- •Вступ до спеціальності
- •Освітньо-професійної програми спеціальності
- •6.030400 “Міжнародна інформація”
- •1.2. Тенденції структури світової вищої освіти
- •1.3. Вища освіта України та Болонський процес
- •1.4 Освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні вищої освіти в Україні
- •Молодший спеціаліст;
- •Бакалавр;
- •Спеціаліст;
- •1.5 Система акредитації освітньо-професійних програм навчання та навчальних закладів
- •1.6 Типи вищих навчальних закладів України
- •1.7 Особливості університетської освіти
- •1.8 Місце спеціальності “міжнародна інформація” в переліку спеціальностей та напрямів підготовки фахівців з вищою освітою
- •12. Архітектура
- •Питання для самоконтролю.
- •Типи вищих навчальних закладів України.
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи студентів.
- •Джерела інформації.
- •2. Галузеві стандарти спеціальності Підготовки бакалаврів, спеціалістів і магістрів зі спеціальності "Міжнародна інформація"
- •2.1 Зміст освіти та навчання
- •2.2 Система стандартів вищої освіти України
- •3439 "Фахівець із міжнародної інформації",
- •2433.1 "Інформаційний аналітик-міжнародник",
- •2444.1 "Перекладач"
- •45. Міжнародна інформація
- •2.4 Навчальні плани , навчальні та робочі навчальні програми дисциплін
- •2.5 Анотації навчальних програм нормативних дисциплін спеціальності “Міжнародна інформація”
- •Історія України
- •2 Ділова українська мова
- •3 Українська та зарубіжна культура
- •4 Релігієзнавство
- •5 Теорія держави і права
- •6 Соціологія
- •7 Філософія
- •8 Основи економічних теорій
- •9 Основи психології та педагогіки
- •10 Політологія
- •12 Фізична культура
- •Основи екології та безпека життєдіяльності
- •14 Інформатика
- •15 Математичні основи інформаційних технологій
- •16 Системний аналіз
- •17 Прикладна інформатика
- •18 Теорія прийняття рішень
- •19 Комп'ютерне оброблення даних
- •20. Основи наукових досліджень
- •Історія політичних та правових вчень
- •Країнознавство
- •Теорія міжнародних відносин
- •Міжнародні відносини та світова політика
- •Зовнішня політика України
- •Дипломатична та консульська служба
- •27 Міжнародні організації
- •28 Дипломатичний протокол і етикет
- •29 Світова економіка
- •30 Міжнародні економічні відносини
- •31 Економіка та зовнішньоекономічні зв'язки України
- •32 Менеджмент і маркетинг
- •33 Порівняльне конституційне право
- •34 Міжнародне публічне право
- •35 Міжнародне приватне право
- •36 Іноземна мова
- •37 Іноземна мова спеціальності
- •38 Теорія та практика перекладу
- •39 Вступ до спеціальності "Міжнародна інформація"
- •40 Основи міжнародних інформаційних відносин
- •41 Теорія та практика комунікації
- •42 Конфліктологія та теорія переговорів
- •43 Інформаційно-аналітична діяльність в міжнародних відносинах
- •44 Аналіз зовнішньої політики
- •45 Міжнародна інформація
- •46 Міжнародні інформаційні системи та технології
- •47 Теорія масової комунікації
- •48 Зв'язки з громадськістю
- •49 Міжнародне інформаційне право
- •1 Методика викладання у вищій школі
- •2. Математичне моделювання та прогнозування в міжнародних відносинах
- •3. Інформаційні війни
- •4. Аналіз соціальних систем
- •5. Міжнародні системи та глобальний розвиток
- •6. Інформаційне суспільство
- •7. Науково-педагогічний практикум
- •8. Практикум перекладу
- •3. Особливості варіативних частин освітньо-кваліфікаційних характеристик та освітньо-професійних програм спеціальності “Міжнародна інформація”
- •3.1 Складові стандарту вищої освіти вищого навчального закладу
- •3.1.1. Варіативна частина освітньо-кваліфікаційної характеристики (окх)
- •3.1.2. Варіативна частина освітньо-професійної програми (опп)
- •3.2 Спеціалізація як засіб забезпечення підготовки фахівців з вищою освітою за регіональним замовленням і замовленням окремих центральних органів виконавчої влади, організацій і підприємств
- •3.2.1. Характеристика спеціалізацій спеціальності “Міжнародна інформація”
- •3.2.2. Перелік спеціалізацій спеціальності «Міжнародна інформація».
- •3.3. Цикл дисциплін вільного вибору студентом (спецкурси).
- •4. Організація навчального процесу у вищих навчальних закладах
- •4.1 Форми організації навчального процесу у вищих навчальних закладах
- •4.2 Навчальні заняття
- •4.2.1. Лекція
- •4.2.2. Лабораторне заняття
- •4.2.3. Практичне заняття
- •4.2.4. Семінарське заняття
- •4.2.5. Індивідуальне заняття
- •4.2.6. Консультація
- •4.3 Самостійна робота студента
- •4.3.1. Основні елементи системи срс:
- •4.3.2. Конспектування лекцій як форма самостійної роботи студента
- •4.3.3. Самостійна робота студента до проведення, робота під час і після проведення лабораторного, практичного та семінарського заняття
- •4.3.4. Курсова робота як форма самостійної роботи студента
- •4.3.5. Робота з джерелами інформації як форма самостійної роботи студента
- •4.3.6. Науково-дослідна робота як форма самостійної роботи студента
- •4.3.7. Кваліфікаційні роботи бакалавра, спеціаліста та магістра як форми самостійної роботи студента
- •4.4. Практична підготовка
- •4.5. Контрольні заходи
- •4.6. Державна атестація
- •4.7. Нормативні документи, що регулюють навчання, практичну підготовку, порядок відрахування та поновлення студентів у вищих навчальних закладах
- •4.8. Права та обов’язки студентів вищих навчальних закладів
- •6. Індивідуальне заняття
- •7. Консультація
- •10. Самостійна робота студента
- •5. Психологічні основи навчання у вищій школі
- •5.1 Навчання як складний психологічний процес.Діяльнісний підхід до навчання
- •5.2. Структура навчальної діяльності
- •5.3. Дії у навчанні
- •5.3.1 Емоційні дії
- •5.3.2 Мисленні дії
- •5.3.3 Мнемонічні дії
- •5.3.4 Психомоторні дії
- •5.3.5 Вольові дії
- •5.3.6. Робочі дії
- •3. Засвоєння навчального матеріалу включає:
- •Змістовий модуль іі. Основи інформаційно-аналітичної діяльності в міжнародних відносинах
- •6. Методологічні засади та зміст інформаційно-аналітичної діяльності в міжнародних відносинах
- •6.1 Інформаційно-аналітична діяльність та її компоненти
- •6.2 Пізнавальна діяльність: єдність емпіричного та теоретичного пізнання
- •6.3 Моделі і моделювання в міжнародних відносинах
- •6.4 Рівні та форми інформаційно-аналітичної діяльності
- •6.7. Ситуація як предмет інформаційно-аналітичної діяльності
- •6.8 Процес інформаційно-аналітичної діяльності
- •5.Формування гіпотези, перевірка гіпотез.
- •6.Формування висновків.
- •6.9. Засоби інформаційно-аналітичної роботи
- •6.10 Інформаційно-аналітичне забезпечення органів державної влади зовнішньополітичною інформацією
- •7. Чинники, що визначають стан держави та її положення на світовій арені
- •1. Політична сфера:
- •Економічна сфера:
- •Воєнна сфера:
- •Правова сфера:
- •10. Екологічна сфера:
- •Демографічна сфера:
- •Інформаційна сфера:
- •Сфера освіти та культури:
- •Сфера природних ресурсів:
- •Сфера керівництва та політичної еліти:
- •8. Джерела та канали отримання міжнародної інформації. Інформаційний пошук
- •8.1 Загальна характеристика міжнародних комунікацій
- •8.2. Інформаційні потреби адресата в сфері міжнародних відносин
- •8.2.1. Характеристики інформаційних потреб
- •8.2.2. Методи вивчення інформаційних потреб
- •8.3. Джерела і канали отримання міжнародної інформації
- •8.3.1. Види джерел інформації
- •8.3.2. Типи документів
- •8.3.3. Деякі властивості інформаційних документів
- •8.3.4. Основні властивості повідомлень
- •8.3.5. Взаємозв'язок джерел і каналів міжнародної інформації
- •8.4. Інформаційний пошук
- •8.4.1 Види інформаційного пошуку
- •8.4.2. Регламент пошуку
- •8.4.3. Методи пошуку інформації
- •9. Аналіз змісту документів та аналітико-синтетична обробка інформації
- •9.1 Моделі взаємозв’язку текстів і реальності
- •9.1.1. Документ як об’єкт аналізу
- •9.1.2 Надійність і достовірність документів
- •9.1.3 Загальні принципи аналізу документів
- •9.2 Класичні методи аналізу документів
- •9.3 Контент-аналіз як формалізований метод аналізу змісту документів
- •7. Про що умовчується в цьому фрагменті документа?
- •9.4 Основні види аналітико-синтетичної обробки документів
- •9.4.1 Бібліографічний опис документа
- •9.4.2 Індексування документів
- •9.4.3 Анотування в інформаційній діяльності
- •9.4.4 Реферування
- •9.5 Оглядово-аналітична діяльність
- •9.5 Види інформаційних документів, що готуються в посольствах, генконсульствах, представництвах
- •10. Припущення, передбачення та прогнозування в міжнародних відносинах
- •10.1. Припущення
- •10.2 Передбачення і прогнозування
- •10.3. Методи прогнозування
- •10.4 Проблема верифікації прогнозу
- •ДодатокА. Системи освіти провідних країн світу
- •1. Вища освіта Росії
- •2. Вища освіта Великобританії
- •3. Вища освіта Іспанії
- •4. Вища освіта Італії
- •5. Вища освіта Німеччини
- •6. Вища освіта Польщі
- •7. Вища освіта Франції
- •8. Вища освіта сша
- •9. Вища освіта Японії
8.2. Інформаційні потреби адресата в сфері міжнародних відносин
8.2.1. Характеристики інформаційних потреб
Користувач інформації - кінцева ланка будь-якої комунікації, інформаційної системи. З одного боку, він є виробником інформації (автор рішень, нових гіпотез, теорій), з іншого боку, для успішної роботи йому потрібна інформація з питань, що його цікавлять, і які, свого часу, розроблялися іншими людьми. Відповідно до цього склалася система інформаційних зв'язків між авторами (і одночасно користувачами) інформації за допомогою формальних (публікації й інші документальні джерела) і неформальних (особисті контакти, усні виступи тощо) каналів, забезпечуючи необхідний обмін інформацією і кількісне зростання загальнолюдських знань. Одним із важливих умов забезпеченості суспільно необхідного рівня інформованості керівників, фахівців, населення в галузі міжнародних політичних, правових, військових, соціально-економічних відносин є точне визначення їхніх інформаційних потреб.
Співвідношення інформаційних потреб і інтересів є складною залежністю, що обумовлюється рівнем суспільної свідомості, світоглядом і ерудицією адресатів, специфікою фахової діяльності, психологічними особливостями. Інформаційні потреби, як різновид пізнавальних, обумовлюються , у першу чергу, через складну систему суспільних, головним чином виробничих відносин, оскільки робота фахівців у галузі міжнародних відносин набуває яскраво вираженого колективного характеру. Інформаційні потреби формуються під впливом багатьох об'єктивних і суб'єктивних чинників, у першу чергу пов'язаних із необхідністю розв'язання перспективних (стратегічних) і оперативних (поточних) завдань міжнародного співробітництва.
Таким чином, поняття "інформаційна потреба" можна визначити як усвідомлення користувачем необхідності вивчення комплексу даних , що доповнюють початкові знання, через які суб'єкт інформаційної взаємодії вирішує об'єктивну проблему, що виникла перед ним у процесі взаємодії з навколишньою дійсністю і розв'язання якої пов'язано з підтримкою його діяльності в усвідомлений проміжок часу на оптимальному рівні.
Інформаційна потреба за своєю природою динамічна. Вона постійно змінюється під впливом зовнішнього середовища, конкретизації завдань, зміни напрямку та інструментарію інформаційного пошуку. Мотиви потреби відображаються у свідомості людини й спонукують її до діяльності у певній галузі. Інформаційна потреба, що властива кожному індивідууму, залежить від ерудиції і набуває конкретного змісту у формі інформаційного запиту. У процесі контакту користувача з інформаційною системою, тобто в процесі комунікації, запит прагне наблизиться до потреби.
Об'єктивний характер потреб виявляється в тому, що в процесі діяльності вони існують незалежно від свідомості індивідуума, а суб'єктивний характер виражається через цілеспрямовану діяльність фахівців, вчених і ін.
Інформаційні потреби можна розділити на:
абсолютні;
кардинальні;
фактичні.
Абсолютні інформаційні потреби - це такі потреби, що відображають весь комплекс проблем міжнародних відносин.
Кардинальні інформаційні потреби - це потреби держави, міністерства, відомства, організації, групи фахівців або індивідуума в релевантній інформації, яка необхідна для успішного розв'язання поставлених перед ними на певний період задач.
Фактичні інформаційні потреби - це частина кардинальних потреб, що задовольняються конкретною комунікацією.
Задача комунікацій - наблизити фактичні потреби до кардинальних, а кардинальні - до абсолютних.
Однією з характеристик інформаційних потреб є їх поділ на об'єктивні і суб'єктивні.
Об'єктивними називають інформаційні потреби, що виникають під впливом об'єктивних чинників: закономірностей розвитку міжнародних відносин, міжнародного права; цілей і умов трудової діяльності; зростанні творчих початків у роботі; кількісно-якісних змін в інформаційних потоках.
До об'єктивних умов відносять:
вид діяльності (професія);
сфера діяльності (галузь міжнародних відносин);
місце користувача в службовій ієрархії (посада).
До суб'єктивних відносять інформаційні потреби, усвідомлені індивідуумом. Вони формуються під впливом об'єктивних чинників, але на них відкладають відбиток особисті мотиви, установки й оцінки.
До суб'єктивних чинників належать :
сукупність знань, умінь і навичок користувача;
особливості характеру;
інформаційна культура.
В основі визначення інформаційних потреб лежать об'єктивні чинники, суб'єктивні інформаційні потреби мають допоміжне значення, але через наявність їх коливань у фахівців і керівників однієї категорії, вони можуть сильно впливати на ефективність розв'язання проблем.
У залежності від відношення до оптимального розв'язання проблем інформаційні потреби можна розділити на явні і неявні, дійсні та уявні.
Явними - називають потреби, які користувач формулює сам.
Неявними вважають інформаційні потреби, що невідомі користувачу тільки тому, що вони не виявлені і не усвідомлені ним. Неявні інформаційні потреби визначаються при порівнянні інформаційних потреб конкретної ситуації і думки користувача про неї.
Дійсними вважають інформаційні потреби, що відповідають оптимальному розв'язанню проблем.
Уявними вважають інформаційні потреби, задовольняючи які користувач йде неоптимальним, а можливо і помилковим шляхом вирішення проблеми.
Будучи за змістом цілісною системою, інформаційні потреби залежать від багатьох чинників:
галузь інформування (профіль інтересів користувача);
вид інформації, необхідної користувачу в його безпосередній діяльності (політична, економічна, наукова і т.д.);
режим інформування (систематичне, разове);
форма подачі інформаційних матеріалів (першоджерело, анотація, опис, реферат, огляд, наукова доповідь, аналітична довідка);
оперативність інформаційного обслуговування (періодичність інформування, час видачі відповіді на запит, час чекання при замовленні і т.д.);
повнота, обсяг і глибина необхідної інформації;
час інформування (час, що може витратити користувач для ознайомлення з інформацією);
рівень допустимих матеріальних витрат.
Важливим показником інформаційної потреби, від якої залежить форма подачі інформації й організації комунікативного процесу є ступінь узагальнення (згортання) інформації. Цей показник визначає у скільки разів потрібно зменшити обсяг першоджерела без втрати інформації, щоб він став доступним для сприйняття певною категорією фахівців, керівників. Наприклад, якщо розрахунок показує, що інформаційна потреба начальника відділу в міністерстві відповідає 40 друкованим аркушам (кожний друкований аркуш - це 40 тис. знаків, приблизно 20-25 сторінок машинописного тексту), а його фізичні можливості по її використанню не перевищують 20 друкованих аркушів, то коефіцієнт узагальнення інформації повинен бути 0,5 (20/40). З цього витікає, що начальник відділу повинний мати не менше половини вихідного обсягу інформації в згорнутому вигляді. У протилежному випадку частина потрібної інформації залишиться невикористаною.
Особливої уваги заслуговують так називані "некористувачі" інформації. Слово узяте в лапки, тому що некористувачів інформації в буквальному значенні бути не може. Людина все життя поповнює, переробляє і використовує інформацію, яка постійно необхідна йому для прийняття яких-небудь рішень. У даному випадку мова йде про некористувачів політичної, правової й економічної інформації в галузі міжнародних відносин, що суттєво впливає на їх розвиток і ефективність.
Дослідження показують, що основна маса некористувачів міжнародної інформації - це особи, у яких відсутня необхідна інформаційна культура (нерозуміння задач використання інформації в повсякденній роботі; невміння працювати з інформацією, невиправдано великі витрати на пошук і одержання інформації тощо). Більшість некористувачів міжнародної інформації упевнені у своїй правоті. За переконаннями їх можна розділити на 8 характерних груп:
"Всезнаючі". Упевнені, що знають усе в галузі своєї діяльності і ніяка інформація їм не потрібна. Заумні, при невдачах у роботі нарікають на зовнішні обставини.
"Скептики". Раз і назавжди запевнили себе в тому, що для виконання їхньої роботи ніяка міжнародна інформація не потрібна. Інтерес до інформації починають виявляти, коли її використання може вплинути на їхню заробітну плату, посадове становище або місце в ієрархії свого колективу.
"Ділові". Не користуються міжнародною інформацією через перевантаження роботою. Проте, це швидше відмовка для пояснення причин невикористання інформації. Вони орієнтуються лише на виконання задач загальними зусиллями колективу, самі ніякої ініціативи не виявляють. Не володіють достатньою інформаційною культурою, тому не спроможні сприймати нове.
"Байдужі". Інформація начебто потрібна (вони це розуміють), але можуть без неї обійтися. Насправді вони це роблять, якщо інформація хоч би чим-небудь може суперечити думкам, що сформувалися в них про виконувану роботу, і викличе їхню зміну.
"Ноолушники". Заявляють, що для них вся інформація - це вказівки безпосередніх керівників, які вони слухняно виконують. Цим самим свої помилки вони перекладають на керівників.
"Самостійні". Відмовляються від інформаційних послуг, оскільки, на їхню думку, пошук інформації нікому передоручити не можуть і при потребі знайдуть потрібні їм відомості самостійно. Вважають себе достатньо вмілими в пошуку і використанні інформації. Спроможні приховувати від колег цінну інформацію.
"Заперечники". Заперечують інформацію зокрема й інформаційну роботу взагалі без яких-небудь пояснень або мотивуючи тим, що "інформація себе не окупає", або "витрати часу на інформаційні процеси не виправдовуються".
"Посторонні". Віддають перевагу, за їхніми словами, користуванню сторонніми джерелами інформації (власними бібліотеками, своїми інформаторами і т.д.). На самому ж ділі ними майже не користуються.
Робота з користувачами починається з вивчення їх інформаційних потреб.