рішень може запобігати непередбачуваним збоям у виробництві та сприяти його надійності.
Ресурсна складова є найбільш ємною складовою виробничого потенціалу включає структуру ресурсів – капітальних, трудових, матеріально-сировинних, інтелектуальних. Раціональне сполучення і використання всіх вказаних ресурсів дає змогу йому претендувати на вагому частку ринкового сегменту.
Основним показником, який характеризує ступінь використання виробничого потенціалу підприємства, є його виробнича програма.
2. Ресурсне обґрунтування виробничо-господарської діяльності підприємства.
1. Забезпечення виробничої програми трудовими ресурсами
Кількість робітників, потрібна для виконання запланованого обсягу роботи, визначається різними методами залежно від специфіки виконуваних процесів і нормування праці: на основі трудомісткості робіт, норм виробітку, норм обслуговування, за робочими місцями тощо. Розрахунки проводяться окремо за професіями і штатом робітників.
Розрахунок чисельності працівників є найважливішим завданням визначення обґрунтованої потреби в кадрах для забезпечення безперебійного виробничого процесу на підприємстві.
Для характеристики трудового потенціалу підприємства використовується система показників. Кількісна характеристика персоналу здійснюється в першу чергу за такими показниками, як штатна, явочна і середньоспискова чисельність працівників.
Штатна чисельність - це кількість працівників облікового складу на визначену дату з урахуванням прийнятих і вибулих протягом певного періоду працівників.
Явочна чисельність включає лише працівників, що з'явилися на роботу.
Для визначення чисельності працівників за визначений період використовується показник облікової чисельності працівників (середньоспискової чисельності працівників). Для розрахунку потрібної облікової чисельності персоналу складають баланс робочого часу одного середньооблікового працівника.
Баланси робочого часу складають окремо – для періодичного та безперервного виробництв. Вони розраховуються шляхом вирахування з календарного фонду часу святкових днів (для періодичних виробництв) і щотижневих днів відпочинку (вихідних), а також часу, виділеного на чергові і додаткові відпустки, на відпустки з інших причин, на невиходи з причин хвороби працівників чи виконання ними державних чи суспільно-значимих обов'язків і доручень тощо.
При складанні балансу робочого часу визначають кількість днів (годин), яку слід відпрацювати кожному робітнику протягом планового періоду, число днів неявок на роботу, середню тривалість робочого дня одного средньоспискового робітника.
У балансі робочого часу розрізняють три категорії фонду часу: 1) календарний (Ткал); 2) номінальний (Тном); 3) ефективний (Т еф).
Календарний фонд дорівнює числу календарних днів планового періоду.
Номінальний фонд за умов періодичного виробництва дорівнює календарному фонду без урахування вихідних і святкових днів.
Номінальний фонд без урахування неявок унаслідок хвороби, відпусток і виконання суспільних і державних обов'язків тощо утворює ефективний фонд робочого часу.
Штатна чисельність працівників (Чшт) включає заданий штат працівників, необхідний для безперервного обслуговування робочих місць з урахуванням підміни.
Потрібну кількість працівників для обслуговування апаратних процесів на виробництві також визначають на основі штатних нормативів.
Штатні нормативи включають кількість працівників відповідних професій і кваліфікації, яких слід залучити для забезпечення виробничого процесу з обслуговування обладнання протягом зміни, їх розраховують виходячи з обсягів функцій працівників, обслуговуючих обладнання з урахуванням можливого суміщення окремих елементів роботи.