4.3.1. Основні елементи системи срс:

- студент як суб’єкт діяльності;

- предмет діяльності;

- процес як сукупність дій студента над предметом;

- продукт як наслідок перетворення предмета;

- умови дій студента над предметом;

- мета як проекція на продукт результату діяльності;

- мотив як внутрішні умови діяльності;

- вихідний досвід студента: знання, уміння, навички, необхідні для дій над предметом;

- результат - сформовані вміння, набуті знання, розвинуті рисиособистості студента.

Предмети навчальних дій студента можна розподілити на дві великі групи:

- безпосередні;

- опосередковані.

До першої групи предметів входять такі об’єкти діяльності студентів, для яких запланований викладачем склад дій студента достатньо визначений і його потрібно здійснити (наприклад виконати вправу).

До другої групи предметів діяльності студента включаються предмети, опосередковані через продукти навчання (наприклад, підготовка реферату). Опосередковані предмети в кінці-кінців приводяться до суми безпосередніх, але через самостійні дії студента.

Вимога виконати певні навчальні дії – вид педагогічного доручення, яке називається завданням.

Завдання, як вид педагогічного доручення, можуть бути двох типів:

• завдання – дії, в яких предмет дій студента задається викладачем безпосередньо (види: вправа, питання, задача);

• завдання – продукти, в яких предмети дій студента задаються опосередковано (види: конспект, доповідь, реферат, звіт, курсова робота, проект тощо).

Продукти виконання завдань-дій – це відповіді на вправи, питання, задачі, а завдань-продуктів – власне конспекти, тексти доповідей, рефератів, оглядів, звітів, курсових робіт, проектів тощо.

Результати незалежно від видів завдання – набуті вміння та навички, і засвоєнні для цього знання. Кількісна характеристика результату визначається сукупністю виконаних дій, якісна – мотивованністю та доцільністю цих дій.

Основні завдання-дії в навчальному процесі підготовки фахівців з спеціальності "Міжнародна інформація".

Вправа – вид завдання, що потребує багаторазового виконання дії з метою її засвоєння. Дії, на які направлені вправи: мисленні, психомоторні, мнемонічні, орієнтуючі, виконавчі тощо. В процесі виконання вправи здійснюється уяснення змісту дії, її закріплення, узагальнення. За сутністю, вправа – це завдання, яке дозволяє домогтися певної сукупності характеристик дії: диференційованість, автоматизованість, узагальненість, усвідомленість, міцність, швидкість, легкість тощо. Дія, засвоєна у вправах до автоматизму, стає навичкою.

Основна мета вправи – формування окремих психічних актів для засвоєння навичок і вмінь шляхом самоконтролю, оцінки та уточнення повторних дій. Для досягнення мети необхідна система вправ. За рахунок багаторазового виконання вправ досягаються певні нормативи вірності дій, далі – точності, а потім – швидкості.

Вимоги до вправ:

• визначеність конкретної цілі кожної вправи (чому навчитися);

• наявність критеріїв, показників правильності, точності та

швидкості дії;

• знання про послідовність та техніку виконання майбутніх дій;

• попереднє засвоєння правил виконання дій, що засвоюються;

• багаторазове виконання дій;

• постійний самоконтроль ходу та результатів дії;

• контроль за ходом та результатом дії з боку викладача.

Таким чином, вправа – це форма завдання, в змісті якого для студента повинна бути повна ясність як за кількістю, так і за якістю дій, що засвоюються.

Питання – вид завдання, виконання якого передбачає відтворюючу діяльність студента. Питання – це звернення, яке потребує відповіді.

Мета питання усунути сумніви, невизначеність знань або підкреслити устремління до отримання нового, більш повного, точного знання.

Питання що?, де?, коли?, чому?, з якою метою? Ставляться у зв’язку з виникненням труднощів та протиріч у розвитку знань. Ці питання фіксують пізнавальні потреби. Питання який? використовується для позначення категорії властивості або стану. Питання коли?, де?, скільки?, для чого?, чому? позначають категорії часу, місця, кількості, мети, причини відповідно. Вірно сформульоване питання повинно точно вказувати на категорію або множину, до яких відноситься пошукуване.

Логічна структура питання:

- деяке невідоме пошукуване;

- неповна, невизначена, незавершена характеристика знання про невідоме;

- визначене знання, яке складає логічну посилку питання, вихідну

інформацію, необхідну не лише для постановки питання, але і для відповіді.

Основні пізнавальні функції питання:

- інформаційна, коли мета питання – отримати певну інформацію (відомості, дані, факти) про об’єкт, подію;

- інтерпретаційна, коли мета питання полягає в поясненні накопиченої інформації.

В залежності від пізнавальної цілі питання поділяють на:

- закриті питання, для яких наводиться повний набір варіантів відповіді, і студенту необхідно вибрати вірну відповідь;

- відкриті питання, які не містять підказок, не нав’язують варіанти відповідей, дають можливість сформулювати їх у вільній формі.

Задача – вид завдання, яке якісно та кількісно характеризує результат (ціль-образ) і може бути представлене як кінцевий результат діяльності.

Задача містить:

- невідоме (ясна, але недоступна мета);

- відоме, тобто те,що дано, відомі дані, об’єкти тощо;

- необхідні умови, що конкретизують зв’язок між даними і метою.

Типова навчальна задача – задача при розв’язуванні якої студент засвоює найбільш характерні для спеціальності, професії види дій на основі необхідних для цього знань.

Виконання індивідуальних завдань-продуктів формує вміння і навички самостійної роботи студента з виконання та оформлення результатів цієї діяльності.

Доповідь (повідомлення) - документ, або усне публічне оприлюднення наукових результатів та результатів самостійної роботи студента.

Структура доповіді:

- вступ (підстави, причини, проблемна ситуація, що зумовили підготовку доповіді);

- основна частина, в якій аналізується стан проблеми, обґрунтовується основна ідея автора;

- підсумкова частина, яка містить висновки, рекомендації, пропозиції.

Існують два підходи до написання (підготовки) доповіді. Перший полягає в тому, що спочатку готується план доповіді, потім - тези виступу, на основі тез готується доповідь. Другий , навпаки, пов’язаний з повним написанням доповіді, а потім у скороченому вигляді ознайомленням з нею аудиторії.

Специфіка усного виступу полягає у відмінності від друкованого змісту та форми. Слід пам’ятати, що частина матеріалу може бути подана в тезах, на плакатах, слайдах, схемах, діаграмах, табицях тощо, тому доповідь повинна містити коментарі, а не повторення ілюстративного матеріалу. Емоційність, впевненість доповідача, його вміння вести полеміку забезпечує контакт з аудиторією, увагу слухачів. Головне в доповіді - зміст та аргументація. Виразність і дохідливість змісту доповіді суттєво залежать від темпу, гучності та інтонації. Спокійна манера викладу завжди імпонує слухачам. Доповідачу необхідно слідкувати за вірною літературною вимовою, вживати слова відповідно до їх сенсу. Доцільним є полемічний характер доповіді: це викликає інтерес слухачів.

При підготовці доповіді слід зважати на те, що людина може прочитати одну сторінку формату А4 (текст у півтора інтервали) за 3 - 4 хвилини. Тому доповідь до 30 хвилин повинна містити 8 - 10 сторінок. Якщо наукова доповідь містить 4 - 6 сторінок, вона називається - повідомленням.

Реферат - короткий виклад змісту одного або декількох документів з певної теми. Як результат завдання - продукту СРС найчастіше використовують інформативний реферат, що найповніше розкриває зміст документу (документів), основні теоретичні та фактичні відомості. Розширений, або зведений (багатоджерельний, оглядовий) реферат містить відомості про певну кількість опублікованих і неопублікованих документів з однієї теми, викладені у вигляді зв’язного тексту. Більш детально це питання буде розглянуто в темі 10 "Аналіз змісту документів та аналітико-синтетична обробка інформації".