Тема 2. Громадськість та громадська думка в сфері зв’язків з громадськістю.

Громадськість в сфері зв’язків з громадськістю. Поняття громадськості. Типологія груп громадськості. Визначення цільових груп громадськості. Пріоритетні групи громадськості.

Феномен «громадської думки». Зародження уявлень про громадську думку. Поява публічної сфери. Етапи теоретичного осмислення і вивчення феномена «громадська думка». Передумови зародження досліджень у сфері громадської думки. Концепція громадської думки Уолтера Ліпмана. Сучасні концепції громадської думки.

Громадська думка як основний об’єкт PR-діяльності. Буденний і теоретичний рівні пізнання. Двоїста природа громадської думки. Суб’єкти громадської думки (народ, еліта, натовп, публіка тощо). Особливості громадської думки як специфічного гносеологічного відбиття дійсності. Підходи до структуризації громадської думки. Основні види функцій громадської думки в сучасному суспільстві.

Масова свідомість і громадська думка. Проблема «масового суспільства». Масова і суспільна свідомість, критерії відмінності. Інтерпретація і визначення громадської думки. Зміст громадської думки. Теорія «мас». Концепції психології мас. Феномен колективної поведінки. Когнітивний дисонанс як механізм «масовізації думки».

Громадська думка як соціальний інститут. Засади інституціонального трактування громадської думки. Основні характеристики інституту громадської думки: механізми нормативного регулювання, ролі, статуси, функції. Взаємодія з іншими соціальними інститутами. Громадська думка як основа політичної стабільності та фактор громадських змін. Громадська думка та влада. Громадська думка в системі факторів соціальної динаміки. Роль громадської думки у трансформації різних підсистем соціуму: політичної, соціальної, економічної, культурної. Громадська думка та влада: загальна характеристика взаємодії.

Теоретико-прикладні проблеми формування громадської думки. Установки та громадська думка. Об’єкт і суб’єкт громадської думки. Структура (рівні) громадської думки. Проблема «формування» суспільної думки. Основні джерела формування суспільної думки. Циркуляція чуток як неофіційний канал творення суспільної думки.

Проблема дослідження громадської думки. Теоретичні засади дослідження громадської думки. Типи дослідження громадської думки: формалізовані та неформалізовані. Загальна характеристика та порівняльний аналіз пізнавальних можливостей методів вивчення суспільної думки (особисті – безособові, очні – заочні, основні – допоміжні, формалізовані – неформалізовані). Основні проблеми під час дослідження громадської думки.

Тема 3. Вступ до теорії комунікації.

Поняття комунікації. Комунікація – основа зв’язків з громадськістю. Визначення комунікації. Комунікація як інформація. Комунікація як діяльність. Комунікація як спілкування. Внутрішні суперечності поняття комунікації.

Процес комунікації та його елементи. Комунікативний процес та його основні складники: джерело (комунікатор), адресат (реципієнт), об’єкт комунікації і засіб комунікації. Кодування. Повідомлення. Декодування. Зміст взаємовідносин. Соціальне оточення. Класифікація за рівнями: пряма (безпосередня), технічна і соціальна. Діалогова та монологові комунікація. Основні функції комунікації: інструментальна, синдикативна, самовираження та трансляційна.

Комунікація як предмет міждисциплінарних досліджень. Специфічний статус комунікації як об’єкту наукових досліджень. Основні проблеми досліджень у сфері комунікації. Аналіз механізмів прийняття обробки і передачі індивідом інформації і принципова можливість відтворення цих процесів. Проблема розуміння та відтворення мови. Семіотика. Комунікація як фактор соціальних змін. Соціокультурний аспект комунікації. Поняття інформаційного суспільства. Проблема авторського права та стратифікації суспільства на основі комунікації.